Постанова

від 06.09.2023 по справі 456/1569/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 456/1569/19

провадження № 61-3908св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий»,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про скасування реєстраційних записів про право власності та витребування з незаконного володіння нерухомого майна.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» (далі - ТОВ «Дібровастрий») звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про скасування реєстраційних записів про право власності та витребування з незаконного володіння нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками ТОВ «Дібровастрий» з внеском до статутного капіталу товариства у розмірі 8 000,00 грн, що становить 10 часток та 10 666,67 грн, що становить 13,33 часток. Колишній директор ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_4 незаконно оформляв протоколи загальних зборів засновників ТОВ «Дібровастрий» та намагався заволодіти корпоративними частками інших учасників товариства. Такі обставини встановлено у судових рішеннях, зокрема у рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1196/12 та рішенні Господарського суду Харківської області у справі № 914/1947/17.

Після усунення ОСОБА_4 з посади директора ТОВ «Дібровастрий» з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, про те, що належне на праві власності ТОВ «Дібровастрий» нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311695146112) зареєстровано за ОСОБА_3 . Підставою реєстрації зазначено - акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, протокол загальних зборів ТОВ «Дуратус», серія та номер 2, виданий 23 березня 2018 року, видавник - ТОВ «Дуратус». З інформаційної довідки вбачається, що ТОВ «Дуратус» отримало вказане майно як внесок до статутного капіталу від ТОВ «Мелман».

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Мелман» припинено 14 вересня 2017 року. TOB «Мелман» отримало вказане майно як внесок до статутного капіталу від ТОВ «Дібровастрий». Жодних рішень загальними зборами учасників ТОВ «Дібровастрий» щодо відчуження нерухомого майна, а також рішень щодо заснування чи входження до інших юридичних осіб та формування їх статутного фонду не приймалось. Відповідно такі дії відбулись на підставі наказу директора ТОВ «Дібровастрий» від 04 травня 2016 року № 04/05.

Позивачі звертали увагу на те, що вказаний наказ є нікчемним та подальші дії щодо реєстрації права власності на майно, належне ТОВ «Дібровастрий», є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Жодних рішень щодо створення ТОВ «Мелман» та передачі для формування його статутного фонду загальними зборами учасників ТОВ «Дібровастрий» не приймалось. Визначена у наказі та акті приймання-передачі нерухомого майна вартість такого майна не відповідає дійсності та визначена самостійно ОСОБА_4 поза межами його повноважень, як директора товариства. Відповідно передача нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ «Дібровастрий» відбулась поза волею товариства, внаслідок зловмисної домовленості представника.

ТОВ «Мелман» створено та зареєстровано 04 травня 2016 року за участі ОСОБА_5 (місце проживання АДРЕСА_2 ) з внеском до статутного фонду 1 954 032,00 грн та нібито ТОВ «Дібровастрий» з майновим внеском нерухомим майном вартістю 445 968,00 грн. Слід зазначити, що жодної оцінки майна з метою внесення до статутного фонду новостворюваного підприємства не проводилось. Загалом статутний капітал ТОВ «Мелман» становив 2 400 000,00 грн. Вартість майна ТОВ «Дібровастрий» зазначена в протоколі є значно зниженою, оскільки за відомостями останньої здійсненої у 2010 році оцінки, така становить 2 733 659,00 грн. 19 травня 2016 року ТОВ «Мелман» разом з ОСОБА_6 засновано ТОВ «Дуратус». Розподіл внесків до статутного капіталу загальним розміром 2 400 000,00 грн є ідентичним попередньому товариству - ТОВ «Мелман» 445 968,00 грн (нерухомим майном за адресою: м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 ), ОСОБА_6 - грошовими коштами у розмірі 1 954 032,00 грн. Без здійснення жодної господарської діяльності ТОВ «Мелман» припинено 14 вересня 2017 року, а ТОВ «Дуратус» - 29 травня 2018 року. Вказані товариства створено без мети провадження господарської чи підприємницької діяльності, а виключно для незаконного заволодіння майном ТОВ «Дібровастрий».

Позивачі просили суд:

- скасувати реєстраційні записи про право власності № 14433011, № 146386662, № 25551656 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311695146112, адреса: м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 );

- витребувати з незаконного володіння відповідача нерухоме майно - нежитлові будівлі за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 на користь ТОВ «Дібровастрий».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2022 року у складі судді Бораковського В. М.в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачами не доведено, що майно ТОВ «Дібровастрий» вибуло з володіння товариства без достатніх правових підстав.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Дібровастрий» задоволено частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ТОВ «Дібровастрий» задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ТОВ «Дібровастрий» нерухоме майно, яке позначене у технічній документації літерами, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м,

магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2 - загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Дібровастрий» до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - ОСОБА_4 , про скасування реєстраційних записів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Дібровастрий» 6 721,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наказ № 04/05 від 04 травня 2016 року директора ТОВ «Дібровастрий» про передачу спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Мелман» було прийнято з перевищенням повноважень, тому нерухоме майно вибуло з власності ТОВ «Дібровастрий» неправомірно, поза волею учасників товариства, отже позовні вимоги ТОВ «Дібровастрий» підлягають до задоволення в частині витребування майна із чужого незаконного володіння останнього набувача майна - ОСОБА_3 .

Щодо позовної вимоги про скасування реєстраційних записів про право власності, суд апеляційної інстанції зазначив, що прийняття судом рішення про витребування майна є підставою для внесення відповідних змін у реєстр прав власності та узгоджується із пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

07 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 19 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Сердюк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 927/876/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/9555/16 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірне майно вибуло з ТОВ «Дібровастрий» на підставі наказу директора від 04 травня 2016 року № 04/05. Вказаний наказ є чинним та не скасований у встановленому законом порядку. Тому, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

ТОВ «Дібровастрий» отримало від ТОВ «Мелман» кошти за продані корпоративні права, а ОСОБА_3 набув нерухоме майно правомірно.

Суд апеляційної інстанції посилався на оцінку та експертизи, які в цій справі не проводились.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2023 року ТОВ «Дібровастрий» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що згідно із відомостями з реєстру прав власності, нерухоме майно за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 належало ТОВ «Дібровастрий» на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 14 жовтня 2009 року (т. 1 а. с. 13).

Згідно із записом про право власності від 12 березня 2014 року № 4949676 нерухоме майно за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 належало на праві приватної власності ТОВ «Дібровастрий» на підставі дубліката свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданого 12 березня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бурчин М. І. (т. 1 а. с. 11).

Відповідно до статуту ТОВ «Дібровастрий», який затверджено протоколом від 12 травня 2009 року № 1 загальних зборів учасників, учасниками товариства є фізичні особи, які заснували товариство: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 24 - 39).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Дібровастрий» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20771142, знаходиться за юридичною адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82. Засновниками юридичної особи є: ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду 20 000,00 грн, ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду 8 000,00 грн, ОСОБА_10 , розмір внеску до статутного фонду 5 333,33 грн, ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду 10 666,67 грн, ОСОБА_11 , розмір внеску до статутного фонду 20 000,00 грн, ОСОБА_12 , розмір внеску до статутного фонду 16 000,00 грн. Уповноважені особи представляти юридичну особу: ОСОБА_13 , ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу становить 80 000,00 грн. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 27 травня 2009 року № 14171020000002447. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи - роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (т. 1 а. с. 35 - 46).

Відповідно до наказу директора ТОВ «Дібровастрий» від 04 травня 2016 року № 04/05 «Про участь у створенні товариства» вирішено стати учасником ТОВ «Мелман», передати до статутного капіталу ТОВ «Мелман» належні ТОВ «Дібровастрий» нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2, загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 (т. 2 а. с. 23).

Згідно зі звітом незалежної оцінки від 28 квітня 2016 року № GR 160428-004, проведеної ТОВ «Галтекс Плюс», ринкова вартість нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га, що знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 становить 445 968,00 грн, з урахуванням ПДВ або 371 640,00 грн без урахування ПДВ (т. 2 а. с. 40).

Як вбачається із запису про право власності від 05 травня 2016 року № 14433011 нерухоме майно за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 належало на праві приватної власності ТОВ «Мелман» на підставі акта приймання-передачі, виданого ТОВ «Дібровастрий» (т. 1 а. с. 10, 11).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Мелман» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 40463456, знаходиться за юридичною адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сагайдачного, 46/4. Засновником юридичної особи є ОСОБА_5 . Уповноважена особа представляти юридичну особу - ОСОБА_5 . Розмір статутного капіталу становить 242 000,00 грн. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 04 травня 2016 року № 14171020000002447. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 14 вересня 2017 року, № 14171110004002447. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи - неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а. с. 15-25).

Відповідно до запису про право власності від 20 травня 2016 року № 14638662 власником нерухомого майна за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 було ТОВ «Дуратус» на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мелман», виданого 18 травня 2016 року головою зборів ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 10).

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Дуратус» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 40493449, знаходиться за юридичною адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Б. Хмельницького, 15А. Засновником юридичної особи є ОСОБА_6 . Уповноважена особа представляти юридичну особу - ОСОБА_3 . Розмір статутного капіталу становить 4 500,00 грн. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 19 травня 2016 року № 14171020000002451. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 29 травня 2018 року № 14171110007002451. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи - неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а. с. 26-34).

Відповідно до договору № 20/03 про відчуження частки в статутному капіталі товариства від 20 березня 2018 року, на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус» про погодження відчуження частки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 свою частку в розмірі 99 % в ТОВ «Дуратус» (т. 2 а. с. 61, 62).

Згідно із протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус» від 20 березня 2018 року, голова зборів ОСОБА_6 повідомив зборам про укладення учасником товариства ОСОБА_6 з ОСОБА_3 договору відчуження частки в статутному капіталі товариства від 20 березня 2018 року № 20/03, згідно із умовами якого покупець ОСОБА_3 набув у власність частку в статутному капіталі товариства у розмірі 99 % статутного капіталу товариства, що складає 445 500,00 грн. Голова зборів повідомив, що у зв`язку із продажем учасником товариства - ОСОБА_6 частини належної йому частки в статутному капіталі товариства, розмір частки ОСОБА_6 змінився. Зборами товариства вирішено прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_3 у зв`язку із придбанням частки в статутному капіталі товариства (т. 2 а. с. 54-56).

Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус» від 23 березня 2018 року, голова зборів ОСОБА_6 повідомив зборам, що ОСОБА_3 має намір вийти з учасників товариства та його бажання отримати при виході - нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1, площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2 загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 , як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус» та у зв`язку із виходом виключити ОСОБА_3 зі складу учасників товариства. Зборами товариства вирішено дозволити ОСОБА_3 вийти зі складу учасників ТОВ «Дуратус» та передати йому при виході вищезазначені нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 , як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус», а також вирішено уповноважити голову зборів товариства ОСОБА_6 підписати акт прийому-передачі майна. У зв`язку з виходом вирішено виключити ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ «Дуратус» (т. 2 а. с. 57-59).

Як вбачається із акта приймання-передачі від 28 березня 2018 року, ТОВ «Дуратус» в особі голови зборів ОСОБА_6 передало, а ОСОБА_3 прийняв як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус» спірні нежитлові будівлі (т. 2 а. с. 60).

Відповідно до запису про право власності від 29 березня 2018 року № 2555156 нерухоме майно за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі акта приймання-передачі, виданого 28 березня 2018 року ТОВ «Дуратус» (т. 1 а. с. 10).

24 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки невідомі йому особи самовільно заволоділи його майном (т. 2 а. с. 65).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано недійсним наказ директора ТОВ «Дібровастрий» від 04 квітня 2016 року № 04/05 про передачу нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Мелман» (т. 1 а. с. 184-186, т. 2 а. с. 121-128).

Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 914/875/19 рішення Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року скасовано. У справі прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ТОВ «Дібровастрий», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Стрийської міської ради, ОСОБА_4 , про визнання недійсним наказу відмовлено (т. 2 а. с. 165-170).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене власника, або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Предмет доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України. У такому випадку чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 462/3689/16-ц(провадження № 61-19174св21).

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10 березня 2020 року в справі № 910/24075/16 зробив наступні висновки: «з огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 квітня 2023 року в справі № 911/40/22 вказав наступне: … «38. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

39. Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

40. Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

41. Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

42. При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

43. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволено у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють)».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 28 червня 2023 року у справі № 547/818/20 (провадження № 61-2533св23) вказав: …«До цього часу у судовій практиці був усталеним висновок, що для визнання недійсним договору, укладеного з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень представником. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, тобто знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва особи представником, який укладає договір від її імені. Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18), Верховного Суду у постановах від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц та інших.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 травня 2023 року, повертаючи справу № 547/727/20-ц (провадження № 14-3цс23) на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не знайшла підстав для відступу від відповідних висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц. Також Велика Палата Верховного Суду в цій ухвалі вказала на узгодженість та єдність правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, про що свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц.».

Відповідно до підпункту 8.2.4 статуту ТОВ «Дібровастрий» до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належать, зокрема: внесення змін до статуту товариства, зміна його статутного капіталу; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 450 000,00 грн.

Звертаючись до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивачі вказували на те, що реальна вартість майна, яке було передане за наказом директора ТОВ «Дібровастрий» до статутного фонду ТОВ «Мелман», перевищувала суму, визначену у підпункті 8.2.4 статуту ТОВ «Дібровастрий». Отже, директор товариства без згоди загальних зборів товариства розпорядився майном товариства на суму, що перевищує 450 000 грн.

Разом з тим, позивачі покликалися на ті обставини, що передача нерухомого майна відбулася поза волею товариства внаслідок зловмисної домовленості представника.

Задовольняючи позов ТОВ «Дібровастрий» про витребування майна,

суд апеляційної інстанції вказав, що наказ № 04/05 від 04 травня 2016 року директора ТОВ «Дібровастрий» про передачу спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Мелман» було прийнято з перевищенням повноважень, оскільки рішення про відчуження майна, реальна вартість якого перевищувала 450 000 грн, не було затверджено загальними зборами учасників товариства.

Разом з тим, доводи позивачів про те, що відчуження майна товариства відбулося внаслідок зловмисної домовленості представника, залишились поза увагою апеляційного суду. Нез`ясованими залишилися обставини щодо того, чи контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, отримав у власність спірне майно.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

З огляду на зазначене, при вирішенні питання про витребування майна у відповідача суду необхідно також з`ясувати питання дотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції на вказане увагу не звернув, а тому дійшов до передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідач не наводить в касаційній скарзі конкретних підстав незгоди із постановою апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

За обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судом апеляційної інстанції не встановлені, судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині задоволення позову, а також стягнення судового збору з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та стягнення судового збору скасувати, а справу направити на новий розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову апеляційного суду залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді: В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк