Постанова

від 11.01.2024 по справі 911/1188/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа№ 911/1188/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Гамей В.В.;

від відповідача за первісним позовом: Бившев С.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року (дата складення повного тексту 11.09.2023 року)

у справі №911/1188/23 (суддя В.М. Бабкіна)

за позовом Фермерського господарства «Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»

про зобов`язання поставити товар та стягнення 17 055,09 грн пені,-

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Шварцмюллер Україна»

до Фермерського господарства «Центр»

про визнання договору припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Центр» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» (далі - відповідач) про зобов`язання відповідча поставити товар, а саме: напівпричіп-самоскид SK марки Schwarzmuller загальною вартістю в 55 500,00 євро в гривневому еквіваленті; стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 055,09 грн та судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову (правничу) допомогу.

Крім того, до Господарського суду Київської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» була подана зустрічна позовна заява про визнання припиненим договору №61/21 від 09.12.2021 року укладеним між Фермерським господарством «Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна»; стягнення з Фермерського господарства «Центр» витрат зі сплати судового збору та пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 25 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2023 року у справі №911/1188/23 первісний позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» поставити Фермерському господарству «Центр» товар за Договором купівлі-продажу товару №61/21 від 09.12.2021 року, а саме: напівпричіп-самоскид SK марки Schwarzmuller, загальною вартістю в 55 500,00 євро в гривневому еквіваленті. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на користь Фермерського господарства «Центр» 25 582,64 грн судового збору. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

08.08.2023 року до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від Фермерського господарства «Центр» надійшла заява б/н від 08.08.2023 року (вх. № 6352 від 08.08.2023 року) про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023 року до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 року.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року заяву Фермерського господарства «Центр» про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на користь Фермерського господарства «Центр» 49 504,95 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат Фермерському господарству «Центр».

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема п. 1 ст. 221, п. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав на незаявлення первісним позивачем до закінчення судових дебатів у справі клопотання про надання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Водночас, за твердженням скаржника, позивач за первісним позовом в супереч п. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України не вказав жодної поважної причини чому він не зможе до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат.

Крім того, скаржник вказав, що суддя Бабкіна В.М. повинна була заявити самовідвід від розгляду даної заяви, оскільки було порушено порядок визначення судді для розгляду справи (п. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.09.2023 року апеляційну скаргу у справі №911/1188/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23 своєю ухвалою від 05.10.2023 року.

17.10.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач за первісним позовом просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що ним в першому з документів по суті спору - позовній заяві у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України було зазначено, що «попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, передбачений, складається з суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 50000,00 грн, та було зазначено, що позивач протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надасть докази витрат на правничу допомогу.

При цьому, представник позивача за первісним позовом наголосив, що процесуальні норми не містять приписів, за якими основне та додаткове рішення у справі має прийматися в тому самому складі суду, а аналіз підстав для відводу судді свідчить, що в даному випадку жодні передумови для відводу судді Бабкіної В.М. відсутні.

Таким чином, скаржником не надано та не обґрунтовано жодних обставин та правових підстав для скасування додатного рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23, а тому суд першої інстанції всебічно й в повному обсязі встановив обставини справи та ухвалив правомірне додаткове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

08.11.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з оголошенням у м. Києві повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №911/1188/23 призначене на 06.12.2023 не відбулось.

Північний апеляційний господарський суд розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23 призначив на 20.12.2023 року своєю ухвалою від 06.12.2024 року.

20.12.2023 року судове засідання у призначений час не відбулось, у зв`язку з виникненням технічних проблем з судовими сервісами ВКЗ, ЕС, Портал Судова влада України, поштовими сервісами, сервісами Укрпошта, про що апеляційним судом складено відповідний акт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23 призначено на 11.01.2024 року.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної заяви здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник скаржника в судовому засіданні 11.01.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводів апеляційної скарги та просив її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 11.01.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, додаткове рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За приписами ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється, у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.

Зважаючи на положення ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у своїх судових рішеннях дотримується позиції, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів (постанова ВС від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17).

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №927/26/18.

З огляду на викладене, суд зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. ст. 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками, зокрема: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №908/574/20, від 17.12.2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача за первісним позовом у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві заявив, що надасть докази витрат на правничу допомогу, що понесені (або будуть понесені) ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім того, з пункту 19 протоколу судового засідання від 04.08.2023 року, слідує, що представник позивача Гамей В.В. заявив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивач за первісним позовом надасть докази витрат на правничу допомогу протягом 5 днів.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, щодо незаявлення первісним позивачем до закінчення судових дебатів у справі клопотання про надання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, твердження скаржника, що позивач за первісним позовом в супереч ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України не вказав жодної поважної причини чому він не зможе до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, є безпідставними враховуючи відповідну заяву сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів та факт підписання акту приймання-передачі наданих послуг після проголошення рішення по справі.

Так представником Фермерського господарства «Центр» на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу було надано:

- договір № 03/04 про надання правової допомоги від 03.04.2023 року;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023 року до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 року;

- ордер № 1034203 від 19.04.2023 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 794 від 31.07.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 договору №03/04 виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст правової допомоги виконавця за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта з питань зобов`язання виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна».

Згідно з п. 4.1 договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором становить 50000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції. Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Гонорар підлягає сплаті протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг і на підставі виставленого рахунку (п. 4.2 договору).

Так, відповідно акту наданих приймання-передачі наданих послуг, виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової допомоги клієнту у судовій справі № 911/1188/23: збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; підготовка заяви про усунення недоліків (на ухвалу про залишення без руху); підготовка заяви про участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення; підготовка відзиву на зустрічний позов; підготовка додаткових пояснень/надання документів на вимогу суду; підготовка додаткових пояснень.

Вартість послуг виконавця за цим актом складає 50000,00 грн. Клієнт не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі виконавець не матиме жодних претензій до клієнта. Цей акт приймання-передачі є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.4.2023 року та набирає силу з моменту його підписання сторонами.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Тобто,розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.01.2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 року у справі № 910/8342/21, від 20.12.2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.

Водночас, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

Відповідач за первісним позовом у поданих 25.08.2023 року запереченнях №2Ювід 24.08.2023 року на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат заперечив щодо даних витрат, зокрема, зазначивши, що заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат підписана не адвокатом Єленич О.В. (якщо порівняти підпис на заяві і на завірених документах, які були прикладені до цієї заяви і на акті приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу, де зазначається об`єм роботи по договору), тобто заява підписана неуповноваженою особою; як вбачається з ухвали суду від 14.08.2023 року склад суду змінився, що, на думку відповідача за первісним позовом, є порушенням процесуальних норм; поряд з цим, позивач за первісним позовом у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначив поважних причин, чому він не зміг до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, при цьому сума адвокатських судових витрат не змінилась відносно тієї, що зазначена в позовній заяві - 50000,00 грн складає тверду суму та не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачу за первісним позовом передбачених договором послуг адвоката, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат заявника на оплату правничої допомоги адвоката, встановлених у фіксованому розмірі.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» було відмовлено.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з часткового задоволення первісних позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вказані витрати на правову допомогу покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 49504,95 грн.

З огляду на викладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви Фермерського господарства «Центр» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Поряд з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, посилання відповідача за первісним позовом на те, що заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат підписана не адвокатом Єленич О.В. не знаходить свого підтвердження, оскільки, заяву Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 було подано до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно із ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом п. 12 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, заява Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 року (вх. № 6352 від 08.08.2023 року) скріплена електронним підписом адвоката Єленич О.В., що підтверджується поданням даного клопотання про стягнення судових витрат через систему «Електронний суд».

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного додаткового рішення, що суддя Бабкіна В.М. повинна була заявити самовідвід від розгляду даної заяви, оскільки було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2023 року через систему «Електронний суд» від представника Фермерського господарства «ЦЕНТР» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/1188/23. Згідно з пунктом 1.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 3 від 14.01.2021 року, не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, крім випадків, передбачених підпунктами 4.1.12-4.1.17 пункту 4.2 цих Засад, що надійшли за сім календарних днів до початку відпустки, якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів.

У зв`язку з відпусткою судді Конюх О.В., у відповідності до Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області, згідно з розпорядженням № 64-АР від 10.08.2023 року заяву Фермерського господарства «Центр» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/1188/23 було передано на автоматизований розподіл судових справ для визначення складу суду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 року для розгляду даної заяви було визначено суддю Бабкіну В.М.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що ухвалення додаткового рішення іншим складом суду не є підставною для його скасування у відповідності до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі додаткового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» фактично зводяться до мотивів викладених у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду додаткового рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварцмюллер Україна» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 року у справі №911/1188/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1188/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 22.01.2024 рок у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному.