Постанова
від 05.09.2023 по справі 914/1293/22
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. м. Львів Справа №914/1293/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівС.М. Бойко

Т.Б. Бонк

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

-Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023)

-Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року (суддя Петрашко М.М., повний текст рішення складено та підписано 01.05.2023, м. Львів)

у справі №914/1293/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт", м. Київ

до відповідача-1 за первісним позовом Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв", м. Львів

до відповідача-2 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", м. Львів

про стягнення солідарно 699061,21 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", м. Львів

до відповідача-1 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт", м. Київ

до відповідача-2 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв", м. Львів

до відповідача-3 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь, м. Львів

про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) та визнання недійсними договору поруки

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ НК Укрексперт: Янівська Г.Я. адвокат (ордер серія ВС №1166038 від 19.10.2022);

від ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури: Сеньків А.І. адвокат (ордер серія ВС №1162808 від 29.09.2022);

від ТОВ Компанія управління проектами Акрополь: Янівська Г.Я. адвокат;

від ПП Скульптура Львівської фабрики мистецтв: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" до відповідача-1 Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" про стягнення солідарно 699061,21 грн, з яких 617197,32 грн основний борг, 70145,89 грн інфляційні втрати та 11718,00 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 06.07.2022 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" та Національною спілкою художників України у даній справі №914/1293/22 подано зустрічну позовну заяву до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт", до відповідача-2 Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" та до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" про:

- визнання недійсним договору №2 уступки вимоги (цесії) від 04.05.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт";

- визнання недійсним договору поруки від 11.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь", Приватним підприємством "Cкульптура" Львівської фабрики мистецтв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

Ухвалою суду першої інстанції від 12.09.2022 зустрічну позовну заяву Національної спілки художників України у справі №914/1293/22 і додані до неї документи повернуто позивачу-2 за зустрічним позовом, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/1293/22.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" 617197,32 грн. основного боргу, 11718,00 грн. 3% річних, 70145,89 грн. інфляційних втрат та 10485,92 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір поруки від 11.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь", Приватним підприємством "Cкульптура" Львівської фабрики мистецтв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури". Визнано недійсним договір уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" в частині будь-яких прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", що випливають з договору уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, зокрема також в частині права Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" вимагати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" виконання ним зобов`язання як поручителя за договором поруки від 11.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь", Приватним підприємством "Cкульптура" Львівської фабрики мистецтв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури". У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" 4962,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

29 травня 2023 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 склад колегії по справі №914/1293/22 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді Бонк Т.Б., Бойко С.М.

ТзОВ Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 у справі №914/1293/22 виключивши з його мотивувальної частини покликання на те, що за змістом рішень установника управління (вигодо набувачів) судом встановлено, що фактично має місце відмова від договору довірчого управління у зв`язку неналежним виконанням ТОВ Компанія управління проектами Акрополь своїх зобов`язань за договором, а відтак, суд вважає, що в силу положень ч.2 ст. 1044 ЦК України, правовідносини сторін договору довірчого управління, на дату укладення оспорюваного договору уступки вимоги, не припинились.

Підставою для зміни мотивувальної частини рішення апелянт зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 1044 ЦК України. При цьому апелянт зазначає про наявність в провадженні Господарського суду Львівської області справи №914/1422/213 за позовом ТОВ ЛФСКС дл ТОВ КУП «Акрополь» про зобов`язання повернути нерухоме майно, яке є предметом договору довірчого управління. Підставою позовних вимог у цій справі є те, що НСХУ та ЛООНСХУ, як кожен з самостійних вигодо набувачів за договором довірчого управління відмовився від отримання вигоди за договором довірчого управління, що за приписами п. 4 ст. 1044 ЦК України є підставою для його припинення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 залишено без руху, з підстав наведених в такій.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 поновлено ТОВ Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 до винесення постанови Західним апеляційним господарським судом в даній справі. Витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1293/22.

21.06.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» в якому товариство не заперечує щодо виключення з мотивувальної частини судового рішення вказаного апелянтом (ТзОВ «ЛФСКС») абзацу по тій причині, що висновок суду не стосується предмету спору та спірного періоду у даній справі №914/1293/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 призначено розгляд справи №914/1293/22 в судове засідання на 09.08.2022.

Судове засідання 09.08.2023 у справі №914/1293/22 не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б., що підтверджується відповідними наказами.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 призначено розгляд справи на 21.08.2023.

30 травня 2023 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22.

ТОВ Національна компанія Укрексперт в апеляційній скарзі просить: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 у справі №914/1293/22 в частині задоволення зустрічної позовної заяви ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури та постановити нове рішення, яким у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю, первісну позовну заяву задоволити повністю стягнути солідарно з ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури та ПП Скульптура Львівської фабрики мистецтв на користь ТОВ Національна компанія Укрексперт заборгованість на суму 699 061,21 грн., право вимоги щодо якої відступлено на користь позивача, з яких 617 197,32 грн. сума основного боргу, 11718,00 грн. 3% річних, 70 145,89 грн. втрати від інфляції,з підстав наведених в такій. Судові витрати просить покласти на ТОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури та ПП Скульптура Львівської фабрики мистецтв.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначив неналежність позивача зустрічної позовної заяви, неправильне встановлення судом повноважень керівника ТзОВ «ЛФСКС», котрий укладав договір поруки 11.09.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2023 року у справі №914/1293/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 залишено без руху, з підстав наведених в такій.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року в судове засідання на 09 серпня 2023 року.

Судове засідання 09.08.2023 у справі №914/1293/22 не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії - суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б.

14.08.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» на апеляційну скаргу в якому товариство просить в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Національна компанія Укрексперт» відмовити.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 судове засідання у справі №914/1293/22 по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року призначити на 21 серпня 2023 року.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22. Відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 в судове засідання на 30 серпня 2023 року.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 в судове засідання на 05 вересня 2023 року.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційними скаргами та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2008 між Національною спілкою художників України (установник управління) в особі заступника голови Зінченка В.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (довірчий управитель) в особі директора Оленчина Р.Б. укладено договір довірчого управління, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. 02.04.2008 за №2126.

Відповідно до пункту 1 договору довірчого управління, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно (будівлі та споруди цілісного майнового комплексу ЛЕКСФ по вул.Мучна, 32 у м.Львові) в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління та вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з пунктом 2 договору довірчого управління, мета довірчого управління - довірче управління буде здійснюватися відповідно із тими цілями, які ставить установник управління (отримання максимально високої дохідності від управління майном, збереження об`єкта управління, набуття конкретних вигод і т. д.).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. та 3.3. договору довірчого управління, основні завдання довірчого управління:

- забезпечити безпечне функціонування, виробничу та комерційну експлуатацію об`єктів управління;

- впорядкувати у встановленому законом порядку землекористування під об`єктами управління: провести відведення земельної ділянки, необхідної для обслуговування ЦМК в орендне користування, у власність, розробити проект землеустрою, землевідводу;

- забезпечити сплату земельного податку у встановленому законом порядку.

- приміщення скульптурного цеху, позначені цифрами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 23, 24, 25, площею 1394,10 кв.м.;

- приміщення виробничого корпусу №3, позначені цифрами 51 та 52, площею 34,0 кв.м.;

- приміщення гаражів, позначені цифрами 14, 15, 16, площею 49,10 кв.м.

Загальна площа приміщень, що орендуються, становить 1477,20 кв.м.

Пунктами 1.2. та 1.3. договору найму передбачено, що вищезгадані нежитлові приміщення є власністю Національної спілки художників України. Вищезгадані нежитлові приміщення надані в довірче управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Компані управління проектами "Акрополь" на підставі договору довірчого управління від 02.04.2008.

Згідно з пунктом 3.1. договору найму, цей договір діє з 01.07.2008 до 01.07.2009, але в будь-якому разі діє не більше строку дії договору довірчого управління.

Відповідно до пункту 4.1. договору, передача найманого приміщення від наймодавця до наймача здійснюється у відповідності до акту приймання-передачі (додаток №1 до даного договору), підписання якого свідчить про фактичну передачу майна у найм наймачу. У момент підписання акту приймання-передачі (додаток №1 до даного договору), наймодавець передає наймачу ключі від приміщення, переданого у найм. В акті приймання-передачі (додаток №1 до даного договору) сторони зазначають фактичний стан найманого приміщення. Даний стан вважається станом відповідним даному договору.

Розмір орендної плати передбачено пунктом 5.1. договору. Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендна плата сплачується у національній валюті України на поточний рахунок наймодавця щомісяця не пізніше 1 календарного дня місяця за поточний розрахунковий місяць.

Згідно з пунктами 5.3., 5.4. та 5.6. договору, розмір плати за кожний місяць визначається наймодавцем шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Підставою для орендної плати наймачем є рахунок, що виставляється наймодавцем. Наймодавець має право щорічно кожних 365 днів від дати підписання даного договору, проводити перерахунок орендних ставок орендованого майна.

Відповідно до пункту 8.4. договору, дія договору припиняється після підписання сторонами акту передачі найманого приміщення від наймача наймодавцю.

01.07.2008 на виконання договору найму №06/07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (наймодавець) та Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (наймач) підписано акт приймання-передачі приміщень, що розміщені на території за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" 17.10.2019 (номер запису 33809416) та 28.01.2022 (номер запису 46459063).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (наймодавець) в особі директора Оленчина Р.Б. та Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (наймач) в особі директора Червіня П.В. підписано акт звірки розрахунків за період з 01.08.2007 по 11.09.2020, відповідно до якого сторонами погоджено, що станом на 11.09.2020 заборгованість Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" становить 617197,32 грн.

11.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (кредитор) в особі директора Оленчина Ростислава Богдановича, що діє на підставі Статуту, Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (боржник) в особі директора Червіня Петра Васовича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (поручитель) в особі директора Микити Олега Теодоровича, що діє на підставі Статуту, укладено договір поруки, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають з договору найму 306/07 від 01.07.2008, укладеного між боржником Приватним підприємством "Скульптура "Львівської фабрики мистецтв" та кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (далі - договір найму, основний договір). Предметом договору найму є передача наймодавцем (кредитором) наймачу (боржнику) в строкове оплатне користування окремих нежитлових приміщень, що розміщені на території за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32.

Згідно з пунктами 1.3. та 1.4. договору поруки, основний обов`язок боржника за договором найму, виконання якого забезпечується цим договором сплатити кредитору, після спливу обумовленого строку, грошові кошти у сумі 617197,32 грн, що були нараховані боржнику відповідно до статті 5 основного договору (далі сума боргу, основне зобов`язання). Основне зобов`язання передбачено статтею 5 договору найму та визнається боржником згідно акту звірки розрахунків.

Пунктами 1.5. та 1.6. договору поруки передбачено, що термін виконання основного зобов`язання за домовленістю сторін: 31.12.2020. Сторони домовились, що зобов`язання, встановлені цим договором, залишаються дійсними та незмінними і в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до договору позики, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов`язання сплатити після спливу строку, визначеного в пункті 1.5. цього Договору суму боргу, визначену пунктом 1.3. цього договору: повністю - у разі її несплати боржником або частково - в разі її часткової сплати боржником, в тій частині, яка не була сплачена боржником.

Згідно з пунктом 3.3. договору поруки, у випадку невиконання (неналежного виконання) основного зобов`язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор має право вимагати від поручителя виконання як основного зобов`язання, так і зобов`язання з відшкодування шкоди, зобов`язання зі сплати неустойки, зобов`язання зі сплати процентів, втрат від інфляції за прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.4. договору поруки, поручитель зобов`язується виконати свої зобов`язання відповідно до цього договору не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги позикодавця.

Пунктом 4.1. договору поруки передбачено, що поручитель підтверджує, що:

- він ознайомлений зі змістом договору позики, не має заперечень щодо його змісту та виражає свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов`язань позичальника за договором позики з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому;

- він має необхідні повноваження для укладення та виконання цього договору, а також те, що умови цього договору не суперечать жодному з договорів поручителя з третіми особами;

- будь-яка інформація, надана поручителем з метою укладення та виконання цього договору на момент його укладення, відповідає дійсності та кваліфіковано перевірена поручителем або за його дорученням третіми особами;

- у разі якщо до договору найму вноситимуться зміни чи доповнення, у зв`язку з чим кредитор визнає за необхідне внести зміни чи доповнення до цього договору, поручитель з`явиться до кредитора чи в місце, що буде вказане кредитором, для оформлення відповідних змін (доповнень) до цього договору, та підпише такі зміни.

Відповідно до пункту 6 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за основним договором.

04.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (цесіонарій) укладено договір уступки вимоги (цесії) №2, відповідно до умов якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором щодо забезпеченої порукою заборгованості, що випливає з договору найму 306/07 від 01.07.2008 (надалі основне зобов`язання, договір найму), котра визнана станом на 11.09.2020 за договором поруки від 11.09.2020, укладеним з ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (надалі іменується "боржник") та ТзОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (надалі іменується "поручитель").

Відповідно до пункту 2 договору уступки вимоги (цесії), за цим договором цесіонарій набуває право вимагати солідарно від боржника та поручителя належного виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості у сумі 699061,21 грн, з яких визнана станом на 11.09.2020 боржником та поручителем сума простроченого основного зобов`язання становить 617197,32 грн, нараховані станом на 01.05.2022 втрати від інфляції - 70145,89 грн та 3% (три відсотки) річних 11718,00 грн. За даним договором не передається заборгованість, що виникла в боржника перед цедентом за договором найму після 11.09.2020.

Пунктом 5 договору уступки вимоги (цесії) передбачено, що цесіонарій повідомлений про заперечення, які існують у боржника та/або поручителя на момент підписання договору і які можуть бути висунуті проти вимог цесіонарія, а також про зміст листування і переговорів між цедентом і боржником та/або поручителем.

Враховуючи наведене, позивач за первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт") звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою та просив стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом (Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури") 699061,21 грн, з яких 617197,32 грн основний борг, 70145,89 грн інфляційні втрати (нараховані за період з вересня 2021 по квітень 2022) та 11718,00 грн 3% річних (нараховані за період з 12.09.2021 по 01.05.2022).

Відповідач-1 за первісним позовом (Приватне підприємство "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв") проти задоволення первісного позову заперечував та зазначав, що акт звірки розрахунків та договір поруки є недійсними, оскільки вони були укладені під впливом помилки або обману. При цьому відповідач-1 зазначив, що згідно пункту 1.1. договору поруки від 11.09.2020, за цим договором поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають із договору найму №306/07 від 01.07.2008, однак як зазначив відповідач-1, насправді між ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" був укладений договір найму №06/07 від 01.07.2008. Тобто, в даному випадку неможливо ідентифікувати основний договір в договорі поруки від 11.09.2020.

Крім того, ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" зазначило, що визнає з суми основного боргу 617197,32 грн лише 156510,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" зазначало про передчасність позову щодо поручителя, оскільки письмова вимога передбачена пунктом 3.4. договору поруки відповідачу-2 не була надіслана.

Також відповідач-2 за первісним позовом зазначив про безпідставність первісного позову, оскільки він не визнає факту виставлення наймодавцем рахунків на суму орендної плати за спірний період. Як вказано у відзиві на позовну заяву, оскільки рахунки на оплату орендної плати наймодавцем наймачу не виставлялись, то підстава для оплати орендної плати відповідачем-1 відсутня, а тому у відповідача-2 не виник обов`язок (борг) по оплаті, а у ТзОВ "КУП Акрополь" не виникло право вимоги щодо заборгованості.

В зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" зазначило, що первісна позовна заява була подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" з порушенням строків розгляду претензії.

Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" вказує на те, що на його адресу надійшла претензія вих.№1/06-22 від 01.06.2022 про сплату заборгованості, яка включає в себе інформацію про заборгованість, яку позивач за первісним позовом просить стягнути у позовній заяві. Як вказано у зустрічній позовній заяві, на дану претензію було надано відповідь листом вих.№18 від 17.06.2022 про те, що претензія буде розглянута по суті після викладення її у відповідності до статті 222 ГК України, та після надання всіх запитуваних документів, однак ТзОВ "Укрексперт", не надаючи відповідь на лист вих.№18 від 17.06.2022, не обгрунтовуючи своєї претензії, в порушення строків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України подав позовну заяву з вимогою про стягнення боргу.

При цьому як вказано у зустрічній позовній заяві, до дати отримання претензії, ніяких листів, щодо стягнення заборгованості на адресу позивача за зустрічним позовом (відповідача-2 за первісним позовом) не надходило, претензія та первісний позов є результатом конфлікту, який виник між ТзОВ "ЛФСКС" та ОСОБА_1 , який є учасником ТзОВ "Н.К.Укрексперт" та ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь".

Як зазначив позивач за зустрічним позовом, вигодонабувачами, згідно договору довірчого управління є: Львівська обласна організація національної спілки художників України та НСХУ.

При цьому, як вказано у зустрічній позовній заяві, рішення про відмову від отримання вигоди ЛООНСХУ прийнято, відповідно до протоколу засідання правління ЛООНСХУ №04 від 05.04.2022, рішення про відмову від отримання вигоди НСХУ підтверджується Витягом з протоколу засідання Правління НСХУ №5 від 07.04.2022 від 20.04.2022, та рішенням одного учасника ТзОВ "ЛФСКС" від 07.04.2022.

Отже враховуючи, що договір довірчого управління припинений, у ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь припинені повноваження по управлінню майном за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32, і у зв`язку з цим всі права та обов`язки по договорам, пов`язаним з управлінням цим майном, в тому числі припинені будь-які повноваження по стягненню заборгованості по цим договорам, оскільки такі повноваження належать власнику даного нерухомого майна, а саме ТзОВ "ЛФСК".

Тобто за твердженням позивача за зустрічним позовом, ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь", як належно повідомлена 28.04.2022 особа про припинення договірних відносин, не мало право 04.05.2022 укладати договір №2 уступки вимоги (цесії) з ТзОВ "Н.К.Укрексперт", тим паче не зробивши в даному договорі посилання на договір довірчого управління.

З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом вважав, що договір №2 уступки вимоги (цесії) від 04.05.2022, що укладений між ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та ТзОВ "Н.К.Укрексперт" є недійсним, з огляду на що він вважає, що ТзОВ "Н.К.Укрексперт" не належить право вимоги по первісному позову.

Щодо недійсності договору поруки від 11.09.2020 позивач за зустрічним позовом зазначив, що у зв`язку з відсутністю в нього оригіналу договору поруки в номенклатурі справ, а також результатів даних договірних відносин, а відтак є сумніви, щодо підписання його попереднім керівником ТзОВ "ЛФСКС" та реального його існування. Разом з тим позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають із договору найму №306/07 від 01.07.2008, однак до первісної позовної заяви додано копію договору найму №06/07 від 01.07.2008, що не дає можливості ідентифікувати основний договір.

Як вказано у зустрічній позовній заяві, навіть якщо допустити, що в договорі поруки від 11.09.2020 мала місце технічна помилка (описка), то договір поруки від 11.09.2020 було укладено на підставі неіснуючих договірних відносин, що є підставою вважати даний договір поруки недійсним, адже відповідно до пункту 3.1. договору найму №06/07 від 01.07.2008 цей договір діє з 01.07.2008 до 01.07.2009, але в будь-якому разі не більше строку дії договору довірчого управління.

При цьому, як вказує позивач за зустрічним позовом, до первісної позовної заяви не було додано додаткових договорів про продовження строку дії договору найму, що дає підстави вважати, що строк дії договору найму від 01.07.2008, з урахуванням статті 764 ЦК України, з 01.07.2009 продовжено на 1 рік та закінчився 30.06.2010.

Таким чином, на переконання позивача за зустрічним позовом, договірні відносини ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" після 01.07.2010, щодо найму нерухомого майна є нікчемними.

Як вказано у зустрічній позовній заяві, нікчемність договірних відносин між ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" після 01.07.2010,щодо найму нерухомого майна, а у зв`язку з цим і відсутність юридичних наслідків цих відносин, є підставою вважати договір поруки від 11.09.2020 недійсним.

У зустрічній позовній заяві також вказано, що договір поруки від 11.09.2020 укладався під впливом обману з боку ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та з перевищенням його повноважень, та на вкрай невигідних умовах для ТзОВ "ЛФСКС", з метою завдати шкоду, що є підставою вважати його недійсним. Крім того відсутність інформації в договорі поруки від 11.09.2020, щодо дозволу ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" укладати договори, щодо майна, переданого в управління, є підставою вважати його недійсним.

Як вказано у зустрічній позовній заяві, позивач за первісним позовом в позовній заяві просить суд стягнути з відповідачів основний борг в сумі 617197,32 грн, який виник, згідно акту звірки розрахунків за період з 01.08.2007 по 31.08.2020 на підставі договору найму №06/07 від 01.07.2008. Тобто, як зазначає позивач за зустрічним позовом, період звірки розрахунків виходить за межі строку договірних відносин, а саме додатково зазначений період з 01.08.2007 по 30.06.2008, з огляду на що на думку позивача за зустрічним позовом, є підстави вважати, що сума боргу в даному акті є неправильною.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом переконаний, що у представника ТзОВ "ЛФСКС" під час укладання даного договору внутрішня воля сформувалась невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями представника ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь".

При цьому у зустрічній позовній заяві зазначено, що вказуючи суму боргу, зазначену попередньо в акті звірки розрахунків, представник ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" усвідомлено вчиняв навмисні дії, щодо введення в оману представника ТзОВ "ЛФСКС", для ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" наслідки договору поруки були відомими та бажаними.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" посилається на пункт 6.6. статуту ТзОВ "ЛФСКС", в якому зазначено, що "директор товариства укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладання таких договорів та представництво інтересів товариства іншими особами. Укладання директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг товариством) на суму понад 100000,00 грн (сто тисяч гривень) вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників)".

Як вказано у зустрічній позовній заяві, Національна спілка художників України, як єдиний учасник ТзОВ "ЛФСКС", згоди на укладання договору поруки не надавала, а ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" не могло не знати про необхідність згоди учасника ТзОВ "ЛФСКС" НСХУ на укладання договору поруки, підтвердженням чого є положення в договорі поруки від 11.09.2020 про те, що директор ТзОВ "ЛФСКС" Микита Олег Теодорович діяв на підставі статуту.

Крім того, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" вказує на те, що в позовній заяві про стягнення заборгованості, яка розглядається в межах справи №914/1294/22, позивач ТзОВ "Н.К.Укрексперт", який набув право вимоги від ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь", посилається на договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017, предметом якого є надання ТзОВ "ЛФСКС" інформаційно-консультаційних послуг, в тому числі, щодо можливостей та перспектив розвитку ведення господарської діяльності, що передбачена статутом клієнта. Станом на дату укладання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг статут ТзОВ "ЛФСКС" діяв в редакції від 01.03.2017, а тому посилання в позовній заяві в межах справи №914/1294/22 на договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 є підтвердженням обізнаності ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" про зміст статуту ТзОВ "ЛФСКС".

Посилаючись на статті 241 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом також зазначає, що жодних дій на виконання (схвалення) договору поруки ні НСХУ, ні ТзОВ "ЛФСКС" вчинено не було. Враховуючи вищезазначене позивач за зустрічним позовом вважає, що договір поруки від 11.09.2020 є недійсним.

Таким чином, враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" звернулось до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою у справі №914/1293/22 до відповідача-1 за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт", до відповідача-2 за зустрічним позовом - Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" та до відповідача-3 за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" про:

- визнання недійсним договору №2 уступки вимоги (цесії) від 04.05.2022р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт";

- визнання недійсним договору поруки від 11.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь", Приватним підприємством "Cкульптура" Львівської фабрики мистецтв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до частини 1 статті 1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно.

Статтею 1031 ЦК України встановлено, що договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною 1 статті 1032 ЦК України та частиною 1 статті 1033 ЦК України, установником управління є власник майна. Управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 1032 ЦК України, у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Статтею 1034 ЦК України передбачено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Згідно зі статтею 1036 ЦК України, строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п`ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Відповідно до статті 1038 ЦК України, управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням майном, зобов`язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов`язується перед третіми особами особисто.

Частиною 1 статті 1042 ЦК України передбачено, що управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням майном.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 02.04.2008 між Національною спілкою художників України (установник управління) в особі заступника голови Зінченка В.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (управитель) в особі директора Оленчина Р.Б. було укладено договір довірчого управління, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. 02.04.2008 за № 2126, відповідно до пункту 1 якого, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно (будівлі та споруди цілісного майнового комплексу ЛЕКСФ по вул.Мучна, 32 у м.Львові) в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління та вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із статтею 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

01.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (наймодавець) та Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (наймач) укладено договір найму №06/07, відповідно до умов якого наймодавець зобов`язується передати, а наймач зобов`язується прийняти в строкове, оплатне користування окремі нежитлові приміщення, що розміщені н території за адресою: м.Львів, вул.Мучна, 32, а саме: приміщення скульптурного цеху, позначені цифрами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 23, 24, 25, площею 1394,10 кв.м.; приміщення виробничого корпусу №3, позначені цифрами 51 та 52, площею 34,0 кв.м.; приміщення гаражів, позначені цифрами 14, 15, 16, площею 49,10 кв.м. Загальна площа приміщень, що орендуються, становить 1477,20 кв.м.

На виконання договору найму №06/07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (наймодавець) та Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (наймач) підписано акт від 01.07.2008 приймання-передачі приміщень, що розміщені за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

11.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (кредитор) в особі директора Оленчина Ростислава Богдановича, що діє на підставі статуту, Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (боржник) в особі директора Червіня Петра Васовича, що діє на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (поручитель) в особі директора Микити Олега Теодоровича, що діє на підставі статуту, укладено договір поруки, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають з договору найму від 01.07.2008, укладеного між боржником Приватним підприємством "Скульптура "Львівської фабрики мистецтв" та кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (далі - договір найму, основний договір). Предметом договору найму є передача наймодавцем (кредитором) наймачу (боржнику) в строкове оплатне користування окремих нежитлових приміщень, що розміщені на території за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32.

Як вбачається із матеріалів справи, протоколом №1 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" від 01.03.2017 затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

Відповідно до статуту вказаного товариства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" є Товариством, заснованим у встановленому законом порядку, відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, в результаті реорганізації шляхом перетворення Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки і скульптури". Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" є правонаступником Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки і скульптури" за всіма його правами та зобов`язаннями щодо всіх його кредиторів і боржників, включаючи зобов`язання, що оспорюються. До Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки і скульптури" переходить все майно та майнові права Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки і скульптури".

Засновниками (учасниками) Товариства відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" є Національна спілка художників України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00015912).

Відповідно до пункту 2.1. статуту, метою діяльності Товариства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників.

Згідно з пунктом 3.2. статуту, статутний капітал формується за рахунок нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 79014, м. Львів, вул. Мучна, 32, балансовою вартістю станом на 01.10.2008 2695723,00 грн. 100% часток у статутному капіталі Товариства належить його засновнику Національній спілці художників України.

Пунктом 6.1. статуту передбачено, що вищим керівним органом Товариства є загальні збори засновників (учасників) (далі - збори учасників). Вони складаються з учасників або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними, або призначаються на певний термін.

Відповідно до пункту 6.5. статуту, виконавчим органом є директор. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до компетенції зборів учасників. Директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників. Директор діє від імені Товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Статутом.

Згідно з пунктом 6.6. статуту, директор товариства, зокрема, укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладення таких договорів та представництво інтересів Товариства іншими особами. Укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг Товариством) на суму понад 100000,00 грн (сто тисяч гривень) вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що директору товариства було надано згоду загальними зборами засновників (учасників) на укладання договору поруки.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" Микита Олег Теодорович підписуючи договір поруки від імені товариства не був наділений необхідним обсягом повноважень на укладення такого правочину, адже за договором поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають з договору найму від 01.07.2008, на суму понад 100000,00 грн, що відповідно до положень пункту 6.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" вимагало попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з положеннями статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до ст. 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.

Відповідно до вимог статей 92, 241 ЦК України, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

При цьому обмеження повноважень, щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" проявивши принаймні розумну обачність за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на укладення правочину, адже як вбачається з договору поруки, який був ними підписаний 11.09.2020, директор Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" діяв на підставі статуту, в пункті 6.6. якого міститься таке обмеження на укладення правочинів.

До того ж в матеріалах справи міститься копія договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (виконавець) в особі директора Оленчина Ростислава Богдановича, що діє на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (клієнт) в особі директора Микити Олега Теодоровича, що діє на підставі статуту, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати інформаційно-консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017, виконавець на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступних інформаційно-консультаційних послуг:

- щодо можливостей та перспектив розвитку ведення господарської діяльності, що передбачена статутом клієнта;

- надання інформації та ідентифікацію діючих та потенційних конкурентів на вказаному ринку;

- проведення розрахунків цін, збір відомостей про їх динаміку за період з 2015 по 2017;

- визначення попиту на послуги, прогноз перспективи його розвитку;

- збір відомостей та аналіз потенційних замовників послуг;

- прогноз стану кон`юнктури ринку на 2018-2020;

- інших видів інформаційно-консультаційних послуг, що стосується статутної діяльності клієнта.

При цьому на виконання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" було підписано акт здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" було обізнане зі змістом статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" у редакції від 01.03.2017, в якому міститься обмеження директора на вчинення правочинів понад 100000,00 грн, адже предмет договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 безпосередньо пов`язаний із статутною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

Отже, враховуючи наявність довготривалих договірних правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", суд дійшов висновку, що про наявність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" станом на дату укладення договору поруки обмежень на вчинення правочинів понад 100000,00 грн було відомо Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь".

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено обставин, які б свідчили про подальше схвалення оспорюваного договору поруки Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" чи учасником (засновником) цього товариства.

Беручи до уваги відсутність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" необхідного обсягу повноважень на укладення договору поруки (понад 100000,00 грн.) та обізнаність ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" з такими обмеженнями повноважень представника поручителя, враховуючи відсутність подальшого схвалення правочину будь-якими діями, які б свідчили про прийняття спірного правочину до виконання, що відповідно до ст. 241 ЦК України створювало би, змінювало би чи припинило би цивільні права та обов`язки з моменту вчинення договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 січня 2020 року у справі № 924/491/17).

Відповідно до передавального акту від 01.03.2017 Національною спілкою художників України передано до статутного капіталу Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32. Вказане нерухоме майно є предметом договору найму від 01.07.2008 укладеного між ТОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв".

Перелік нерухомого майна наведено у п.3.2. Статуту Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", затвердженого 01.03.2017 загальними зборами засновників (учасників) товариства.

Тобто, відповідно до оспорюваного договору поруки, поручитель (ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури") зобов`язався відповідати перед кредитором (ТОВ "Компанія управління проектами Акрополь") за виконання боржником (ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв") зобов`язань, що випливають з договору найму від 01.07.2008р., предметом якого є передача у строкове, платне користування нежитлових приміщень, які на дату укладення договору поруки належали поручителю (ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури").

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно, в інтересах товариства.

При оцінці матеріалів справи судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено обставин, за яких поручитель укладаючи договір поруки фактично діяв в інтересах ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

04.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (цесіонарій) укладено договір уступки вимоги (цесії) №2, відповідно до умов якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором щодо забезпеченої порукою заборгованості, що випливає з договору найму від 01.07.2008 (надалі основне зобов`язання, договір найму), котра визнана станом на 11.09.2020 за договором поруки від 11.09.2020, укладеним з ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (надалі іменується "боржник") та ТзОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (надалі іменується "поручитель").

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При цьому статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).

Отже, враховуючи те, що договір поруки підлягає визнанню недійсним, а відтак в момент укладення оспорюваного договору уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022 у Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" був відсутній необхідний обсяг дієздатності у частині передання ним своїх прав за договором поруки іншій особі.

Отже, зважаючи на те, що договір поруки підлягає визнанню недійсним, а згідно з договором уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (цесіонарій), передано право вимоги як за договором найму від 01.07.2008, так і право вимоги за договором поруки від 11.09.2020, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку визнати недійсним договір уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022 в частині, що стосується будь-яких прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", що випливають з договору уступки права вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, зокрема також в частині права Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" вимагати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" виконання ним зобов`язання як поручителя за договором поруки від 11.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь", Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

Підстави для визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022 в частині, що стосується будь-яких прав та обов`язків Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв", що випливають з договору уступки права вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, зокрема в частині права Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" вимагати у Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" виконання ним зобов`язання як боржника за договором найму №06/07 від 01.07.2008, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" та Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв", в даному випадку відсутні.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, розмір основної заборгованості за договором найму становить 617197,32 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, оскільки договір поруки та договір уступки вимоги (цесії) в частині, що стосується будь-яких прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", що випливають з договору уступки права вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, зокрема в частині права Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" вимагати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" виконання ним зобов`язання як поручителя за договором поруки від 11.09.2020, підлягають визнанню недійсними. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що первісний позов слід задовольнити частково, стягнувши з Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" 617197,32 грн основного боргу, 70145,89 грн інфляційних втрат (за період з вересня 2021 по квітень 2022) та 11718,00 грн 3% річних (за період з 12.09.2021 по 01.05.2022). У задоволенні ж решти позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

Щодо твердження про те, що акт звірки розрахунків був складений за період з 01.08.2007 по 11.09.2020, що виходить за межі договірних відносин, врегульованих договором найму від 01.07.2008, у зв`язку з чим розмір заборгованості, що відображений в акті звірки, є неправильним, потрібно зауважити, що в акті звірки розрахунків можуть відображатися господарські операції (надані послуги та здійснені оплати) підприємств не лише по одному господарському договору.

При цьому виокремлення вартості наданих послуг за період до моменту укладення договору найму зумовить необхідність виокремити також і суму здійснених в порядку черговості (від більш ранніх до більш пізніших) платежів, яка повинна дорівнювати тій вартості послуг, що були надані за період до моменту укладення договору найму, що в результаті у будь-якому випадку призведе до того, що кінцеве сальдо не зміниться. У такому випадку зміняться (зменшаться) лише підсумки оборотів за дебетом та за кредитом на цю вартість наданих послуг, яка дорівнює сумі здійснених в порядку черговості платежів (підсумок оборотів за дебетом та за кредитом зменшиться на однакову суму).

Таким чином твердження про те, що акт звірки розрахунків виходить за межі договірних відносин і це призводить до неправильного визначення кінцевої суми заборгованості, є безпідставним.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2020 року у справі № 916/499/20).

Як вбачається з акту звірки розрахунків за період з 01.08.2007 по 11.09.2020, такий підписаний директорами ТОВ "Компанія управління проектами Акрополь" та ПП "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв". Щодо твердження про те, що у зв`язку з пропуском строку позовної давності, позивач за первісним позовом мав право заявити до стягнення заборгованість лише за період з 06.07.2019 по 31.08.2020, необхідно вказати, що відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

При цьому частиною 3 статті 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи, а саме із долучених позивачем за первісним позовом до клопотання (вх.№18951/22 від 13.09.2022) про долучення письмових доказів вбачається, що Приватним підприємством "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" здійснювалися часткові орендні платежі на розрахунковий рахунок наймодавця Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь", а дати здійснених часткових платежів свідчать про те, що з моменту переривання строку позовної давності заново розпочатий перебіг строку позовної давності не минув. Необхідно вказати, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою 30.06.2022, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті, в якому позовна заява з додатками надійшла на адресу суду.

Водночас позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак така заява до суду не надходила.

Щодо твердження Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" про те, що заявлена до стягнення сума основного боргу є обґрунтованою частково в розмірі лише 156510,00 грн, яку він визнає, потрібно зазначити, що із долучених до матеріалів справи позивачем за первісним позовом копій виписок по рахунку за спірний період, із копій актів приймання-передачі робіт (надання послуг) та виставлених рахунків за спірний період судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір основного боргу за договором найму становить 617197,32 грн.

Перевіривши та оцінивши всі подані як позивачем за первісним позовом, так і відповідачем-1 за первісним позовом докази, судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір основного боргу за спірний період становить 617197,32 грн, а не 156510,00 грн, як це стверджував відповідач-1 за первісним позовом.

Щодо твердження про те, що повноваження ТзОВ "Компанія управління проектами Акрополь" по управлінню майном припинені внаслідок припинення договору довірчого управління у зв`язку з тим, що вигодонабувачами прийнято рішення про відмову від отримання вигоди, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" не мало права укладати договір уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, необхідно зазначити наступне. Так, рішення про відмову від отримання вигоди Львівською обласною організацією Національної спілки художників України прийнято відповідно до протоколу засідання Правління Львівською обласною організацією Національної спілки художників України №04 від 05.04.2022, а рішення про відмову від отримання вигоди Національною спілкою художників України підтверджується Витягом з протоколу засідання Правління Національної спілки художників України №5 від 07.04.2022, від 20.04.2022, та рішенням одного учасника ТзОВ "ЛФСКС" від 07.04.2022.

Згідно з частиною 1 статті 1044 ЦК України, договір управління майном припиняється у разі:

1) загибелі майна, переданого в управління;

2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку;

3) смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;

4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;

6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв`язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;

8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;

9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном;

10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 1044 ЦК України, у разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

Пунктом 27 розділу 1 договору довірчого управління передбачено, що установник управління повинен попередити управителя про припинення договору з його ініціативи не менше ніж за 1 повний календарний рік (365 календарних днів).

При цьому відповідно до пункту 1 розділу 5 договору довірчого управління, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 5 договору довірчого управління передбачено, що договір може бути припинений, а майно повернуте установнику управління по акту приймання-передачі у випадку відмови установника управління від договору з причин невиконання управителем своїх зобов`язань за договором за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором та відшкодуванню понесених витрат.

Пунктом 6 розділу 5 договору довірчого управління встановлено, що установник управління повинен попередити управителя про припинення договору з його ініціативи не менше ніж за 1 повний календарний рік (365 календарних днів).

Як вбачається із матеріалів справи, вигодонабувач - Львівська обласна організація Національної спілки художників України листом від 20.04.2022 вих.№26 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" про відмову від одержання вигоди за договором довірчого управління листом від 20.04.2022 вих.№26, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" отримало 28.04.2022.

Вигодонабувач - Національна спілка художників України листом від 20.04.2022 вих.№01-99-12 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" про відмову від одержання вигоди за договором довірчого управління листом від 20.04.2022 вих.№01-99-12, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" отримало 28.04.2022.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" лист від 20.04.2022 вих.№10, в якому зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням управителем майна умов договору довірчого управління, а також у зв`язку з відмовою вигодонабувачів від отримання вигоди, відповідно до пункту 27 Розділу 1 даного договору та статті 1044 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" про припинення договору довірчого управління. Вказаний лист від 20.04.2022 вих.№10 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" отримало 28.04.2022.

За змістом рішень установника управління (вигодонабувачів) судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично має місце відмова від договору довірчого управління у зв`язку неналежним виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" своїх зобов`язань за договором, а відтак, суд обгрунтовано вважав, що в силу положень частини 2 статті 1044 ЦК України, правовідносини сторін договору довірчого управління, на дату укладення оспорюваного договору уступки вимоги, не припинились.

Право вимоги, яке в даному випадку передається за договором уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022 стосується заборгованості за договором найму, яка виникла ще у вересні 2020 року та право на стягнення якої належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь" як наймодавцю за договором найму, з огляду на що, передання цього права іншій особі відповідно до договору уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022 не суперечить закону.

Щодо твердження про те, що до позовної заяви за первісним позовом не було додано додаткових договорів про продовження строку найму, що дає підстави вважати, що строк дії договору найму закінчився 30.06.2010 необхідно зазначити, що відповідно до частини 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Поряд з цим, у матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження продовження договірних правовідносин за договором найму після 30.06.2010.

Крім того, необхідно зазначити, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ) (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

Судова колегія апеляційного суду при цьому зазначає, що посилання скаржника -ТзОВ Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури на те, що слід змінити мотивувальну частини рішення через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 1044 ЦК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому відхиляються за безпідставністю.

Крім того, колегія суддів відзначає, що майбутнє рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1422/213, на яке посилався апелянт, може бути нововиявленою обставиною по відношенню до оскаржуваного рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22.

Твердження апелянта ТОВ Національна компанія Укрексперт про неналежність позивача зустрічної позовної заяви та неправильне встановлення судом повноважень керівника ТзОВ «ЛФСКС», котрий укладав договір поруки 11.09.2020 спростовано вищевикладеними обставинами, а тому відхиляються колегією суддів за недоведеністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 слід залишити без змін, апеляційні скарги ТзОВ Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури та ТзОВ Національна компанія Укрексперт- без задоволення.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури, б/н від 29.05.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1682/23, 01-05/1683/23 від 29.05.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт від 19.05.2023 вих. №1/19-05-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/1701/23 від 30.05.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі №914/1293/22 - залишити без змін

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №914/1293/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2023.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

суддя С.М. Бойко

суддяТ.Б. Бонк


Суд	Західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.09.2023
Оприлюднено	13.09.2023
Номер документу	113383986
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів

Малех Ірина Богданівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.09.2023 по справі 914/1293/22ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —914/1293/22

Постанова від 05.09.2023

Постанова
від 05.09.2023 по справі 914/1293/22
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД