Ухвала

від 14.02.2024 по справі 686/9845/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 686/9845/16

провадження № 61-16492ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України в особі управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органів державної влади,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Держави в особі Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та Державної казначейської служби України на його користь спричинену йому шкоду в розмірі, що складається із нестягненої індексованої зарплати в розмірі 1 502 516,36 грн, моральної шкоди в розмірі 37 742,64 грн та втраченої вигоди в розмірі 191 165,25 грн.

У червні 2019 року ОСОБА_1 , збільшивши свої позовні вимоги, просив стягнути з Держави в особі Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві спричинену йому шкоду в розмірі, що складається зі шкоди стосовно нестягненої індексованої зарплати в розмірі 3 915 742,35 грн, моральної шкоди в сумі 350 000,00 грн та втраченої вигоди 832 302,74 грн, а також судові витрати, понесені при особистій явці до суду в сумі 612,25 грн, поштові витрати 96,60 грн.

Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 11 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року - без змін.

19 листопада 2023 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як видно з оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року звертався ОСОБА_1 , який був присутнім в судовому засіданні 06 вересня 2023 року у режимі відеоконференції.

Отже, ОСОБА_1 було достеменно відомо, що 06 вересня 2023 року Київським апеляційним судом було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року складено 08 вересня 2023 року, тобто останнім днем звернення з касаційною скаргою було (з урахуванням вихідних днів) 09 жовтня 2023 року.

Постанова Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року зареєстрована та оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 вересня 2023 року.

Вперше з касаційною скаргою на оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду 07 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Як видно з матеріалів касаційного провадження № 61-15932ск23, ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати належні докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги; надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, та уточнити прохальну її частину, в якій конкретно вказати, які саме судові рішення, яких судів та від якої дати оскаржуються; надати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

15 листопада 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 листопада 2023 року про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку з тим, що заявником не надано належних доказів щодо порушення апеляційним судом порядку направлення копії постанови заявнику; не надано уточненої редакції касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи або докази направлення сторонам копії уточненої касаційної скарги.

Вдруге через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення 19 листопада 2023 року.

ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не направляв йому копії оскаржуваної постанови. 18 жовтня 2023 року він звернувся із заявою до апеляційного суду про видачу копії постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, однак згідно з відповіддю апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року № 06.2-01/2085/2023 його повідомлено, що суд апеляційної інстанції не має змоги надати копію оскаржуваної постанови, оскільки матеріали справи вже передані до суду першої інстанції (фото екрану ПК з виділеною датою надходження листа в електронному виді). З текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду він зміг ознайомитися лише 28 жовтня 2023 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. 15 листопада 2023 року він при перевірці електронної пошти побачив листи з системи «Електронний суд», в якій він колись був зареєстрований, однак жодних процесуальних документів у справі ніколи не отримував (фото екрану ПК з виділеною датою надходження). Зазначає, що доступ до електронної справи йому було надано лише судом касаційної інстанції 09 листопада 2023 року і він зміг ознайомитися з текстом постанови суду апеляційної інстанції. Вказує, що війна в України впливає на роботу Єдиного державного реєстру судових рішень, засоби телефонного зв`язку були неефективними, оскільки він не міг додзвонитися до Київського апеляційного суду. Також, вперше він звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження 07 листопада 2023 року. Вважає, що тридцятиденний строк на подання касаційної скарги має рахуватися саме з дати появи в його електронному кабінету судової справи, тобто з 09 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії ухвали, а саме - заявник мав надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести обґрунтовані підстави для поновлення цього строку, та надати докази на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення; надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування; уточнити прохальну частину касаційної скарги, в якій чітко зазначити, які саме судові рішення ним оскаржуються з датою їх постановлення; надати докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

26 грудня 2023 року на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, нову редакцію касаційно скарги та докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не направляв йому копії оскаржуваної постанови апеляційного суду від 06 вересня 2023 року. 18 жовтня 2023 року він звернувся із заявою до апеляційного суду про видачу копії постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, однак згідно з відповіддю апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року № 06.2-01/2085/2023 його повідомлено, що суд апеляційної інстанції не має змоги надати копію оскаржуваного судового рішення, оскільки матеріали справи вже передані до суду першої інстанції. З текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду від 06 вересня 2023 року він зміг ознайомитися лише 28 жовтня 2023 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Також зазначає, що доступ до електронної справи йому було надано лише судом касаційної інстанції 09 листопада 2023 року, а отримати повноцінне судове рішення він зміг 15 листопада 2023 року завдяки діям суду касаційної інстанції (на підтвердження наведеного надано фотографії екрану комп`ютера).

Вважає, що зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень свідчать про пропуск процесуального строку з поважних причин.

Наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними, оскільки зазначені ним доводи у повторно поданому клопотанні фактично дублюють раніше наведені, які вже визнавалися Верховним Судом неповажними в ухвалі від 11 грудня 2023 року.

ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів порушення апеляційним судом вимог щодо видачі/надсилання копії судового рішення, які б свідчили про те, що постанова Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року не вручалася/не надсилалася ОСОБА_1 (який був присутній в судовому засіданні апеляційного суду 06 вересня 2023 року у режимі відеоконференції) раніше апеляційним судом.

За таких обставин, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження з наведених підстав.

Також, в новій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень посилається на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) за відсутності обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 не усунув в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року, а саме - не надав жодних доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення. А також, не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.

У відведений судом строк та станом на 14 лютого 2024 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуто, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев