Рішення

від 06.06.2007 по справі 33/31-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/31-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.07р.

Справа № 33/31-07

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтохім", м.Сєверодонецьк

до   Казенного підприємства "Екоантилід", м.Дніпродзержинськ  

про  стягнення 80175 грн. та розірвання договору

                                                                                                   Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

 від позивача : Губарєва Н.А., довір. № 20 від 17.05.2007 р. (юрисконсульт), Гольямпольський О.Е. (директор)

від відповідача :  Шипіленко Ю.М., довір. № 246 від 25.04.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:

 Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтохім" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - казенного підприємства "Екоантилід   про стягнення з останнього  за договором поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р.  суми 80175 грн. ,  перерахованих платіжним дорученням №117  від 27.02.2007р. в якості передплати, а також   розірвати договір поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р.  укладений між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р.  щодо поставки кислоти азотної неконцентрованої в кількості 55 тон.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що загальна сума договору  поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р.  складає 81400 грн. , проте платіжним дорученням №117  від 27.02.2007р., на яке посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, відповідачу перераховано лише 80 175 грн., внаслідок чого у нього не виникло обов'язку щодо поставки продукції,   підстави для розірвання договору відсутні.

       В судовому засіданні 31.05.2007 р.  за згодою представника позивача і відповідача  було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85   Господарського процесуального кодексу України.  

       Розглянувши наявні матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представника позивача і відповідача , суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2007 р. між  казенним підприємством  "Екоантилід"(поставщик)  і  товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтохім"(покупець) було укладено договір поставки № 26-07/АКН (далі- Договір),  відповідно до умов якого поставщик взяв на себе зобов'язання поставити покупцю кислоту азотну неконцентровану в кількості 55 тон,  а покупець   прийняти та оплатити продукцію у  сумі 81400 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору  розрахунок за поставлену продукцію проводиться шляхом попередньої оплати її 100%  вартості  на розрахунковий рахунок "поставщика" не пізніше 5-ти днів до дня поставки, встановленого (покупцем).

Відповідно до п.3.4. Договору у разі часткової передоплати вартості продукції поставки продукції затримується до повної оплати.

12.03.2007 р. позивач звернувся з вимогою до відповідача з проханням повернути передоплату у розмірі 80175 грн. передбачену  до п.2.7 Договору.

         Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не поставив йому продукцію, передбачену умовами  договором поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р. а тому просить  стягнути  з останнього  за договором поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р.  суму  80175 грн. ,  перерахованому  платіжним дорученням №117  від 27.02.2007р. в якості передплати, а також   розірвати договір поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р.  укладений між сторонами .

Проте, відповідач, не погоджуючись з заявленим позовом, вказує на те, що непоставка кислоти азотної неконцентрованої в кількості 55 тон,  обумовлена невиконанням позивачем зобов'язання щодо 100% передоплати за продукцію,  як то  передбачено п.2.3 договору у сумі 81400 грн., у разі виконання позивачем своїх зобов"язань у повному обсязі  , готов здійснити поставку продукції.

За своєю правовою природою  вказаний договором поставки  відноситься до двосторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна з сторін контракту.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3 ст.264 ГК України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст.693 ЦК України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, згідно ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 3 ст.220 ГК України визначено, що  боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

В силу ч.1 ст.221 ГК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливаються із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обв'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже за всіма видами зобов'язань боржнику надається право відстрочення виконання на час прострочення кредитора. Після припинення прострочення кредитора боржник втрачає право на відстрочення виконання, а тому в подальшому несе відповідальність за належне виконання зобов'язання на загальних підставах.

Пунктами 2.3 договору встановлено, що строк відвантаження протягом 5 (п"яти ) банківських днів з моменту отримання попередньої оплати.  Одержувач здійснює плату продукції на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати.

Суд доходить висновку про те, що невиконання відповідачем  свого обов'язку щодо поставки кислоти азотної  неконцентрованої в кількості 55 тон, сталося внаслідок прострочення позивачем  щодо перерахування 100% оплати продукції  у сумі  81400 грн. (попередня оплата) , як то передбачено умовами Договору.

В силу наведених вище статей, дії позивача можуть виключити кваліфікацію поведінки відповідача як порушення зобов'язання, оскільки за умовами Договору відповідач несе обов'язок з поставки кислоту азотну неконцентровану, але цей обов'язок, враховуючи умови пункту 2.3. договору , не набув характеру боргу, а кореспондуюче цьому обов'язку право позивача не набуло характеру вимоги.

         Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею  33 Господарського процесуального кодексу  України передбачено , що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, в встановлених договором або законом.  Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

       Позовні вимоги стосовно розірвання договору поставки  № 26-07/АКН від 27.02.2007 р. , який укладений  між сторонами,  з посиланням на ст.. 188 Господарського кодексу України судом не приймаються: оскільки позивачем свого обов"язку сплатити відповідачу передоплату у розмірі  81400 грн. здійснено у повному обсязі не було,   істотних порушень з боку відповідача не вбачається,  а тому підстави для розірвання договору відсутні.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

        Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на позивача .

Керуючись ст.ст.32-34,  43,  44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

   В задоволенні позову відмовити.

         СУДДЯ                                                                                 І.А. Рудовська