Постанова

від 05.09.2023 по справі 910/15752/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. Справа№ 910/15752/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рибінцев та Партнери"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року (повний текст складено 12.04.2023)

у справі №910/15752/21 ( суддя Карабань Я.А.)

за позовом Адвокатського об`єднання "Рибінцев та Партнери"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ УКРАЇНА"

про стягнення 860 000,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Адвокатське об`єднання "Рибінцев та Партнери" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ УКРАЇНА" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 860 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 525, 526, 610, 614, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, с.193, 218 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018, в частині оплати отриманих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про неукладеність договору про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 та недоведеність викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо здійснення господарської операції по наданню відповідачу послуг на загальну суму 860 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Адвокатське об`єднання "Рибінцев та Партнери" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/15752/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом першої інстанції не досліджено твердження позивача про неможливість ототожнення адвоката з клієнтом, оскільки виконання роботи на посаді юрисконсульта та здійснення адвокатської діяльності на користь відповідача не забороняється законодавством та не суперечить Правилам адвокатської етики;

- суд першої інстанції, досліджуючи докази щодо виставлення рахунків та проведених оплат, вміщує у судове рішення висновки, засновані на припущеннях, а не на доказах;

- судом першої інстанції здійснені невірні висновки, що договір про надання правової допомоги є неукладеним, оскільки про виконання такого договору свідчать у своїй сукупності інші належні та допустимі докази;

- судом першої інстанції вчинено неправильне застосування норм матеріального права щодо первісного документу, яким з огляду на обставини був рахунок-акт № 1113 від 13.12.2019.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15752/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/15752/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання «Рибінцев та Партнери» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/15752/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 22.05.2023 року апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Рибінцев та Партнери» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/15752/21 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 19 350 грн.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.07.2023.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/15752/21 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Рибінцев та Партнери» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі №910/15752/21 прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкладено розгляд справи на 05.09.2023.

Позиції інших учасників справи

16.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представники сторін судове засідання 05.09.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення процесуальних документів на юридичну адресу сторін. 05.09.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з відсутністю його представника.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 05.09.2023.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає позивач, 02.01.2018 між адвокатом Рибінцевою Аллою Валеріївною (адвокат/виконавець), в подальшому, починаючи з 04.01.2018 (дата створення Адвокатського об`єднання «Рибінцев та Партнери», надалі - АО «Рибінцев та Партнери») АО «Рибінцев та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУСТ УКРАЇНА" (клієнт/замовник) було укладено договір про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору предметом за ним є захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта з боку адвоката. Сторони можуть уточнювати предмет договору, шляхом підписання додатків до нього.

Згідно із п.2.2. договір разом з додатковою угодою вступає в силу з моменту його підписання.

Як зазначає позивач, 13.12.2019 ним було виставлено відповідачу рахунок №1113 (який є одночасно актом виконаних робіт) на суму 860 000, 00 грн за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності за наступними судовими справам: №640/2971/19 від 20.02.2019, №640/7562/19 від 02.05.2019, №640/14127/19 від 29.07.2019 в Окружному адміністративному суді м. Києва відповідно до договору від 02.01.2018.

Так, предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 860 000,00 грн за надані послуги згідно договору про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження існування між сторонами правовідносин позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що зазначає, що договір про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 не підписував, послуги за вказаним договором не замовляв та не отримував.

З метою встановлення чи виконано підпис на вказаному договорі директором відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 призначено в справі №910/15752/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи підпис у договорі про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 у графі «Клієнт/Замовник» виконаний безпосередньо самим ОСОБА_1 чи іншою особою?

2) Чи виконано підпис у договорі про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 у графі «Клієнт/Замовник» з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ?

3) Особою якої статі виконаний підпис у договорі про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 у графі «Клієнт/Замовник»?

4) До якої групи за віком належить підпис у договорі про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 у графі «Клієнт/Замовник»?

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Іриною Рябченко та Іриною Білоус складено висновок №23344/23345/22-32 від 18.01.2023, відповідно до якого експерти дійшли наступних висновків:

1 та 2 питання: підпис у договорі про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 у графі «Клієнт/Замовник» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його дійсних підписів.

Питання 3 та 4 не вирішувалися, оскільки відсутня відповідна методика досліджень даних почеркових об`єктів.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (учасників) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 зі справи № 674/461/16-ц.)

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду у справі 145/2047/16-ц від 16.06.2020.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

У постанові від 23.06.2022 по справі №917/1951/19 Верховний Суд зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Саме на позивача, як виконавця, покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами факт надання послуг відповідачу, як замовнику, тоді як відповідач заперечує щодо замовлення та отримання ним послуг.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг з наданої правової допомоги позивачем надано рахунок №1113 від 13.12.2019 на суму 860 000,00 грн.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

А тому, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Суд першої інстанції вірно встановив, що рахунок №1113 від 13.12.2019 на суму 860 000, 00 грн, який хоч (як вказує позивач) є одночасно актом виконаних робіт, не відповідає наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містить підпису обох сторін.

Матеріали справи не містять доказів направлення рахунку №1113 від 13.12.2019 на суму 860 000,00 грн на адресу відповідача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що відповідачем оплачувалися інші рахунки за договором про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 та перераховувались кошти на рахунок адвоката Рибінцевої А.В., оскільки як убачається з матеріалів справи остання працювала у відповідача в 2017-2021 роках за трудовим договором від 03.07.2017 на посаді юрисконсульта, що також підтверджується рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.10.2021 у справі №758/8812/21, а тому відповідач міг перераховувати кошти останній, як заробітну плату чи премію.

З наданих позивачем виписок не вбачається, що перерахування коштів здійснювалось саме за договором про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018.

Одночасно надане позивачем листування також не підтверджує надання правової допомоги адвокатом Рибінцевою А.В. правової допомоги за договором про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 від імені АО «Рибінцев та Партнери», оскільки як вже було вказано вище вказана особа в період в 2017-2021 років перебувала в трудових відносинах з відповідачем, а тому могла проводити переговори та складати документи саме як юрисконсульт ТОВ «Руст Україна», а не як адвокат АО «Рибінцев та Партнери».

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем та отримання відповідачем послуг, що складають в загальному розмірі 860 000,00 грн матеріали справи не містять та позивачем надано не було.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Оскільки висновком судової експертизи встановлено, що договір про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 директор відповідача не підписував, а позивачем не доведено фактичного надання відповідачу послуг на загальну суму 860 000,00 грн., суд першої інстанції, скориставшись принципом вірогідності доказів, встановленою у ст. 79 ГПК України, дійшов до вірного висновку про неукладеність договору про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 02.01.2018 та недоведеність викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо здійснення господарської операції по наданню відповідачу послуг на загальну суму 860 000,00 грн., у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі № 910/15752/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рибінцев та Партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/15752/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/15752/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15752/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.09.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко