Постанова

від 14.12.2023 по справі 915/768/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Справа № 915/768/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ Фірма "АЛЕКО" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 (повний текст складено 05 жовтня 2023 року, суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ"

про стягнення 601 943,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" адвоката Кушніра Святослава Любомировича від 13 вересня 2023 року №3-09/23 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ" (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (пров. Вітрівський, 2 м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27507, код ЄДРПОУ 20641422) 4000.00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

В іншій частині заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ" адвоката Кушніра Святослава Любомировича від 13 вересня 2023 року №3-09/23 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу залишено без задоволення.

Місцевий господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для покладення судом витрат на професійну правничу допомогу на відповідача саме в розмірі 20 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги. Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, беручи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №915/768/23, процесуальних документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що покладення на відповідача розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн. від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. За висновком Господарського суду Волинської області заява адвоката щодо покладення на відповідача витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 28700.00 грн. в якості "гонорару успіху" не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Фірма "АЛЕКО" звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "АВАНТІ ЮГ" на користь ТОВ Фірма "АЛЕКО" 48700 грн. витрат на правничу (правову) допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру. Вищезазначені критерії, визначені саме у частині 4 статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони. Тобто з додаткового рішення вбачається, що суд з власної ініціативи частково не розподілив витрати на правничу допомогу та поклав їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись саме частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.

Скаржник зауважує, що Об`єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, на предмет відповідності критеріям, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Як свідчать матеріали справи відповідачем: 1) після звернення позивача до суду була змінена юридична адреса, за якою він відсутній; 2) судові рішення, які йому направлялись повернуті на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (були направлені як на юридичну адресу відповідача вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, так і на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (юридична адреса на момент направлення претензії та позовної заяви до суду); 3) вимоги ухвали Господарського суду Волинської області від 14 липня 2023 року про відкриття провадження у справі № 915/768/23 не виконані; 4) жодних дій щодо мирного врегулювання спору не здійснювалось. Тобто така поведінка відповідача призвела до затягування розгляду справи.

На переконання апелянта, суд першої інстанції, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу взагалі не застосував критерії, передбачені частиною 5 статті 129 ГПК України, адже, незважаючи на посилання на частини 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, судом фактично враховані критерії саме для застосування частини 4 статті 126 ГПК України, яка регулює саме зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яке можливе лише за клопотанням іншої сторони, однак, як свідчать матеріали справи, від відповідача не надходило письмових заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх змісту, обсягу та вартості.

Крім того, скаржник зауважує, що фіксований гонорар адвоката визначений в сумі меншій, ніж рекомендовані мінімальні ставки гонорару адвоката за ведення справи без участі у судових засіданнях, гонорар успіху визначений на рівні 5% від ціни позову або від суми, що стягнута судом в разі часткового задоволення позову, що значно не перевищує рекомендований мінімальний відсоток від ціни позову.

Листом №915/768/23/6983/23 від 27 жовтня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

03 листопада 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/768/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2023 року у справі №915/768/23 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ Фірма "АЛЕКО" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 та надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів направлення копії апеляційної скарги ТОВ "Аванті ЮГ".

17 листопада 2023 року від ТОВ Фірма "АЛЕКО" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2023 року у справі №915/768/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Фірма "АЛЕКО" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на "14" грудня 2023 р. об 14:30год.

Відповідач своїм правом передбаченим статтею 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 08 вересня 2023 року частково задоволено позов ТОВ Фірма "АЛЕКО" до ТОВ "АВАНТІ ЮГ" про стягнення 601 943,98 грн. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ" (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (пров. Вітрівський, 2 м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27507 , код ЄДРПОУ 20641422) 583 593,71 грн. заборгованості, з яких: 397 815,00 грн. основного боргу, 39 192,68 грн. пені, 18 940,78 грн. 3% річних, 127 645,25 грн. втрат від інфляції та 8 753,91 грн. судового збору. В позові на суму 18 344,57 грн. пені та 5, 70 грн. 3% річних - відмовлено.

Справа розглядалася Господарським судом Волинської області за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

18 вересня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" - адвокат Кушнір С.Л. звернувся до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №915/768/23, в якому просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 48 700,00 грн.

Як вже зазначалося, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" - адвоката Кушніра Святослава Любомировича від 13 вересня 2023 року №3-09/23 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" 4000.00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" зазначено, що орієнтовні витрати на правничу допомогу становлять 50 000 грн. 00 коп.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази її надіслання на юридичну адресу відповідача у справі ТОВ "АВАНТІ ЮГ". Заявником докази витрат на професійну правничу допомогу подані з дотриманням строків передбачених статтею 129 ГПК України, оскільки вказана справа розглядалася у письмовому провадженні.

В заяві адвокат Кушнір С.Л. зазначав про фактичний понесений розмір витрат позивача на правову допомогу в розмірі 48 700,00 грн., що включає 20 000,00 грн. фіксований розмір гонорару за супроводження справи в суді першої інстанції та 28 700.00 грн. гонорар успіху, що становить 5% від суми, що стягнута судом.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано: копію договору про надання правничої допомоги від 24 лютого 2023 року; детальний опис правничої допомоги та розрахунок її витрат від 13 вересня 2023 року, докази сплати ТОВ Фірма "АЛЕКО" адвокату Кушніру С.Л. коштів в розмірі 48 700,00 грн. з призначенням платежу "за надання правничої допомоги згідно з договором №1/23 від 24.02.2023", акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до договору №1/23 від 24 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору №1/23 від 24 лютого 2023 року адвокат Кушнір С.Л. бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу ТОВ Фірма "АЛЕКО" щодо стягнення заборгованості за договором №71/П-21 на поставку нафтопродуктів від 10 жовтня 2021 року, укладеного з ТОВ "АВАНТІ ЮГ", включаючи підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, усіх інших необхідних процесуальних документів в процесі розгляду позовної заяви та участі в судових засіданнях.

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката за супроводження справи в суді першої інстанції (підготовку позовної заяви, будь-яких необхідних заяв та клопотань в процесі її розгляду, участь в судових засіданнях) у розмірі 20 000,00 грн., який сплачується клієнтом протягом будь-якого часу від дня підписання договору на розсуд клієнта, але не пізніше 5-ти календарних днів наступного за днем ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно з пунктом 5.3 договору сторони погодили, що в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову клієнта, останній сплачує га користь адвоката додаткову винагороду за досягнутий адвокатом результат "гонорар успіху" в розмірі 30 000 грн. 00 коп. (5% від ціни позову в разі задоволення позову в повному обсязі або 5% від суми, що стягнута судом в разі часткового задоволення позову).

Вказаний Договір про надання правової допомоги підписаний директором товариства-позивача та адвокатом, засвідчений печаткою клієнта.

На виконання умов Договору №1/23 про надання правничої (правової) допомоги від 24 лютого 2023 року адвокатом та позивачем було погоджено та підписано Акт №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 13 вересня 2023 року, згідно якого адвокатом було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- правовий аналіз договору №71/П-21 на поставку нафтопродуктів від 10 жовтня 2021 року та первинних документів за ним на предмет наявності правових підстав для стягнення заборгованості;

- консультації та роз`яснення з правових питань щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки;

- пошук та аналіз судової практики щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки;

- складання претензії щодо невиконання умов договору №71/П-21 на поставку нафтопродуктів від 10 жовтня 2021року;

- складання позовної заяви по справі №915/768/23 за позовом Клієнта до ТОВ "АВАНТІ ЮГ" про стягнення заборгованості за договором поставки;

- складання заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі №915/768/23;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №915/768/23 щодо розподілу витрат на правничу допомогу та направлення її до суду.

Окрім цього адвокатом надано Детальний опис правничої (правової) допомоги від 13 вересня 2023 року, який за змістом та вартістю зазначених в ньому як наданих послуг співпадає з вказаним Актом №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 13 вересня 2023 року.

Розрахунок гонорару 20 000.00 грн фіксований гонорар згідно з договором та 28 700,00 грн. гонорар успіху або 5% від суми, що стягнута рішенням суду (пункт 5.3 договору).

Акт №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 13 вересня 2023 року підписаний повноважними представниками обох сторін Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги.

Заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.

Вирішуючи питання покладення розподілу судових витрат за заявою представника ТОВ Фірма "АЛЕКО" у цій справі, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що заявник у цій справі надав докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини другої статті 126 та статті 129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Як вже зазначалося, відповідач не скористався своїм правом на подання пояснень та/або заперечень на подану представником позивача, адвокатом Кушніром Л.С. заяву про розподіл судових витрат, а отже ним не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Судова колегія зауважує, що співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішення від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" Європейський суд з прав людини зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22 вересня 2022 року у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у пункті 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Місцевим господарським судом обгрунтовано прийнято до уваги, що предмет доказування у справі №915/768/23 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

Крім того, судом під час оцінки обґрунтованості, пропорційності та розумної необхідності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу правомірно враховано характер спірних правовідносин щодо виконання договору поставки, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів, а саме: позовної заяви на 5 аркушах (з яких 2 аркуші - реквізити сторін та прохальна частина позову з переліком додатків до позовної заяви), заяви про розподіл судових витрат на 4 аркуші (з яких 1 аркуш - реквізити сторін). Інших пояснень по суті спору від позивача чи його адвоката до суду не подавалося, справа з огляду на її малозначність розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Правова позиція відповідача у справі взагалі не висловлювалась, жодних заперечень щодо предмету спору не було. Предметом дослідження були виключно одна видаткова накладна, один акт приймання-передачі товару, одна товарно-транспортна накладна, одне платіжне доручення та підписаний між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків.

Тобто, зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків позову суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено.

Щодо заявленого до стягнення з відповідача гонорару успіху в сумі 28 700,00 грн., що становить 5% від суми, що стягнута судом при частковому задоволенні позову, колегія судддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося, Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

Як правильно зазначив місцевий суд, з урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі №910/3547/21.

Адвокат заявив до стягнення 28 700,00 грн., визначених як гонорар успіху у зв`язку з частковим задоволенням позову на користь позивача, що становить 5% від стягнутої судом суми.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді першої інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

У зв`язку із цим судами взято до уваги те, що предметом позову було стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 601 943,98 грн. Одним з доказів на підтвердження боргу є Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами спору, згідно з яким відповідач визнав перед позивачем основну суму боргу в розмірі 397 815,00 грн.

Відтак, суди обох інстанцій вважають, що заява адвоката щодо покладення на відповідача витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 28 700.00 грн. в якості "гонорару успіху" не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Отже, оцінивши заявлені представником Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО", адвокатом Кушніром С.Л. витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 48700 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу та розумності наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задоволив заяву адвоката лише частково на суму 4000 грн.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, апелянт безпідставно посилається на те, що судом не надано оцінку поведінці/діям/бездіяльності обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд належним чином керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу застосував критерії, які передбачені частиною 5 статті 129 ГПК України, скористався своїми дискреційними повноваженнями, оцінив такі критерії та відповідно частково задоволив заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Висновок суду в цій частині, крім зазначеного, ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше.

Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування додаткового рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ Фірма "АЛЕКО" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року у справі №915/768/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №915/768/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "18" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.