Постанова

від 11.01.2024 по справі 911/1188/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа№ 911/1188/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Гамей В.В.;

від відповідача за первісним позовом: Бившев С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року (дата підписання повного тексту 09.08.2023 року)

у справі №911/1188/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Фермерського господарства «Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»

про зобов`язання поставити товар та стягнення 17 055,09 грн пені,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»

до Фермерського господарства «Центр»

про визнання договору припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Центр» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» (далі - відповідач) про зобов`язання відповідча поставити товар, а саме: напівпричіп-самоскид SK марки Schwarzmuller загальною вартістю в 55 500,00 євро в гривневому еквіваленті; стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 055,09 грн та судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову (правничу) допомогу.

Позовні вимоги мотивовані обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договоу купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, у відповідності до якого відповідач зобов`язався поставити позивачу напівпричіп-самоскид SK вартістю 1 705 509,45 грн (55 500,00 євро) на 37 календарному тижні 2022 року.

Крім того, до Господарського суду Київської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» була подана зустрічна позовна заява про визнання припиненим договору №61/21 від 09.12.2021 року укладеним між Фермерським господарством «Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»; стягнення з Фермерського господарства «Центр» витрат зі сплати судового збору та пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 25 000,00 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що наразі діють обставини непереборної сили, які передбачені пунктом 8.1 договору, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, а пунктом 9.4 договору, зокрема, передбачено право будь-якої із сторін припинити дію договору, якщо строк дії обставин непереборної сили буде перевищувати 3 календарні місяці.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 первісний позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» поставити Фермерському господарству «Центр» товар за Договором купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, а саме: напівпричіп-самоскид SK марки Schwarzmuller, загальною вартістю в 55 500,00 євро в гривневому еквіваленті. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на користь Фермерського господарства «Центр» 25 582,64 грн судового збору. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в первісних позовних вимогах Фермерському господарству «Центр» повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції не надана оцінка у кореляції з сертифікатом торгово-промислової палати №3100-23-2453 від 22.05.2023 року, умовам договору №61/21 від 09.12.2021 року на поставку автопричепа. Суд першої інстанції не надав оцінки вирішальним, ключовим і доречним питанням, необхідним для вирішення цієї справи, зокрема, чи є обставини на які посилається відповідач за первісним позовом, форс-мажорними.

Крім того, за твердженням скаржника суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач за первісним позовом має філії у м. Львів та м. Одесі та продовжує здійснювати діяльність з виготовлення та продажу в Україні комерційної техніки, у тому числі напівпричепів-самоскидів.

Разом з цим, скаржник зазначає, що між сторонами була переписка про зміну ціни, але це не стосується суті позовних вимог.

Водночас, представник відповідача повідомив, що 03.08.2023 року повернув позивачу суму попередньої оплати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 року апеляційну скаргу у справі №911/1188/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 своєю ухвалою від 28.08.2023 року.

14.09.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник позивача, зокрема зазначив, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням зобов`язань продавцем за договором та існуванням форс-мажорних обставин.

Так, аналіз змісту Сертифікату №3100-23-2453 від 22.05.2023 року показує, що фактично в ньому лише констатуються нормативно-правові акти, що стосуються правового режиму воєнного стану та, зокрема, згадують акти, що складалися за результатами комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії, в жовтні 2022 року, водночас він не містить жодних доказів причинно-наслідкового зв`язку між зобов`язаннями, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» не могло виконати, та обставинами (їх результатом), на які останнє посилається, як на підставу неможливості виконання зобов`язання.

Більше того, за твердженням представника позивача має місце суперечлива поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна», а саме: неодноразове зазначення про можливість здійснення постачання, але в подальшому здійснення дій і поведінка, що не відповідає попереднім заявам, суперечить їм, зокрема, твердження про неможливість виконання зобов`язань перед Фермерським господарством «Центр» з 24.02.2022 року по 22.03. 2023 року шляхом надання сумнівного Сертифікату ТТПП.

Водночас, представник позивача наголосив, що за інформацією з сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» (https://schwarzmueller.ub.ua/ru/), жодним чином не вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» не здійснює чи не може здійснювати свою господарську діяльність, адже як свідчить інформація з сайту вони продовжують працювати, в т.ч. здійснювати продаж техніки в широкому асортименті, зокрема й напівпричепи-самоскиди.

Разом з цим, за твердженням представника позивача скаржник ані в зустрічному позові , ані в апеляційній скарзі жодним чином не довів всієї сукупності обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, які б були підставою для розірвання договору.

08.11.2023 року в судовому засіданні була оголошена перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з оголошенням у м. Києві повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №911/1188/23 призначене на 06.12.2023 року не відбулось.

Північний апеляційний господарський суд розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 призначив на 20.12.2023 року своєю ухвалою від 06.12.2023 року.

20.12.2023 року судове засідання у призначений час не відбулось, у зв`язку з виникненням технічних проблем з судовими сервісами ВКЗ, ЕС, Портал Судова влада України, поштовими сервісами, сервісами Укрпошта, про що апеляційним судом складено відповідний акт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі №911/1188/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 призначено на 11.01.2024 року.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної заяви здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник скаржника в судовому засіданні 11.01.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині первісного позову - скасувати. В частині зустрічних позовних вимог задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» (продавець) та Фермерським господарством «Центр» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №61/21 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар, а саме транспортний засіб/транспортні засоби відповідно до додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору характеристики товару, а саме: тип, марка, модель, а також вартість товару, строк поставки та порядок розрахунків, визначаються у відповідних Додаткових угодах до цього договору.

Вартість кожної одиниці товару та порядок (строк) розрахунків визначаються у відповідних Додаткових угодах до Договору в гривневому еквіваленті від вартості Товару в Євро (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору у кожній додатковій угоді сторони вказують вартість кожної одиниці товару в гривні з її вираженням в еквіваленті Євро, що розраховується на підставі відомостей про курс продажу Євро на міжбанківському валютному ринку, що відображається на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на кінець торгів у день, що передує дню підписання відповідної додаткової угоди.

У випадку оплати вартості товару частинами, сума кожного платежу в гривні перераховується відповідно до курсу Євро, що розраховується на підставі відомостей про середній курс продажу Євро на міжбанківському валютному ринку, що відображається на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на кінець торгів у день, що передує дню зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору покупець здійснює оплату товару в безготівковій формі виключно в національній валюті України - гривні, банківським переказом на рахунок продавця, вказаний в пункті 11 цього договору.

Згідно п.п. 2.6, 2.7 договору, у разі, якщо курс Євро на день оплати платежів зміниться по відношенню до курсу, який був на день підписання договору, гривневий еквівалент ціни товару розраховується від ціни товару в Євро по курсу Євро діючому на день проведення платежу, але не меншому ніж курс Євро на день розмитнення товару, що вказаний у вантажній митній декларації (ВМД); остаточний розрахунок за товар покупець повинен здійснити не пізніше 3 робочих днів після отримання письмового повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження, якщо інше не вказано в додаткових угодах до цього договору.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDP Київ, INCOTERMS-2010, за адресою 21 км Житомирського шосе, 11, с. Стоянка, Києво-Свяшинського р-ну, Київської обл., якщо інше не обумовлено сторонами у відповідній Додатковій угоді (п. 3.1 договору);

Відповідно до п. 3.2 договору строк поставки кожної одиниці товару вказується у відповідних додаткових угодах.

Згідно п. 3.3 договору продавець зобов`язаний письмово повідомити покупця про готовність товару до відвантаження.

В разі прострочення покупцем строків оплати згідно відповідної додаткової угоди продавець не несе відповідальність за дотримання строків поставки (п. 6.1 договору);

Відповідно до п. 6.4 договору в разі прострочення продавцем строку поставки товару більш ніж на 10 робочих днів, при умові, що покупець виконав свої зобов`язання по оплаті товару належним чином та в повному обсязі, покупець має право вимагати від продавця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, від ціни недопоставленого товару. При цьому покупець набуває право на нарахування пені, починаючи з 11 дня порушення продавцем строку поставки товару. Максимальний розмір пені не може перевищувати 1% від ціни недопоставленого товару.

Згідно п. 8.1 договору будь-яка зі сторін звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань внаслідок обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього Договору і які сторони не могли ні передбачити, ні вжити запобіжних заходів щодо них на період дії цих обставин. Під обставинами непереборної сили маються на увазі виключно стихійні лиха, війни та воєнні дії та які підтверджені, згідно з п. 8.2. цього договору.

Про виникнення або припинення обставин непереборної сили, визначених п. 8.1 цього договору, сторона, яка неспроможна виконати свої зобов`язання, має проінформувати інші сторони протягом 5 робочих днів з дати виникнення (або відповідно, припинення) таких обставин. До зазначеного повідомлення повинна бути додана офіційна довідка відповідної Торгово-промислової палати України або іншого уповноваженого органу (п. 8.2 договору);

Відповідно до п. 8.3 договору якщо для будь-якої із сторін внаслідок обставин непереборної сили створилася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, то строк виконання зобов`язань відповідною стороною відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини.

Згідно п. 9.4 договору якщо строк дії вищезазначених обставин непереборної сили буде перевищувати 3 календарні місяці з дати їх виникнення, то будь-яка зі сторін матиме право припинити дію цього Договору, письмово попередивши іншу сторону не менш ніж за 10 робочих днів до очікуваної дати припинення договору. У цьому випадку продавець повертає покупцю вже отримані суми за умови, що поставка товару не була здійснена покупцю.

Відповідно до п. 10.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, якщо інше не встановлено цим договором або відповідними додатковими угодами.

Додатком №1 до договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року сторонами погоджено гарантійні зобов`язання.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09.12.2021 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, якою погодили поставку позивачу транспортного засобу - напівпричіп-самоскид SK, в кількості 1 шт., марки Schwarzmuller, новий.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди вартість вказаного в п. 1. цієї угоди товару, на момент підписання цієї угоди, становить 1 705 509,45 грн, в тому числі ПДВ 284 251,58 грн, що відповідає еквіваленту 55 500,00 Євро за курсом, що розраховується на підставі відомостей про курс продажу Євро на міжбанківському валютному ринку, що відображається на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на кінець торгів у день, що передує дню підписання цієї Додаткової угоди (1 Євро = 30,7299 грн.).

Згідно п. 2 додаткової угоди, розрахунки за товар здійснюються в такому порядку: суму в розмірі 5% від вартості товару в Євро, що вказана в п. 2. цієї додаткової угоди, покупець сплачує до 10.12.2021 року; суму в розмірі 5% від вартості товару в Євро, що вказана в п. 2. цієї додаткової угоди, покупець сплачує до 10.02.2022 року; суму в розмірі 90% від вартості товару в Євро, що вказана в п. 2 цієї додаткової угоди, покупець сплачує за 2 тижні до запланованої дати поставки товару.

Вказаний в п. 1. цієї угоди товар має бути поставлений продавцем на 37 календарному тижні 2022 року за умови своєчасного та повного виконання покупцем п. 2 цієї додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди).

При цьому, сторони додатком №1 від 09.12.2021 року до додаткової угоди №1 від 09.12.2021 року до договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року підписали технічну специфікацію.

09.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» у відповідності до умов договору виписало Фермерському господарству «Центр» рахунок-фактуру №2104768 на суму 85 275,47 грн.

10.12.2021 року Фермерське господарство «Центр» здійснило оплату рахунку №2104768 на суму 85 275,47 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2027 від 10.12.2021 року (наявна в матеріалах справи).

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» виписало Фермерському господарству «Центр» рахунок-фактуру №2200558 на суму 88 621,01 грн.

10.02.2022 року Фермерське господарство «Центр» здійснило оплату рахунку №2200558 на суму 88 621,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №225 від 10.02.2022 року (наявне в матералах справи).

Враховуючи своєчасне та повне виконання покупцем розрахунків, передбачених п. 2 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, як правильно встановлено судом першої інстанції, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» згідно п. 3 Додаткової угоди, виник обов`язок з поставки товару на 37 календарному тижні 2022 року, а саме з 12.09.2022 року по 18.09.2022 року (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом із тим, 24.02.2022року розпочалась повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Так, матеріали справи містять копію повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» всім зацікавленим особам про виникнення форс-мажорних обставин із додаванням копії листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Листом від 30.05.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» повідомило Фермерське господарство «Центр», що у зв`язку з постійним впродовж останнього часу підвищенням вартості сировини та комплектуючих засобів завод-виробник вимушений залишити за собою право на зміну вартості транспортного засобу після укладення договору купівлі продажу товару. У зв`язку з цим, а також враховуючи, що в країні введено воєнний стан та ведуться бойові дії, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» повідомило, що строк поставки вказаних вище транспортних засобів завод-виробник переносить орієнтовно на січень 2023 року (а.с. 15).

Крім того у даному листі, зокрема, було зазначено, що перенесення строків виробництва, а також можливе підвищення вартості транспортного засобу може не відповідати планам покупця та бути неприйнятним. В такому разі Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» пропонувало розірвати укладений договір без застосування будь-яких штрафних санкцій та повернути зроблену передоплату.

18.07.2022 року Фермерське господарство «Центр» в свою чергу листом від вих. №02 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна», що умовами договору №61/21 від 09.12.2021 року не передбачена зміна загальної вартості товару. У зв`язку з цим, Фермерське господарство «Центр» просило поставити погоджений сторонами товар по цінам, що визначені в додатковій угоді та з урахуванням строку, вказаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» в листі від 30.05.2022 року.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договір купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року укладено між сторонами у простій письмовій формі. При цьому пунктами 10.3 - 10.5 договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору є чинними та невід`ємними частинами договору, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками Сторін. Кожен додаток, додаткова угода, повідомлення або інші документи, на які є посилання у договорі, становлять невід`ємну частину цього договору. Всі повідомлення та інша інформація за цим договором повинні бути виконані письмово та надіслані одним з наступних можливих способів: поштою, кур`єром, електронною поштою або факсом на адреси/номери Сторін.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони у належній простій письмовій формі досягли згоди щодо зміни умов договору в частині терміну поставки товару, та за взаємною згодою встановили такий на січень 2023 року.

Проте, за твердженням відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» листом від 24.01.2023 року повідомило Фермерське господарство «Центр», що у зв`язку з переносом заводом-виробником термінів виробництва, поставка транспортного засобу очікується на 16 календарному тижні 2023 року.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів надіслання або вручення вказаного листа Фермерському господарству «Центр».

14.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» повідомило Фермерське господарство «Центр», що заводом-виробником підвищено вартість замовленого напівпричепу, яка тепер становить 66 500,00 грн з ПДВ.

17.03.2023 року Фермерське господарство «Центр», в свою чергу, направило до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" лист №18, в якому зазначило, що умовами договору не передбачена зміна загальної вартості товару, у зв`язку із підвищенням цін на товар заводом-виробником в односторонньому порядку.

Крім того, Фермерське господарство «Центр» у вищевказаному листі звернуло увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна», що покупцем до цього часу не отримано від продавця сертифікату Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати про належним чином засвідчені обставини непереборної сили, які унеможливили виконання продавцем своїх зобов`язань. Відтак, ФГ «Центр» просило здійснити поставку товару на 16 календарному тижні 2023 року, як повідомлялось в листі від 24.01.2023 року, за ціною, визначеною в договорі, попередньо повідомивши про заплановану поставку не менш як за 2 календарні тижні до такої дати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покупець погодився на зміну умов договору в частині зміни терміну поставки, однак не погодився на зміну ціни.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення названих положень Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі №910/8482/18 (910/4866/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі названої доктрини міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №910/9397/20, від 04.08.2021 року у справі №185/446/18, від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц.

Погоджуючи зміну умов договору в частині зміни терміну поставки, Фермерське господарство «Центр» розумно покладалося на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» відповідних умов спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що поведінка відповідача має ознаки суперечливої поведінки.

Щодо зміни Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» в односторонньому порядку ціни договору, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1).

Так, договір купівлі-продажу від 09.12.2021 року був укладений на основі юридичної рівності його сторін - учасників господарських відносин, і не передбачає у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» керівних функцій по відношенню до Фермерського господарства «Центр».

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, умовами договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року не передбачено можливості зміни в односторонньому порядку ціни, в тому числі і у зв`язку зі зміною вартості заводом-виробником.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належне твердження позивача, що товар мав бути поставлений за ціною, погодженою сторонами в додатковій угоді №1 до договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року та у строк, який сторони погодили шляхом обміну листами на 16 календарному тижні 2023 року, тобто з 17 по 23 квітня.

22.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» направило Фермерському господарству «Центр» лист за №22/23, в якому запропонувало покупцю припинити дію договору з 30.04.2023 року та додало два екземпляри додаткової угоди №2 від 21.03.2023 року.

При цьому, у вищевказаному листі Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» зазначило, що всі партнери, які замовляли автопричепи, погодились з підвищенням ціни і затримкою товару, в зв`язку з військовими діями, що є загальновідомим фактом і не потребує додаткового сертифікату, висновку чи довідки ТТП.

До матеріалів справи додано проект додаткової угоди №2 від 21.03.2023 року до договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, який підписаний та скріплений печаткою стороною продавця, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» пропонував такі умови:

1) розірвати договір купівлі-продажу товару з 30.04.2023 року;

2) у п`ятиденний термін після підписання доповнення повернути покупцю попередню оплату в розмірі 173 896,48 грн.

Вказаний лист №22/23 від 22.03.2023 року, проект додаткової угоди №2 від 21.03.2023 року та копія листа Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року були направлені Фермерському господарству «Центр» 23.03.2023 року рекомендованим листом з описом №0814800330901, та отримані позивачем 30.03.2023 року, останній розірвання договору не погодив, додаткову угоду №2 не підписав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» в свою чергу вважає договір розірваним відповідно до умов розділу 8 договору у зв`язку із впливом обставин непереборної сили протягом більше ніж 3 місяці, а зобов`язання за договором вважає такими, що припинилися.

Позивачем за зустрічним позовом було додано до матеріалів справи Сертифікат №3100-23-2453 від 22.05.2023року №316/05-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (виданий на звернення №08/05 від 08.05.2023 року), яким засвідчено форс-мажорні обставини (руйнування та пошкодження будівель виробничої бази за адресою вул. 21 км Житомирського шосе, буд.11, с. Стоянка, Київська область) Товариству з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» щодо обов`язку здійснити виконання за договором купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, укладеним з Фермерським господарством «Центр».

Щодо твердження скаржника, що судом першої інстанції не надана оцінка у кореляції з сертифікатом торгово-промислової палати №3100-23-2453 від 22.05.2023 року, умовам договору №61/21 від 09.12.2021 року на поставу автопричепа. Суд першої інстанції не надав оцінки вирішальним, ключовим і доречним питанням, необхідним для вирішення цієї справи, зокрема, чи є обставини на які посилається відповідач за первісним позовом, форс-мажорними, колегія суддів відзначає наступне.

Так, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 року у справі №905/55/21).

Визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 року у справі №908/2287/17.

За загальним правилом зобов`язального права договір є обов`язковим до виконання його сторонами та не може бути розірваний або змінений в односторонньому порядку, за виключенням вичерпного переліку випадків, передбачених законом, або випадку, якщо право на таку відмову передбачено самим договором.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Розділом 8 договору купівлі-продажу було передбачено, якщо для будь-якої із сторін внаслідок обставин непереборної сили створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, то строк виконання зобов`язань відповідною стороною відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини (п. 8.3 договору). Якщо строк дії вищезазначених обставин непереборної сили буде перевищувати 3 календарні місяці з дати їх виникнення, то будь-яка зі сторін матиме право припинити дію цього Договору, письмово попередивши іншу сторону не менш ніж за 10 робочих днів до очікуваної дати припинення договору. У цьому випадку продавець повертає покупцю вже отримані суми за умови, що поставка товару не була здійснена покупцю (п. 9.4 договору).

Тобто, у випадку перевищення строку дії форс-мажорних обставин понад три місяці, сторонам договору було надано право припинити дію договору.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку сама по собі наявність таких положень у договорі не звільняє продавця, який звернувся до покупця із пропозицією припинити договір, довести належним чином існування сукупності умов для вчинення таких дій, а саме:

- наявності обставин, які підпадають під визначення форс-мажорних;

- об`єктивної неможливості для однієї або обох сторін виконати зобов`язання в результаті впливу таких обставин;

- належного дотримання процедури, встановленої договором для такого припинення.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі N 912/3323/20, від 31.08.2022 року у справі №910/15264/21.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 року у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, за твердженням позивача за зустрічним позовом, місцезнаходження офісу у с. Стоянка Київської області перебувало на території, на якій відбувалися активні бойові дії; с.Стоянка опинилось на території, тимчасово підконтрольній російськими окупаційними військами, а приміщення офісу було зруйноване.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди №1/12.06.2020 від 12.06.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Рент Груп» (власник) передав в оренду Товариству з обмеженою відповідльністю «Естейт Рент Груп» (орендар) виробничу базу за адресою Київська область, село Стоянка, вул. 21 км Житомирського шосе, будинок 11, у тому числі земельну ділянку площею 1,2046 га та розташовані на ній нежитлові будівлі (адміністративна будівля-гараж 1738,2 кв.м., склад №2 1127,1 кв.м., приміщення охорони 16,4 кв.м., склад №4 468,3 кв.м., склад-офіс 968,7 кв.м., навіс, огорожа) (наявний в матеріалах справи).

За договором суборенди №3 від 01.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Рент Сервіс» (орендар) передав у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» (суборендар) нерухоме майно, яке є частиною вказаної виробничої бази, загальною площею 825,0 кв.м. (кабінети у корпусі 3, складські приміщення у корпусі 6, прилегла територія) (а.с. 122-26).

З акту №299 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, від 04.10.2022 вбачаються значні руйнування виробничої бази, належної ТОВ «Білдінг Рент Груп» (а.с. 78).

Водночас, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів пошкодження або знищення майна суборендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна», зокрема, яке знаходилось в орендованих приміщеннях.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять акту огляду майна саме суборендаря.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини, які дійсно мали місце та підпадають під визначення форс-мажорних, не спричинили неможливість виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Село Стоянка була звільнена від окупації 01.04.2022 року. З відкритих джерел (сайту Товариства з обмеженою відповідльніцстю «Шварцмюллер Україна») вбачається, що відповідач за первісним позовом адресу основного офісу та філії у с. Стоянка не змінив; доказів припинення договору суборенди матеріали справи також не містять; у листі від 02.05.2023 року №1/05-23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Рент Груп» надав інформацію Президенту ТПП України про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» є суборендарем на підставі договору суборенди №3 від 01.07.2020 року.

Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач за первісним позовом має філії у м. Львові та м. Одесі та продовжує здійснення діяльності з виготовлення та продажу в Україні комерційної техніки, у тому числі напівпричепів-самоскидів, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, судом першої інстанції була дана оцінка доказам наявним в матеріалах справи, зокрема роздруківці з сайту відповідача, проти залучення якої до матеріалів справи останній не заперечував (а.с. 157 - 159).

За змістом дослідженого судом листування вбачається, що поставку техніки відповідно до договору відповідач за первісним позовом не вважав неможливою до березня 2023 року. Продавець у листах посилався на підвищення вартості сировини та комплектуючих, а також на перенесення строку виготовлення техніки заводом-виробником, а не на руйнування офісу у с. Стоянка.

При цьому, колегія суддів відзначає, що пропозиція щодо розірвання договору була зроблена не у зв`язку із форс-мажорними обставинами, а у відповідь на непогодження покупцем нової ціни товару, при цьому за отриманням сертифікату ТТП України продавець звернувся лише у травні 2023 року після звернення покупця до суду з позовом.

Таким чином, враховуючи суперечливу поведінку відповідача, зокрема ,що останній не заперечував можливість виконання умов договору, а матеріали справи не містять належних доказів знищення майна суборендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна», яке знаходилось в орендованих приміщеннях, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги Сертифікат торгово-промислової палати №3100-23-2453 від 22.05.2023 року, оскільки останній не є підтвердженням неможливості виконання відповідачем умов спірного договору на 16 календарному тижні 2023 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належний висновок суду першої інстанції про відсутність прямого причино-наслідкового зв`язку між невиконанням зобов`язань продавцем за договором та існуванням форс-мажорних обставин, а отже про безпідставність застосування до спірних правовідносин пунктів 8.3, 9.4 договору купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року.

Продавець за договором не довів суду наявність підстав для застосування односторонньої відмови від договору згідно пунктів 8.3, 9.4 Договору купівлі-продажу №61/21 від 09.12.2021, у зв`язку з чим вчинення односторонньої відмови від договору не відповідало наведеним нормам закону та положенням договору.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розв`язання повномасштабної війни у центрі Європи спричинило істотні зміни умов ведення господарської діяльності, які сторони, укладаючи договір, не могли передбачити, зокрема (але не виключно) ускладнило логістику, спричинило підвищення цін на енергоносії тощо, у зв`язку з чим для продавця виконання зобов`язань за договором призвело б до негативного економічного результату, що порушило б співвідношення майнових інтересів сторін.

Тобто у даному випадку до відносин сторін має бути застосована ст. 652 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як вже зазначалось, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20.

Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Схожа за змістом правова позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20.

У даному випадку з метою приведення умов договору у відповідність до умов, що суттєво змінилися, сторони у спосіб обміну листами погодили новий строк виконання зобов`язання. Разом із тим, пропозиція продавця щодо зміни ціни не була погоджена покупцем. Також сторони не дійшли згоди про розірвання договору за згодою сторін.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку, виходячи з приписів частин 1 та 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» (продавець) після відмови покупця розірвати договір за згодою сторін, не був позбавлений права звернутися до суду з позовом про розірвання договору в судовому порядку, чого зроблено не було.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17 (п.п. 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволені зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу №61/21 від 09.12.2021 року припиненим.

Таким чином, враховуючи, що договір купівлі-продажу №61/21 від 09.12.2021 року є чинним, у судовому порядку не розірваним, отже обов`язковим до виконання, а погоджений сторонами строк поставки товару (на 16 календарному тижні 2023 року, тобто з 17 по 23 квітня) настав, суд першої інстанції у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України дійшов правомірного висновку щодо задоволення первісних позовних вимог в частині зобов`язання поставити обумовлений договором купівлі-продажу товар вартістю 55 000,00 євро у гривневому еквіваленті.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у сумі 17 055,09 грн на підставі п. 6.4 договору купівлі-продажу, колегія суддів відзначає наступне.

Так, як було встановлено вище, сторонами у письмовій формі шляхом обміну листами погоджено новий строк поставки товару, відтак твердження позивача про те, що з 29.09.2022 року настало прострочення поставки та виникло право на нарахування пені, є безпідставним, відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні первісних позовних вимог в цій частині.

Твердження скаржника, що 03.08.2023 року останній повернув позивачу суму попередньої оплати, не спростовує висновків суду, зокрема щодо порушення позивачем умов спірного договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві за зустрічним позовом вимогами, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1188/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 22.01.2024 рок у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному.