Постанова

від 11.09.2023 по справі 915/1717/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1717/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вікінг-Дено-Плюс»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2023, ухвалене суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 10.05.2023

у справі № 915/1717/21

за позовом: Приватного підприємства «Вікінг-Дено-Плюс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера сіті»

про стягнення 146604 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Приватне підприємство «Вікінг-Дено-Плюс» (далі ПП «Вікінг-Дено-Плюс») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера сіті» (далі ТОВ «Атмосфера сіті»), в якому просило суд стягнути з останнього 146604 грн, з яких: 11340 грн основного боргу; 213 грн 3% річних; 250,90 грн інфляційних втрат; 134800,10 грн неустойки (129843 грн + 4957,10 грн).

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з охорони від 29.04.2021 № 290421/1 (далі договір) в частині повної та своєчасної сплати вартості наданий позивачем послуг.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, зокрема, що сума основного боргу у розмірі 11340 грн, про стягнення якої заявлено позивачем, стосується наданих послуг за травень 2021 року, які відповідач оплатив вчасно та у повному обсязі згідно умов п. 4.3.1. договору, а тому підстави для її стягнення, а також нарахованих на неї 3% річних, інфляційних втрат та неустойки відсутні. Крім того, на підставі виставленого позивачем остаточному рахунку, відповідачем сплачено остаточну суму за договором. У вказаному остаточному рахунку позивачем не було зазначено жодної суми боргу відповідача за договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2023 у справі № 915/1717/21 позов ПП «Вікінг-Дено-Плюс» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Атмосфера сіті» на його користь 50,06 грн пені та 2270 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив про відсутність у відповідача заборгованості за договором та про прострочення сплати коштів у сумі 11340 грн, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, відповідно, нарахованих на нього 213 грн 3% річних, 250,90 грн інфляційних втрат та 129843 грн неустойки, задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4957,10 грн, суд зазначив, що вказана неустойка за своїм змістом відповідає визначенню пені, вона нарахована позивачем за вірний період, проте у сумі, більшій, ніж пеня за той самий період, обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Судом здійснено перерахунок суми заборгованості відповідача, відповідно до якого вона складає 50,06 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, ПП «Вікінг-Дено-Плюс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі (стягнути з ТОВ «Атмосфера сіті» на його користь 146604 грн, з яких: 11340 грн основного боргу, 213 грн 3% річних, 250,90 грн інфляційних втрат, 134800,10 грн неустойки), а також вирішити питання про судові витрати.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

- суд дійшов помилкового висновку про те, що сторонами у п. 4.1.2. договору та при подальшому виконанні його умов досягнуто згоди про сплату однієї щомісячної суми оплати за перший місяць дії договору в 2 етапи. Скаржник зауважує, що за вказаною умовою договору сторони погодились про сплату відповідачем за перший місяць саме подвійного розміру щомісячної суми договору;

- суд проігнорував відсутність оплати 16 числа та не обчислив неустойку за цей термін;

- суд безпідставно змінено передбачувану договором фінансову відповідальні відповідача. Жодного пункту договору не визнано недійсним.

- суд не звернув увагу на усталену практику та рішення господарських судів в аналогічних спорах, а саме: рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/3541/18, залишене без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019; рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 915/731/16, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 та Вищого господарського суду України від 26.04.2017; рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.019 у справі № 910/2966/19;

- суд належним чином не обґрунтував висновок про те, що неустойка, передбачена п. 5.4. договору, за своїм змістом відповідає визначенню пені.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/1717/21, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження вказаних матеріалів з суду першої інстанції.

16.06.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу ПП «Вікінг-Дено-Плюс» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, як таку, що не відповідає вимогам п. 2. ч. 3 ст. 258 ГПК України (реквізити, за якими перераховано судовий збір згідно платіжної інструкції, доданої позивачем до апеляційної скарги, не відповідали реквізитам для сплати судового збору за подання апеляційних скарг та заяв до Південно-західного апеляційного господарського суду), встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

26.06.2023 від ПП «Вікінг-Дено-Плюс» надійшов лист, до якого додано платіжну інструкцію № 1484 від 26.05.2023 на суму 3405 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 за апеляційною скаргою ПП «Вікінг-Дено-Плюс» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2023 у справі № 915/1717/21 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ «Атмосфера сіті» строк до 17.07.2023 для подання відзиву, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

19.07.2023 від ТОВ «Атмосфера сіті» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 29.04.2021 між ПП «Вікінг-Дено-Плюс» (Виконавець) та ТОВ «Атмосфера сіті» (Замовник) укладено договір № 290421/1 про надання послуг з охорони, предметом якого є забезпечення охорони матеріальних цінностей на об`єкті, що розташований за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3, під час якого Виконавець здійснює охорону об`єкту, що належить Замовнику, а Замовник зобов`язується своєчасно виконувати оплату послуг по охороні об`єкта із розрахунку 10980 грн. (без ПДВ) щомісяця.

За умовами п. 4.1.1. договору загальна сума щомісячної оплати за даним договором складає 10980 грн. (без ПДВ) щомісяця.

Оплата щомісячної суми договору за перший місяць, за надання послуг, здійснюється два рази ? до 16 числа звітного місяця і до 05 числа місяця, що слідує за звітним (п. 4.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1.3. договору кінцева оплата за надані послуги здійснюється до 05 числа на підставі рахунку та акту прийому-здачі виконаних робіт з охорони, виставлених Виконавцем після закінчення місяця.

Згідно п. 4.1.4. договору у разі дострокового розірвання договору (пункт 6.2) остаточна оплата заборгованості за надані послуги здійснюється протягом 2-х банківських днів з дня розірвання договору.

У випадку невиконання строків, зазначених в п. 4.1 замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 5% від суми боргу за кожний прострочений день, до моменту повного погашення заборгованості (п. 5.4 договору).

Договір вступає в силу з 30.04.2021 та діє до 31.12.2021 (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору, 15.05.2021 між сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УД-0000021 на суму 11340 грн (без ПДВ) за травень 2021 (а.с.12).

31.05.2021 між сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000021 на суму 11340 грн (без ПДВ) за період з 30.04.2021 по 31.05.2021 (а.с.13).

При цьому, між сторонами складено та підписано додаток до акту № ОУ-0000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2021, в якому вказано, що 10980 грн сума до сплати за надання послуг в травні 2021 року + 360 грн вартість однієї зміни в квітні 2021 року (30.04.2021), а разом сума до сплати за послуги з охорони з 30.04.2021 по 31.05.2021 включно складає 11340 грн (а.с.14).

31.05.2021 ПП «Вікінг-Дено-Плюс» виставило ТОВ «Атмосфера сіті» рахунок-фактуру № СФ-0000021 на суму 11340 грн за послуги з охорони за період з 30.04.2021 по 31.05.2021, із зазначенням про те, що рахунок дійсний до оплати до 05.06.2021 (а.с.80).

03.06.2021 відповідачем сплачено позивачу 11340 грн з призначенням платежу: «Сплата за послуги з охорони об`єкту згідно рах. № 21 від 31.05.2021 року. Без ПДВ», що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.28) та не заперечується учасниками справи.

28.05.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 01 до договору, за умовами якої сторони погодили збільшити збільшили щомісячну оплату за договором до 16000 грн (без ПДВ) (а.с.11).

30.06.2021 між сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000027 на суму 16000 грн (без ПДВ) за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 (а.с.15).

30.06.2021 ПП «Вікінг-Дено-Плюс» виставило ТОВ «Атмосфера сіті» рахунок-фактуру № СФ-0000027 на суму 16000 грн за послуги з охорони за період з 01.06.2021 по 30.06.2021, із зазначенням про те, що рахунок дійсний до оплати до 30.06.2021 (а.с.81).

05.07.2021 відповідачем сплачено позивачу 16000 грн з призначенням платежу: «Сплата за послуги з охорони об`єкту згідно рах. № 27 від 30.06.2021 року. Без ПДВ», що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.30) та не заперечується учасниками справи.

ТОВ «Атмосфера сіті» листом від 10.06.2021, адресованим директору ПП «Вікінг-Дено-Плюс», посилаючись на відсутність виробничої необхідності в послугах з охорони, керуючись п. 6.2 договору, повідомило про розірвання договору з 10.07.2021.

09.07.2021 між сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 на суму 4721,31 грн (без ПДВ) за період з 01.07.2021 по 09.07.2021 (а.с.16).

При цьому, між сторонами складено та підписано додаток до акту № ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2021, в якому вказано, що вартість однієї зміни у липні складає 524,59 грн, а разом сума до сплати за послуги з охорони з 01.07.2021 по 09.07.2021 складає 4721,31 грн (524,59 грн * 9 змін у липні) (а.с.17).

09.07.2021 ПП «Вікінг-Дено-Плюс» виставило ТОВ «Атмосфера сіті» рахунок-фактуру № СФ-0000033 на суму 4721,31 грн за послуги за період з 01.07.2021 по 09.07.2021, із зазначенням про те, що рахунок дійсний до оплати до 09.07.2021 (а.с.82).

04.08.2021 відповідачем сплачено позивачу 4721,31 грн з призначенням платежу: «Сплата за послуги з охорони об`єкту згідно рах. № 33 від 09.07.2021 року. Без ПДВ», що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.33) та не заперечується учасниками справи.

Предметом спору у даній справі є вимоги ПП «Вікінг-Дено-Плюс» стягнути з ТОВ «Атмосфера сіті» у загальному розмірі 146604 грн, яка складається з:

- 11340 грн основного боргу, з підстав неналежного виконання відповідачем умов п. 4.1.2 договору. За твердженням позивача, у наведеному пункті договору йдеться про сплату у перший місяць дії договору подвійного розміру щомісячної суми договору ? 11340 грн до 16 числа звітного місяця і 11340 грн до 05 числа місяця, що слідує за звітним.

- 213 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу (11340 грн) за період з 16.05.2021 по 30.12.2021;

- 250,90 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу (11340 грн) за період з червня по грудень 2021 року;

- 129843 грн неустойки, нарахованої на підставі п. 5.4. договору на суму основного боргу (11340 грн) за період з червня по грудень 2021 року;

- 4957,10 грн неустойки, нарахованої на підставі п. 5.4. договору на суму боргу у розмірі 4721,31 грн (за актом № ОУ-0000033 від 09.07.2021) за період з 01.07.2021 по 09.07.2021.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу (11340 грн) та нарахованих на неї 3% річних (213 грн), інфляційних втрат (250,90 грн) та неустойки (129843 грн), місцевий господарський суд, оцінивши обставини та наявні в матеріалах цієї справи докази в їх сукупності, застосовуючи стандарт «вірогідності доказів», дійшов висновку, що сторонами у п. 4.1.2 договору та при подальшому виконанні його умов досягнуто згоди про сплату саме однієї щомісячної суми оплати за перший місяць дії договору в 2 етапи ? до 16 числа звітного місяці та до 05 числа місяця, що слідує за звітним.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення 50,06 грн (позивачем заявлено 4957,10 грн неустойки) суд виходив з того, що вказана неустойка за своїм змістом відповідає визначенню пені, вона нарахована позивачем за вірний період, проте у сумі, більшій, ніж пеня за той самий період, обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Господарським законодавством визначено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 Господарського кодексу України).

Фактично, у цій справі спірним є лише питання щодо належного/неналежного виконання відповідачем умов п. 4.1.2 договору (в частині сплати вартості наданих позивачем послуг у травні 2021 року), відповідно до якого оплата щомісячної суми договору за перший місяць, за надання послуг, здійснюється два рази ? до 16 числа звітного місяця і до 05 числа місяця, що слідує за звітним.

Як вже зазначалось, за твердженням позивача, у цьому пункті договору йдеться про сплату у перший місяць подвійного розміру щомісячної суми договору, тобто 11340 грн до 16 числа звітного місяця і 11340 грн до 05 числа місяця, що слідує за звітним, в той час як за позицією відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, сторонами у п. 4.1.2 договору та при подальшому виконанні його умов досягнуто згоди про сплату лише однієї щомісячної суми оплати за перший місяць дії договору в 2 етапи ? до 16 числа звітного місяці та до 05 числа місяця, що слідує за звітним.

Надаючи оцінку вищенаведеному питанню, колегія суддів враховує наступне.

За змістом статей 73, 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши обставини та наявні в матеріалах цієї справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами у п. 4.1.2 договору та при подальшому виконанні його умов досягнуто згоди про сплату однієї щомісячної суми оплати за перший місяць дії договору саме в 2 етапи (до 16 числа звітного місяці та до 05 числа місяця, що слідує за звітним), а не про сплату вказаної суми за перший місяць двічі.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що попередній пункт договору встановлює загальну суму щомісячної оплати у розмірі 10980 грн щомісяця.

Акти здачі-прийняття робіт від 15.05.2021 № УД-0000021 («травень 2021 року») та від 31.05.2021 № ОУ-0000021 («з 30.04.2021 по 31.05.2021») складені фактично за один і той самий період травень 2021 року та на одну і ту саму суму 11340 грн.

У додатку до акту № ОУ-0000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2021 визначено, що сума до сплати за надання послуг у травні 2021 року склала лише 11340 грн (за період 30.04.2021 - 31.05.2021).

За травень 2021 року позивачем виставлено відповідачу лише один рахунок від 31.05.2021 № СФ-0000021 за період 30.04.2021 по 31.05.2021 також на суму лише 11340 грн, із зазначенням, що він дійсний до оплати до 05.06.2021.

Статтею 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що у разі, якщо правила ст. 213 ЦК України не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, то потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Водночас, як вищевказані докази, так і інші умови укладеного між сторонами договору, не містять жодних чітких, однозначних та взагалі будь-яких посилань та/або згадувань на те, що у травні 2021 року відповідач має сплатити позивачу саме подвійну місячну плату за отримані послуги, в той час як самі тлумаченні слів спірного пункту «оплата щомісячної суми договору за перший місяць» та «здійснюється два рази», враховуючи при цьому подальше зазначення сторонами у цьому ж пункті періоду такої сплати «до 16 числа звітного місяця і до 05 числа місяця, що слідує за звітним» свідчать про обов`язок відповідача сплачувати в першому місяці лише одну (але в два етапи), а не подвійну щомісячну плату.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції проігнорував відсутність оплати 16 числа та не обчислив неустойку за цей термін, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Вказаний спірний пункт договору (а також інші його умови) не визначає, яка саме частина має бути сплачена до 16 числа звітного місяця і яка саме частина - до 05 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідач 03.06.2021 сплатив позивачу 11340 грн за послуги з охорони об`єкту згідно рах. № 21 від 31.05.2021, що свідчить про своєчасне, а отже і належне виконання ним вимог п. 4.1.3. договору;

Позивач не заявляв такі позовні вимоги та не здійснював відповідний розрахунок заборгованості, а ці доводи виклав вперше - при поданні апеляційної скарги. Натомість, частиною 5 ст. 269 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на рішення господарських судів в інших справах, колегія суддів зазначає, що преюдиційне значення відповідно до положень статті 75 ГПК України можуть мати лише обставини, досліджені та встановленні судом на підставі певних доказів, а не правова оцінка, надана судом певним фактам при розгляді іншої справи, яка не є обов`язковою для господарського суду.

Доводи скаржника про те, що суд належним чином не обґрунтував висновок про те, що неустойка, передбачена п. 5.4. договору, за своїм змістом відповідає визначенню пені, колегією суддів також не приймаються, оскільки такі доводи спростовуються змістом самого рішення суду першої інстанції, в якому зазначено, як підстави, так і правове обґрунтування такого висновку суду, з яким колегія суддів погоджується.

Зокрема, сторонами у пункті 5.4 договору передбачено, що у випадку невиконання строків, зазначених в п. 4.1 договору, замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 5% від суми боргу за кожний прострочений день, до моменту повного погашення заборгованості.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Водночас, розмір пені, передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 цього Закону).

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зазначений в п. 5.4 договору вид неустойки за своїм змістом відповідає визначенню пені, і під час її розрахунку застосуванню підлягає подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у спірний період.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2023 у справі № 915/1717/21 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вікінг-Дено-Плюс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2023 у справі № 915/1717/21 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська