Ухвала

від 05.09.2023 по справі 175/2262/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2029/23 Справа № 175/2262/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Слобожанської селищної ради ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 12023041440000288, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 364 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

представника селищної ради ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року задоволено клопотання заступника начальника СВ ВП № 8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1221455800:02:001:1285, 1221455800:02:001:1286, 1221455800:02:001:1288, 1221455800:02:001:1287, 1221455800:02:001:1289, 1221455800:02:001:1290, 1221455800:02:001:1291, 1221455800:02:001:1292, 1221455800:02:001:1293, що належать на праві власності Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження.

Слідчий суддя, посилаючись на постанову слідчого СВ ВП № 8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 15 травня 2023 року, якою земельні ділянки визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, дійшов висновку про необхідність в накладенні арешту на вище перелічені земельні ділянки, для забезпечення, зокрема, доказової бази в кримінальному провадженні.

В апеляції:

- представник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати, а арешт майна на земельні ділянки 1221455800:02:001:1285, 1221455800:02:001:1286, 1221455800:02:001:1288, 1221455800:02:001:1287, 1221455800:02:001:1289, 1221455800:02:001:1290, 1221455800:02:001:1291, 1221455800:02:001:1292, 1221455800:02:001:1293 у вигляді заборони відчуження, розпорядження, використання відмінити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що земельні ділянки, які були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, є недопустими доказами на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України.

Вказує, що з ухвали слідчого судді не вбачається, що під час розгляду клопотання було досліджені докази, які у своїй сукупності свідчили б про доцільність накладення арешту на майно та співмірність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначає, що критеріям ст. 98 КПК України в контексті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, земельні ділянки не відповідають, а запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є невідповідним предмету злочину.

Заслухавши представника селищної ради, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції представника, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчим суддею дотримано вимог чинного законодавства в повному обсязі та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Так, зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до статей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.

Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягів із ЄРДР слідує, що в провадженні відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження № 12023041440000288 09 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України; 10.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Постановою слідчого ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 15.05.2023 року в рамках кримінального провадження № 12023041440000288 земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455800:02:001:1285, 1221455800:02:001:1286, 1221455800:02:001:1288, 1221455800:02:001:1287, 1221455800:02:001:1289, 1221455800:02:001:1290, 1221455800:02:001:1291, 1221455800:02:001:1292, 1221455800:02:001:1293 визнані речовими доказами.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, з метою збереження речових доказів.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За вимогами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, що вищезазначені земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, мають доказове значення в рамках кримінального провадження, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому арешт земельних ділянок обумовлений забезпеченням збереження речових доказів.

А тому,незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначених земельних ділянок.

За наведеного, при вирішенні питання про арешт майна було досліджено усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, а саме з метою збереження речових доказів, наслідки арешту майна для осіб, яким заборонено користуватись, розпоряджатись та відчужувати земельні ділянки, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.

Посилання захисника на те, що критеріям ст. 98 КПК України в контексті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, земельні ділянки не відповідають, є безпідставними, оскільки згідно змісту клопотання слідчого чітко вбачається критерії, яким відповідають земельні ділянки, визнані речовими доказами, та мета самого арешту з урахуванням диспозиції ч. 3 ст. 197-1 КК України.

На підставі викладеного, з огляду на наведене та висловлену позицію прокурора про необхідність призначення експертизи, оскаржене рішення постановлене відповідно до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляції представника селищної ради не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим, апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржена ухвала повинна бути залишена без змін.

У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням в межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні відповідно до ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області не позбавлена права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Слобожанської селищної ради ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 12023041440000288, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 364 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4