Постанова

від 07.09.2023 по справі 620/3541/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3541/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 10.05.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Громадська організація «Союз юристів України» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від №1296ц 29.10.2019 про його звільнення з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити (призначити) його на рівнозначну посаду прокурора відділу або адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора України;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.10.2019.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 12 січня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 620/3541/19, у зв`язку з виключними обставинами, а позов задовольнити.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник посилається на те, що Конституційним Судом України було ухвалено рішення від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 620/3541/19.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення про задоволення заяви. При цьому вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт звертає увагу на те, що Конституційним Судом України було ухвалено рішення від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Наголошує, що правовідносини між ним та відповідачем не є завершеними, а є такими, що тривають, адже відповідач є учасником конституційного провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 12 січня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 620/3541/19, у зв`язку з виключними обставинами, а позов задовольнити.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник посилається на те, що Конституційним Судом України було ухвалено рішення від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення судового рішення, про перегляд якої просить заявник.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною п`ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно із частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом вже розглядалися заяви про перегляд справи за виключними обставинами.

Так, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник у цій справі просив переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким йому відмовлено у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача у цьому випадку.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) приписи пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) передбачено, що пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Одночасному врахуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених вище правових норм та обставин справи вказує на те, що дія положень пункту 6 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ втратила чинність з 01.03.2023 і не має зворотної сили, оскільки в даному випадку не пом`якшується та не скасовується відповідальність особи.

Отже, Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) не може бути застосовано до спірних правовідносин і ці обставини не дають підстав для висновку про неправомірність дій відповідача під час вирішення питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах прокуратури.

Крім того, суд зазначає про те, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №320/7674/20, від 04.04.2023 у справі №640/23556/19, від 05.04.2023 у справі №640/6784/21, від 13.04.2023 у справі №600/1450/20-а, від 30.05.2023 у справі №420/4196/20.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 620/3541/19 за виключними обставинами.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на подання неналежного відзиву відповідачем, оскільки вказаний недолік останнім було усунуто шляхом подання іншого (виправленого/вірного) відзиву оформленого та поданого відповідно до приписів процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.09.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна