Рішення

від 08.09.2023 по справі 915/768/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2023 року Справа № 915/768/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ"

про стягнення 601 943,98 грн.

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ" про стягнення 601 943,98 грн. заборгованості, з яких: 397 815,00 грн. основна заборгованість,57 537,25 грн. - пеня, 127 645,25 грн. - інфляційні втрати, 18 946,48 грн. - 3% річних, а також 9 029,16 грн. витрат з оплати судового збору та понесені позивачем витрати на правничу (правову) допомогу

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо умов договору поставки нафтопродуктів від 10.10.2021 за №71/п-21.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" з доданими до неї матеріалами передано до Господарського суду Волинської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 справу №915/768/23 розподілено судді Шуму М.С.

Ухвалою суду від 14.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу подати суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності.

Ухвала суду від 14.07.2023 про відкриття провадження у справі направлена на юридичну адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» - вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, а також на адресу товариства, що зазначена у позовній заяві вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001.

Ухвали суду повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (код ЄДРПОУ 43247999) зареєстровано за адресою вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601.

Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19.

КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Від відповідача до суду станом на 08.09.2023 не надходило відзиву, заяви, клопотання.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

10.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (покупець, відповідач) укладено договір на поставку нафтопродуктів №71/П-21 ( Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Розділами 1-7 Договору сторони узгодили предмет договору, умови поставки та замовлення товару, умови прийомки товару, умови розрахунків, термін дії договору, відповідальність сторін, додаткові умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами пункту 1.2 Договору кількість, асортимент та ціна товару вказуються в специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного Договору і складають його невід`ємну частину.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Специфікації №1051 від 10.10.2021, яка є додатком до Договору №71/П-21, сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити Бітум дорожній марки 70/100 у кількості 23,64 тон за ціною на суму 467 127,35 грн.

Згідно умов пункту 2.10 Договору кожна партія товару супроводжується відповідними відвантажувальними документами (товаросупроводжуюча накладна, податкова накладна) та паспортами якості виробника.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар згідно графіку відвантаження, узгодженому сторонами Договору в Специфікації, підписаній уповноваженими особами сторін.

За умовами пункту 3, 4 Специфікації №1051 від10.10.2021 сторонами узгоджено термін поставки товару - до 14.10.2021 (включно).

Згідно з пунктом 2.8 Договору передача власності на товар (підписання акту або накладної про приймання-здачу по кількості та якості) здійснюється в пункті наливу-зливу відповідальній особі покупця або перевізника в порядку, що визначається чинним законодавством для даного типу товару.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений Договором товар - Бітум дорожній марки 70/100 у кількості 23,64 тон за ціною на суму 467 127,35 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковою накладною №1051 від 10.10.2021 , ТТН №14/10/2021-010 від 14.10.2021 та актом приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 14.10.2021 (а.с. 12-16)

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитками печаток сторін та підписами на видатковій накладній представників постачальника ТзОВ Фірма"АЛЕКО" та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ».

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Згідно з пунктом 3.6 Договору повне виконання обов`язків сторонами вважається погодженим після підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими особами сторін. Після цього претензії по кількості та якості до розгляду не приймаються.

За фактом поставки товару 14.10.2021 між сторонами підписаний акт приймання-передачі товару , що свідчить про повне та належне виконання постачальником своїх обов`язків в частині поставки товару належної якості та у повному обсязі.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними, відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Водночас, відповідач у визначений умовами Договору строк свої зобов`язання щодо повної оплати вартості товару не виконав, здійснивши лише часткову оплату товару на суму 69 312,35 грн. платіжною інструкцією №485 від 17.12.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у загальній сумі 397 815,00 грн.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за умовами пункту 6.1 Договору при порушенні умов цього Договору винна сторона сплачує контрагенту пеню санкцію в розмірі подвійної ставки НБУ на момент виникнення порушення.

Позивач просить стягнути з відповідача: пеню в сумі 57 537,25 грн. за період з 19.10.2021 по 18.06.2022, а саме на суму 467 127,35 грн. з 19.10.2021 по 17.12.2021 та з врахуванням часткової проплати 17.12.2021 та на суму 397 815,00 грн. за період з 18.12.2021 по 18.06.2022;

- втрати від інфляції в сумі 127 645,25 грн., що нараховані на суму боргу з врахуванням часткової проплати з 19.10.2021 по 10.05.2023;

- 3% річних в сумі 18 946,48 грн., що нараховані за період з 19.10.2021 по 17.12.2021 на суму боргу 467 127,35 грн. та за період з 18.12.2021 по 10.05.2023 на суму боргу 397 815,00 грн.

Перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Зокрема, як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені згідно умов пункту 6.1 Договору застосовано період нарахування з 19.10.2021 по 18.06.2022, що не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України щодо строку нарахування пені в межах 6 місяців періоду прострочення.

Крім того, позивачем при розрахунку пені та трьох відсотків річних не враховано, що день часткової сплати заборгованості, а саме 17.12.2021 повинен включатися в той період нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних, протягом якого розмір заборгованості зменшився на суму відповідної проплати, тобто 27.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становила 397 815,00 грн., проте не 467 127,35 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки та враховуючи зазначені вище правові аргументи щодо строку нарахування пені та щодо періоду нарахування 3% річних з врахуванням дня часткової проплати, підставними та такими, що підлягають до стягнення є:

- пеня в сумі 39 192,68 грн., що нарахована на суму боргу з врахуванням часткової проплати за період з 19.10.2021 по 19.04.2022;

- 3% річних в сумі 18 940,78 грн., що нараховані з врахуванням часткової оплати боргу (17.12.2021) за період з 19.10.2021 по 10.05.2023;

- та втрати від інфляції в сумі 127 645,25 грн., що заявлені правомірно до стягнення і розраховані за період з 19.10.2021 по 10.05.2023 на суму боргу з врахуванням часткової проплати.

В позові на суму 18 344,57 грн. пені та 5, 70 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений судовий збір у справі пропорційно до задоволених вимог в сумі 8 753,91 грн. покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (пров. Вітрівський, 2 м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27507 , код ЄДРПОУ 20641422) 583 593,71 4грн. заборгованості, з яких: 397 815,00 грн. основного боргу, 39 192,68 грн. пені, 18 940,78 грн. 3% річних, 127 645,25 грн. втрат від інфляції та 8 753,91 грн. судового збору.

3. В позові на суму 18 344,57 грн. пені та 5, 70 грн. 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум