Постанова

від 15.05.2024 по справі 910/14026/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/14026/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Станіка С.Р.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 (суддя Літвінова М.Є., повний текст рішення складено та підписано 12.09.2023)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД»

про стягнення 574 569,32 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ФОП Кравчук Сергій Геннадійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» про стягнення 421 525,87 грн, з яких: 279 683,47 грн основного боргу, 54 956,14 грн інфляційних втрат, 6 483,81 грн 3% річних, 80 402,45 грн пені, посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання за договором-дорученням надання транспортно-експедиційних послуг №4362 від 22.02.2021 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.

У подальшому, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з ТОВ «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» 496 257,99 грн, з яких: 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 134 423,23 грн пені, яка прийнята судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича основний борг в сумі 279 683 грн 47 коп, 3% річних в сумі 9 725 грн 05 коп, інфляційні втрати в сумі 72 426 грн 24 коп, пеню в сумі 46 260 грн 14 коп, штраф в сумі 78 311 грн 33 коп, судовий збір в сумі 6 121 грн 42 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000,00 грн, розподіляючи які суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача щодо зменшення заявленого до розподілу розміру витрат на професійну правничу допомогу та про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 25 000,00 грн.

Вимоги та зміст апеляційної скарги відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на користь фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича грошові кошти. Відмовити в задоволенні позовної заяви.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- відповідач не має заборгованості перед позивачем;

- позивачем не долучено до позову доказів на підтвердження надання транспортно - експедиційних послуг (товарної чи видаткової накладної або акту з підписом керівника відповідача або уповноваженої особи), а тому у відповідача не виник обов`язок оплати та відповідно відсутня про строчка оплати;

- відповідачем заявлялось клопотання з проханням призначити почеркознавчу та технічну експертизу, у задоволенні якої судом було відмовлено, оскільки відповідач вважає, що оригінали документів, копії яких долучені до позову, є нікчемними в частині підписів та печаток;

- вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд не врахував, що такі витрати не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову.

Вимоги та зміст апеляційної скарги позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Кравчук Сергій Геннадійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22, в частині присудженої пені та витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича понесені судові витрати.

Скаржник вважає, що в оскаржуваній частині судом неповно з`ясовано обставини справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- передбачений ст. 232 ГК України шестимісячний строк на період дії карантину продовжено, а тому розрахунок пені за прострочення платежів здійснено станом на 31.03.2023;

- судом необґрунтовано зменшено розмір витрат позивача на правничу допомогу;

- суд першої інстанції помилився при розподілі судового збору, зокрема не враховано заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Клопотання та відзив учасників справи.

24.10.2023 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що судом було досліджено оригінали документів, копії яких долучено до позову, і сумнівів щодо дійсності цих документів не виникло, у зв`язку з чим судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи. Позивач не погоджується з розміром присуджених до стягнення витрат на правничу допомогу, які було зменшено судом за клопотанням відповідача, а також із сумою судового збору.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення, у яких позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача. Зокрема, позивач вважає безпідставною апеляційну скаргу відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування позову, натомість як матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачем та неповну їх оплату відповідачем.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, за виключенням висновків щодо стягнення пені, витрат на правовому допомогу та судового збору.

У поданих поясненнях позивач підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також заперечив щодо доводів апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення.

23.04.2024 до суду через систему Електронний суд від Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив суд постановити ухвалу, якою накласти арешт на майно, у тому числі грошові кошти, розміщені на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» в розмірі ціни позову - 574 569,32 грн.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції, щодо розгляду апеляційної скарги.

04.08.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/14026/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 08.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/14026/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

14.09.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №910/14026/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 25.09.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 та призначено до розгляду на 14.11.2023.

05.10.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 05.10.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі №910/14026/22 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 залишено без руху.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 17.10.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Кравчуку Сергію Геннадійовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 на 14.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 на 17.01.2024.

Суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 16.01.2024 по 20.01.2024.

Суддя Гончаров С.А. перебував у щорічній відпустці з 15.01.2024 по 26.01.2024, тому судове засідання, яке призначене на 17.01.2024 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 призначено на 27.02.2024.

У період з 21.02.2024 по 01.03.2024 суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 27.02.2024 не відбулось.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 призначено на 27.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1357/24 від 25.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці та судді Гончарова С.А. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 на 15.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича про забезпечення позову.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

15.05.2024 у судове засідання учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Разом з цим, судом враховано, що у п. 3 апеляційної скарги відповідач просив суд апеляційну скаргу розглядати без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.02.2021 між ФОП Кравчуком Сергієм Геннадійовичем (експедитор) та ТОВ «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» (замовник) було укладеного договір-доручення № 4362 надання транспортно-експедиторського обслуговування.

Відповідно до умов п. 1.1 договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів замовника, а також на території України, інформаційно-консультаційних послуг з питань зовнішньоекономічної діяльності замовника, додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, надалі також як «транспортно-експедиторські послуги» або «ТЕО», або «послуги».

Пунктом 2.1.9 договору закріплено право експедитора отримувати від замовника плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах замовника.

У силу п. 1.4.14 договору замовник зобов`язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах замовника.

Перелік послуг, що надаються, їх вартість є договірною, встановлюється за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до цього договору щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов (п. 3.2.1 договору).

Згідно з п. 3.2.2 договору експедитор погоджує перелік послуг з замовником, оплата яких здійснюється за наявності письмового підтвердження замовником вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної сторонами заявки до договору.

У силу п. 3.2.3 договору за організацію ТЕО згідно цього договору замовник оплачує наступні платежі у такому порядку:

а) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу автомобільним транспортом проводяться протягом 5 банківських днів з дати рахунку експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

б) платежі, які належать як винагорода експедитору, проводяться протягом 5 банківських днів з дати рахунку експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці;

в) платежі, належні експедитору в якості компенсації за оплату ним додаткових витрат ( послуг третіх осіб), які були фактично здійснені експедитором з метою виконання доручення замовника, проводяться протягом 5 банківських днів з дати рахунку експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт наданих послуг і надає його замовнику. Замовник протягом 5 діб з моменту отримання акту наданих послуг повинен його підписати, завірити печаткою і відправити експедитору або надати протягом 5 робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт наданих послуг вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає сплаті без заперечень (п. 3.4 договору).

Зобов`язання замовника стосовно здійснення всіх платежів в адресу експедитора, а також стосовно оплати в узгодженому розмірі плати експедитору, вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за зазначеними видами платежів на рахунок експедитора (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору всі ціни, тарифи, штрафи, компенсації та інші виплати, зазначені в договорі та/або заявках до нього, сплачуються у національній валюті України - гривні.

Сума договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в його рамках відповідно до заявок/додаткових угод/доповнень до договору та на підставі відповідних документів (рахунки/акти тощо) (п. 3.13 договору).

У силу п. 4.3.11 договору за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28% від суми заборгованості (п. 4.3.12 договору).

З матеріалів справи вбачається, що у рамках даного договору відповідачем були скеровані позивачу 13 заявок на перевезення: № 1807 від 06.12.2021 з вартістю перевезення у розмірі 30 000,56 грн, № 1790 від 08.12.2021 - 11 384,83 грн, № 1792 від 08.12.2021- 8 436,26 грн, № 1826 від 08.12.2021 - 3 834,66 грн, № 1825 від 08.12.2021 - 21 538,86 грн, № 1800 від 09.12.2021 - 19 000,00 грн, № 1738 від 01.12.2021 - 73 170,58 грн, № 1808 від 01.12.2021 - 18 271,26 грн, № 1865 від 17.12.2021 - 13 416,92 грн, № 1877 від 22.12.2021 - 20 934,41 грн, № 1877 від 22.12.2021 - 21 713,76 грн, № 238 від 18.02.2022 - 29 059,83 грн, № 201 від 14.02.2022 - 23 921,54 грн.

У всіх перелічених заявках сторонами погоджено, що вказана у них вартість перевезення підлягає сплаті замовником протягом 30 календарних днів після вивантаження.

Належне виконання вказаних заявок позивачем підтверджується долученими до матеріалів справи копіями міжнародних товарно - транспортних накладних (СMR) № 042505 від 09.12.2021, № 202112091119 від 09.12.2021, №445595 від 10.12.2021, № 445575 від 10.12.021, б/н від 09.12.2021, № 2048538 від 10.12.2021, № 031532 від 09.12.2021, № 0069717 від 13.12.2021, № 1299837 від 17.12.2021, № 006758 від 22.12.2021, № 928878 від 17.02.2022, № 2022-GCE-005993 від 22.02.2022, № 927538 від 15.02.2022 із зазначенням дат отримання (вивантаження) вантажів, а також підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами надання послуг № 1644 від 14.12.2021, № 1634 від 14.12.2021, № 1648 від 15.12.2021, № 1649 від 15.12.2021, № 1650 від 15.12.2021, № 1651 від 15.12.2021, № 1664 від 16.12.2021, № 1671 від 20.12.2021, № 1684 від 20.12.2021, № 1733 від 28.12.2021, № 276 від 24.02.2022, № 330 від 04.03.2022.

Позивач стверджує, що з метою оплати вартості перевезення згідно заявки №1807 від 06.12.2021 відповідачу був виставлений рахунок № 1644 від 14.12.2021 на суму 30 000,56 грн.

Однак, у порушення взятого на себе грошового зобов`язання, відповідач останній оплатив лише частково у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи. Решта суми у розмірі 15 000,56 грн відповідачем сплачена не була, як загалом не були оплачені і всі інші рахунки, виставлені позивачем для оплати вартості перевезень згідно перелічених вище заявок.

У зв`язку з вказаною обставиною позивачем на адресу відповідача, було скеровано ряд вимог про сплату заборгованості, що утворилася (а. с. 96 - 111), проте останні були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 134 423,23 грн пені та 78 311,33 грн штрафу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог,з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Щодо заявленого основного боргу.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 929 ЦК України, частиною 1 ст. 316 ГК України та частиною 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням (абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК України, абз 2 ч. 1 ст. 316 ГК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 929 ЦК України, якому кореспондується абз. 3 ч. 1 ст. 316 ГК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 ЦК України).

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Як зазначалося вище, у п. 3.2.1 договору сторони визначили, що перелік послуг, які надаються, їх вартість є договірною, встановлюється за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до цього договору щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов.

У кожній з 13 заявок на перевезення, скерованих відповідачем позивачу у рамках даного договору, сторони погодили, що вказана у них вартість перевезення підлягає сплаті замовником протягом 30 календарних днів після вивантаження вантажу.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що наявними у міжнародними товарно - транспортними накладними (CMR) та актами надання послуг, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, підтверджується факт належного виконання позивачем спірних заявок на перевезення відповідача.

Також долучена до матеріалів справи банківська виписка по рахунку позивача за 21.06.2022 (а. с. 52) свідчить, що відповідачем було проведено лише часткову оплату вартості перевезення згідно заявки № 1807 від 06.12.2021 (рахунок №1644 від 14.12.2021) у розмірі 15 000,00 грн.

Водночас, доказів виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання з оплати решти вартості перевезень на умовах, у розмірі та у строки, узгоджені сторонами у кожній з поданих заявок, матеріали справи не містять.

Відповідач стверджує про відсутність у нього заборгованості перед ФОП Кравчуком С.Г., однак як правильно зауважив суд першої інстанції, самі лише твердження про відсутність заборгованості не можуть бути підставою для ухвалення рішення про відмову у позові поза виконанням відповідачем обов`язку з доказування цієї обставини.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не долучено до позову доказів на підтвердження надання транспортно - експедиційних послуг (товарної чи видаткової накладної або акту з підписом керівника відповідача або уповноваженої особи), а тому у відповідача не виник обов`язок оплати та відповідно відсутнє прострочення оплати.

Наведену аргументацію відповідача судова колегія сприймає критично, з урахуванням наступного.

Видаткова накладна - це первинний документ, який фіксує факт передачі - отримання товарів однією особою іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем (постачальником) і покупцем. Якщо ж у процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця, то використовується товарно-транспортна накладна.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, зокрема, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як уже зазначалося, у п. 3.4 договору сторони погодили, що експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт наданих послуг і надає його замовнику. Замовник протягом 5 діб з моменту отримання акту наданих послуг повинен його підписати, завірити печаткою і відправити експедитору або надати протягом 5 робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт наданих послуг вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає сплаті без заперечень.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, для того, щоб бути допустимим доказом будь-який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі, або із відміткою про засвідчення копії документа, яка складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує цю копію, її прізвища та ініціалів, дати засвідчення копії.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведене дозволяє стверджувати, що долучені ФОП Кравчуком С.Г. до матеріалів справи належним чином засвідчені копії міжнародних автомобільних накладних (CMR) та актів надання послуг, підписаних сторонами і скріплених їх печатками, у розумінні положень закону й укладеного між сторонами договору є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем заявок відповідача та надання йому спірних транспортно-експедиційних послуг.

Натомість, додаткового складання позивачем, як експедитором у спірних правовідносинах, та надання відповідачу будь-яких товарних чи видаткових накладних ні законодавцем, ні умовами досягнутих між сторонами домовленостей не вимагається.

У свою чергу, з урахуванням критерію вірогідності доказів, судова колегія наголошує, що відповідач, маючи сумніви у нікчемності цих документів та покладаючи їх в основу своїх заперечень щодо позовних вимог, не надав жодних доказів на підтвердженням своїх аргументів, крім як необґрунтованих тверджень.

Крім того, відповідач посилається на те, що ним заявлялось клопотання з проханням призначити почеркознавчу та технічну експертизу, у задоволенні якої судом було відмовлено, однак відповідач вважає, що оригінали документів, копії яких долучені до позову, є нікчемними в частині підписів та печаток.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про витребування доказів та про призначення експертизи у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Натомість, стверджуючи про таку необґрунтовану відмову, відповідачем зокрема, не було реалізовано своє право на оскарження такої відмови суду першої інстанції, як і не було заявлено клопотання про призначення експертизи на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, більше того - не обґрунтовано, чим саме така відмова суду призвела до неправильного вирішення справи по суті.

У зв`язку з вказаним, колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги відповідача як необґрунтовані.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 279 683,47 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведені висновки суду першої інстанції відповідачем у поданій апеляційній скарзі не було спростовано.

Щодо заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, встановив, що останній виконаний з урахуванням початкових дат та сум прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання за кожною із заявок на перевезення окремо, по єдину кінцеву дату - 31.03.2023, є арифметично правильним, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 9 725,05 грн підлягає задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем по лютий 2023 року (включно), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його обґрунтованість, а тому позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 72 426,24 грн також слід задовольнити.

Щодо заявлених позивачем 134 423,23 грн пені та 78 311,33 грн штрафу.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 ст. 217 названого Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 4.3.11 договору сторони погодили, що за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Наведеною нормою закріплене загальне правило стосовно визначення періоду часу, за який нараховується пеня. Так, право на нарахування пені виникає у кредитора від дня, наступного за днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано боржником, і припиняється через 6 місяців, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, виходячи з визначеної наведеною нормою початкової дати періоду нарахування пені, сторони вправі на власний розсуд узгодили більшу або меншу, ніж передбачена ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як вбачається з розрахунку пені, остання нарахована позивачем за кожною із заявок на перевезення окремо за періоди прострочення грошового зобов`язання, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідні грошові зобов`язання мали бути виконані відповідачем.

Слід зазначити, що укладений між сторонами у справі договір не містить умови, яка б управнювала позивача на включення до періоду нарахування пені й період прострочення грошового зобов`язання відповідачем після спливу 6 місяців від дат, коли оплати мали бути проведені.

Позивач вважає, що ним здійснено правильний розрахунок поза межами встановленого шестимісячного строку, в обгрунтування чого посилається на введення з 12.03.2020 на всій території України згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 карантину з метою запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк якого неодноразово продовжувався.

У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що передбачений ст. 232 ГК України шестимісячний строк на період дії карантину продовжено, а тому розрахунок пені за прострочення платежів здійснено правильно станом на 31.03.2023, а така вимога за його твердженням підлягає задоволенню судом.

Однак колегія суддів критично оцінює такі доводи позивача та наголошує на тому, що такі доводи є виключно помилковим тлумаченням позивачем норм матеріального права, а не правовим підґрунтям для збільшення періоду нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленої вимоги та стягнення з відповідача пені у загальній сумі 46 260,14 грн.

Відповідно до з п. 4.3.12 договору якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 календарних днів з дня виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 28% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд першої інстанції встановив його арифметичну правильність, а тому за правильним висновком суду першої інстанції, позовна вимога про стягнення з відповідача 78 311,33 грн штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, щодо заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності, викладеної у клопотанні про витребування оригіналів доказів (а. с. 131 - 132) суд першої інстанції зазначив, що за жодною із пред`явлених ФОП Кравчуком С.Г. вимог у розумінні ст. ст. 257, 258, 261 ЦК України такий строк не сплинув, що виключає підстави для відмови у позові у порядку ч. 4 ст. 267 ЦК України. З наведеними висновками погоджується колегія суддів, при цьому заперечень щодо строків позовної давності апеляційні скарги не містять.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ФОП Кравчука Сергія Геннадійовича та стягнення з ТОВ «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» 279 683,47 грн основного боргу, 72 426,24 грн інфляційних втрат, 9 725,05 грн 3% річних, 46 260,14 грн пені та 78 311,33 грн штрафу, в іншій частині у позові слід відмовити.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 наведеної норми).

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У силу частини 2 вказаної норми за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ГПК України).

Отже, у розумінні положень наведеної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, якщо, на її думку, не було дотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

При цьому у силу ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховним Судом уже неодноразово зазначалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, безпосередньо у тексті останньої позивачем було наведено орієнтовний розмір суми витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з оплатою професійної правничої допомоги - до 45 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у заявленій до розподілу сумі 41 000,00 грн представником позивача до матеріалів справи додано договір № 1/10про надання правової допомоги від 06.10.2022, акт № 2 про надання послуг за договором від 18.11.2022 на суму 20 000,00 грн, акт № 8 про надання послуг за договором від 31.03.2023 на суму 9 000,00 грн, акт № 9 про надання послуг за договором від 18.07 2023 на суму 12 000,00 грн, платіжне доручення № 18024 від 28.11.2022 на суму 20 000,00 грн, виписка по рахунку, сформована 03.04.2023 на суму 9 000,00 грн, платіжна інструкція № 18401 від 18.07.2023 на суму 12 000,00 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1258360 від 11.11.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1803 від 19.12.2003 на ім`я Нитченко Г.Р.

У свою чергу відповідачем у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи та розгляду в порядку загального провадження (а. с. 133 - 137), серед іншого, було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги на підставі ст. 126 ГПК України.

Мотивуючи заявлене клопотання, відповідач зазначив, що заявлений позивачем до розподілу розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності, враховуючи обставини даної справи, не є співмірним зі складністю останньої, а також обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 41 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Як уже зазначалося, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за транспортно-експедиційних послуг, а також нарахованих на неї сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-дорученням надання транспортно-експедиційних послуг №4362 від 22.02.2021.

Суд першої інстанції зазначив, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, а в спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту надання транспортно - експедиційних послуг і їх часткової оплати, судова практика є сталою.

При цьому, спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», проте не передбачають необхідності застосування до них великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які б підлягали опрацюванню та аналізу адвокатом.

Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять великої кількості та різнорідності документів, на дослідження яких адвокату знадобилося б витрачати значний час, а саме: договір-доручення надання транспортно-експедиційних послуг №4362 від 22.02.2021, 13 заявок на перевезення, 13 міжнародних товарно-транспортних накладних, 13 актів надання послуг, 13 рахунків на оплату, 13 вимог про сплату боргу, 1 виписка по банківському рахунку. Це всі документи, що стосуються суті спору.

Відтак, керуючись критерієм співмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, а також критерієм реальності адвокатських витрат і розумності їх розміру, враховуючи обставини даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача щодо зменшення заявленого до розподілу розміру витрат на професійну правничу допомогу та про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач в поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, у той час як відповідач в своїй апеляційній скарзі стверджує про те, що вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд не врахував, що такі витрати не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів, перевіривши висновки суду в частині розподілу витрат позивача на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, а також складність справи та ціну позову, погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а визначений судом першої інстанції та присуджений до стягнення розмір витрат позивача 25 000,00 грн на переконання судової колегії відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Виходячи з наведеного, судова колегія відхиляє доводи позивача про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі висновки суду відповідають обставинам справи з урахуванням заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат.

Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд не врахував, що такі витрати не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову - колегія суддів сприймає критично та відхиляє як безпідставні, оскільки судом було враховано відповідні заперечення відповідача та зменшено їх розмір з урахуванням його клопотання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з розміром присуджених до стягнення витрат позивача на правничу допомогу та в цій частині не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відтак, доводи апеляційних скарг у вказаній частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича:

- основний борг в сумі 279 683 грн 47 коп;

- 3% річних в сумі 9 725 грн 05 коп;

- інфляційні втрати в сумі 72 426 грн 24 коп;

- пеню в сумі 46 260 грн 14 коп;

- штраф в сумі 78 311 грн 33 коп;

а також витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 00 коп.

При цьому, судом першої інстанції присуджено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 6 121 грн 42 коп.

Натомість, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та з огляду на розмір позовних вимог, що було задоволено судом, колегія суддів встановила, що присуджений до стягнення розмір судового збору є арифметично неправильним, а належною сумою судового збору до стягнення є 7 296,10 грн, виходячи з наступного розрахунку: 486 406,23 грн (загальний розмір задоволених позовних вимог) * 1,5%.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення (з огляду на перерахунок заявленої суми пені).

Також колегія суддів погоджується з розподілом витрат на правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржниками в апеляційних скаргах вищенаведені висновки суду першої інстанції по суті спору та щодо розподілу витрат на правничу допомогу - не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД».

Водночас, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича в частині щодо стягнення судового збору є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

В іншій частині доводи апеляційної скарги позивача визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 підлягає скасуванню в частині присудженого до стягнення розміру судового збору, в іншій частині - оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

Водночас, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 підлягає скасуванню в частині стягнення судового збору, розмір якого судом першої інстанції було визначено арифметично неправильно, в іншій частині - оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРІЯ ТРЕЙД» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

При цьому, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині щодо стягнення судового збору, натомість як в іншій частині апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича - задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/14026/22 скасувати частково, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРІЯ ТРЕЙД" (03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 18, ідентифікаційний код 43054075) на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 279 683 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 47 коп, 3% річних в сумі 9 725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 05 коп, інфляційні втрати в сумі 72 426 (сімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) грн 24 коп, пеню в сумі 46 260 (сорок шість тисяч двісті шістдесят) грн 14 коп, штраф в сумі 78 311 (сімдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн 33 коп, судовий збір в сумі 7296 (сім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 10 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) 00 коп.»

4.Судові витрати за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи № 910/14026/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.Р. Станік

М.Л. Яковлєв