Постанова

від 11.09.2023 по справі 761/26047/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/26047/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8161/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Білич І.М., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у складі судді Волошина В.О.,

у цивільній справі за позовом Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року Консорціум «Військово-будівельна індустрія» звернувся у суд із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 90 384 грн; вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у справі № 761/6602/16-ц з Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 130 384 грн 04 коп., з яких: 109 124 грн 87 коп. - сума заборгованості по заробітній платі та 20 707 грн 97 коп. сума компенсації з урахуванням індексу інфляції за період з 01 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року.

27 липня 2016 року позивач та відповідач склали та підписали графік погашення заборгованості, згідно з яким Консорціум взяв на себе зобов`язання погасити суму боргу впродовж 13-ти місяців щомісячними платежами шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Починаючи з 25 липня 2016 року до 29 травня 2017 року, позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 99 335 грн. Залишок невиплачених коштів склав 31 048 грн 91 коп.

Зазначено, що по при часткове погашення Консорціумом заборгованості, 08 липня 2019 року відповідач звернувся до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві та, зловживаючи своїми правами, подав виконавчий лист на стягнення всієї суми заборгованості у розмірі 130 384 грн 04 коп., не повідомивши про фактичне отримання 99 335 грн.

Державним виконавцем в межах примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні, 09 липня 2019 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, і з позивача була списана повна сума заборгованості за виконавчим листом, що призвело до надмірного стягнення грошових коштів з Консорціуму на суму 90 384 грн.

Не погоджуючись з діями державного виконавця, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мірошника О.М., за результатом розгляду якої ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року дії державного виконавця в частині додаткового стягнення з рахунку Консорціуму коштів у сумі 90 384 грн були визнані протиправними.

Оскільки в досудовому порядку, відповідач не повертає позивачу отримані без відповідної правової підстави грошові кошти, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року позов Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» задоволено. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 8 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючи з оскаржуваним заочним рішенням просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга за змістом обґрунтована тим, що відповідачем подавалася заява про перегляд заочного рішення, де зазначалося про порушення його прав на судовий розгляд, який відбувся без його повідомлення, оскільки позивачем не надано суду адресу проживання відповідача встановлену Закарпатським апеляційним судом по справі № 308/14808/21, а саме у м. Ужгород. З огляду на що вважає, що заочне рішення ухвалено з порушенням правил підсудності.

Також зазначено, що між сторонами погоджено графік погашення заборгованості від 27.07.2016, проте позивач добросовісно не виконував рішення суду на погоджені реквізити у період 2016-2017 років по судовій справі № 761/6602/16-ц кошти відповідачу від Консорціуму не перераховувалися.

Вказано, що з наявної виписки взагалі не можна довести, що кошти направлялися саме ОСОБА_1 та що він їх отримав.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у справі № 761/6602/16-ц з Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 130 384 грн 04 коп., з яких: 109 124 грн 87 коп. - сума заборгованості по заробітній платі та 20 707 грн 97 коп. сума компенсації з урахуванням індексу інфляції за період з 01 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року (а.с. 57-58 т.1).

27 липня 2016 року сторонами було укладено графік погашення заборгованості, згідно з яким Консорціум взяв на себе зобов`язання погасити суму боргу впродовж 13 місяців щомісячними платежами, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 (а.с. 59 т.1).

Відповідно до справи, починаючи з 25 липня 2016 року по 29 травня 2017 року, на виконання рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач перерахував відповідачу грошові кошти на відкритий у ПАТ «Діамантбанк» на його ім`я грошові кошти в сумі 90 384 грн 04 коп, що підтверджується виписками з банківського рахунку Консорціуму (а.с. 61-81 т.1).

14 липня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 761/6602/16-ц від 07 червня 2016 року на стягнення всієї суми заборгованості у розмірі 130 384 грн 04 коп. (а.с. 86 т.1).

08 липня 2019 року відповідач звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище рішення суду до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з виконавчим листом № 761/6602/16-ц від 07 червня 2016 року (а.с. 85 т.1).

09 липня 2019 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та за результатом виконавчих дій з рахунку Консорціуму була списана повна сума заборгованості за виконавчим листом у розмірі 130384 грн 04 коп. (а.с. 87, 90 т.1).

Перерахування коштів ОСОБА_1 підтверджується реєстром, списком згрупованих поштових переказів, та платіжними дорученням № 10478 від 13 серпня 2019 року на суму 4 748 грн 21 коп. та №12323 від 17 вересня 2019 року на суму 125 635 грн 83 коп. (а. с. 89-90, 92, 95 т.1).

24 вересня 2019 року державним виконавцем Мірошником О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з повним фактичним виконанням рішення в повному обсязі (а.с. 96 т.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року скаргу Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мірошника О.В., заінтересовані особи: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Мірошник О.В. в частині додаткового стягнення з рахунку Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" коштів в розмірі - 90 384 грн за платіжною вимогою від 28 серпня 2019 року, що надійшли 29 серпня 2019 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. В задоволенні іншої частини скарги про зобов`язання вчинити дії щодо повернення коштів відмовлено (а.с.17-22 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги Консорціуму «Військово-будівельна індустрія», районний суд виходив з того, що вони гуртуються на вимогах закону.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Відповідно до статті 1215 ЦК не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , визнано протиправними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Мірошник О.В. в частині додаткового стягнення з рахунку Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" коштів в розмірі - 90 384 грн за платіжною вимогою від 28 серпня 2019 року, що надійшли 29 серпня 2019 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

У задоволенні скарги про зобов`язання вчинити дії щодо повернення коштів відмовлено.

Судовими рішеннями установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2016 стягнуто з Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" на користь ОСОБА_1 130 384 грн 04 коп. та визнано доведеним факт добровільного виконання позивачем рішення суду на загальну суму 90 384 грн 04 коп., про що було проінформовано державного виконавця, який під час виконання судового рішення її не врахував, а позивач указану обставину від державного виконавця приховав.

Постановою суду апеляційної інстанції від 06.07.2020 за наслідками перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , визнано доведеним, що починаючи з серпня 2016 року по травень 2017 року Консорціумом "Військово-будівельна індустрія" на користь ОСОБА_1 згідно графіка погашення заборгованості від 27 липня 2016року перераховано 90 384 грн 04 коп., з посиланням на долучені до справи копії банківських виписок та платіжних доручень ПАТ «Діамантбанк». Окрім цього, звернуто увагу, що факт отримання відповідачем указаної суми грошових коштів було підтверджено ОСОБА_1 у заяві про припинення скоєння вчинення злочину від лютого 2019 року, адресовану позивачу, у якій зазначено, що станом на 01.06.2017 Консорціум згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва на його користь сплатив кошти, в сумі 90 384 грн 04 коп. (а.с.21,22 т.1).

Судовими рішеннями також визнано протиправним вирішення питання повернення скаржнику (Консорціуму) 90 384 грн 04 коп. в межах розгляду скарги на дії державного виконавця та роз`яснено право вимагати з ОСОБА_1 повернення безпідставно отриманих коштів у заявленому розмірі в окремому порядку, визначеному процесуальним законодавством, шляхом подання позову (а.с.17-22 т.1).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, пов`язані зі сплатою Консорціумом "Військово-будівельна індустрія" на користь відповідача у добровільному порядку заборгованості, в сумі 90 384 грн та стягнення державним виконавцем повторно зазначеного розміру грошових коштів, встановлені рішенням суду по справі № 761/6602/16-ц , яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 820/17548/14 зазначено, що преюдиціальні факти потрібно відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

В іншій постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, Верховний Суд зробив висновки про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Отже, під час розгляду Шевченківським районним судом м. Києва справи за скаргою Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" визнано протиправними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Мірошник О.В. щодо додаткового стягнення з рахунку скаржника на користь ОСОБА_1 90 384 грн 04 коп. та визнано доведеним сплату указаної суми грошових коштів у добровільному порядку.

Установлено, що дане судове рішення за результатами поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги переглядалося в апеляційному порядку й за наслідками вирішення справи визнано доведеним перерахування позивачем коштів у зазначеній сумі з урахуванням інформації, яка містилися у долучених до справи банківських виписках та платіжних дорученнях ПАТ «Діамантбанк», а також у заяві самого ОСОБА_1 про отримання ним станом на 01.06.2017 від консорціуму 90 384 грн. 04 коп. на виконання рішення суду, а тому апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду - без змін (а.с.21, 22 т.1).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_1 сплачених Консорціумом на його користь у добровільному порядку грошових коштів й за наведених підстав не може визнати належним доказом по справі долучені відповідачем до апеляційної скарги фотокопій довідок № 762/02-л від 21.08.2020 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» та № 1017/02-1 від 25.11.2020 про ненадходження від Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» по судовій справі № 761/6602/16-ц на рахунок ОСОБА_1 у період 2016-2017 років коштів, у сумі 99 335 грн та відповідно, 90 384 грн (а.с. 29,30).

При цьому, колегія суддів звертає також увагу на те, що згідно долучених до справи банківських виписок, перерахування позивачем на користь ОСОБА_1 грошових коштів, на загальну суму 90 384 грн відбувалося періодичними платежами, а не одномоментно, як зазначено в листах, а у призначенні платежу номер судової справи не зазначався.

Отже, як установлено, позивачем упродовж з 25 липня 2016 року по 29 травня 2017 року на користь відповідача було перераховано грошові кошти на загальну суму 90 384 грн 04 коп., що підтверджується долученою до справи належним чином засвідченою випискою ПАТ «Діамантбанк» з банківського рахунку Консорціуму, складеною 09.04.2020 (а.с. 61-81 т.1), а також обставинами, установленими чинними судовими рішеннями у справі № 761/6602/16-ц (а.с. 17-22 т.1).

Разом з тим, за заявою відповідача без врахування вказаної суми було відкрито виконавче провадження на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у справі № 761/6602/16-ц, яке закінчено у зв`язку з фактичним виконанням позивачем рішення суду в повному обсязі.

З огляду на що, безпідставним є набуття відповідачем грошових коштів на суму 90 384 грн, що стягнуті з позивача на підставі виконавчого листа державним виконавцем, дії якого в подальшому визнані протиправними, а тому вказані грошові кошти, які були перераховані відповідачу, підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову з підстав його доведеності.

Таким чином, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи та посилання на те, що позивачем зазначено невірну адресу проживання, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частинами 3-4 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до справи, ОСОБА_1 , підтвердив наявність у нього офіційної електронної адреси, надіславши з неї у суд клопотання.

За таких обставин районний суд обґрунтовано направляв відповідачу на вказану ним електронну адресу судову повістку про виклик до суду на 06 липня 2022 року.

Таким чином, районний суд виконав обов`язок щодо повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а тому підстави для висновків про порушення процесуальних прав відповідача у зв`язку з не направленням судової повстки про виклик до суду поштою за місцем його фактичного проживання, відсутні.

Як убачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва (а.с. 27 т.1).

За таких обставин, районний суд, відкривши провадження у справі, правомірно дійшов висновку про підсудність справи цьому суду.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника про порушення його процесуальних прав у зв`язку з неотримання ним ухвали суду від 12 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі, остільки суд, установивши зареєстроване в установленому порядку місце проживання відповідача, саме за вказаною адресою направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі.

З інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що має загальнодоступний характер, указана ухвала районного суду оприлюднена 15 жовтня 2020 року, а отже, з зазначеної дати відповідач мав можливість ознайомитися з її змістом.

Відповідно до справи, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи Шевченківським районним судом м. Києва, направляв на адресу суду електронною поштою клопотання, пов`язані з розглядом справи, а не з підстав необхідності направлення справи за підсудністю до іншого суду.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про розгляд справи з порушенням підсудності.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку правовідносинам між сторонами.

Інші доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав до скасування рішення суду, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочнерішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: