Рішення

від 08.09.2023 по справі 420/13543/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13543/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року,

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2023/000535 від 19.04.2023 року;

стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Ухвалою від 20.06.2023 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви мають бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позивач вважає підстави коригування митної вартості необґрунтованими, оскільки згідно контракту ціна товару, що був предметом поставки, включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. При цьому відповідач в оскаржуваному рішенні самостійно посилається на зазначену інформацію, однак неправомірно стверджує про необхідність надання числових значень пакування. Ч. 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Зауваження відповідача щодо нібито розбіжностей у поданих декларантом документах є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. А отже і вимога митного органу про надання додаткових документів є неправомірною. Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. Митницею порушена процедура обрання методу визначення митної вартості, не обґрунтовано причин не застосування першого другорядного методу, не витримано процедура консультація з декларантом. За таких умов оскаржувані рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому вони підлягають скасуванню.

Одеська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2023/000535 від 19.04.2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС". При перевірці правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСУР). Контроль із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, може бути автоматизованим, неавтоматизованим та комбінованим. Розділом VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю передбачено, що за результатами аналізу та оцінки ризиків у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України АСУР (шляхом здійснення автоматизованого контролю із застосуванням СУР) та/або посадові особи митних органів на підставі результатів застосування СУР (шляхом здійснення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР) обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у пункті 11 розділу I цього Порядку інструментів з управління ризиками. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500080/2023/002393 від 19.04.2023 року для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю №UA500080/2023/000535 від 19.04.2023 року. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив наступне: за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: 1. відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни товарів додаються, зокрема, витрати на страхування, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно поданих документів товар продано на умовах поставки FOB (CN) Китай, що за Правилами Інкотермс Міжнародної торговельної палати означає завантаження товару продавцем на борт судна у порту Китаю, після чого всі витрати, пов`язані з його доставкою, у тому числі: перевезення вантажу, - несе покупець. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо витрат на страхування; 2. Вартість за одиницю товару, як і одиниці виміру у проформі інвойсу відрізняються від вiдповiдних значень в інвойсі продавця і у експортній вантажній митній декларації країни відправлення. Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

При перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Митного кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Оскільки надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 МКУ, вказані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості за ціною щодо з подібних (аналогічних) товарів.

07.07.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить задовольнити позов в повному обсязі.

03.08.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом представників сторін. В клопотанні не має обґрунтування неможливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, та не зазначено які негативні процесуальні наслідки завдасть такий розгляд справи.

Статтею 166 КАС України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч. 4 ст. 159 КАС України). Право сторонам подавати свої аргументи, пояснення і заперечення не залежить від форми судочинства та виду провадження (письмове чи судове засідання з викликом сторін). Крім того, Кодексом адміністративного судочинства встановлений порядок, форма і строки надання сторонами доказів, пояснень та інших аргументів.

Суд звертає увагу учасників справи, що згідно положень ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Цією ж нормою визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Усні пояснення учасників справи не є доказами у справі. При вирішенні даного спору судом будуть досліджені усі надані сторонами письмові та електронні докази, повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи незалежно від виду провадження (спрощене чи загальне провадження). Крім того, суд звертає увагу, що правова позиція щодо предмету спору викладена у відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив та запереченнях.

Враховуючи викладене, а також, що обставини даної справи не є складними, обсяг доказів не великий, тому станом на день постановлення даної ухвали, приймаючи до уваги воєнний стан в країні, суд не убачає підстав та необхідності призначати дану справу до розгляду в судовому засіданні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Між ПП "АЛЬФА ЛЮКС" (Покупець) та Taizhou Zhongsheng Glass Fiber Products Co., Ltd (Продавець) укладено контракт № 60123 від 06.01.2023 року, відповідно до умов якого Продавець погодився продати, а Покупець придбати товар: тканину сітчасту стекловолоконну.

Відповідно до умов Контракту, кожне відвантаження буде регламентуватися по інвойсу на кожну партію товару (п. 1). Тип товару, деталі пакування, ціна і т.п. будуть визначенi в попередньому рахунку. Контрактна валюта - долар США. У вартість товару входить вартість тари, упаковки та маркування (п. 3). Товари постачаються окремими партіями по інвойсу (згідно Інкотермс-2010, умови поставки FOB). Порт відвантаження - порт Китаю (п. 4). Порядок оплати визначається в інвойсі. Оплата здійснюється після отримання покупцем проформи-інвойса продавця (п. 7). Всі податки та мито на відправку товару оплачуються в країні походження сплачуються продавцем (п. 9).

На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 19400 доларів США.

Товар було доставлено на територію України перевізником HEMISFERCARGO LOGISTICS SRL згідно Контракту №FCL 472/231 від 27.03.2023 року.

3 метою митного оформлення вказаного товару позивачем 19.04.2023 року подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500080002393U0, у графі 31 якої вказано: "Вироби зі скловолокна, механічно зв`язаний текстиль, не полотняного переплетіння з антилужним покриттям. Сітка скловолоконна використовується в будівництві для армування поверхонь під час штукатурних робіт:

розміром 1х15м, розмір комірки 5х5мм, поверхнева щільність 160г/кв.м. - 250 мішків вагою нетто 4000 кг;

розміром 1x43м, розмір комірки 5х5мм., поверхнева щільність 135г/кв.м. - 1200 мішків. вагою нетто 15360 кг".

Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 19400 доларів США (графа 42 митної декларації).

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт); пакувальний лист (Packing List). рахунок-проформу (Invoice); рахунок-фактуру (Comercial invoice); коносамент (Bill of lading) міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR); сертифікат про походження товару; платіжне доручення на передоплату; договір (контракт) про перевезення; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; платіжне доручення на оплату транспортно-експедиційних послуг.

Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року, яким митну вартість товару було визначено за резервним методом в розмірі 39 881,60 доларів США.

Також відповідачем 19.04 2023 року було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2023/000535 та запропоновано подати нову митну декларацію зі сплатою митних платежів в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив наступне: за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме:

1. відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни товарів додаються, зокрема, витрати на страхування, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно поданих документів товар продано на умовах поставки FOB (CN) Китай, що за Правилами Інкотермс Міжнародної торговельної палати означає завантаження товару продавцем на борт судна у порту Китаю, після чого всі витрати, пов`язані з його доставкою, у тому числі: перевезення вантажу, - несе покупець. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо витрат на страхування;

2. Вартість за одиницю товару, як і одиниці виміру у проформі інвойсу відрізняються від вiдповiдних значень в інвойсі продавця і у експортній вантажній митній декларації країни відправлення.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

19.04.2023 позивач надіслав електронне повідомлення, в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів. Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.

Згідно ч.6 ст.54 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару за ціною угоди митним органом не може бути визнано внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згiдно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торгiвельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здiйснено.

Оскільки позивач надіслав електронне повідомлення, в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МК України, митним органом буде здійснено коригування митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів (буде застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу), митне оформлення яких вже здійснено з заявленої декларантом 1.3763 дол. США/кг до 2.06 дол. США/кг (МД UA902080/2022/804426 від 14.11.2022 партія товару 16310 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником - 2.06 дол. США/кг; МД UA100160/2023/231059 від 06.01.2023 партія товару 14790 кг за умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником - 2.21 дол. США/кг).

Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

В рішенні відповідач зазначив наступне: за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни товарів додаються, зокрема, витрати на страхування, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно поданих документів товар продано на умовах поставки FOB (CN) Китай, що за Правилами Інкотермс Міжнародної торговельної палати означає завантаження товару продавцем на борт судна у порту Китаю, після чого всі витрати, пов`язані з його доставкою, у тому числі: перевезення вантажу, - несе покупець. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо витрат на страхування.

Щодо відсутності інформації щодо витрат на страхування, то суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 .8 ч.2 ст.53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося). Відповідно до Інкотермс-2010 існують два види умов поставки, які передбачають обов`язкове страхування - CIP та CIF. Згідно матеріалів справи поставка товарів здійснювалась на умовах FOB. Відповідно до умов поставки FOB страхування товару не є обов`язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі. Умовами контракту на покупця не покладено обов`язку зі сплати окремо вартості страхування. Тому, твердження відповідача щодо неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товару через відсутність інформації щодо витрат на страхування є необґрунтованими та безпідставними. Отже, якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Що стосується посилання митниці на те, що вартість за одиницю товару, як і одиниці виміру у проформі інвойсу відрізняються від вiдповiдних значень в інвойсі продавця і у експортній вантажній митній декларації країни відправлення. Позивач в позовній заяві вказує, що контракт діє до 31.12.2023 року, та передбачає поставку партій товару в майбутньому, проформи-інвойси складаються для здійснення передоплати за контрактом. Відповідно до вимог ст. 53 МК України, документом, що підтверджує митну вартість є інвойс, тобто комерційний інвойс. Крім того, проформа інвойсу є по суті інвойсом на передплату за товар. Фактично комерційний інвойс було складено пізніше проформи-інвойсу та після узгодження сторонами кількості та вартості товару на підставі контракту № 60123 від 06.01.2023 року. Товар було поставлено покупцю в тій кількості і за тією ціною, яка вказана в комерційному інвойсі в кількості 1450 мішків та вартістю 19400 доларів США. Така ж кількість і вартість товару вказана в експортній вантажній митній декларації країни відправлення № 425820230000140897. Окрім зазначених документів, кількісні характеристики товару, такі як вага-брутто (20100 кг), вага-нетто (19360 кг), кількість мішків (1450), зазначені в міжнародній товарно-транспортній накладній № 548339, пакувальному листі № 60123, коносаменті, сертифікаті про проходження товару. Отже, позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, та доводи відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Контрактом встановлений перелік документів, що має бути наданий покупцю. В ньому не передбачено надання каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника товару, висновків про якісні та кількісні характеристики товарів. Прайс-лист жодним чином не впливає на ціну товару, він є способом розповсюдження продавцем інформації про товар.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 826/16046/16.

Відповідач здійснив коригування митної вартості товару до рівня митної вартості аналогічних товарів, проте, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним. В рішенні зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару, що порушує вимоги законодавства.

Ч.1 ст.70 КАС України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. У митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 19.04.2023, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості (Ухвала ВАСУ від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12).

Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA500080/2023/000535 від 19.04.2023.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 5 368 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000066/2 від 19.04.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2023/000535 від 19.04.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 37351098) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова