Рішення

від 11.09.2023 по справі 927/984/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/984/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Економі",

вул. Оноре де Бальзака, 16, м. Київ, 02225; e-mail: kampo@nechayev.ua;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Сервіс",

провулок Вокзальний, 6, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300;

предмет спору: про стягнення 130653,01 грн

без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВИВ:

14.07.2023, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Економі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Сервіс" про стягнення 130653,01 грн, а саме: 109224,00 грн заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 11/10/22 від 11.10.2022 (далі - Договір); 13615,59 грн пені за період з 01.12.2022 по 01.06.2023, нарахованої на підставі п. 5.7. Договору; 5802,50 грн інфляційних втрат та 2010,92 грн трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.12.2022 по 12.07.2023 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі № 927/984/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 18.07.2023.

Суд установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання ухвали від 18.07.2023, для подачі до суду відзиву на позов.

07.08.2023, відповідач, засобами поштового зв`язку, надіслав суду відзив на позов (поданий у належний строк), з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутня можливість здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар, що зумовлена заборгованістю перед відповідачем іншого контрагента.

Позивач в установлений строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторони до суду не подали.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 18.07.2023.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

11.10.2022, ТОВ «Інженерний центр «Економі» (продавець, позивач) та ТОВ «Джі Ес Сервіс» (покупець, відповідач) уклали договір № 11/10/22 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався прийняти й оплатити тканинну частину компенсаторів, визначену в п. 1.2. цього Договору, надалі - товар.

Найменування (опис) товару, виробник, одиниці виміру, кількість та ціна товару визначаються у Специфікаціях (Додатки до Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору, та підписуються сторонами окремо (п. 1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін та визначається в відповідній Специфікації (Додаток до Договору) за замовленням на кожну партію товару окремо. Ціна товару включає витрати, пов`язані з упаковкою, маркуванням, доставкою до місця призначення, вантаженням, зберіганням, що понесені продавцем.

У п. 3.2. Договору сторони визначили, що ціна на узгоджену партію товару, вказана в відповідній Специфікації (Додаток до Договору), є остаточною і не змінюється. Специфікація (Додаток до Договору) набирає чинності після підписання обома сторонами в порядку, передбаченому п. 7.2. цього Договору.

Ціна Договору визначається сумою вартості всіх партій товару, поставлених продавцем протягом строку дії Договору та вказаних у видаткових накладних (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата товару здійснюється на наступних умовах, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами в Специфікаціях (Додатки до Договору):

- 70 % передоплата вартості товару;

- 30 % в строк до 14 календарних днів з моменту фактичного одержання товару.

Підпис уповноваженої особи покупця в видатковій накладній на отримання товару є одночасно підтвердженням покупця факту прийому від продавця товару по його кількості та якості (п. 4.4. Договору).

Право власності на товар, ризик його випадкової загибелі або ушкодження переходить від продавця до покупця в момент підписання представником видаткової накладної (п. 4.5. Договору).

Сторони в п. 5.7. Договору передбачили, що при порушенні покупцем термінів оплати, крім випадків визначених в п. 3.5. цього Договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Для розрахунку приймається облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Сплати неустойки (штрафу, пені), відсотків не звільняє сторони від виконання зобов`язання за Договором в натурі (п. 5.9. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

11.10.2022, між сторонами складена Специфікація № 1, яка є Додатком № 1 до спірного Договору, за умовами п. 1. якої сторони визначили загальну вартість товару, що передається, в сумі 364080,00 грн, в т.ч. ПДВ 60680,00 грн.

У п. 2. Специфікації № 1 сторони визначили порядок оплати: передплата у розмірі 30 % від загальної вартості товару, яка зазначена в цій Специфікації (Додаток до Договору); 40 % - по факту готовності до відвантаження; остаточний розрахунок 30 % від загальної вартості товару, яка зазначена у цій Специфікації (Додаток до Договору), в строк до 14 календарних днів з моменту фактичного одержання товару.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ «Інженерний центр «Економі» та ТОВ «Джі Ес Сервіс» склались відносини з купівлі-продажу товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд, враховуючи зміст п.7.1. Договору установив, що на момент вирішення спору цей Договір є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його дострокового припинення сторонами в установленому законом порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, переданого за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт передачі товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за переданий та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачене розстрочення платежу.

Позивач виставив до сплати відповідачу рахунок-фактуру № 279-10-22 від 11.10.2022 за передачу товару вартістю 364080,00 грн (з ПДВ).

25.10.2022, відповідач здійснив передплату за товар у розмірі 254856,00 грн, що складає 70 % від загальної вартості товару, обумовленої сторонами у Специфікації № 1, що підтверджується копією виписки банку за 25.10.2022 з призначенням платежу «оплата за компенсатори зг. рах. № 279-10-22 від 11.10.2022».

На виконання умов Договору продавець передав, а покупець отримав обумовлений товар вартістю 364080,00 грн, про що свідчить двостороння видаткова накладна № 294-11 від 16.11.2022.

Вказана накладна складена за підписом обох сторін, завірена печаткою товариства позивача. Відповідач факт отримання спірного товару не заперечує.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами п. 2 Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) сторони встановили наступний порядок оплати: передплата у розмірі 30 % від загальної вартості товару, яка зазначена в цій Специфікації (Додаток до Договору); 40 % - по факту готовності до відвантаження; остаточний розрахунок 30 % від загальної вартості товару, визначеного Специфікацією (Додаток до Договору), в строк до 14 календарних днів з моменту фактичного одержання товару.

Враховуючи зміст п. 2. Специфікації № 1, остаточний розрахунок 30 % від загальної вартості за видатковою накладною № 294-11 від 16.11.2022, що становить 109224,00 грн, настав - 30.11.2022.

Відповідач порушив зобов`язання, за отриманий товар в сумі 109224,00 грн своєчасно не розрахувався.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язання по оплаті за переданий товар, що зумовлене наявністю заборгованості перед відповідачем іншого товариства, оскільки договірні відносини з іншими суб`єктами господарювання не можуть впливати на виконання відповідачем зобов`язань по спірному правочину та звільняти його від відповідальності за їх неналежне виконання.

Відповідач направив позивачу лист № 31-01/2023-Г від 31.01.2023, яким повідомив про неможливість виконання оплати залишку коштів за отриманий товар, гарантував здійснити оплату до 28.02.2023.

Сторонами за період з 01.10.2022 по 03.03.2023 підписаний акт звірки взаємних розрахунків, за яким, станом на 03.03.2023, заборгованість відповідача становить 109224,00 грн.

У досудовому порядку позивач звертався до відповідача з претензією № 09-03 від 09.03.2023, з проханням оплатити борг в сумі 109224,00 грн за отриманий товар. Також зазначив, що в разі невжиття відповідних заходів буде змушений звернутися до суду.

Натомість відповідач відповіді на претензію, та доказів оплати заборгованості не надав.

На момент ухвалення рішення, за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 109224,00 грн за товар, отриманий по видатковій накладній № 294-11 від 16.11.2022.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт передачі товару за видатковою накладною № 294-11 від 16.11.2022 на суму 364080,00 грн, за якою рахується заборгованість в сумі 109224,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 109224,00 грн.

На момент ухвалення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу, до суду не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, переданий за Договором, заявив до стягнення 5802,50 грн інфляційних втрат та 2010,92 грн трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.12.2022 по 12.07.2023.

Суд установив, що розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 5802,50 грн інфляційних втрат та 2010,92 грн трьох відсотків річних за заявлений період.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР установлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачене в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони, в п. 5.7. Договору передбачили, що при порушенні покупцем термінів оплати, крім випадків визначених в п. 3.5. цього Договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Керуючись наведеними нормами та п. 5.7. Договору позивач заявив до стягнення 13615,59 грн пені за період з 01.12.2022 по 01.06.2023 (за 182 дня).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд, врахував умови погоджені сторонами, перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 13615,59 грн за вказаний період.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2 та 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в їх сукупності, довів порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо розрахунку за отриманий товар в сумі 109224,00 грн, у зв`язку з чим ним правомірно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще 13615,59 грн пені, 2010,92 грн 3% відсотків річних та 5802,50 грн інфляційних втрат.

З урахуванням зазначеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 6/23 про надання правової допомоги від 10.07.2023 (далі - Договір № 6/23), укладеного ТОВ «Інженерний центр «Економі» (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Нечаєв і партнери» (далі - Адвокатське об`єднання) (п. 1.1.), Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта про надання правової допомоги на умовах, визначених цим Договором № 6/23.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 6/23 Адвокатське об`єднання надає клієнту наступні послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах, органах державної влади і місцевого самоврядування, у відносинах з їх посадовими та службовими особами, іншими юридичними та фізичними особами; інші послуги правового характеру.

За п. 2.9. Договору № 6/23 обов`язковою умовою надання Адвокатським об`єднанням послуги є її своєчасна оплата, а також здійснення Клієнтом дій та надання всіх документів і інформації, необхідних для виконання доручення, в тому числі, але не обмежуючись цим: підписання документів, сплата обов`язкових платежів, надання оригіналів письмових доказів.

Пунктом 3.1. Договору № 6/23 сторони визначили, що за надання юридичних послуг Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокатському об`єднанню погодинну винагороду (гонорар) у розмірі 2500,00 грн без ПДВ за одну годину надання послуг.

На підставі даних обліку часу, який веде Адвокатське об`єднання, воно щомісячно складає акт про надання юридичних послуг у відповідному місяці та направляє його Клієнту. В разі ненадання юридичних послуг у відповідному місяці акт не складається (п. 3.3. Договору).

Винагорода (гонорар) за надані юридичні послуги сплачується клієнтом на підставі рахунків (п. 3.4. Договору).

Позивачем до позовної заяви доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи складає 10000,00 грн.

12.07.2023, між ТОВ «Інженерний центр «Економі» та Адвокатським об`єднанням «Нечаєв і партнери» складений та підписаний акт про надані юридичні послуги з Договором № 6/23, за яким Адвокатське об`єднання надало Клієнту послуги загальною вартістю 10000,00 грн (витрачений час - 4 години), зокрема: підготовка та подання до господарського суду Чернігівської області позовної заяви про стягнення грошових коштів з ТОВ «Джі Ес Сервіс», адвокат Адвокатського об`єднання Кампо С.В., ставка -2500,00 грн без ПДВ.

Адвокатським об`єднанням виставлений ТОВ «Інженерний центр «Економі» рахунок № 53 від 10.07.2023 на суму 10000,00 грн - винагорода за надання юридичних послуг за Договором № 6/23.

Згідно з копією виписки банку за 11.07.2023, ТОВ «Інженерний центр «Економі» здійснена оплата Адвокатському об`єднанню в сумі 10000,00 грн «винагорода за надання юридичних послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 6/23 від 10.07.2023, рахунок № 53 від 10.07.2023».

Також наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1326022 ТОВ «Інженерний центр «Економі», виданий 13.07.2023 Адвокатським об`єднанням «Нечаєв та партнери» адвокату Кампо С.В.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

У разі недотримання вимог частини 4 вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу з підстав їх неспівмірності до ціни позову та ступеня складності справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 цієї статті визначені критерії, керуючись якими, суд, (за клопотанням сторони або з власної ініціативи), може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, п. 6.1.).

Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд, керуючись зазначеними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, п. 34, п. 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом відповідача фактично надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: підготовка позову та подання до суду.

З урахуванням наведеного, суд врахував ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання позову), характер та обсяг наданих адвокатом послуг та час, витрачений адвокатом, на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціну заявленого позову (130653,01 грн), беручи до уваги, що спір розлянутий за правилами спрощеного позовного провадження за письмовими доказами, керуючись принципам справедливості та пропорційності, приписами частини 4 статті 129 ГПК України (обсяг задоволення позовних вимог 100%) та частини 5 вказаної статті, вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, що є співмірним.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Економі" (вул. Оноре де Бальзака, 16, м. Київ, 02225; код ЄДРПОУ 35140190) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Сервіс" (провулок Вокзальний, 6, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 42157784) про стягнення 130653,01 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Сервіс" (провулок Вокзальний, 6, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 42157784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Економі" (вул. Оноре де Бальзака, 16, м. Київ, 02225; код ЄДРПОУ 35140190) 109224,00 грн боргу, 13615,59 грн пені, 5802,50 грн інфляційних втрат, 2010,92 грн трьох відсотків річних, 2684,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомоги.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко