Постанова

від 05.03.2024 по справі 456/1569/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/1569/19 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.

Провадження № 22-ц/811/2696/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2022 року в складі судді Бораковського В.М. в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 , про скасування реєстраційних записів про право власності та витребування з незаконного володіння нерухомого майна,-

встановив:

У квітні 2019 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» (далі ТОВ «Дібровастрий») звернулися до суду із позовом до відповідача ОСОБА_7 про скасування реєстраційних записів про право власності та витребування з незаконного володіння нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками ТОВ «Дібровастрий» з внеском до статутного капіталу товариства у розмірі 8 000,00 грн, що становить 10 часток та 10 666,67 грн, що становить 13,33 часток. Колишній директор ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 незаконно оформляв протоколи загальних зборів засновників ТОВ «Дібровастрий» та намагався заволодіти корпоративними частками інших учасників товариства. Такі обставини встановлено у судових рішеннях, зокрема у рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1196/12 та рішенні Господарського суду Харківської області у справі № 914/1947/17.

Після усунення ОСОБА_6 з посади директора ТОВ «Дібровастрий» з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, про те, що належне на праві власності ТОВ «Дібровастрий» нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311695146112) зареєстровано за ОСОБА_7 . Підставою реєстрації зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, протокол загальних зборів ТОВ «Дуратус», серія та номер 2, виданий 23 березня 2018 року, видавник ТОВ «Дуратус». З інформаційної довідки вбачається, що ТОВ «Дуратус» отримало вказане майно як внесок до статутного капіталу від ТОВ «Мелман».

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Мелман» припинено 14 вересня 2017 року. TOB «Мелман» отримало вказане майно як внесок до статутного капіталу від ТОВ «Дібровастрий». Жодних рішень загальними зборами учасників ТОВ «Дібровастрий» щодо відчуження нерухомого майна, а також рішень щодо заснування чи входження до інших юридичних осіб та формування їх статутного фонду не приймалось. Такі дії відбулись на підставі наказу директора ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 від 04 травня 2016 року № 04/05.

Позивачі звертали увагу на те, що вказаний наказ є нікчемним та подальші дії щодо реєстрації права власності на майно, належне ТОВ «Дібровастрий», є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Жодних рішень щодо створення ТОВ «Мелман» та передачі для формування його статутного фонду загальними зборами учасників ТОВ «Дібровастрий» не приймалось. Визначена у наказі та акті приймання-передачі нерухомого майна вартість такого майна не відповідає дійсності та визначена самостійно ОСОБА_6 поза межами його повноважень, як директора товариства. Відповідно передача нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ «Дібровастрий» відбулась поза волею товариства, внаслідок зловмисної домовленості представника.

ТОВ «Мелман» створено та зареєстровано 04 травня 2016 року за участі ОСОБА_8 (місце проживання АДРЕСА_2 ) з внеском до статутного фонду 1954032,00 грн та нібито ТОВ «Дібровастрий» з майновим внеском нерухомим майном вартістю 445 968,00 грн. Жодної оцінки майна з метою внесення до статутного фонду новостворюваного підприємства не проводилось. Загалом статутний капітал ТОВ «Мелман» становив 2 400 000,00 грн. Вартість майна ТОВ «Дібровастрий» зазначена в протоколі є значно зниженою, оскільки за відомостями останньої здійсненої у 2010 році оцінки, така становить 2733659,00 грн.

19 травня 2016 року ТОВ «Мелман» разом з ОСОБА_9 засновано ТОВ «Дуратус». Розподіл внесків до статутного капіталу загальним розміром 2 400 000,00 грн є ідентичним попередньому товариству ТОВ «Мелман» 445 968,00 грн (нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_9 грошовими коштами у розмірі 1 954 032,00 грн. Без здійснення жодної господарської діяльності ТОВ «Мелман» припинено 14 вересня 2017 року, а ТОВ «Дуратус» 29 травня 2018 року. Вказані товариства створено без мети провадження господарської чи підприємницької діяльності, а виключно для незаконного заволодіння майном ТОВ «Дібровастрий».

Позивачі просили суд: скасувати реєстраційні записи про право власності № 14433011, № 146386662, № 25551656 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311695146112, адреса: АДРЕСА_1 ); витребувати з незаконного володіння відповідача нерухоме майно нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Дібровастрий».

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2022 року у задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 про скасування реєстраційних записів про право власності № 14433011, № 146386662, № 25551656 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311695146112, адреса: АДРЕСА_1 ) та витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 нерухомого майна - нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 в корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Дібровастрий», вважає таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що вибуття майна з володіння ТОВ «Дібровастрий» із врахуванням статуту товариства, а також норм Закону України «Про господарські товариства», рішення про заснування інших товариств та передачу до їх статутного фонду нерухомого майна, потребує прийняття рішення загальних зборів учасників товариства. При цьому, враховуючи те, що вартість майна перевищує розмір активів підприємства, рішення про заснування інших товариств та передачі майна потребує кваліфікованої більшості голосів в кількості 3/4 від загального складу товариства.

Натомість, жодних рішень загальних зборів ТОВ «Дібровастрий», як єдиного органу, що правомочний прийняти такі рішення щодо відчуження майна товариства, не приймалось.

Доводи відповідача про добросовісність набуття ним права власності на спірне майно не знаходять свого підтвердження, доказів наявності жодного відплатного договору у розумінні ст.388 ЦК до матеріалів справи не додано. Договір про відчуження частки в статутному капіталі товариства таким не є, оскільки його предметом є частка в статутному капіталі ТОВ «Дуратус», а не спірне майно. Вважає, що відповідач не може посилатися на добросовісність набуття права власності, оскільки відсутній юридичний факт наявності відплатного договору.

Постанова касаційного господарського суду від 12.01.2022 року у справі №914/875/19 не може мати преюдиційного значення у вирішенні зазначеної справи, оскільки зміст наказу №04/05 від 04.05.2016 року, як управлінського документу, не стосується прав та інтересів позивачів внаслідок прийняття директором ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 такого.

ТОВ «Дібровастрий» просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 висловив заперечення з приводу доводів апеляційної скарги. Вважає висновки суду законними та обґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Зазначив, що рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Дуратус», оформленим Протоколом №1 від 20 березня 2018 року, він ОСОБА_7 придбав частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 99%, що складає 445500 грн., шляхом укладення Договору про відчуження частки в статутному капіталі Товариства №20/03 від 20 березня 2018 року та включено його до складу учасників Товариства, за вказаним договором він розрахувався повністю. Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус», оформленим протоколом №2 від 23.03.2018, ОСОБА_7 вийшов зі складу учасників товариства та отримав при виході нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м., магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2 загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га за адресою: АДРЕСА_1 , як компенсацію в рахунок належної йому частки в ТОВ «Дуратус», про що 28 березня 2018 року підписано акт приймання-передачі. Після державної реєстрації нерухомого майна ОСОБА_7 став власником вказаного майна. Тому твердження скаржника, що ОСОБА_7 набув нерухоме майно безпідставно, не відповідають дійсності.

Звертає увагу, що наказ директора ТОВ «Дібровастрий» №04/05 від 04.05.2016 є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, а тому спірне майно вибуло з володіння позивача з його волею. Відтак наявність у діях власника волі на передачу майні іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Дібровастрий» задоволено частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ТОВ «Дібровастрий» задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ «Дібровастрий» нерухоме майно, яке позначене у технічній документації літерами, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м., магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2 загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Дібровастрий» до ОСОБА_7 , за участю третьої особи ОСОБА_6 , про скасування реєстраційних записів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Дібровастрий» 6 721,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наказ № 04/05 від 04 травня 2016 року директора ТОВ «Дібровастрий» про передачу спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Мелман» прийнято з перевищенням повноважень, тому нерухоме майно вибуло з власності ТОВ «Дібровастрий» неправомірно, поза волею учасників товариства, отже позовні вимоги ТОВ «Дібровастрий» підлягають до задоволення в частині витребування майна із чужого незаконного володіння останнього набувача майна ОСОБА_7 .

Щодо позовної вимоги про скасування реєстраційних записів про право власності, суд апеляційної інстанції зазначив, що прийняття судом рішення про витребування майна є підставою для внесення відповідних змін у реєстр прав власності та узгоджується із пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_7 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та стягнення судового збору скасовано, справу направлено на новий розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову апеляційного суду залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позов ТОВ «Дібровастрий» про витребування майна, суд апеляційної інстанції вказав, що наказ № 04/05 від 04 травня 2016 року директора ТОВ «Дібровастрий» про передачу спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Мелман» прийнято з перевищенням повноважень, оскільки рішення про відчуження майна, реальна вартість якого перевищувала 450 000 грн, не було затверджено загальними зборами учасників товариства.

Разом з тим, доводи позивачів про те, що відчуження майна товариства відбулося внаслідок зловмисної домовленості представника, залишились поза увагою апеляційного суду. Нез`ясованими залишилися обставини щодо того, чи контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, отримав у власність спірне майно.

Згідно із ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції підлягає з`ясуванню, чи відчуження майна відбулось внаслідок зловмисної домовленої представника ТОВ «Дібровастрий» з ТОВ «Мелман», ТОВ «Дуратус» та чи контрагент ОСОБА_7 знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, отримав у власність спірне майно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно із відомостями з реєстру прав власності, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належало ТОВ «Дібровастрий» на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 14 жовтня 2009 року (т. 1 а. с. 13).

Згідно із записом про право власності від 12 березня 2014 року № 4949676, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності ТОВ «Дібровастрий» на підставі дубліката свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданого 12 березня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 11).

Відповідно до статуту ТОВ «Дібровастрий», який затверджено протоколом від 12 травня 2009 року № 1 загальних зборів учасників, учасниками товариства є фізичні особи, які заснували товариство: ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 24 39).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Дібровастрий» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20771142, знаходиться за юридичною адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Заньковецької, 82. Засновниками юридичної особи є: ОСОБА_6 , розмір внеску до статутного фонду 20 000,00 грн, ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду 8 000,00 грн, ОСОБА_14 , розмір внеску до статутного фонду 5 333,33 грн, ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду 10 666,67 грн, ОСОБА_15 , розмір внеску до статутного фонду 20 000,00 грн, ОСОБА_16 , розмір внеску до статутного фонду 16 000,00 грн. Уповноважені особи представляти юридичну особу: ОСОБА_17 , ОСОБА_4 . Розмір статутного капіталу становить 80 000,00 грн. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 27 травня 2009 року № 14171020000002447. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (т. 1 а. с. 35 46).

Відповідно до наказу директора ТОВ «Дібровастрий» від 04 травня 2016 року № 04/05 «Про участь у створенні товариства» вирішено стати учасником ТОВ «Мелман», передати до статутного капіталу ТОВ «Мелман» належні ТОВ «Дібровастрий» нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2, загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 23).

Згідно зі звітом незалежної оцінки від 28 квітня 2016 року № GR 160428-004, проведеної ТОВ «Галтекс Плюс», ринкова вартість нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 445 968,00 грн, з урахуванням ПДВ або 371 640,00 грн без урахування ПДВ (т. 2 а. с. 40).

Як вбачається із запису про право власності від 05 травня 2016 року № 14433011 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності ТОВ «Мелман» на підставі акта приймання-передачі, виданого ТОВ «Дібровастрий» (т. 1 а. с. 10, 11).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Мелман» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 40463456, знаходиться за юридичною адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сагайдачного, 46/4. Засновником юридичної особи є ОСОБА_8 . Уповноважена особа представляти юридичну особу ОСОБА_8 . Розмір статутного капіталу становить 242 000,00 грн. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 04 травня 2016 року № 14171020000002447. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 14 вересня 2017 року, № 14171110004002447. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а. с. 1525).

Відповідно до запису про право власності від 20 травня 2016 року № 14638662 власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 було ТОВ «Дуратус» на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мелман», виданого 18 травня 2016 року головою зборів ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 10).

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Дуратус» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 40493449, знаходиться за юридичною адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Б. Хмельницького, 15А. Засновником юридичної особи є ОСОБА_9 . Уповноважена особа представляти юридичну особу ОСОБА_7 . Розмір статутного капіталу становить 4 500,00 грн. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 19 травня 2016 року № 14171020000002451. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 29 травня 2018 року № 14171110007002451. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а. с. 2634).

Відповідно до договору № 20/03 про відчуження частки в статутному капіталі товариства від 20 березня 2018 року, на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус» про погодження відчуження частки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_9 продав ОСОБА_7 свою частку в розмірі 99 % в ТОВ «Дуратус» (т. 2 а. с. 61, 62).

Згідно із протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус» від 20 березня 2018 року, голова зборів ОСОБА_9 повідомив зборам про укладення учасником товариства ОСОБА_9 з ОСОБА_7 договору відчуження частки в статутному капіталі товариства від 20 березня 2018 року № 20/03, згідно із умовами якого покупець ОСОБА_7 набув у власність частку в статутному капіталі товариства у розмірі 99 % статутного капіталу товариства, що складає 445 500,00 грн. Голова зборів повідомив, що у зв`язку із продажем учасником товариства ОСОБА_9 частини належної йому частки в статутному капіталі товариства, розмір частки ОСОБА_9 змінився. Зборами товариства вирішено прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_7 у зв`язку із придбанням частки в статутному капіталі товариства (т. 2 а. с. 5456).

Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Дуратус» від 23 березня 2018 року, голова зборів ОСОБА_9 повідомив зборам, що ОСОБА_7 має намір вийти з учасників товариства та його бажання отримати при виході нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1, площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2 загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус» та у зв`язку із виходом виключити ОСОБА_7 зі складу учасників товариства. Зборами товариства вирішено дозволити ОСОБА_7 вийти зі складу учасників ТОВ «Дуратус» та передати йому при виході вищезазначені нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус», а також вирішено уповноважити голову зборів товариства ОСОБА_9 підписати акт прийому-передачі майна. У зв`язку з виходом вирішено виключити ОСОБА_7 зі складу учасників ТОВ «Дуратус» (т. 2 а. с. 5759).

Як вбачається із акта приймання-передачі від 28 березня 2018 року, ТОВ «Дуратус» в особі голови зборів ОСОБА_9 передало, а ОСОБА_7 прийняв як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус» спірні нежитлові будівлі (т. 2 а. с. 60).

Відповідно до запису про право власності від 29 березня 2018 року № 2555156 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 на підставі акта приймання-передачі, виданого 28 березня 2018 року ТОВ «Дуратус» (т. 1 а. с. 10).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено повністю, визнано недійсним наказ директора ТОВ «Дібровастрий» від 04 квітня 2016 року № 04/05 про передачу нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Мелман» (т. 1 а. с. 184186, т. 2 а. с. 121128).

Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 914/875/19 рішення Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року скасовано. У справі прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ТОВ «Дібровастрий», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Стрийської міської ради, ОСОБА_6 , про визнання недійсним наказу відмовлено (т. 2 а. с. 165170).

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що прийняття директором ТОВ «Дібровастрий» Максимів В.І. наказу №04/05 від 04.05.2016 без згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивачів - учасників товариства, оскільки директор ТОВ «Дібровастрий» діяв саме від імені товариства, а не його учасників. Тому, оскільки спірним наказом №04/05 від 04.05.2016 прав та інтересів позивачів не порушуються, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його визнання недійсним.

Водночас Верховний Суд зауважив, що позивачі як учасники ТОВ «Дібровастрий», які вважають свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення директором товариства дій щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлені права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт таких дій та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства. Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення директором вчиненими діями прав та законних інтересів товариства, останні вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Звертаючись у даній справі до суду з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача нерухоме майно нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Дібровастрий», позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» як підставу позову зазначали перевищення директором ТОВ «Дібровастрий» своїх повноважень в частині відчуження майна товариства за заниженою вартістю, що дозволяло директору згідно статуту вирішувати такі питання без скликання загальних зборів учасників товариства, а також вибуття майна поза волею товариства, внаслідок зловмисної домовленості.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення в частині, яка переглядається апеляційним судом, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно вимог статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що позивачем даної категорії справ може бути лише законний власник, тобто особа, яка володіла майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка безпосередньо заволоділа майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою.

Як свідчать матеріали справи майно, яке просять витребувати позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ТОВ «Дібровастрий», на праві власності належало ТОВ «Дібровастрий».

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є учасниками товариства ТОВ «Дібровастрий», права та повноваження яких визначені розділом 3 Статуту ТОВ «Дібровастрий», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Дібровастрий» протоколом №1 від 12 травня 2009 року.

Частинами 1, 3 статті 92, ст. 97 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України).

Частиною другою статті 207 цього ж Кодексу визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників товариства жодним чином не змінюється.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Відповідно до п. 8.1 статуту ТОВ «Дібровастрий» вищим органом товариства є загальні збори учасників, а директор є виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Згідно з п. 8.2.4 статуту ТОВ «Дібровастрий» до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належать, зокрема: внесення змін до статуту товариства, зміна його статутного капіталу; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; затвердження договорів укладених на суму, що перевищує 450 000 грн.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства (п. 8.2.5 статуту.).

Відповідно до п. 8.3.1 статуту директор товариства, зокрема, має право укладати договори, контракти, угоди на всі види діяльності товариства, що не перевищує 450 000,00 грн, а також укладати, підписувати договори і затверджувати акти на відчуження майна товариства на суму, що не перевищує 450 000,00 грн.

Наказ виконавчого органу товариства, директора ТОВ «Дібровастрий» Максиміва В.І., №04/05 від 04.05.2016, яким передано до статутного капіталу ТОВ «Мелман» належні ТОВ «Дібровастрий» нежитлові будівлі свідчить лише про можливі порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою, а не корпоративних прав його учасників, що в свою чергу позбавляє останніх права як учасників товариства, не будучи наділеними відповідними повноваженнями представництва юридичної особи, а також власниками спірного майна, ставити питання про витребування такого на користь Товариства.

Оскільки у змісті наказу №04/05 від 04.05.2016 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодним чином не згадуються, не набувають будь-яких прав та обов`язків за ним, тому будь-які права та інтереси цих позивачів внаслідок прийняття директором ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 наказу №04/05 від 04.05.2016 порушені не були, що в силу вищенаведеного та ст. ст. 15, 16 ЦК України, унеможливлює задоволення їх позовних вимог про витребування майна з чужого володіння.

Відтак, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у позові необхідно відмовити саме з підстав відсутності у них, як учасників ТОВ «Дібровастрий», права на звернення з таким позовом, оскільки вони не були власниками спірного майна, а видання наказу директором ТОВ «Дібровастрий» №04/05 від 04.05.2016 не пов`язане з корпоративними правами учасників товариства та не є прямим порушенням прав цих позивачів на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою, в особі директора майном товариства.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ «Дібровастрий» підлягає скасуванню з ухваленням нового в цій частині про відмову в задоволенні позову з наведених вище мотивів, а не з підстав недоведеності позовних вимог.

Перевіряючи доводи позовної заяви та вимоги апеляційної скарги ТОВ «Дібровастрий» в частині витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ «Дібровастрий», суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом визначених положень чинного законодавства України виконуючи покладені на особу, яка діє від імені юридичної особи (в т.ч. директор), обов`язки, остання зобов`язана діяти виключно в інтересах такого товариства, добросовісно і розумно реалізовувати отримані цивільні права з метою дотримання встановлених законодавством принципів здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність чи відсутність встановлених власниками юридичної особи обмежень повноважень особи, яка діє від її імені, не може обмежувати обов`язок останньої дотримуватися закріплених в законодавстві принципів здійснення господарської діяльності та наведених засад представництва відповідної юридичної особи.

Із наявних в матеріалах справи документів встановлено, що нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2, загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 вибули із власності ТОВ «Дібровастрий» на користь ТОВ «Мелман» на підставі акту приймання-передачі серія та номер б/н, виданого ТОВ «Мелман» від 04.05.2016 та наказу ТОВ «Дібровастрий» №04/05 від 04.05.2016, в подальшому вказане майно вибуло з ТОВ «Мелман» на користь ТОВ «Дуратус», підставою слугував протокол загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Мелман» №3 від 18.05.2016 та акт приймання-передачі серія та номер б/н від 20.05.2016, а в подальшому зазначене майно вибуло з ТОВ «Дуратус» на користь ОСОБА_7 , підставою став акт примайння-передачі, серія та номер б/н від 28.03.2018, протокол загальних зборів №2 від 23.03.2018, виданий ТОВ «Дуратус».

Однією із підстав позову про витребування майна з чужого володіння, ТОВ «Дібровастрий» зазначало про те, що передача нерухомого майна відбулась поза волею товариства, внаслідок зловмисної домовленості представника.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної правової норми необхідними ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.

Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову, - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин, - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на вчинення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.

Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Зазначений висновок по застосуванню статті 232 ЦК України зроблено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18).

Як свідчать матеріали справи, нежитлові будівлі, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2, загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 вибули із власності ТОВ «Дібровастрий» на користь ТОВ «Мелман» на підставі акту приймання-передачі серія та номер б/н, виданого ТОВ «Мелман» від 04.05.2016 та наказу ТОВ «Дібровастрий» №04/05 від 04.05.2016.

Наказом директора ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 №04/05 від 04.05.2016, також вирішено стати учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелман».

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Мелман» зареєстровано в реєстрі 04.05.2016. Засновником товариства є ОСОБА_18 . Розмір статутного капіталу 242000 грн. При цьому розмір внеску ОСОБА_8 до статутного капіталу ТОВ «Мелман» становив 0,00 грн. Органом управління є загальні збори учасників.

Тобто, в день реєстрації ТОВ «Мелман» - 04.05.2016, директор ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 , без відома учасників товариства ТОВ «Дібровастрий», будучи наділеним певними повноваженнями, передав до статутного капіталу товариства «Мелман» майно, належне ТОВ «Дібровастрий».

За таких обставин ОСОБА_6 фактично діяв від імені двох товариств, зокрема наказом ТОВ «Дрібровастрий» № 04/05 від 04.05.2016 вирішив передати до статутного капіталу ТОВ «Мелман» нежитлові будівлі, при цьому був головою загальних зборів учасників ТОВ «Мелман», про що свідчить протокол загальних зборів учасників цього товариства №3 від 18.05.2016 про передачу нерухомого майна ТОВ «Дуратус».

Через два тижні, а саме 19.05.2016 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію ТОВ «Дуратус», засновником якого є ОСОБА_9 , розмір внеску якого до статутного капіталу становив 4500 грн. Органом управління юридичної особи є загальні збори учасників. До органів управління юридичної особи призначено ОСОБА_7 (керівник).

З інформації Державного реєстру речових прав слідує, що ТОВ «Дуратус» набуло права власності на спірні приміщення, в тому числі, на підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Мелман» №3 від 18.05.2016, виданим головою зборів ОСОБА_6 та секретарем ОСОБА_8 , тобто за день до реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб ТОВ «Дуратус».

Поспішність вчинених дій свідчить про домовленість між собою керівників трьох товариств про виведення майна з господарської діяльності ТОВ «Дібровастрий».

ОСОБА_7 володіючи відповідною інформацією про нерухоме майно, будучи керівником ТОВ «Дуратус», та в подальшому будучи обраним секретарем загальних зборів товариства, на підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Дуратус» №1 від 23.03.2018 придбав у власність 99% частки в статутному капіталі цього товариства, що складає 445500 грн., а в подальшому на підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Дуратус» №2 від 23.03.2018 та акту б/н від 28.03.2018, вийшовши зі складу учасників товариства «Дуратус», як компенсацію в рахунок належної йому частки в майні ТОВ «Дуратус», отримав нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, ставши одноосібним власником спірного майна.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Мелман» та ТОВ «Дуратус» датою припинення юридичної особи зазначено 14.09.2017 та 29.05.2018 відповідно.

Відтак, ставши представником ТОВ «Мелман», директор ТОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6 в такий спосіб мав свідомий намір вивести з підприємства активи саме на користь ТОВ «Мелман», та будучи в подальшому головою загальних зборів ТОВ «Мелман» в черговий раз сприяв виведенню такого у власність іншого товариства (ТОВ «Дуратус), керівник якого ( ОСОБА_7 ), маючи необхідний обсяг повноважень та будучи свідомим, вчинив заходи виведення такого з товариства та реєстрацію за собою.

Наведені обставини свідчать про вчинення представником позивача ОСОБА_6 від імені позивача спірного правочину, всупереч інтересам ТОВ «Дібровастрий», зміст відповідних правочинів не відповідав справжньому волевиявленню позивача ТОВ «Дібровастрий» як суб`єкта господарювання.

В пункті 22 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто, умовою недійсності в порядку ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочину є встановлення того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє, при цьому, у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

При цьому, під зловмисною домовленістю мається на увазі саме навмисні дії представника, тобто він повинен усвідомлювати, що вчиняє правочин, всупереч інтересам довірителя, передбачати настання невигідних для довірителя наслідків та бажати (або свідомо допускати) їх настання.

Частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №3-492гс17, Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення. Зокрема, необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, в який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Тобто, досліджуючи обставини існування чи відсутності зловмисної домовленості в діях уповноваженої особи юридичної особи, при вчиненні нею правочину від імені такої особи, з представником іншої особи окрім встановлення фактів пов`язаності відповідних осіб слід також визначати наслідки вчинених ними відповідних дій, зокрема, чи не створили вони негативних наслідків для юридичної особи або ж чи не були спрямовані останні на протиправне позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Як зазначалось вище, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_6 будучи директором ТОВ «Дібровастрий» був одночасно представником ТОВ «Мелман», а саме особи, на користь якої вперше було відчужено нерухоме майно. Тобто, вчиняючи правочин (акт приймання-передачі від 04.05.2016), діючи від імені ТОВ «Дібровастрий», ОСОБА_6 фактично відчужив нерухоме майно на користь товариства, представником якого сам і був.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 914/875/19, предметом розгляду якої було визнання недійсним наказу директора ТОВ «Дібровастрий» №04/05 від 04.05.2016 про передачу нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Мелман», ОСОБА_6 заперечуючи проти позову зазначав, що при видачі спірного наказу він не перевищував повноважень, визначених п. 8.3.1 статуту ТОВ Дібровастрий, оскільки, відповідно до звіту про незалежну оцінку об`єктів нерухомого майна, які було передано у статутний капітал ТОВ Мелман, загальна вартість такого майна складала 445 968,00 грн.

В ході судового розгляду справи № 914/875/19 ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 було призначено комплексну судову оціночно-будівельну та економічну експертизу.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи №9705 від 06.05.2021 встановлено:

1) дійсна (ринкова) вартість нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, магазину А-1, площею 667,3 кв.м, гаражу Б-1, площею 81,8 кв.м, магазину-складу В-1 площею 106,2 кв.м, гаражу Г-1 площею 24,9 кв.м, воріт №1, огорожі №2 загальною площею 808,2 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 04.05.2016 становила 5 234 400 грн без урахування ПДВ.

2) Ринкова вартість нерухомого майна (магазину А-1, площею 667,3 кв.м, гаражу Б-1, площею 81,8 кв.м, магазину-складу В-1 площею 106,2 кв.м, гаражу Г-1 площею 24,9 кв.м, воріт №1, огорожі №2 загальною площею 808,2 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) станом на 04.05.2016 становила більше п`ятдесяти відсотків вартості майна ТОВ Дібровастрий, а саме 100,48%.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

В даному випадку, оскільки відсутній прямий договір між ТОВ «Дібровастрий» та ОСОБА_7 , який би регулював вибуття спірного майна із власності ТОВ «Дібровастрий» на користь останнього, а тому позивачем ТОВ «Дібровастрий» правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав в даній частині шляхом пред`явлення віндикаційного позову до ОСОБА_7 щодо витребування спірного майна.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Аналіз змісту статей 330, 387, 388 ЦК України свідчить, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Отже, в силу наведених приписів чинного законодавства України та встановлених судом обставин існують правові підстави для витребування нежитлових будівель, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2, загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ «Дібровастрий».

Відповідно до ч. 1 п.п. 3,4 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичні обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає доцільним частково задовольнити апеляційну скаргу.

Згідно із п. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак сплачений ТОВ «Дібровастрий» судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, ст.ст. 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2022 року, з врахування постанови Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ «Дібровастрий» нерухоме майно, яке позначене у технічній документації літерами, а саме: магазин А-1 площею 667,3 кв. м, гараж Б-1 площею 81,8 кв. м., магазин-склад В-1 площею 106,2 кв. м, гараж Г-1 площею 24,9 кв. м, ворота № 1, огорожа № 2 загальною площею 808,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 , про витребування з незаконного володіння нерухомого майна відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 , про витребування з незаконного володіння нерухомого майна задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» нерухоме майно позначене у технічній документації літерами, а саме: - магазин А-1 площею 667,3 кв.м, - гараж Б-1 площею 81,8 кв.м, - магазин-склад В-1 площею 106,2 кв.м, - гараж Г-1 площею 24,9 кв.м, - ворота №1, огорожа №2 загальною площею 808,2 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 6721 (шість тисяч сімсот двадцять одна) гривень 40 копійок сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк