Постанова

від 06.09.2023 по справі 686/9845/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/11260/2023

Справа № 686/9845/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Колдіної О.О., ухвалене в м. Київ 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України в особі УДКСУ у Голосіївському районі м. Києва про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органів державної влади,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з держави в особі відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та Державної казначейської служби України спричинену йому шкоду в розмірі, що складається з нестягненої індексованої зарплати 1 502 516,36 грн., моральної шкоди 37742,64 грн., втраченої вигоди 191165,25 грн.

Позов мотивував тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року за його позовом до ТОВ «Високі Аграрні Технології» було стягнуто на його користь заробітну плату та зобов`язано вчинити дії, 23 червня 2015 року на виконання даного рішення суд видав йому виконавчі листи, які він відправив рекомендованим листом до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, про що є повідомлення про вручення від 30 червня 2015 року. Лише 12 вересня 2015 року ним було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2015 року, при цьому в постанові була зазначена не повна сума стягнення. В зв`язку з цим він направив на адресу виконавчої служби лист з повторною заявою про відкриття виконавчого провадження та вимогою терміново прийняти для негайного виконання попередньо отримані державним виконавцем оригінали виконавчих листів за відшкодування втраченої вигоди на суму 45834,56 грн., моральної шкоди 1000 грн., щодо зобов`язання боржника надати інформацію до Пенсійного фонду України та фіскальної служби та зобов`язання переводу усіх стягнень з боржника на відповідний зарплатний рахунок відповідача. Оскільки реакції відділу державної виконавчої служби не було і відповіді не надходило, він звернувся до суду зі скаргою на злочинну бездіяльність державного виконавця. За наслідками розгляду його скарги Хмельницьким міськрайонним судом постановлено ухвалу від 18 березня 2016 року, якою визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року, таким чином, в суді факт злочинної бездіяльності виконавчої служби доведено повністю.

20 лютого 2016 року ним було отримано з Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві дві постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08 лютого 2016 року, що він вважає протизаконним, оскільки ним вперше відправлено заяву про відкриття виконавчого провадження ще 24 червня 2016 року, до якої додано всі п`ять виконавчих листів. Крім того, 11 квітня 2016 року ним отримано постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Станом на кінець квітня 2016 року жодних стягнень з відповідача виконавчої службою так і не було проведено. Відповідно до встановлених Хмельницьким міськрайонним судом обставин справи № 686/1003/15-ц, розмір нестягненої відділом державної виконавчої служби зарплати після її оподаткування станом на 30 серпня 2015 року становить 822098,40 грн. Таким чином, станом на 01 квітня 2016 року з урахуванням відповідних індексацій, спричинена йому відділом державної виконавчої служби шкода стосовно нестягненої зарплати становить 1 502 516,36 грн.

Вказував, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у зірваних життєвих планах, стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з неправомірними злочинними діями або бездіяльністю відділу державної виконавчої служби через вчасно не стягнені на його користь грошові кошти, душевних стражданнях, яких він зазнав через протиправні дії щодо нього державного органу, який повинен був виконати в місячний термін відповідні виконавчі листи. Розмір завданої моральної шкоди він оцінює в розмірі індексованої на 01 квітня 2016 року заробітної плати, а саме 37742,64 грн. Крім цього, наводив розрахунок суми за відшкодування втраченої вигоди на 01 лютого 2016 року, виходячи з 2 % на місяць, що є мінімальною банківською ставкою по депозитах фізичних осіб, і таким чином відшкодування втраченої вигоди за 11 місяців на кінець квітня 2016 року складає 191165,25 грн.

Остаточно збільшивши позовні вимоги в червні 2019 року, ОСОБА_1 просив стягнути з держави в особі відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві спричинену йому шкоду в розмірі, що складається зі шкоди стосовно нестягненої індексованої зарплати 3 915 742,35 грн., моральної шкоди в сумі 350000 грн. та втраченої вигоди 832302,74 грн., а також судові витрати, понесені при особистій явці до суду в сумі 612,25 грн., поштові витрати 96,60 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав обставини справи, наведені в позовній заяві.

Наголошував, що супровідним листом Голосіївського районного відділу державної виконавчої сулжби м. Києва від 16 серпня 2018 року суду першої інстанції було частково надано завірені копії матеріалів виконавчого провадження, хоча підготовче засідання завершене ще 30 травня 2018 року, і копій цих доказів він як позивач не отримував, тому згадані докази подані всупереч вимог ст. 76, 77, 78, 79, 80, 83 ЦПК України, є недостовірними, неналежними та недопустимими.

Вказував, що під час розгляду справи судом було допущено невиконання своїх ухвал від 02 червня 2016 року та від 13 вересня 2016 року про витребування матеріалів виконавчих проваджень по всім п`яти виконавчим листам від 23 червня 2015 року. Також суд першої інстанції заперечив зазначену в п. 13 та п. 17 журналу судового засідання ухвалу від 03 березня 2017 року, якою витребувано матеріали виконавчих проваджень. Через це в матеріалах справи в порушення ст. 177 ЦПК України містяться документи, подані відповідачем після 30 травня 2018 року, тобто після завершення підготовчого засідання, які є неналежними доказами.

Позивача було позбавлено права приймати участь в дослідженні прийнятих всупереч ст. 83 ЦПК України неналежних доказів відповідача, які не могли бути покладені в основу ухваленого судового рішення.

Вказував, що судом продемонстровано нерівне ставлення до сторін, проігноровано суму документально підтверджених судових витрат позивача, які складаються з понесених ним при особистій явці до суду витрат на проїзд та поштових витрат, не надано оцінки запереченням позивача від 20 лютого 2021 року та від 21 березня 2021 року, клопотанням щодо долучення письмових доказів, які позивач не мав змоги отримати раніше.

Викладав свої доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наводив власні спростування.

Зауважував, що порушення відповідача встановлені Хмельницьким міськрайонним судом в ухвалі від 18 березня 2016 року і є преюдиційними для даної справи.

Зазначав про доведеність всіх складових цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення на його користь шкоди, спростовував висновки суду першої інстанції про подвійне стягнення коштів, що є неможливим в зв`язку з закриттям виконавчого провадження через банкрутство боржника.

Наголошував, що в ході судового розгляду ним повністю доведено те, що невиконання посадовими особами відповідача рішення Хмельницького міськрайонного суду щодо стягнення грошових коштів з боржника і через це неотримання позивачем присуджених до стягнення сум відбулось через неправомірні дії і бездіяльність старшого державного виконавця Коваль Л.І. та її керівництва зокрема.

Від відповідача Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, до якого не долучено докази направлення копії відзиву позивачу, в зв`язку з чим даний відзив не враховується апеляційним судом і залишається без розгляду.

В судовому засіданні 06 вересня 2023 року брали участь позивач в режимі відеоконференції та представник відповідача Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) в особі заступника начальника відділу Танащук О.М.

Відповідач Державна казначейської служби України в особі УДКСУ у Голосіївському районі м. Києва явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки, в зв`язку з чим апеляційний суд відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України визнав за можливе розглядати справу у його відсутності.

Під час апеляційного перегляду на стадії судових дебатів позивачем було заявлено клопотання про допит старшого державного виконавця Коваль Л.І. як свідка.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача про допит свідка державного виконавця Коваль Л.І. , і вказана особа були допитана як свідок судом першої інстанції в судовому засіданні 12 липня 2021 року (а. с. 100 - 110 т. 3).

Таким чином, клопотання позивача про виклик свідка було розглянуто по суті судом першої інстанції відповідно до вимог ЦПК України, і позивачем у клопотанні про допит свідка, заявленому в апеляційному суді, не зазначено підстав для її повторного допиту, також вказане клопотання не було заявлено в апеляційній скарзі і не подано заяви про поновлення строку для звернення з відповідним клопотанням.

Виходячи із вищевикладеного, апеляційним судом ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, визнано клопотання про виклик свідка необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Позивачем повторно було заявлено клопотання про допит свідка Коваль Л.І. , яке з наведених вище підстав було залишено судом без задоволення.

З наведених підстав позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні було заявлено відвід колегії суддів.

Враховуючи, що підставою для заявленого відводу стала незгода позивача з процесуальним рішенням колегії суддів щодо вирішення клопотання позивача про допит свідка, без надання доказів упередженості колегії суддів, ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року в задоволенні заяви про відвід відмовлено.

Після заявлення позивачем ОСОБА_1 повторного відводу колегії суддів з тих же підстав, апеляційним судом ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, залишено заяву про відвід без розгляду відповідно до ч. 5 ст. 39 ЦПК України, за змістом якої, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не підтверджено беззаперечними доказами наявність протиправної бездіяльності відповідача при виконанні судового рішення і що ця бездіяльність призвела до невиконання рішення суду і що в зв`язку із цим позивачу заподіяно шкоду.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як встановлено судом, 02 червня 2015 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області розглянуто справу № 686/1003/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Високі Аграрні Технології», про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії, яким позов задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Високі Аграрні Технології» надати інформацію до пенсійного фонду України та фіскальної служби щодо дійсного періоду роботи ОСОБА_1 (з 01 серпня 2013 року по 18 листопада 2014 року) та дійсного розміру заробітної плати (до оподаткування 14742,02 грн. на місяць).

Визнано страховий стаж ОСОБА_1 при роботі в ТОВ «Високі Аграрні Технології» з 01 серпня 2013 року по 18 листопада 2014 року.

Зобов`язано ТОВ «Високі Аграрні Технології» письмово повідомити ОСОБА_1 про нараховані суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, що належать при звільненні, а також про нараховані суми за час затримки розрахунку.

Визнано дії керівництва ТОВ «Високі Аграрні Технології» незаконними, та такими, що підривають гарантовані Конституцією України права на працю та гідний розмір заробітної плати.

Стягнуто з ТОВ «Високі Аграрні Технології» належну грошову суму за відшкодування втраченої вигоди, тобто 24% річних від невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, починаючи з 01 грудня 2013 року, в сумі 45 834,56 грн.

Стягнуто з ТОВ «Високі Аграрні Технології» належну грошову суму за відшкодування спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Високі Аграрні Технології» спричинені ОСОБА_1 збитки у розмірі усієї невиплаченої заробітної плати після оподаткування з грудня 2013 року, та невикористану відпустку в сумі 822 098,40 грн.

Зобов`язано всі стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» перевести на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» або за попереднім узгодженням зі ОСОБА_1 на відповідний зарплатний рахунок у АТ «Сбербанк Росії», що було відкрито для виплати заробітної платні ОСОБА_1 роботодавцем ТОВ «Високі Аграрні Технології».

Стягнуто з ТОВ «Високі Аграрні Технології» на користь держави 243,60 грн. судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

В решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення судом 23 червня 2015 року видано п`ять виконавчих листів, копії яких знаходяться на а. с. 138 - 142 т. 1.

Також судом встановлено, що згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 16 травня 2016 року в справі № 910/5883/14 за заявою ТОВ «УніКредит Лізинг» до ТОВ «Високі Аграрні Технології» про банкрутство, копія якої наявна в матеріалах справи, 12 травня 2014 року порушено провадження в справі про банкрутство ТОВ «Високі Аграрні Технології», введено процедуру розпорядження майном боржника. Вказаною ухвалою оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про введення процедури санації ТОВ «Високі Аграрні Технології» (а. с. 57 - 61 т. 1).

Постановою Господарського суду м. Києва від 13 серпня 2015 року в справі № 910/5883/14 за заявою ТОВ «УніКредит Лізинг» до ТОВ «Високі Аграрні Технології» про банкрутство, копія якої знаходиться на а. с. 201 - 207 т. 1, визнано ТОВ «Високі Аграрні Технології» банкрутом, скасовано арешти, накладені на майно товариства, строк виконання всіх грошових зобов`язань визнано таким, що настав. Даною постановою встановлено, що 20 серпня 2014 року від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання його кредитором, і 25 серпня 2014 року вказану заяву було прийнято до розгляду.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, 24 червня 2016 року ОСОБА_1 направлено до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження та 5 виконавчих листів на суму 868932,96 грн., вказане повідомлення отримано відділом (уповноваженою особою Швець) 30 червня 2016 року; 05 вересня 2015 року ОСОБА_1 направлено повторну заяву про відкриття виконавчого провадження, вказане повідомлення отримано відділом (уповноваженою особою Шолох) 17 вересня 2015 року; 26 лютого 2016 року ОСОБА_1 направлено скаргу та третю заяву про відкриття виконавчого провадження та оригінали виконавчих листів, вказане повідомлення отримане відділом 29 лютого 2016 року (а. с. 136 т. 1).

02 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою щодо відкриття виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просив прийняти для негайного виконання оригінали відповідних виконавчих листів від 23 червня 2015 року, винесених Хмельницьким міськрайонним судом в справі № 686/1003/15-ц; додатком до заяви вказано оригінали виконавчих листів на загальну суму 868932,96 грн. на 5 аркушах (а. с. 28 т. 2).

Згідно довідки про автоматичний розподіл виконавчого провадження між державними виконавцями від 02 липня 2015 року, виконавче провадження за номером виконавчого документу 686/1003/15-ц призначено державному виконавцю Коваль Л.І. (а. с. 34 т. 2). Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 03 липня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 48005016 на виконання виконавчого листа, яким на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Високі Аграрні Технології» стягнуто збитки у розмірі усієї невиплаченої заробітної плати після оподаткування з грудня 2013 року та невикористану відпустку в сумі 822098,40 грн. В постанові вказано боржнику самостійно виконати рішення суду в межах суми стягнення за один місяць (а. с. 151 т. 1, 31 т. 2).

09 липня 2015 року згідно акту прийому-передачі виконавчих проваджень по дільниці № 1 виконавче провадження для подальшого виконання передане державному виконавцю Головкову Ю.В. (а. с. 167 т. 2).

29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2016 року в справі № 686/1003/15-ц частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року, в задоволенні решти скарги відмовлено (а. с. 5 т. 1). Даною ухвалою встановлено, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не проведено виконавчих дій щодо стягнення суми боргу з боржника, що суперечить ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», і в судовому засіданні не було доведено, що державним виконавцем Коваль Л.І. вчинялись всі дії по примусовому стягненню суми боргу відповідно до вимог закону.

Постановою заступника начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сидоренка Р.Г. від 05 липня 2016 року у ВП № 48005016 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ «Високі Аграрні Технології» у межах звернення суми стягнення 822098,40 грн. (а. с. 50 т. 2).

Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головкова Ю.В. від 14 грудня 2017 року закінчено виконавче провадження ВП № 48005016 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з тим, що постановою Господарського суду м. Києва від 25 липня 2017 року № 910/5883/14 боржника визнано банкрутом (а. с. 86 т. 2).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Хайдарі Р.Р. від 04 лютого 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 50056441 за виконавчим листом про стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 1000 грн. (а. с. 156 т. 1), підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження вказано відсутність заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Постановами головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Чаргадзе Н.О. від 08 лютого 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 50057411 та ВП № 50059324 за виконавчим листом про зобов`язання ТОВ «Високі Аграрні Технології» надати інформацію до ПФУ та ДФС щодо дійсного розміру заробітної плати, визнати страховий стаж ОСОБА_1 при роботі в ТОВ «Високі Аграрні Технології», а також в частині зобов`язання всі стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» перевести на рахунок ОСОБА_1 (а. с. 158, 159 т. 1), підставою для відмови у відкритті виконавчих проваджень вказано відсутність заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Сперкач Я.О. від 10 лютого 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 50056799 за виконавчим листом про стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» боргу в сумі 45834,56 грн. (а. с. 160 т. 1), підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження вказано відсутність заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Згідно відповіді відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 15 березня 2016 року на звернення ОСОБА_1 від 20 лютого 2016 року, постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 50057411 від 08 лютого 2016 року винесено у зв`язку з тим, що до виконавчого документа про зобов`язання ТОВ «Високі Аграрні Технології» надати інформацію до ПФУ та ДФС щодо дійсного розміру заробітної плати, визнати страховий стаж ОСОБА_1 при роботі в ТОВ «Високі Аграрні Технології» не додано заяву про відкриття виконавчого провадження; під час отримання та перегляду поштового конверту та документів, які знаходились в ньому, виявлено відсутність заяви про відкриття виконавчого провадження, про що складено акт; постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 50059324 винесено у зв`язку з тим, що до виконавчого документа про зобов`язання всі стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» перевести на рахунок ОСОБА_1 не додано заяву про відкриття виконавчого провадження; під час отримання та перегляду поштового конверту та документів, які знаходились в ньому, виявлено відсутність заяви про відкриття виконавчого провадження, про що складено акт (а. с. 145 т. 1).

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кузьменко Л.М. від 28 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50964992 за виконавчим листом про стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 1000 грн. (а. с. 157 т. 1).

На а. с. 147 т. 1 знаходяться копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, згідно яких ОСОБА_1 на адресу відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві направлялись документи, іменовані як четверта, п`ята та шоста заява про відкриття виконавчого провадження, і вказані заяви отримані адресатом 18 квітня 2016 року, 23 червня 2016 року, 13 липня 2016 року.

18 жовтня 2016 року відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві направлено копії матеріалів виконавчих проваджень ВП № 5040961, НОМЕР_1 (а. с. 48 т. 1), з яких вбачається, що 23 лютого 2016 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчого провадження, до якої додано оригінали двох виконавчих листів, в якій він просив прийняти до негайного виконання оригінали відповідних виконавчих листів від 23 червня 2015 року, виданих судом в справі № 686/1003/15ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Високі Аграрні Технології» про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії, а саме щодо зобов`язання боржника надати інформацію до пенсійного фонду України та фіскальної служби щодо дійсного періоду роботи ОСОБА_1 та дійсного розміру заробітної плати і зобов`язання переводу усіх стягнення з боржника на відповідний рахунок ОСОБА_1 ; додатково повідомляв, що ним було вперше відправлено рекомендованим листом оригінали виконавчих листів на 5 аркушах ще 24 червня 2016 року (а. с. 50 - 52, 69 т. 1).

Постановою головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л.М. від 25 травня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 на виконання виконавчого листа № 686/1003/15-ц, яким боржника ТОВ «Високі Аграрні Технології» зобов`язано всі стягнення перевести на рахунок ОСОБА_1 (а. с. 53 т. 1); направлено копію постанови на адреси боржника та стягувача (а. с. 54 т. 1).

Постановою головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л.М. від 25 липня 2016 року у ВП № НОМЕР_1 накладено штраф на боржника ТОВ «Високі Аграрні Технології» в зв`язку з невиконанням рішення (а. с. 65 т. 1).

Постановою головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л.М. від 07 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50409161 на виконання виконавчого листа № 686/1003/15-ц, яким зобов`язано ТОВ «Високі Аграрні Технології» надати інформацію до пенсійного фонду України та фіскальної служби щодо дійсного періоду роботи ОСОБА_1 (з 01 серпня 2013 року по 18 листопада 2014 року) та дійсного розміру заробітної плати (до оподаткування 14742,02 грн. на місяць), визнати страховий стаж ОСОБА_1 при роботі в ТОВ «Високі Аграрні Технології» з 01 серпня 2013 року по 18 листопада 2014 року (а. с. 70 т. 1), направлено копію постанови на адреси боржника та стягувача (а. с. 71 т. 1).

Постановою головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л.М. від 22 березня 2016 року у ВП № 50409161 накладено штраф на боржника ТОВ «Високі Аграрні Технології» в зв`язку з невиконанням рішення (а. с. 73 т. 1).

Постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. від 31 березня 2020 року закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановою Господарського суду м. Києва від 25 липня 2016 року боржника ТОВ «Високі Аграрні Технології» визнано банкрутом (а. с. 202 т. 2).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Верховний Суд у своїх постановах виходить з того, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої, на йому думку, протиправними діями або бездіяльністю посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, судом першої інстанції правомірно зауважено, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування йому шкоди, завданої бездіяльністю відділу державної виконавчої служби, посилаючись на те, що протиправність такої бездіяльності була встановлена ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18 березня 2016 року в справі № 686/1003/15-ц, однак предметом судового розгляду була лише бездіяльність старшого державного виконавця Коваль Л.І. Крім того, при ухваленні зазначеного рішення судом не було враховано, що в провадженні старшого державного виконавця Коваль Л.І. знаходився лише один виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Високі Аграрні Технології» спричинених ОСОБА_1 збитків у розмірі усієї невиплаченої заробітної плати після оподаткування з грудня 2013 року та невикористану відпустку в сумі 822098,40 грн. в частині, що допущена до негайного виконання, виконавче провадження за яким було відкрито 03 липня 2015 року і 09 липня 2015 року дане виконавче провадження передано іншому державному виконавцю відповідно до акту, і інших доказів протиправної бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду позивачем надано не було.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками та звертає увагу, що дії та бездіяльність інших державних виконавців під час виконання інших чотирьох з п`яти виконавчих листів, виданих на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року в справі № 686/1003/15-ц, а також дії та бездіяльність державного виконавця, якому 09 липня 2015 року було передано виконавче провадження від старшого державного виконавця Коваль Л.І., позивачем не оскаржувались, в зв`язку з чим апеляційний суд не може погодитися з наданою позивачем оцінкою постанов державного виконавця Чиргадзе Н.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08 лютого 2016 року № 1237/4 та № 1244/4, як протизаконних.

Доводи позивача в апеляційній скарзі, що в нього не було сил на часу оскаржувати кожне незаконне невиконання відповідачем своїх посадових обов`язків, наведених обставин не спростовують, оскільки не мають правового значення мотиви неоскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця позивачем, якщо, на його думку, певним рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено його права чи свободи.

Враховуючи, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2016 року чітко зазначено підстави визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Коваль Л.І., а саме те, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не проведено виконавчих дій щодо стягнення суми боргу з боржника, що суперечить ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», і в судовому засіданні не було доведено, що державним виконавцем Коваль Л.І. вчинялись всі дії по примусовому стягненню суми боргу відповідно до вимог закону, апеляційний суд відхиляє як недоведені доводи апеляційної скарги, що Коваль Л.І. було грубо порушено вимоги наказу Мінюсту від 02 квітня 2012 року № 512/5, відповідно до якого у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження, та допущено посадовий злочин, а судом першої інстанції не з`ясована причина невідкриття зведеного виконавчого провадження відповідачем, який був зобов`язаний це зробити.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що порушення відповідача встановлені Хмельницьким міськрайонним судом в ухвалі від 18 березня 2016 року і є преюдиційними для даної справи, якою встановлено порушення всього відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві в цілому, а також про те, що в ході судового розгляду ним повністю доведено невиконання посадовими особами відповідача рішення Хмельницького міськрайонного суду щодо стягнення грошових коштів з боржника і неотримання позивачем присуджених до стягнення сум через неправомірні дії і бездіяльність старшого державного виконавця Коваль Л.І. та її керівництва зокрема, а також, що даною ухвалою суду встановлено, що державний виконавець Коваль Л.І. протиправно не відкрила виконавчі провадження по всім отриманим нею виконавчим листам, а лише по одному із них.

Доводи апеляційної скарги, що жодного виконавчого листа відповідачем йому повернуто не було, не відносяться до предмету даного позову, не підлягають встановленню під час вирішення спору та не приймаються апеляційним судом.

Встановивши на підставі повного та всебічного дослідження доказів, наданих сторонами, що на момент ухвалення 02 червня 2015 року Хмельницьким міськрайонним судом рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , вже було порушено процедуру банкрутства відповідача у даній справі - ТОВ «Високі Аграрні Технології», а саме 12 травня 2014 року, і ОСОБА_1 у даному провадженні заявив свої вимоги як кредитор, а 13 серпня 2015 року ТОВ «Високі Аграрні Технології» визнано банкрутом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що в ході судового розгляду позивачем не доведено беззаперечними доказами, що невиконання рішення суду та неотримання ним присуджених до стягнення сум відбулось саме в зв`язку з бездіяльністю старшого державного виконавця Коваль Л.І., про що він зазначав при зверненні до суду.

Апеляційний суд вважає такі висновки правильними та враховує, що постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. від 31 березня 2020 року закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановою Господарського суду м. Києва від 25 липня 2016 року боржника ТОВ «Високі Аграрні Технології» визнано банкрутом (а. с. 202 т. 2).

Таким чином, із доказів, наявних в матеріалах справи, не можна дійти беззаперечного висновку, що заподіяння позивачу ОСОБА_1 шкоди у вигляді неотриманих сум, стягнутих судовим рішенням, знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями або бездіяльністю відділу державної виконавчої служби.

Не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, та відхиляються апеляційним судом, доводи апеляційної скарги, що у відповідача були можливості для виконання стягнень з боржника, відповідач наділений відповідними засобами по стягненню коштів, однак ним безпідставно витрачено час і не використано всі правові можливості для виконання рішення.

Отже, наявність ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2016 року в справі № 686/1003/15-ц, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року, на яку ОСОБА_1 посилався як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться лише до їх переоцінки.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з висновками суду першої інстанції про те, що невиплачені позивачеві кошти на виконання судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1173, 1174 ЦК України, оскільки наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів, та посилання позивача на неможливість такого стягнення в зв`язку з закриттям виконавчого провадження через банкрутство боржника, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення і відмову в позові з цих підстав, та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги в частині спростування позивачем встановлених судом обставин зводиться до незгоди із судовим рішенням та власною інтерпретацією фактів і подій, які не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та відхиляються апеляційним судом.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, обґрунтовуючи заподіяння та розмір завданої йому моральної шкоди, вказував, що моральна шкода полягає у зірваних життєвих планах, стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з неправомірними злочинними діями або бездіяльністю відповідача через вчасно не стягнені на його користь грошові кошти, душевних стражданнях, яких він зазнав через протиправні дії щодо нього державного органу, який згідно з Законом України «Про виконавче провадження» повинен був виконати в місячний термін відповідні виконавчі листи, і оскільки спричинену йому моральну шкоду неможливо точно визначити в матеріальному еквіваленті, завдані страждання він оцінює мінімум у розмірі своєї індексованої на 01 квітня 2016 року зарплати, а саме 37742,64 грн. Збільшивши позовні вимоги в червні 2019 року, зокрема в частині моральної шкоди до 350000 грн., ОСОБА_1 посилався на ст. 22, 23, 230, 231 ЦК України і те, що згідно консультативного висновку Хмельницького обласного кардіологічного диспансеру від 12 березня 2019 року в нього встановлено серйозні кардіологічні проблеми через життя в шаленому стресі від очікування компенсації відповідачем спричинених йому збитків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що оскільки в ході судового розгляду не підтверджено беззаперечними доказами наявність протиправної бездіяльності відповідача при виконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року, і що ця бездіяльність призвела до невиконання рішення суду, відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні всі обов`язкові елементи для покладення на відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Також апеляційний суд враховує, що з наданого консультативного висновку від 12 березня 2019 року, яким ОСОБА_1 встановлено діагноз «кардіосклероз», не вбачається, що причиною даного захворювання є саме дії або бездіяльність відповідача, а також неможливо простежити динаміку негативних змін у стані здоров`я позивача до виникнення спірних правовідносин та станом на даний час.

Апеляційним судом не приймаються доводи апеляційної скарги, що у позивача значно погіршились життєві умови, він не зміг придбати житло, вирішити безліч проблем з розвитком та забезпеченням своїх дітей, родини тощо, з огляду на те, що вказані підстави відшкодування моральної шкоди не заявлялись в суді першої інстанції і вперше викладені ним в апеляційній скарзі.

Крім того, судом вирішено питання щодо судових витрат на підставі положень ст. 141 ЦПК України, і оскільки в позові відмовлено в повному обсязі, суд дійшов правильного висновку, що судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачами.

В зв`язку з вищевикладеним апеляційний суд не приймає безпідставних доводів апеляційної скарги, що судом проігноровано суму документально підтверджених судових витрат позивача, які складаються з понесених ним при особистій явці до суду витрат на проїзд та поштових витрат.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права, про те, що супровідним листом Голосіївського РВДВС м. Києва від 16 серпня 2018 року суду першої інстанції було частково надано завірені копії матеріалів виконавчого провадження, хоча підготовче засідання завершене ще 30 травня 2018 року, і копій цих доказів він як позивач не отримував, тому згадані докази подані всупереч вимог ст. 76, 77, 78, 79, 80, 83 ЦПК України, є недостовірними, неналежними та недопустимими.

Апеляційний суд враховує, що вказані копії матеріалів виконавчого провадження надавались не за ініціативою відповідача, а були витребувані судом першої інстанції та надані на його запит, при цьому будь-яких доказів на підтвердження недостовірності, неналежності та недопустимості зазначених документів в розумінні вимог ст. 77 - 79 ЦПК України, позивачем не надано.

Враховуючи наявність копій матеріалів виконавчого провадження у справі, наданих відповідачем відповідно до ухвали суду, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи позивача в апеляційній скарзі, що судом було допущено невиконання своїх ухвал від 02 червня 2016 року та від 13 вересня 2016 року про витребування матеріалів виконавчих проваджень по всім п`яти виконавчим листам від 23 червня 2015 року.

Крім того, оскільки направлення витребуваних судом доказів відповідно до ст. 84 ЦПК України не покладає на особу, від якої вони були витребувані, обов`язку направляти копії відповідних доказів іншим учасникам справи, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що копії матеріалів виконавчого провадження позивач не отримував, чим його було позбавлено права приймати участь в дослідженні прийнятих всупереч ст. 83 ЦПК України неналежних доказів відповідача, які не могли бути покладені в основу ухваленого судового рішення.

Апеляційний суд враховує, що позивач не був позбавлений можливості відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 ЦПК України ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції продемонстроване нерівне відношення до сторін і не надано оцінки запереченням позивача від 20 лютого 2021 року та від 21 березня 2021 року, клопотанню щодо долучення до судового розгляду нових письмових доказів та їх вивчення в судовому процесі від 02 травня 2020 року та від 21 березня 2021 року, а також не розглянуто з постановленням відповідної ухвали зауваження позивача на дії головуючого від 15 березня 2021 року.

Так, на а. с. 35 - 39 та 65 - 72 т. 3 знаходяться заперечення на відзиви ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, датовані 20 лютого 2021 року та 21 березня 2021 року, на а. с. 61 т. 3 - зауваження на дії головуючого судді від 15 березня 2021 року, на а. с. 196 т. 2 та на а. с. 73 т. 3 - клопотання щодо долучення до судового розгляду нових письмових доказів та їх вивчення в судовому процесі від 02 травня 2020 року та від 21 березня 2021 року, направлені позивачем в електронній формі, однак без накладення електронного підпису.

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що заперечення на відзиви 20 лютого 2021 року та 21 березня 2021 року та зауваження від 15 березня 2021 року, а також клопотання не були підписані ОСОБА_1 в розумінні ч. 8 ст. 43, ч. 2 ст. 183 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно не надав їм оцінки, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення зазначається стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Рішення суду першої інстанції, в якому наявні зазначені відомості, вказаним вимогам закону відповідає.

Також письмові докази, надані позивачем до заяв від 06 червня 2017 року та від 27 листопада 2017 року, долучені до матеріалів справи, крім оригіналів доказів, які він просив повернути в заяві від 27 листопада 2017 року, та досліджувалися судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що про судове засідання 19 лютого 2019 року, на якому вирішувалось питання щодо відводу судді Колдіної О.О., позивача протизаконно не повідомлено, з огляду на положення ч. 8 ст. 40 ЦПК України, відповідно до якої суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Отже, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.