Постанова

від 30.08.2023 по справі 451/1888/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 451/1888/21

провадження № 61-758св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , Радехівська міська рада Львівської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2022 року у складі судді Куцик-Трускавецької О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року керівник Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Радехівської міської ради Львівської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» (далі - ТОВ «Агро Л В Лімітед») про визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації та припинення речового права.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області, 29 липня 2020 року не повідомила у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів перед голосуванням за рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ».

Рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га (із земель запасу) з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, які розміщені в с. Розжалів Радехівського району Львівської області.

Рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 01 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1,00 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, для ведення особистого селянського господарства (землі с/г призначення - рілля) в с. Розжалів Радехівського району Львівської області. Передано безоплатно у власність із земель комунальної власності ОСОБА_1 , жительці с. Розжалів Радехівського району Львівської області земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Розжалів Радехівського району Львівської області.

Прокурор вказував, що рішення сесії Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року та від 01 грудня 2020 року прийняті в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, а саме ОСОБА_1 , яка голосувала за прийняття такого рішення, та бездіяльності інших депутатів Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області, які не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту, а відтак, підлягають скасуванню.

Зазначав, що 17 грудня 2020 року на підставі рішення Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 01 грудня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку, про що державним реєстратором Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області внесено запис № 39838867 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого 2255456446239).

В подальшому ОСОБА_1 передала земельну ділянку в оренду ТОВ «Агро Л В Лімітед» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2020 року строком на 7 років.

Посилався на те, що постановами Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року у справах № 451/1006/21 та № 451/1007/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-2 та частиною другою статті 172-2 КУпАП відповідно, та накладено на неї адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн та в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 грн відповідно.

Вважав, що скасування рішень сесії сільської ради, на підставі яких зареєстроване право власності на земельну ділянку, є підставою для скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та, як наслідок, для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи наведене просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 »;

визнати незаконним та скасувати рішення Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 01 грудня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 »;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Розжалів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2255456446239, зареєстрованого 17 грудня 2020 року, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55847106 від 22 грудня 2020);

припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Розжалів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2255456446239, зареєстрованого 17 грудня 2020 року, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55847106 від 22 грудня 2020);

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 17 грудня 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Л В Лімітед»;

скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Агро Л В Лімітед» на земельну ділянку, площею 1,00 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, яке зареєстровано 21 січня 2021 року, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56298825 від 25 січня 2021 року;

припинити інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, відомості про яке державним реєстратором Добротвірської селищної ради Кам`янко-Бузького району Львівської області від 21 січня 2021 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 40255097).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, у задоволенні позову Червоноградської окружної прокуратури відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту у вказаній справі має бути пред`явлення прокурором віндикаційного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17, провадження № 14-557цс18, від 31 березня 2020 року у справі № 160/8330/19, провадження № К/9901/36795/19, від 19 червня 2018 року у справі № 237/2240/17, провадження № К/9901/2329/18, від 21 вересня 2018 року у справі № 237/2242/17, провадження № К/9901/22197/18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 810/2500/16, провадження № К/9901/38870/18, від 07 листопада 2018 року у справі № 916/749/17, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16, провадження № 14-104цс19, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20, провадження № 12-36гс21, у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що пред`являючи вказаний позов, прокурор обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, а тому суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заявник також зазначає, що оскаржувані рішення Розжалівської сільської ради прийняті в умовах конфлікту інтересів, що встановлено постановами Радехівського районного суду від 13 липня 2021 року у справах № 451/1006/21 та № 451/1007/21.

У даному випадку орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній, оскільки рішення, що є предметом спору приймала Розжалівська сільська рада (правонаступником якої є Радехівська міська рада), яка в свою чергу не може звернутись з позовом про визнання незаконним свого власного акта, оскільки позивач і відповідач будуть співпадати в одній особі, тому прокурор набуває статусу позивача.

Крім того, вказує, що розірвання договору оренди землі - це спосіб захисту прав та інтересів суб`єктів правовідносин, передбачений законодавством. Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. Тому, позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки без вимоги про повернення такої є належним та ефективним способом захисту.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури від ТОВ «Агро Л В Лімітед», у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 29 липня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га (із земель запасу) з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, які розміщені в с. Розжалів Радехівського району Львівської області.

Рішенням Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 01 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства (землі с/г призначення - рілля) в селі Розжалів Радехівського району Львівської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 4623984600:01:001:0083. Передано безоплатно у власність із земель комунальної власності гр. ОСОБА_1 , жительці с.Розжалів Радехівського району Львівської області земельну ділянку площею 1,00 га (Кадастровий номер земельної ділянки - 4623984600:01:001:0083) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Розжалів Радехівського району Львівської області.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 28833103 від 03 грудня 2021 року підтверджується, що 17 грудня 2020 року на підставі рішення Розжалівської сільської ради від 01 грудня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083, площею 1,00 га в с. Розжалів Радехівського району Львівської області, про що державним реєстратором Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 2255456446239) внесено запис за № 39838867.

17 грудня 2020 року між ТОВ «Агро Л В Лімітед» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,00 га з кадастровим номером 4623984600:01:001:0083, строком на 7 років до 17 грудня 2027 року.

На підставі договору оренди від 17 грудня 2020 року державним реєстратором Добротвірської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 21 січня 2021 року зареєстровано за ТОВ «Агро Л В Лімітед» право оренди земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4623984600:01:001:0083 (номер запису 40255097).

Постановою Радехівського районного суду від 13 липня 2021 року у справі № 451/1006/21, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.

Постановою Радехівського районного суду від 13 липня 2021 року у справі № 451/1007/21, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Вищезазначеними постановами встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог підпункту 2 пункту 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів, який виник перед голосуванням за рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 » та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 », чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 172-7КУпАП.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, керівник Червоноградської окружної прокуратури посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Розжалівської сільської ради Радехівського району Львівської області, правонаступником якої є Радехівська міська рада Львівської області, на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого в умовах конфлікту інтересів одного з депутатів, яка голосувала за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів сільської ради, які не вчинили жодних дій для врегулювання конфлікту інтересів, внаслідок чого за ОСОБА_1 незаконно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, яка в подальшому передана нею в оренду, тому таке рішення, як і подальша реєстрація права власності на земельну ділянку та реєстрація права оренди земельної ділянки підлягають скасуванню, а договір оренди земельної ділянки слід визнати недійсним.

Разом із тим, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою і між сторонами відсутні договірні правовідносини, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Якщо земельною ділянкою неправомірно, на думку позивача, який вважає себе власником, заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав такого позивача (стаття 387 ЦК України).

Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387і 388 ЦК України, є неефективними.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункт 86)).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39)).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним, на думку позивача, володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У справах з подібними правовідносинами Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позову прокурора з підстав обрання неефективного способу захисту права власності територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області(постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 372/773/19 (провадження № 61-10650св20) та справі № 372/770/19 (провадження № 61-10545св20)).

Таким чином, задоволення позовної вимоги про визнання недійсними оскаржуваних рішень сільської ради не призведе до поновлення прав позивача, за захистом прав яких звернувся прокурор до суду, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а, отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Також слід зазначити, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Агро Л В Лімітед» та припинення іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки є похідними позовними вимогами, а тому задоволенню не підлягають.

При цьому Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор не реалізував своє право, передбачене статтями 43, 189 ЦПК України, щодо зміни предмету позову, а саме застосування положень статті 388 ЦК України до спірних правовідносин.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21 відхиляються колегією суддів, оскільки спір в наведеній справі стосується саме розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки, тобто земельна ділянка не вибувала із власності з держави, натомість у справі, яка переглядається, земельна ділянка вибула із власності держави та перебуває у власності іншої особи, тобто обставини вказаних справ не є тотожними, а тому відсутні підстави для врахування висновків, які містяться у наведеній заявником постанові.

Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених обставин судами попередніх інстанцій, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Доводи заявника щодо неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17, щодо прийняття сільською радою рішення з порушенням частини другої статті 35, статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто рішення прийняті в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, відхиляються колегією суддів, оскільки позивачу в справі, яка переглядається, правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням неефективного способу захисту порушеного права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович