Ухвала

від 08.09.2023 по справі 683/228/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 683/228/21

провадження № 61-12639ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови від 22 лютого 2023 року про звернення стягнення на майно боржника,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М. про визнання протиправною та скасування постанови від 22 лютого 2023 року про звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні

№ 70985799 про примусове виконання виконавчого листа № 683/228/21, виданого 05 вересня 2022 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області, про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» 167 735,04 грн.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 12 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1

у задоволенні скарги.

17 серпня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню

із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело

до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи

або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), визначає, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги - не навів жодної з підстав касаційного оскарження, зазначених у частині другій статті 389 ЦПК України, скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови від 22 лютого 2023 року про звернення стягнення на майно боржника, повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк