Постанова

від 21.11.2023 по справі 914/1293/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1293/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури"

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 (суддя Петрашко М. М.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 (головуючий суддя Малех І. Б., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

у справі № 914/1293/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт"

до 1) Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури"

про стягнення коштів

і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт", 2) Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" і 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами Акрополь"

про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) та визнання недійсним договору поруки,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача-2 за первісним позовом- Сеньків А. І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ "НК "Укрексперт") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Скульптура" Львівської фабрики мистецтв" (далі - відповідач-1 за первісним позовом, ПП "Скульптура") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (далі - відповідач-2 за первісним позовом, ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури") про стягнення солідарно 699 061,21 грн, з яких 617 197,32 грн основний борг, 70 145,89 грн інфляційні втрати та 11 718,00 грн 3% річних.

2. В обґрунтування позовних вимог, первісний позивач зазначає, що він і Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління проектами "Акрополь" (далі - ТОВ "КУП "Акрополь") уклали договір уступки вимоги (цесії) № 2, за умовами якого до первісного позивача перейшли права кредитора за забезпеченою порукою заборгованістю, що випливає з договору найму від 01.07.2008 № 306/07.

3. Відповідно до пункту 2 договору уступки вимоги (цесії), за цим договором позивач набув право вимагати солідарно від боржника (ПП "Скульптура") та поручителя (ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури") належного виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості у сумі 699 061,21 грн, з яких визнана станом на 11.09.2020 боржником та поручителем сума простроченого основного зобов`язання становить 617 197,32 грн, нараховані станом на 01.05.2022 втрати від інфляції - 70 145,89 грн та 3% річних - 11 718,00 грн.

4. Також ухвалою місцевого господарського суду від 12.09.2022 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" до ТОВ "НК "Укрексперт", ПП "Скульптура" та до ТОВ "КУП "Акрополь" про:

- визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 04.05.2022 №2, укладеного між ТОВ "КУП "Акрополь" і ТОВ "НК "Укрексперт";

- визнання недійсним договору поруки від 11.09.2020, укладеного між ТОВ "КУП "Акрополь", ПП "Cкульптура" та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

5. В обґрунтування зустрічних позовних вимог щодо недійсності договору уступки вимоги (цесії) від 04.05.2022 №2, ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", зокрема, посилалося на те, що повноваження ТОВ "КУП "Акрополь" по управлінню майном, а відтак і обов`язки по договорам, пов`язаним із управлінням цим майном, в тому числі по стягненню заборгованості, припинені, а відтак у нього відсутнє право на укладення договору уступки.

6. В обґрунтування зустрічних позовних вимог щодо недійсності договору поруки від 11.09.2020, ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" посилалося, зокрема, на те, що він укладений щодо неіснуючого основного зобов`язання, під впливом обману, з перевищенням повноважень та на вкрай невигідних для ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" умовах, без подальшого схвалення.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Скульптура" на користь ТОВ "НК "Укрексперт" 617 197,32 грн основного боргу, 11 718,00 грн 3% річних, 70 145,89 грн інфляційних втрат та 10 485,92 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

8. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір поруки від 11.09.2020, укладений між ТОВ "КУП "Акрополь", ПП "Cкульптура" і ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури". Визнано недійсним договір уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, укладений між ТОВ "КУП "Акрополь" і ТОВ "НК "Укрексперт" в частині будь-яких прав та обов`язків ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", що випливають з договору уступки вимоги (цесії) №2 від 04.05.2022, зокрема також в частині права ТОВ "НК "Укрексперт" вимагати у ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" виконання ним зобов`язання як поручителя за договором поруки від 11.09.2020, укладеного між ТОВ "КУП "Акрополь", ПП "Cкульптура" і ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури". У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

9. Рішення судів попередніх інстанцій узагальнено мотивоване такими аргументами і обставинами.

10. 02.04.2008 між Національною спілкою художників України (установник управління) і ТОВ "КУП "Акрополь" (управитель) укладено договір довірчого управління (далі - договір довірчого управління), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В. Я. 02.04.2008 за № 2126, відповідно до пункту 1 якого, одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно (будівлі та споруди цілісного майнового комплексу ЛЕКСФ по вул. Мучна, 32 у м. Львові) в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління та вказаної ним особи (вигодонабувача).

11. 01.07.2008 між ТОВ "КУП "Акрополь" (наймодавець) і ПП "Скульптура" (наймач) укладено договір найму №06/07 (далі - договір найму), відповідно до умов якого наймодавець зобов`язується передати, а наймач зобов`язується прийняти в строкове, оплатне користування окремі нежитлові приміщення, що розміщені за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32.

12. На виконання договору найму між сторонами підписано акт від 01.07.2008 приймання-передачі приміщень, що розміщені за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32.

13. 11.09.2020 між ТОВ "КУП "Акрополь" (кредитор) в особі директора Оленчина Р. Б., що діє на підставі статуту, ПП "Скульптура" (боржник) в особі директора Червіня П. В., що діє на підставі статуту і ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (поручитель) в особі директора Микити О. Т., що діє на підставі статуту, укладено договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають з договору найму від 01.07.2008, укладеного між боржником ПП "Скульптура і кредитором ТОВ "Компанія управління проектами Акрополь" (далі - договір найму, основний договір). Предметом договору найму є передача наймодавцем (кредитором) наймачу (боржнику) в строкове оплатне користування окремих нежитлових приміщень, що розміщені на території за адресою: місто Львів, вулиця Мучна, 32.

14. Суди дослідили, що відповідно до Статуту ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" засновниками (учасниками) є Національна спілка художників України; (1) вищим керівним органом Товариства є загальні збори засновників (учасників) (далі - збори учасників); (2) виконавчим органом є директор. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до компетенції зборів учасників. Директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників. Директор діє від імені Товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Статутом; директор товариства, зокрема, укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладення таких договорів та представництво інтересів Товариства іншими особами. Укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг Товариством) на суму понад 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).

15. Суди встановили, що директор ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" Микита О. Т. підписуючи договір поруки від імені товариства не був наділений необхідним обсягом повноважень на укладення такого правочину, адже за договором поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що випливають з договору найму, на суму понад 100 000,00 грн, що відповідно до положень пункту 6.6. Статуту ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" вимагало попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).

16. У свою чергу, ТОВ "КУП "Акрополь" проявивши принаймні розумну обачність за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень у директора ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на укладення правочину, адже як вбачається з договору поруки, який був ними підписаний 11.09.2020, директор ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" діяв на підставі Статуту, в пункті 6.6. якого міститься таке обмеження на укладення правочинів.

17. Також, суди дослідили, що ТОВ "КУП "Акрополь" було обізнане зі змістом Статуту ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" у редакції від 01.03.2017, в якому міститься обмеження повноважень директора на вчинення правочинів понад 100 000,00 грн, оскільки надавало інформаційно-консультаційні послуги за договором від 23.10.2017, які безпосередньо пов`язані зі статутною діяльністю ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".

18. Отже, враховуючи наявність довготривалих договірних правовідносин між ТОВ "КУП "Акрополь" і ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", суди дійшли висновку, що про наявність у директора ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" станом на дату укладення договору поруки обмежень на вчинення правочинів понад 100 000,00 грн ТОВ "КУП "Акрополь" було відомо.

19. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суди також не встановили обставин, які б свідчили про подальше схвалення оспорюваного договору поруки ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" чи учасником (засновником) цього товариства.

20. Беручи до уваги відсутність у директора ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" необхідного обсягу повноважень на укладення договору поруки (понад 100 000,00 грн) та обізнаність ТОВ "КУП "Акрополь" з такими обмеженнями повноважень представника поручителя, враховуючи відсутність подальшого схвалення правочину будь-якими діями, які б свідчили про прийняття спірного правочину до виконання, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) створювало би, змінювало би чи припинило би цивільні права та обов`язки з моменту вчинення договору, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.

21. 04.05.2022 між ТОВ "КУП "Акрополь" (цедент) і ТОВ "НК "Укрексперт" (цесіонарій) укладено договір уступки вимоги (цесії) №2 (далі - договір уступки), відповідно до умов якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором щодо забезпеченої порукою заборгованості, що випливає з договору найму від 01.07.2008 (надалі основне зобов`язання, договір найму), котра визнана станом на 11.09.2020 за договором поруки від 11.09.2020, укладеним з ПП "Скульптура" (надалі іменується "боржник") та ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (надалі іменується "поручитель"). Окрім того, суди встановили, що за даним договором уступки не передається заборгованість, що виникла у боржника перед цедентом за договором найму після 11.09.2020.

22. Урахувавши те, що договір поруки підлягає визнанню недійсним, суди вказали, що в момент укладення оспорюваного договору уступки у ТОВ "КУП "Акрополь" був відсутній необхідний обсяг дієздатності у частині передання ним своїх прав за договором поруки іншій особі.

23. Отже, зважаючи на те, що договір поруки підлягає визнанню недійсним, а згідно з договором уступки передано право вимоги як за договором найму, так і право вимоги за договором поруки, тому суди дійшли висновку про визнання недійсним договору уступки в частині, що стосується будь-яких прав та обов`язків ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", що випливають з договору уступки, зокрема також в частині права ТОВ "НК "Укрексперт" вимагати у ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" виконання ним зобов`язання як поручителя за договором поруки.

24. З огляду на викладене, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом в частині, що стосується стягнення заявленої заборгованості з ПП "Скульптура" на користь ТОВ "НК "Укрексперт".

Касаційні скарги

25. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ "НК "Укрексперт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення зустрічної позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю, первісну позовну заяву задовольнити повністю - стягнути солідарно з ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" і ПП "Скульптура" на користь ТОВ "НК "Укрексперт" заборгованість на суму 699 061,21 грн, право вимоги щодо якої відлуплено на користь позивача, з яких 617 197,32 грн - сума основного боргу, 11 718,00 грн - 3% річних, 70 145,89 грн - втрати від інфляції.

26. ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" також подало касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, виключивши з їх мотивувальної частини посилання на те, що за змістом рішень установника управління (вигодонабувачів) судом встановлено, що фактично має місце відмова від договору довірчого управління у зв`язку неналежним виконання ТОВ "КУП "Акрополь" своїх зобов`язань за договором, а відтак, суд вважає, що в силу положень частини 2 статті 1044 ЦК України, правовідносини сторін договору довірчого управління, на дату укладення оспорюваного договору уступки вимоги, не припинилися.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "НК "Укрексперт"

27. У касаційній скарзі ТОВ "НК "Укрексперт" не погоджується з висновками судів про наявність підстав для визнання договору поруки недійсним з підстав відсутності повноважень директора ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на укладення правочинів, що перевищують суму понад 100 000 грн. Вказує на безпідставність висновків судів про обізнаність ТОВ "КУП "Акрополь" зі змістом Статуту Товариства. Зазначає про неврахування судами висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 05.10.2016 у справі № 910/29382/14, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 22.01.2022 у справі № 911/841/20, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16.

28. Окрім того, ТОВ "НК "Укрексперт" у касаційній скарзі зазначає, що зустрічна позовна заява подавалася спільно ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" і Національною спілкою художників України без розмежування, яке саме право чи охоронюваний законом інтерес кожного із співпозивачів порушили відповідачі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.09.2022 Національній спілці художників України зазначену зустрічну позовну заяву повернуто у зв`язку з несплатою судового збору, в той час, як ця зустрічна позовна заява, фактично залишилась в матеріалах справи і продовжувала розглядатись в частині позивача - ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (без жодних змін, уточнень, які логічно випливали з факту повернення такої одному із співпозивачів). Скаржник зазначає, що в цій ситуації, суд першої інстанції мав би повернути таку зустрічну позовну заяву не через несплату судового збору, а саме з тієї причини, що Національна спілка художників України не є відповідачем за первісним позовом.

Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"

29. У касаційній скарзі ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" зазначає, що в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень зроблено висновок про встановлення обставини та їх юридичну кваліфікацію, яка правового значення для вирішення справи не має, до предмета доказування у справі не входить, на зміст резолютивної частини оскаржуваного рішення не має впливу.

30. Так суди зазначили, що "за змістом рішень установника управління (вигодонабувачів), які отримано ТОВ "КУП "Акрополь" 28.04.2022, судом встановлено, що фактично має місце відмова від договору довірчого управління у зв`язку неналежним виконанням ТОВ "КУП "Акрополь" своїх зобов`язань за договором, а відтак, суд вважає, що в силу положень частини 2 стані 1044 ЦК України, правовідносини сторін договору довірчого управління, на дату укладення оспорюваного договору уступки (04.05.2022), не припинилися".

31. Покликання на установлення та кваліфікацію наведеної обставини, яка не входить до предмет доказування у справі, за доводами скаржника, не впливає ні на підтвердження, ні на спростування позовних вимог, не може міститись в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень, зважаючи на положення статті 76, пунктів 1, 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

32. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2023 у справі № 909/938/16, від 16.05.2023 у справі № 910/16093/18.

33. Зазначає, що оскільки обставина щодо чинності договору довірчого управління чи його припинення станом на 04.05.2023 не має жодного правового значення ні для стягнення боргу, що виник станом на 11.09.2020, право вимоги по якому за договором уступки передано первісному позивачеві, ні для визнання недійсним договору поруки та того ж договору уступки - то покликання судів на встановлення такої обставини та її юридичну кваліфікацію є безпідставним, суперечить приведеним вище нормам процесуального права та висновкам Верховного Суду про їх застосування. Відтак таке покликання має бути виключено з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень. Вказує, що наслідком неправильного застосування судами норм процесуального права є створення оскаржуваними рішеннями "штучної преюдиції" щодо обставини чинності договору довірчого управління для розгляду справи № 914/1422/23.

34. Також скаржник зазначає, що суди в мотивувальній частин рішень кваліфікували правовідносини між Національною спілкою художників України (далі - Національна спілка художників), Львівською обласною організацією Національної спілки художників України (далі - Обласна спілка художників) і ТОВ "КУП "Акрополь" за договором довірчого управління, водночас не залучив до участі у справі Національну та Обласну спілки художників.

35. Посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.

Відзиви

36. ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "НК "Укрексперт" у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає безпідставними і необґрунтованими. Вказує на неподібність правовідносин у постановах, на які посилається первісний позивач, з правовідносинами в цій справі № 914/1293/22. Просить закрити касаційне провадження в частині касаційної скарги ТОВ "НК "Укрексперт", в іншому випадку відмовити у задоволенні касаційної скарги.

37. ТОВ "НК "Укрексперт" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" у якій вважає доводи касаційної скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Вказує, що висновки судів, з якими не погоджується відповідач-2 за зустрічним позовом, ґрунтуються на доводах його зустрічної позовної заяви. Окрім того, рішення судів ні за первісним, ні за зустрічними позовами не стосуються прав та обов`язків Національної та Обласної спілки художників, а тому були відсутні підстави для залучення вказаних осіб. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

38. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо касаційної скарги ТОВ "НК "Укрексперт"

39. Судові рішення у справі оскаржуються первісним позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

40. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

41. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

42. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

43. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

44. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

45. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

46. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

47. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому і підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для проведення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень відсутні з огляду на таке.

48. Так, у справі № 910/29382/14 ПАТ "Київський маргариновий завод" звернулося з позовом до Банка і Товариства про визнання недійсним договору поруки, посилаючись на те, що прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість послуг, що є його предметом становить більше 25 % вартості активів, належить до виключної компетенції загальних зборів позивача, однак вказаний правочин вчинено в.о. голови правління позивача без згоди загальних зборів акціонерів позивача, відтак спірний правочин підлягає визнанню судом недійсним.

49. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2015, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016, у задоволенні позову відмовлено.

50. Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та залишаючи в силі рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірний договір поруки не є значним правочином в розумінні Закону України "Про акціонерні товариства" і не передбачає відчуження майна, робіт, послуг поручителя, а відтак на його укладення не потрібне рішення загальних зборів акціонерів.

51. Верховний Суд України у своїй постанові від 05.10.2016, на яку посилається скаржник, вирішував питання неоднакового застосування приписів статей 2, 70 Закону України "Про акціонерні товариства" у контексті оскарження договір поруки з підстав того, що вони є значними / незначними правочинами, на укладення (схвалення) яких необхідна / не потрібна згода у вигляді рішення загальних зборів акціонерів.

52. У контексті наведеного, Верховний Суд України виснував, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Відтак погодився з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до оспорюваного договору поруки положень статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", не є правомірним, оскільки договір поруки, не є значним правочином та не спрямований на розпорядження майном, яке належить поручителю.

53. Водночас, за встановленими у справі № 910/29382/14 обставинами, суд касаційної інстанції вказав, що договір поруки з боку позивача підписаний в.о. голови правління на підставі довіреності від 10.08.2012, яка посвідчена приватним нотаріусом та зареєстрована в реєстрі, та вказав, що суди першої та касаційної інстанції прийшли до правильного висновку про те, що в.о. голови правління мав повноваження на вчинення від імені позивача оспорюваного правочину.

54. Окрім того, у справі № 910/29382/14 судами встановлено, що загальні збори акціонерів позивача відповідно до протоколу чергових загальних зборів учасників від 26.04.2012 № 1, попередньо схвалили значні правочини, а саме кредитні договори, угоди та інші значні правочини, загальна сума яких перевищує 25 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, які можуть укладатися протягом одного року та уповноважили голову правління на їх підписання від імені товариства.

55. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у наведеній справі, суди виходили як з обставин наявності у представника акціонерного товариства повноважень на вчинення договору поруки, так і з обставин схвалення цього правочину загальними зборами акціонерів.

56. На відміну від справи № 910/29382/14 у цій справі № 914/1293/22 повноваження директора господарського товариства обмежені положеннями Статуту Товариства, зокрема пунктом 6.6 якого визначено, що укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг Товариством) на суму понад 100 000,00 грн вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників). Суди у цій справі, яка розглядається, встановили як відсутність у директора ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" повноважень на укладення договору поруки, оскільки його сума складає понад 100 000,00 грн, так і відсутність подальшого схвалення загальними зборами товариства договору поруки, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин у цих двох справах за основним змістовим критерієм, оскільки підставами для ухвалення судових рішень у наведеній справі № 910/29382/14 та у цій справі № 914/1293/22 слугували установлені протилежні фактичні обставини справи.

57. За вказаних міркувань посилання відповідача-2 за первісним позовом в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на постанову Верховного Суду України у справі № 910/29382/14 колегією суддів визнаються безпідставними та необґрунтованими.

58. У цій частині Суд також вважає за необхідне звернутися до власних правових позицій стосовно оскарження договорів поруки, укладених з перевищенням повноважень, викладених у постановах від 15.01.2020 року у справі № 924/491/17, від 30.09.2021 у справі № 916/3583/20.

59. Предметом розгляду у справі №911/3039/19 було стягнення заборгованості за договором поставки, пені та 3% річних (первісний позов) та визнання недійсним договору поставки (зустрічний позов). Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання за договором у частині повної та вчасної сплати вартості товару, отриманого за вказаним правочином згідно зі специфікаціями. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що: вказаний правочин укладений з порушенням законодавчих приписів, зокрема, за відсутності у генерального директора повноважень на підписання договору; згоди на укладення відповідного договору наглядова рада товариства не надавала; під час укладення такого договору відповідач за зустрічним позовом був обізнаний зі встановленими статутом обмеженнями генерального директора на укладення правочинів.

60. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору.

61. Задовольняючи зустрічний позов у наведеній справі, Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій не встановили реальної обізнаності відповідача про наявність обмежень у директора позивача на укладення правочинів, а отже відповідач (постачальник) міг розумно покладатися на відомості з ЄДР, у якому відсутня інформація про обмеження повноважень директора позивача. При цьому за висновками Верховного Суду навіть реальне ознайомлення відповідача зі статутом не дозволило би йому дійти однозначного висновку про наявність обмежень з огляду на складне та неоднозначне формулювання положення статуту позивача щодо такого обмеження. Крім того, встановлені у цій справі обставини за висновком касаційного суду свідчать про те, що поведінка позивача у спірних правовідносинах була суперечливою і має ознаки зловживання правом.

62. Наведений узагальнений аналіз обставин справи №911/3039/19, правовідносин сторін у ній та висновків суду касаційної інстанції щодо здійсненого судом попередньої інстанції правозастосування очевидно свідчить про те, що правовідносини у вказаній справі істотно відрізняються від тих, що склалися між сторонами спору у справі, що розглядається.

63. Так, у справі №911/3039/19 підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним, слугував, зокрема, висновок суду касаційної інстанції про те, що суди достеменно не встановили реальну обізнаність постачальника про наявність обмежень повноважень генерального директора на укладення значних правочинів; навіть реальне ознайомлення постачальника зі статутом, не дозволило би йому дійти однозначного висновку про наявність обмежень, адже (1) статут посилається на не вартість майна за договором, а на ринкову вартість майна, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону "Про акціонерні товариства" може бути встановлена лише за даними незалежної оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства про оціночну діяльність; (2) статут посилається на відомості щодо даних фінансової звітності за останній фінансовий рік, що передує даті укладення правочину, тоді як суди не встановили, що постачальник був ознайомлений з даними цієї фінансової звітності. Саме наявність таких обставин, а також невнесення в ЄДР актуальних відомостей про повноваження генерального директора, зумовила висновок суду касаційної інстанції про помилковість висновків судів про те, що постачальник за всіма обставинами не міг не знати про наявні обмеження.

64. Водночас у справі № 914/1293/22 суди достеменно встановили обізнаність ТОВ "КУП "Акрополь" з обмеженнями повноважень представника поручителя. При цьому у Статуті ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" визначення значного правочину вказано в грошовому вигляді, без прив`язки до фінансових показників, що не свідчить про наявність нечітких / незрозумілих положень статуту як у справі № 911/3039/19, про що наполягає скаржник у касаційній скарзі. Тобто, у справі № 911/3039/19 суди виходили із конструкції що постачальник за всіма обставинами не міг не знати про наявні обмеження, в той як у цій справі № 914/1293/22 суди встановили реальну обізнаність ТОВ "КУП "Акрополь" зі Статутом ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" та з наявністю обмежень повноважень директора. Окрім того, у справі № 914/1293/22 суди також не встановили суперечливої поведінки ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" у питанні схвалення договору поруки, натомість встановили, що матеріали справи не містять доказів подальшого схвалення цього правочину.

65. За вказаних міркувань посилання ТОВ "НК "Укрексперт" в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/3039/19 колегією суддів визнаються безпідставними та необґрунтованими.

66. У справі № 911/841/20 товариство (субпідрядник) звернулось до суду про стягнення заборгованості за договором з приватного підприємства (підрядника). Приватне підприємство подало зустрічний позов про визнання договору субпідряду і додаткових угод недійсними та стягнення всіх коштів, сплачених контрагенту. Стверджувало, що договір та додаткові угоди укладені директором з перевищенням повноважень, передбачених статутом, та не в інтересах підприємства, а роботи субпідрядником взагалі не виконувалися.

67. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та частково задовольнив зустрічний позов - визнав недійсними додаткові угоди та стягнув з товариства грошові кошти. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

68. Верховний Суд постановою від 22.01.2022 у справі № 911/841/20 рішення і постанову скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

69. Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що укладений між сторонами договір є договором підряду. Водночас, обмеження, встановлені статутом приватного підприємства, стосувалися лише двох видів договорів - договору на надання послуг та договору на придбання та реалізацію матеріальних цінностей. Верховний Суд визнав необґрунтованим висновки суду про те, що укладений договір підряду водночас може вважатися і договором про надання послуг, і договором купівлі-продажу матеріальних цінностей, та вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те що додаткові угоди до договору були укладені з перевищенням повноважень директора приватного підприємства і потребували згоди його засновника. Водночас, суд касаційної інстанції визнав передчасними висновки судів в частині доводів про конфлікт інтересів, пов`язаних із застосуванням частини 3 статті 238 ЦК України, та в частині доводів щодо зловмисної домовленості, пов`язаних із застосуванням статті 232 ЦК України, дослідження обставин щодо яких підлягає судам на новому розгляді справи.

70. У цій же справі № 914/1293/22, як уже було зазначено вище, укладений між сторонами договір поруки потребував попереднього погодження загальних зборів ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", що було достеменно встановлено судами попередніх інстанцій. Разом з тим, рішення судів у цій справі, яка розглядається, не обґрунтовані посиланнями на приписи статті 232, частини 3 статті 238 ЦК України, що також не свідчить про подібність правовідносин у порівнюваних справах.

71. З наведеного слідує, що як і у випадку із справою, що аналізувалася вище, правовідносини у справі № 914/1293/22 не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами у справі, що розглядається.

72. За викладеного посилання ТОВ "НК "Укрексперт" в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/841/20 колегією суддів не приймаються і визнаються необґрунтованими.

73. Аналогічне стосується згаданої і частково цитованої скаржником постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 предметом розгляду в якій було затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "АМСТОР" у справі про банкрутство. Процитований скаржником витяг із постанови стосується заявлених грошових вимог на підставі векселів, які за встановлених у справі обставин визнаються боржником у повному обсязі без заперечень. Наведене переконливо свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі № 904/9795/16 а у цій справі, яка розглядається.

74. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду справи.

75. Доводи ТОВ "НК "Укрексперт" про те, що ТОВ "КУП "Акрополь" не було обізнане зі змістом Статуту Товариства; положення Статуту є нечіткими, дозволяють по-різному його тлумачити; ТОВ "КУП "Акрополь" не було обізнане з обмеженнями повноважень директора через відсутність таких у ЄДР спрямовані на переоцінку вже оцінених судами обставин справи, що в силу імперативних положень статті 300 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції не входить.

76. Суд вважає також на необхідне зазначити, що аргументи скаржника про не дослідження судами доказів судом касаційної інстанції окремо оцінені бути не можуть, адже згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України такі аргументи можуть стати підставою для скасування оскаржуваного рішення виключно у випадку коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, чого у даному провадженні не відбулось.

77. Доводи скаржника про те, що дії ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" як засновника ПП "Скульптура" призвели до неможливості погашення заборгованості перед ТОВ "КУП "Акрополь" та були недобросовісними, а тому рішення у справі є несправедливими щодо ТОВ "КУП "Акрополь" не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, в розумінні положень цієї норми, позаяк скаржник в цій частині касаційної скарги лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються необґрунтованими та відхиляються.

78. Не можуть слугувати підставою для касаційного провадження і доводи відповідача - 2 за первісним позовом про те, що суд першої інстанції мав повернути зустрічну позовну заяву Національній спілці художників оскільки остання не є відповідачем за первісним позовом. Оскільки, по-перше, такі доводи скаржника не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а, по-друге, вони не свідчать про порушення судами норм процесуального права, які б мали наслідком скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"

79. Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди, досліджуючи доводи зустрічної позовної заяви, вказали на те, що ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" посилається на припинення договору довірчого управління, укладеного між Національною спілкою художників і ТОВ "КУП "Акрополь", вважає, що оскільки ТОВ "КУП "Акрополь" належно повідомлене 28.04.2022 про припинення договірних відносин, то воно не мало право 04.05.2022 укладати договір уступки з ТОВ "НК "Укрексперт".

80. Дослідивши відповідні доводи зустрічної позовної заяви, зокрема щодо моменту отримання ТОВ "КУП "Акрополь" повідомлень про припинення договору довірчого управління, суди вказали, що в силу положень частини 2 статті 1044 ЦК України, правовідносини сторін договору довірчого управління, на дату укладення оспорюваного договору уступки, не припинились.

81. Окрім того зазначили, що право вимоги, яке в даному випадку передається за договором уступки стосується заборгованості за договором найму, яка виникла ще у вересні 2020 року та право на стягнення якої належить ТОВ "КУП "Акрополь" як наймодавцю за договором найму, з огляду на що, передання цього права іншій особі відповідно до договору уступки від 04.05.2022 не суперечить закону.

82. Таким чином, обставини щодо припинення договору довірчого управління як підстави для визнання недійсним договору уступки були наведені самим скаржником у зустрічній позовній заяві, а висновки судів стосовно того, що на момент укладення договору уступки ТОВ "КУП "Акрополь" мало право на передання права вимоги за договором найму є виключно правовою оцінкою підстав недійсності договору уступки викладених у зустрічній позовній заяві.

83. З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що вони містять "штучну преюдицію", як зазначає скаржник, у спорі між ТОВ "КУП "Акрополь", ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", Національною та Обласною спілками художників щодо моменту припинення договору довірчого управління з підстав визначених статтею 1044 ЦК України, оскільки як уже неодноразово зазначалося, предметом розгляду цієї справи № 914/1293/22 за зустрічним позовом є виключно вимоги щодо визнання недійсними договорів поруки та уступки щодо заборгованості, яка не охоплюється періодом припинення правовідносин управління.

84. Наведене свідчить про помилковість доводів касаційної скарги ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" про зазначення в мотивувальній частині оскаржуваних рішень висновків про встановлення тих обставин, які до предмета доказування не входять, правового значення не мають на зміст резолютивної частини не впливають. Звідси Суд відхиляє покликання скаржника на необхідність зміни мотивувальної частини рішення і постанови у справі.

85. Жодної невідповідності процитованим скаржником витягам:

- із постанови Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 909/983/16 про те, що "загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо";

- із постанови Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 910/16093/18 про те, що "за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову", колегія суддів не вбачає, оскільки обставин порушення судами норм процесуального права в частині встановлення обставин та надання оцінки доказам під час розгляду справи скаржник належним чином не обґрунтував і не довів.

86. З огляду на викладене вище у пункті 83 цієї постанови, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки незалучених до участі у справі Національної та Обласної спілки художників та, відповідно, посилання на постанову Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, позаяк обставин про викладення в мотивувальній чи резолютивній частинах оскаржуваних рішень висновків про права та обов`язки цих осіб скаржник не довів.

87. Інші доводи касаційної скарги ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

88. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

89. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НК "Укрексперт" у справі на підставі, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НК "Укрексперт", необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

90. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

91. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури" у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ "Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

92. Судові витрати в силу вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 293, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 у справі № 914/1293/22 закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика кераміки, скла та скульптури" залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 у справі № 914/1293/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил