Рішення

від 04.09.2023 по справі 914/307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023 Справа № 914/307/23

За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Україна, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів,

про визнання припиненими трудових відносин.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники сторін:

від позивача: Гарасимів Оксана Юріївна - представник;

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Українапро визнання припиненими трудових відносин.

Ухвалою суду від 24.01.2023 відкрито провадження у справі № 914/307/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2023.

Подальший хід розгляду викладений у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 08.05.2023 підготовче засідання відкладено на 05.06.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2023 провадження у справі № 914/307/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Україна, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання припиненими трудових відносин зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 448/362/22

21.06.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі у зв`язку з прийняттям 14.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 448/362/22, у зв`язку з чим ухвалою суду від 27.06.2023 провадження у справі № 914/307/23 поновлено та призначено підготовче судове засідання на 14.08.2023.

Ухвалою суду від 14.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 04.09.2023.

В судове засідання, яке відбулося 04.09.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, ухвали суду були скеровані відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Третя особа у судові засідання не з`явилася, на адресу суду повернулись конверти з відповідними ухвалами суду, які були скеровані третій особі з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 04.09.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Україна (надалі відповідач, товариство) про визнання припиненими трудових відносин.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у вересні 2017 року він вирішив припинити трудові відносини з відповідачем, втративши матеріальну, економічну та будь-яку іншу зацікавленість у продовженні виконання обов`язків директора. Єдиний учасник відповідача не вчиняв жодних дій, які сприяли б розвитку та економічному зростанню товариства, а також необгрунтовано висловлював невдоволення його роботою як директора. Єдиним учасником відповідача, який володіє часткою у розмірі 100 % статутного капіталу, є громадянин України ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 5.2 статуту відповідача, призначення та звільнення директора відноситься до виключної компетенції зборів учасників. Позивач, як керівник, на виконання вимог ст.38 КЗпП України, здійснив усі залежні від нього заходи з метою належного та своєчасного повідомлення учасника відповідача про свої наміри щодо звільнення та забезпечення скликання загальних зборів для вирішення ними вказаного питання.

Зокрема, 20.09.2017 позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я єдиного учасника Товариства (Голови загальних зборів) та намагався вручити йому цю заяву особисто та мирно врегулювати питання зміни керівника відповідача. Оскільки учасник відмовився прийняти заяву, вона була надіслана поштою цінним листом з описом вкладення 21.09.2017 за адресою проживання учасника, однак була проігнорована ОСОБА_2 та повернута за закінченням встановленого строку зберігання. Позивач неодноразово контактував з учасником по телефону та повідомляв про своє бажання звільнитися та конституційне право на вільний вибір місця праці, однак ОСОБА_2 прохання ігнорував.

Оскільки ОСОБА_2 ігнорував будь-які прохання

позивача та свідомо не приймав жодної кореспонденції від останнього чи його адвоката, було прийнято рішення повідомити учасника товариства про скликання позачергових загальних зборів 03.11.2017 через публікацію оголошення в газеті Львівська пошта. У вказаний в оголошенні час та місце учасник на загальні збори не з`явився, відповідно питання про звільнення директора Товариства не було розглянуте, про що було складено відповідний акт.

Учасник позивача повністю проігнорував права позивача як працівника та свої зобов`язання як учасника та вищого органу товариства, та зокрема, не вчиняв жодних дій щодо обрання нового виконавчого органу товариства, що є грубим порушенням трудових прав на звільнення та обрання позивачем іншого місця роботи на власний розсуд.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Позиція відповідачів.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Позиція третьої особи.

Третя особа в судові засідання не з`явилася, письмових обґрунтованих пояснень суду щодо позовних вимог не представила.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , з 07.02.2011 призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Україна, єдиним учасником (засновником) якого є ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статті 5.3 статуту ТзОВ Європа-Турінг-Україна, для керівництва господарською діяльністю товариства загальні збори учасників призначають директора. Директор здійснює управління і контроль поточної діяльності товариства у відповідності до рішень загальних зборів учасників, даного статуту і чинного законодавства України по напрямках роботи. Директор підзвітний у своїй діяльності загальним зборам учасників.

У вересні 2017 року позивач вирішив припинити трудові відносини з товариством, тому 17.10.2017 він видав наказ про своє звільнення від виконання обов`язків директора ТзОВ Європа-Турінг-Україна та фактично припинив виконувати обов`язки директора.

Звертаючись із позовом до суду позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

КЗпП України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

За приписами частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно зі змістом статті 5.1 статуту ТзОВ Європа-Турінг-Україна, загальні збори учасників товариства є вищим органом управління товариством. Загальні збори учасників скликаються по мірі необхідності, але не рідше двох разів на рік. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

У статті 5.2 статуту ТзОВ Європа-Турінг-Україна встановлено, що призначення та звільнення директора відноситься до виключної компетенції зборів учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Отже, питання щодо звільнення директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

Згідно з частинами 1-3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

20.09.2017 позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я єдиного учасника товариства (голови загальних зборів) та намагався вручити йому цю заяву особисто та мирно врегулювати питання зміни керівника Товариства. Оскільки учасник відмовився прийняти заяву, вона була надіслана поштою цінним листом з описом вкладення 21.09.2017 року за адресою проживання учасника, однак була проігнорована ОСОБА_2 та повернута за закінченням встановленого строку зберігання.

27.09.2017 позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката (договір про надання правової допомоги від 27.09.2017) та було прийнято рішення повторно написати заяву про звільнення за власним бажанням (від 27.09.2017) та скерувати її за місцезнаходженням товариства (заява з відміткою про одержання товариством від 27.09.2017) та учаснику товариства за місцем проживання. Оскільки ОСОБА_2 , жодних листів від ОСОБА_1 не приймав, заява директора від 27.09.2017 із супровідним листом була надіслана учаснику за місцем проживання кур`єрською поштою (що підтверджується копією експрес-накладної ТОВ Нова Пошта від 27.09.2017), однак також не була прийнята.

29.09.2017 адвокат надіслав цінним листом з описом вкладення заяву про звільнення директора із супровідними листами та повідомленням про скликання 03.11.2017 позачергових зборів Загальних зборів учасників з цього питання на адресу відомого місця роботи учасника - ТОВ Алголь (код ЄДРПОУ: 13828380, місцезнаходження:79004, м. Львів, вул. Мельника, буд.16 А), де ОСОБА_2 був директором та одним з учасників. Вказаний лист так само був проігнорований.

В той же час, як встановлено судом вище, оскільки ОСОБА_2 ігнорував будь-які прохання позивача та свідомо не приймав жодної кореспонденції від ОСОБА_1 чи його адвоката, останнім було прийнято рішення повідомити учасника товариства про скликання позачергових загальних зборів 03.11.2017 через публікацію оголошення в газеті Львівська пошта. У вказаний в оголошенні час та місце учасник на загальні збори не з`явився, відповідно питання про звільнення директора Товариства не було розглянуте, про що було складено відповідний акт. Доказів зворотнього суду не надано.

Зважаючи на приписи ст. 38 КЗпП України, позивач 17.10.2017 видав наказ про своє звільнення від виконання обов`язків директора ТзОВ Європа-Турінг-Україна та фактично припинив виконувати обов`язки директора.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як директором ТзОВ Європа-Турінг-Україна, дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Надані позивачем докази направлення засновнику (учаснику) повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, відтак такі дії є прямим порушенням гарантованого позивачу Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням, з боку засновника фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як згідно ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Матеріали справи не містять доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом ТзОВ Європа-Турінг-Україна заяви позивача про звільнення з посади директора вказаного товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 74, 76-80, 86, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Україна (79013, м. Львів, вул. Котляревського, буд. 45, кв. 3а, код ЄДРПОУ 30583090) припиненими з 17 жовтня 2017 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Турінг-Україна (79013, м. Львів, вул. Котляревського, буд. 45, кв. 3а, код ЄДРПОУ 30583090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 684, 00 судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.