Постанова

від 16.01.2024 по справі 914/307/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа №914/307/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.,

суддів: Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Кострик К.І.,

явка представників сторін:

від позивача - Богомазова І.О. (ордер серія ВС за № 1245400 від 29.11.2023)

від відповідача - не з?явилися

від третьої особи - Добровольський О.Я. (особисто)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 16.10.2023 (вх. суду від 18.10.2023 №01-05/3228/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2023, повний текст рішення складено 11.09.2023 (суддя П.Т. Манюк, м. Львів)

у справі №914/307/23

за позовом: ОСОБА_2 , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Турінг-Україна», м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про визнання припиненими трудових відносин

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

19.01.2023 ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) звернувся до Господарського суду Львівької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Турінг-Україна» (надалі - ТОВ «Європа-Турінг-Україна») з позовом про визнання трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Європа-Турінг-Україна» припиненими з 17 жовтня 2017 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ «Європа-Турінг-Україна» його трудових прав, які полягають у бездіяльності учасників товариства щодо проведення загальних зборів учасників та вирішення питання про його звільнення з посади директора, що свідчить, на думку позивача, про небажання відповідача вважати припиненими його відносини з позивачем.

Правовими підставами позову зазначає с.ст. 5-1, 22, 38 КЗпП України та ст.ст. 31, 33, 34, 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2023 залучено до участі в справі ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з тих підстав, що ОСОБА_1 є єдиним учасником ТОВ «Європа-Турінг-Україна», який володіє 100% статутного капіталу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 позовні вимоги задоволено повністю, визнано трудові відносини між ОСОБА_2 та ТОВ «Європа-Турінг-Україна» припиненими з 17 жовтня 2017 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України.

Стягнуто з ТОВ «Європа-Турінг-Україна» на користь ОСОБА_2 2 684, 00 судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем як директором ТОВ «Європа-Турінг-Україна», дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів, а тому враховуючи приписи ст. 38 КЗпП України, позивач 17.10.2017 фактично припинив виконувати обов`язки директора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі третя особа просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа посилається на те, що:

-позивач належним чином не довів факт відмови учасника товариства ( ОСОБА_1 ) прийняти заяву на звільнення;

-позивачем не дотримано процедури щодо звільнення з посади директора товариства;

-посилається на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 19.01.2022 в справі № 11/719/21 та вважає, що його трудові права на звільнення не порушені.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що позивач добросовісно намагався повідомити єдиного учасника відповідача про своє звільнення як самостійно, так і через свого адвоката, однак не отримав жодної відповіді на вказані повідомлення.

Вважає, що праву директора на звільнення, зокрема, за власним бажанням кореспондує обов`язок юридичної особи-роботодавця в особі її учасників провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення.

Позивач посилається на ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, ратифіковану Україною Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (надалі - Конвенція) та ст. 3 Конституції України та вважає, що відмова від припинення трудового договору з працівником, який виявляє бажання щодо такого припинення, є обмеженням трудових прав такого працівника.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 16.10.2023 (вх. суду від 18.10.2023 №01-05/3228/23). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 призначено справу №914/307/23 до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2024.

У судове засідання 16.01.2024 з`явилися представник позивача та третя особа. Представник відповідача в судове засідання не з?явився, причин неявки не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2023.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, що не з`явився за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третю особу, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_2 , з 07.02.2011 призначений на посаду директора ТОВ «Європа-Турінг-Україна», єдиним учасником (засновником) якого є ОСОБА_1 .

У вересні 2017 року позивач вирішив припинити трудові відносини з товариством.

Зважаючи на приписи ст. 38 КЗпП України, позивач 17.10.2017 видав наказ про своє звільнення від виконання обов`язків директора ТОВ «Європа-Турінг-Україна» та фактично припинив виконувати обов`язки директора.

20.09.2017 ОСОБА_2 написав заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я єдиного учасника товариства (голови загальних зборів - ОСОБА_1 ) та намагався вручити йому цю заяву особисто. Оскільки учасник ( ОСОБА_1 ) відмовився прийняти заяву, така була надіслана поштою цінним листом з описом вкладення 21.09.2017 за адресою проживання учасника, однак була повернута за закінченням встановленого строку зберігання.

27.09.2017 позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката (договір про надання правової допомоги від 27.09.2017) та повторно написав заяву про звільнення за власним бажанням від 27.09.2017, скерувавши її за місцезнаходженням товариства (заява з відміткою про одержання товариством від 27.09.2017) та учаснику товариства за місцем проживання. Оскільки ОСОБА_1 , жодних листів від ОСОБА_2 не приймав, заява директора від 27.09.2017 із супровідним листом була надіслана учаснику за місцем проживання кур`єрською поштою (що підтверджується копією експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» від 27.09.2017), однак також не була прийнята.

29.09.2017 адвокат Гігери А.З. надіслав цінним листом з описом вкладення заяву про звільнення директора із супровідними листами та повідомленням про скликання 03.11.2017 позачергових зборів Загальних зборів учасників з цього питання на адресу відомого місця роботи учасника - ОСОБА_1 ТОВ «Алголь» (код ЄДРПОУ: 13828380, місцезнаходження:79004, м. Львів, вул. Мельника, буд.16 А), де ОСОБА_1 був директором та одним з учасників. Вказаний лист залишено без відповіді та належного реагування.

Також, оскільки ОСОБА_1 ігнорував будь-які прохання позивача та свідомо не приймав жодної кореспонденції від ОСОБА_2 чи його адвоката, останнім було прийнято рішення повідомити учасника товариства про скликання позачергових загальних зборів 03.11.2017 через публікацію оголошення в газеті Львівська пошта. У вказаний в оголошенні час та місце учасник на загальні збори не з`явився, відповідно питання про звільнення директора ТОВ «Європа-Турінг-Україна» не було розглянуте, про що було складено відповідний акт.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Європа-Турінг-Україна» на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з 17.10.2017.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає.

Відповідно до частин 1-2 статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Відповідно до статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

У відповідності до частин 2-3 статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства (директора), який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Частиною 1 статті 89 ГК України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Положеннями частин 1-2 статті 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 99 ЦК України унормовано, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно з вимогами частини 1, частини 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

З матеріалів справи вбачається, що юридична особа - «Європа-Турінг-Україна» - створена та зареєстрована у виді товариства з обмеженою відповідальністю 11.10.1999 (а.с. 8).

Відповідно до частини 2 статті 140 ЦК України особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що цей закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління товариством.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку на підставі частини 12 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 5.1 статуту ТОВ «Європа-Турінг-Україна» (надалі - статут) загальні збори учасників товариства є вищим органом управління товариством.

Згідно з ст. 5.3 статуту для керівництва господарською діяльністю товариства загальні збори учасників призначають директора. Директор здійснює управління і контроль поточної діяльності товариства у відповідності до рішень загальних зборів учасників, статуту і чинного законодавства України по напрямках роботи.

Директор товариства без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах із юридичними особами та громадянами, а також в суді. Формує адміністрацію товариства й вирішує питання діяльності товариства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме: частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства (директором) повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У пунктах 8.19., 8.20 постанови від 6 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала "Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством."

Згідно з ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу (в тому числі директора товариства) можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до вимог частини 1, частини 3 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (загальні збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Відповідно до ст. 5.2 статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників належить призначення та звільнення директора.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами 2-5 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Отже, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.09.2017 позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я єдиного учасника товариства (голови загальних зборів - ОСОБА_1 ), (а.с. 19) та намагався вручити йому цю заяву особисто та врегулювати питання зміни керівника товариства. Оскільки учасник відмовився прийняти заяву, вона була надіслана поштою цінним листом з описом вкладення 21.09.2017 за адресою проживання учасника, однак повернута за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 20-23).

27.09.2017 позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката (договір про надання правової допомоги від 27.09.2017, а.с. 24) та повторно написав заяву про звільнення за власним бажанням (від 27.09.2017, а.с. 25) і скерував її за місцезнаходженням товариства (заява з відміткою про одержання товариством від 27.09.2017) та учаснику товариства за місцем проживання (а.с. 26-27). Оскільки ОСОБА_1 , жодних листів від ОСОБА_2 не приймав, заява директора від 27.09.2017 із супровідним листом була надіслана учаснику за місцем проживання кур`єрською поштою (що підтверджується копією експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» від 27.09.2017, а.с. 29), однак також не була прийнята.

29.09.2017 адвокат надіслав цінним листом з описом вкладення заяву про звільнення директора із супровідними листами та повідомленням про скликання 03.11.2017 позачергових зборів Загальних зборів учасників з цього питання на адресу відомого місця роботи учасника - ТОВ «Алголь» (код ЄДРПОУ: 13828380, місцезнаходження:79004, м. Львів, вул. Мельника, буд.16 А), де ОСОБА_1 був директором та одним з учасників. Однак відповіді та належного реагування на зазначений лист не було (а.с. 31).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 ігнорував будь-які прохання позивача та свідомо не приймав жодної кореспонденції від ОСОБА_2 та його адвоката, останнім було прийнято рішення повідомити учасника товариства про скликання позачергових загальних зборів 03.11.2017 також через публікацію оголошення в газеті «Львівська пошта» (а.с. 34).

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в повідомленні та оголошенні час та місце учасник на загальні збори не з`явився, відповідно питання про звільнення директора товариства не було розглянуте, про що було складено акт від 03.11.2017 (а.с. 32). Доказів протилежного сторонами суду не надано.

З огляду викладене, апеляційний господарський вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем як директором ТОВ «Європа-Турінг-Україна», дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

З цих підстав суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не дотримано процедури щодо звільнення з посади директора товариства.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частин 1-2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту є припинення правовідношення.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Судом враховано, що надані позивачем докази направлення засновнику (учаснику) повідомлення про скликання загальних зборів є належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Також судом враховано, що питання про припинення повноважень позивача загальними зборами не вирішено з незалежних від нього причин, директор, якого позбавлено можливості припинити свої повноваження, може звернутись до суду з вимогою про припинення таких повноважень, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття «приватного життя» за пунктом першим статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей значно можуть розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин у спірних правовідносинах, а звідси про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що трудові права позивача на звільнення не порушені.

У постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Зважаючи на приписи ст. 38 КЗпП України, позивач 17.10.2017 видав наказ про своє звільнення від виконання обов`язків директора ТОВ «Європа-Турінг-Україна» та фактично припинив виконувати обов`язки директора.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про підставність позовних вимог.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що праву директора на звільнення, зокрема, за власним бажанням кореспондує обов`язок юридичної особи-роботодавця в особі її учасників провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення, а також про те, що позивач добросовісно намагався повідомити єдиного учасника відповідача про своє звільнення як самостійно, так і через свого адвоката, однак не отримав жодної відповіді на вказані повідомлення, знайшли своє підтвердження в судовому засідання та беруться судом до уваги, а третьою особою не спростовано і не подано доказів протилежного.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 б/н від 16.10.2023 (вх. суду від 18.10.2023 №01-05/3228/23) підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 4 026,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за №0.0.3253189498.1 від 16.10.2023 (на суму 3 972,00 грн.) та платіжною інструкцією за № 0.0.3291034410.1 від 16.10.2023 (на суму 54,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 16.10.2023 (вх. суду від 18.10.2023 №01-05/3228/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 у справі № 914/307/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 26.01.2024