Рішення

від 19.07.2023 по справі 910/14026/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2023Справа № 910/14026/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" (03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 18)

про стягнення 574 569,32 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Нитченко Г.Р.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП Кравчук Сергій Геннадійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" про стягнення 421 525,87 грн, з яких: 279 683,47 грн основного боргу, 54 956,14 грн інфляційних втрат, 6 483,81 грн 3% річних, 80 402,45 грн пені, посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання за договором-дорученням надання транспортно-експедиційних послуг №4362 від 22.02.2021 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

07.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14026/22, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.03.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

17.03.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

05.04.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

05.04.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" 496 257,99 грн, з яких: 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 134 423,23 грн пені. Одночасно до вказаної заяви представником позивача було додане клопотання щодо розподілу судових витрат, а саме: 29 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 9 006,89 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 задоволено клопотання ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.05.2023.

Представники позивача та відповідача у підготовче засідання 01.05.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом у підготовчому засіданні 01.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 17.05.2023.

Представник відповідача у підготовче засідання 17.05.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у підготовчому засіданні 17.05.2023 заперечував проти клопотань про витребування доказів та про призначення експертизи.

Судом у підготовчому засіданні 17.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотань представника відповідача про витребування доказів та про призначення експертизи у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Крім того, судом у підготовчому засіданні 17.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим спір вирішується судом з її урахуванням, підготовче засідання відкладено до 19.06.2023.

16.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" 574 569,32 грн, з яких: 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 134 423,23 грн пені та 78 311,33 грн штрафу.

Представник відповідача у підготовче засідання 19.06.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у підготовчому засіданні 19.06.2023 підтримував заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Судом у підготовчому засіданні 19.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим спір вирішується судом з її урахуванням, підготовче засідання відкладено до 05.07.2023.

Представник відповідача у підготовче засідання 05.07.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14026/22 до судового розгляду по суті на 19.07.2023.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання щодо розподілу судових витрат, а саме: 41 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 9 006,89 грн витрат по сплаті судового збору.

Представник відповідача у судове засідання 19.07.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.07.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 між ФОП Кравчуком Сергієм Геннадійовичем (експедитор) та ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" (замовник) було укладеного договір-доручення № 4362 надання транспортно-експедиторського обслуговування.

Відповідно до умов п. 1.1 договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів замовника, а також на території України, інформаційно-консультаційних послуг з питань зовнішньоекономічної діяльності замовника, додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, надалі також як «транспортно-експедиторські послуги» або «ТЕО», або «послуги».

Пунктом 2.1.9 договору закріплено право експедитора отримувати від замовника плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах замовника.

У силу п. 1.4.14 договору замовник зобов`язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах замовника.

Перелік послуг, що надаються, їх вартість є договірною, встановлюється за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до цього договору щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов (п. 3.2.1 договору).

Згідно з п. 3.2.2 договору експедитор погоджує перелік послуг з замовником, оплата яких здійснюється за наявності письмового підтвердження замовником вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної сторонами заявки до договору.

У силу п. 3.2.3 договору за організацію ТЕО згідно цього договору замовник оплачує наступні платежі у такому порядку:

а) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу автомобільним транспортом проводяться протягом 5 банківських днів з дати рахунку експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

б) платежі, які належать як винагорода експедитору, проводяться протягом 5 банківських днів з дати рахунку експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

в) платежі, належні експедитору в якості компенсації за оплату ним додаткових витрат ( послуг третіх осіб), які були фактично здійснені експедитором з метою виконання доручення замовника, проводяться протягом 5 банківських днів з дати рахунку експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт наданих послуг і надає його замовнику. Замовник протягом 5 діб з моменту отримання акту наданих послуг повинен його підписати, завірити печаткою і відправити експедитору або надати протягом 5 робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт наданих послуг вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає сплаті без заперечень (п. 3.4 договору).

Зобов`язання замовника стосовно здійснення всіх платежів в адресу експедитора, а також стосовно оплати в узгодженому розмірі плати експедитору, вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за зазначеними видами платежів на рахунок експедитора (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору всі ціни, тарифи, штрафи, компенсації та інші виплати, зазначені в договорі та/або заявках до нього, сплачуються у національній валюті України - гривні.

Сума договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в його рамках відповідно до заявок/додаткових угод/доповнень до договору та на підставі відповідних документів (рахунки/акти тощо) (п. 3.13 договору).

У силу п. 4.3.11 договору за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28% від суми заборгованості (п. 4.3.12 договору).

З матеріалів справи вбачається, що у рамках даного договору відповідачем були скеровані позивачу 13 заявок на перевезення: № 1807 від 06.12.2021 з вартістю перевезення у розмірі 30 000,56 грн, № 1790 від 08.12.2021 - 11 384,83 грн, № 1792 від 08.12.2021- 8 436,26 грн, № 1826 від 08.12.2021 - 3 834,66 грн, № 1825 від 08.12.2021 - 21 538,86 грн, № 1800 від 09.12.2021 - 19 000,00 грн, № 1738 від 01.12.2021 - 73 170,58 грн, № 1808 від 01.12.2021 - 18 271,26 грн, № 1865 від 17.12.2021 - 13 416,92 грн, № 1877 від 22.12.2021 - 20 934,41 грн, № 1877 від 22.12.2021 - 21 713,76 грн, № 238 від 18.02.2022 - 29 059,83 грн, № 201 від 14.02.2022 - 23 921,54 грн.

У всіх перелічених заявках сторонами погоджено, що вказана у них вартість перевезення підлягає сплаті замовником протягом 30 календарних днів після вивантаження.

Належне виконання вказаних заявок позивачем підтверджується долученими до матеріалів справи копіями міжнародних товарно - транспортних накладних (СMR) № 042505 від 09.12.2021, № 202112091119 від 09.12.2021, №445595 від 10.12.2021, № 445575 від 10.12.021, б/н від 09.12.2021, № 2048538 від 10.12.2021, № 031532 від 09.12.2021, № 0069717 від 13.12.2021, № 1299837 від 17.12.2021, № 006758 від 22.12.2021, № 928878 від 17.02.2022, № 2022-GCE-005993 від 22.02.2022, № 927538 від 15.02.2022 із зазначенням дат отримання (вивантаження) вантажів, а також підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами надання послуг № 1644 від 14.12.2021, № 1634 від 14.12.2021, № 1648 від 15.12.2021, № 1649 від 15.12.2021, № 1650 від 15.12.2021, № 1651 від 15.12.2021, № 1664 від 16.12.2021, № 1671 від 20.12.2021, № 1684 від 20.12.2021, № 1733 від 28.12.2021, № 276 від 24.02.2022, № 330 від 04.03.2022.

Як зазначає позивач, з метою оплати вартості перевезення згідно заявки №1807 від 06.12.2021 відповідачу був виставлений рахунок № 1644 від 14.12.2021 на суму 30 000,56 грн. Однак, у порушення взятого на себе грошового зобов`язання, відповідач останній оплатив лише частково у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи. Решта суми у розмірі 15 000,56 грн відповідачем сплачена не була, як загалом не були оплачені і всі інші рахунки, виставлені позивачем для оплати вартості перевезень згідно перелічених вище заявок.

У зв`язку з вказаною обставиною позивачем на адресу відповідача, було скеровано ряд вимог про сплату заборгованості, що утворилася (а. с. 96 - 111), проте останні були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Наведене слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 134 423,23 грн пені та 78 311,33 грн штрафу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 929 ЦК України, частиною 1 ст. 316 ГК України та частиною 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням (абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК України, абз 2 ч. 1 ст. 316 ГК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 929 ЦК України, якому кореспондується абз. 3 ч. 1 ст. 316 ГК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 ЦК України).

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Як уже зазначалося, у п. 3.2.1 договору сторони визначили, що перелік послуг, які надаються, їх вартість є договірною, встановлюється за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до цього договору щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов.

Так, у кожній з 13 заявок на перевезення, скерованих відповідачем позивачу у рамках даного договору, сторони погодили, що вказана у них вартість перевезення підлягає сплаті замовником протягом 30 календарних днів після вивантаження вантажу.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 74 ГПК України закріплено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За визначенням ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявними у матеріалах справи міжнародними товарно - транспортними накладними (CMR) та актами надання послуг, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, підтверджується факт належного виконання позивачем спірних заявок на перевезення відповідача.

Долучена до матеріалів справи банківська виписка по рахунку позивача за 21.06.2022 (а. с. 52) свідчить, що відповідачем було проведено лише часткову оплату вартості перевезення згідно заявки № 1807 від 06.12.2021 (рахунок №1644 від 14.12.2021) у розмірі 15 000,00 грн.

Однак, доказів виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання з оплати решти вартості перевезень на умовах, у розмірі та у строки, узгоджені сторонами у кожній з поданих заявок, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 279 683,47 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Саме лише твердження ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" про відсутність у нього заборгованості перед ФОП Кравчуком С.Г. не може бути підставою для ухвалення рішення про відмову у позові поза виконанням відповідачем обов`язку з доказування цієї обставини.

Аргументацію відповідача, яка зводиться до ненадання позивачем товарної або видаткової накладної, суд вважає неспроможною з огляду на таке. Видаткова накладна - це первинний документ, який фіксує факт передачі - отримання товарів однією особою іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем (постачальником) і покупцем. Якщо ж у процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця, то використовується товарно-транспортна накладна.

Так, положеннями ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, зокрема, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як уже зазначалося, у п. 3.4 договору сторони погодили, що експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт наданих послуг і надає його замовнику. Замовник протягом 5 діб з моменту отримання акту наданих послуг повинен його підписати, завірити печаткою і відправити експедитору або надати протягом 5 робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт наданих послуг вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає сплаті без заперечень.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, для того, щоб бути допустимим доказом будь-який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі, або із відміткою про засвідчення копії документа, яка складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує цю копію, її прізвища та ініціалів, дати засвідчення копії.

Наведене дозволяє стверджувати, що долучені ФОП Кравчуком С.Г. до матеріалів справи належним чином засвідчені копії міжнародних автомобільних накладних (CMR) та актів надання послуг, підписаних сторонами і скріплених їх печатками, у розумінні положень закону й укладеного між сторонами договору є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем заявок відповідача та надання йому спірних транспортно-експедиційних послуг.

Натомість, додаткового складання позивачем, як експедитором у спірних правовідносинах, та надання відповідачу будь-яких товарних чи видаткових накладних ні законодавцем, ні умовами досягнутих між сторонами домовленостей не вимагається, у зв`язку з чим і доводи відповідача про відсутність оригіналів останніх у матеріалах справи та необхідність їх витребування у позивача юридично значимими не є.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, суд констатує, що останній виконаний з урахуванням початкових дат та сум прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання за кожною із заявок на перевезення окремо, по єдину кінцеву дату - 31.03.2023, є арифметично правильним, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 9 725,05 грн підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем по лютий 2023 року (включно), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 72 426,24 грн також слід задовольнити.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення 134 423,23 грн пені та 78 311,33 грн штрафу.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 ст. 217 названого Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, у п. 4.3.11 договору сторони погодили, що за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Наведеною нормою закріплене загальне правило стосовно визначення періоду часу, за який нараховується пеня. Так, право на нарахування пені виникає у кредитора від дня, наступного за днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано боржником, і припиняється через 6 місяців, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, виходячи з визначеної наведеною нормою початкової дати періоду нарахування пені, сторони вправі на власний розсуд узгодили більшу або меншу, ніж передбачена ч. 6 ст. 232 ГК України, тривалість останнього.

Як вбачається з розрахунку пені, остання нарахована позивачем за кожною із заявок на перевезення окремо за періоди прострочення грошового зобов`язання, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідні грошові зобов`язання мали бути виконані відповідачем.

Разом з тим, укладений між сторонами у справі договір не містить умови, яка б управнювала позивача на включення до періоду нарахування пені й період прострочення грошового зобов`язання відповідачем після спливу 6 місяців від дат, коли оплати мали бути проведені.

При цьому посилання позивача на те, що такою обставиною є введення з 12.03.2020 на всій території України згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 карантину з метою запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк якого неодноразово продовжувався, судом відхиляються, оскільки є лише свідченням помилкового тлумачення позивачем норм матеріального права, а не правовим підґрунтям для збільшення періоду нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленої вимоги та стягнення з відповідача пені у загальній сумі 46 260,14 грн.

Згідно з п. 4.3.12 договору, якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд зазначає. що останній є арифметично правильним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 78 311,33 грн штрафу підлягає задоволенню.

Стосовно викладеної відповідачем у клопотанні про витребування оригіналів доказів заяви щодо застосування строків позовної давності (а. с. 131 - 132), суд зазначає, що за жодною із пред`явлених ФОП Кравчуком С.Г. вимог у розумінні ст. ст. 257, 258, 261 ЦК України такий строк не сплинув, що виключає підстави для відмови у позові у порядку ч. 4 ст. 267 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ФОП Кравчука Сергія Геннадійовича та стягнення з ТОВ "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 46 260,14 грн пені та 78 311,33 грн штрафу. У іншій частині у позові слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 наведеної норми).

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У силу частини 2 вказаної норми за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ГПК України).

Отже, у розумінні положень наведеної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, якщо, на її думку, не було дотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

При цьому у силу ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених вище норм ГПК України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспіврпозмірності розміру таких витрат.

Окрім цього, Верховним Судом уже неодноразово зазначалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, безпосередньо у тексті останньої позивачем було наведено орієнтовний розмір суми витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з оплатою професійної правничої допомоги - до 45 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у заявленій до розподілу сумі 41 000,00 грн представником позивача до матеріалів справи додано договір № 1/10про надання правової допомоги від 06.10.2022, акт № 2 про надання послуг за договором від 18.11.2022 на суму 20 000,00 грн, акт № 8 про надання послуг за договором від 31.03.2023 на суму 9 000,00 грн, акт № 9 про надання послуг за договором від 18.07 2023 на суму 12 000,00 грн, платіжне доручення № 18024 від 28.11.2022 на суму 20 000,00 грн, виписка по рахунку, сформована 03.04.2023 на суму 9 000,00 грн, платіжна інструкція № 18401 від 18.07.2023 на суму 12 000,00 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1258360 від 11.11.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1803 від 19.12.2003 на ім`я Нитченко Г.Р.

У свою чергу відповідачем у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи та розгляду в порядку загального провадження (а. с. 133 - 137), серед іншого, було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги на підставі ст. 126 ГПК України.

Мотивуючи заявлене клопотання, відповідач зазначив, що заявлений позивачем до розподілу розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності, враховуючи обставини даної справи, не є співмірним зі складністю останньої, а також обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх виконання.

Оцінюючи обґрунтованість даного клопотання відповідача у контексті положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також визначених практикою ЄСПЛ критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 41 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Як уже зазначалося, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за транспортно-експедиційних послуг, а також нарахованих на неї сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-дорученням надання транспортно-експедиційних послуг №4362 від 22.02.2021, тобто даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту надання транспортно - експедиційних послуг і їх часткової оплати, судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», проте не передбачають необхідності застосування до них великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які б підлягали опрацюванню та аналізу адвокатом.

При цьому матеріали справи не містять великої кількості та різнорідності документів, на дослідження яких адвокату знадобилося б витрачати значний час, а саме: договір-доручення надання транспортно-експедиційних послуг №4362 від 22.02.2021, 13 заявок на перевезення, 13 міжнародних товарно-транспортних накладних, 13 актів надання послуг, 13 рахунків на оплату, 13 вимог про сплату боргу, 1 виписка по банківському рахунку. Це всі документи, що стосуються суті спору.

Хоча ціна позову і визначена позивачем у розмірі 574 569,32 грн, проте для кваліфікованого адвоката дана справа за своїм змістом є звичайним розрахунковим спором. Адвокат мав дослідити умови договору, вирахувати загальну суму наданих транспортно-експедиторських послуг шляхом додавання вартості перевезення за всіма заявками відповідача і відняти від цієї загальної суми одну здійснену часткову оплату останнім, різниця, що утворилася, і є спірною сумою заборгованості. Нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені і штрафу за кожною із заявок на перевезення також не відзначається високим рівнем складності, враховуючи, що зазвичай виконується за допомогою відповідних онлайн-інструментів, доступних до використання адвокатом.

До того ж, суд звертає увагу, що послуги з формування (копіювання) документів, відправлення позовних матеріалів та заяв про збільшення позовних вимог відповідачу та подання їх до суду, перелічені у кожному з актів про надання послуг, взагалі не потребують спеціальних юридичних знань, а тому - і необхідності їх особистого надання адвокатом.

За встановленого, керуючись критерієм співмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, а також критерієм реальності адвокатських витрат і розумності їх розміру, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача щодо зменшення заявленого до розподілу розміру витрат на професійну правничу допомогу та про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 25 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" (03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 18, ідентифікаційний код 43054075) на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 279 683 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 47 коп, 3% річних в сумі 9 725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 05 коп, інфляційні втрати в сумі 72 426 (сімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) грн 24 коп, пеню в сумі 46 260 (сорок шість тисяч двісті шістдесят) грн 14 коп, штраф в сумі 78 311 (сімдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн 33 коп, судовий збір в сумі 6 121 (шість тисяч сто двадцять одну) грн 42 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.09.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова