Рішення

від 30.08.2023 по справі 916/486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/486/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

секретар судового засідання Кафланова А.С.

розглянувши справу № 916/486/23 за правилами загального позовного провадження

за позовом: приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" /ЄДРПОУ 23162981, адреса - 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" /ЄДРПОУ 05502098, адреса - 65025, м. Одеса, 25-й км Старокиївської дороги, 38, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2/

про стягнення заборгованості 308 637,97 грн

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Погорілець Р.В. на підставі ордеру АІ № 1290404 від 23.09.2022 року;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023 року приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 505/23/ до приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" про стягнення заборгованості за договором оренди № 05502098.11.21 від 16.11.2021 року у розмірі 308 637,97 грн, з яких:

- 237 778,72 грн - основний борг;

- 63 256,85 грн - інфляційні втрати;

- 7 602,40 грн - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 05502098.11.21 від 16.11.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 1, 202, 205, 509, 526, 530, 610, 612, 615 ЦК України, ст.ст. 4, 41-42, 173-174, 179, 193, 285-286 ГК України.

Разом із позовною заявою позивачем надано клопотання про витребування доказів, а саме позивач просить витребувати у відповідача:

- Копію податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за листопад 2021 року;

- Копію додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за листопад 2021 року;

- Копію податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за грудень 2021 року;

- Копію додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за грудень 2021 року.

Ухвалою суду від 13.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/486/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою також задоволено клопотання позивача про витребування доказів; поставновлено витребувати у приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» належним чином посвідчені копії:

- податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» за листопад 2021 року;

- додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» за листопад 2021 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» за грудень 2021 року;

- додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» за грудень 2021 року. Ухвалою суду від 25.04.2023 року постановлено справу № 916/486/23 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 17.05.2023 р. о 15:30 год; запропоновано відповідачу надати відповіді на питання, викладені позивачем у позові в порядку ст. 90 ГПК України.

Також 25.04.2023 року судом направлено лист відповідачу ПрАТ «Шкірсировинний завод», яким повторно направляємо копію ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 року у справі № 916/486/23 про витребування доказів, для виконання.

12.05.2023 року на адресу суду надійшла заява приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 15786/23/ у справі № 916/486/23.

Ухвалою суду від 12.05.2023 року постановлено здійснити проведення підготовчого засідання на 17.05.2023 р. о 15:30 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні в режимі відеоконференції судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.06.2023 року на 14:20 год у зв`язку із нестабільним інтернет зв`язком.

13.06.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача /вх. № 19388/23/. Позивач просить закрити підготовче провадження та призначити справу № 916/486/23 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/486/23 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 30.08.2023 р. о 14:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Усі ухвали по справі № 916/486/23, зокрема ухвала Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 року, направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65025, м. Одеса, 25-й км Старокиївської дороги, 38, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

27.02.2023 року за вх. № 5129/23 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

26.05.2023 за вх. № 12579/23 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

07.06.2032 року за вх. № 13444/23 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

10.07.2023 року за вх. № 15088/23 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/486/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Також відповідача було повідомлено про розгляд справи публікаціями в мережі Інтернет, а також на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /отримано відповідь від ОСОБА_1 про те, що вона звільнена з посади директора підприємства/.

Оскільки відповідач по справі, не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 16.11.2021 року між приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" /орендодавець/ та приватним акціонерним товариством "Шкірсировинний завод" /орендар/ укладено договір оренди № 05502098.1121, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди, вказаний у п. 1.2 даного договору, з метою визначеною умовами даного договору /п. 1.1 договору/.

Згідно п. 1.2 договору, об`єкт оренди: блок складів під літ. Ж: частина приміщення, площею 923,00 кв.м.; будівля санпропускника під літ. В, площею 80,20 кв.м.; навіс під літ. М, площею 411,80 кв.м.; будівля дезінфекції під літ. Г, площею 126,50 кв.м.; будівля котельні під літ. Е: частина приміщення, площею 128,00 кв.м.; виробничий корпус під літ. А: частина приміщення, площею 935,80 кв.м.; будівля складу під літ. П, площею 448,90 кв.м.

Загальна площа орендованого майна 3 054,20 кв.м. /п. 1.3 договору/.

Об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Одеса, 21-ий км Старокиївської дороги, 38 /п. 1.4 договору/.

Орендар має використовувати об`єкт, що орендується для власної господарської діяльності /п. 2.1 договору/.

Договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі та діє до 31.12.2021 року /п. 4.1 договору/.

Орендна плата підлягає сплаті орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця /п. 5.2 договору/.

Орендна плата за один повний місяць складає 167 843,80 грн з ПДВ /п. 5.4 договору/.

Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення та сплачується орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків щомісячно /п. 5.5 договору/.

У випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України /п. 7.1 договору/.

16.11.2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди за договором оренди від 16.11.2021 року № 05502098.1121, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача майно, визначене у п. 1.2 договору оренди від 16.11.2021 року № 05502098.1121.

Судом досліджено надані позивачем акти надання послуг за договором оренди № 05502098.1121 від 16.11.2021 року, а саме:

- № 213 від 30.11.2021 року на суму 69 934,92 грн;

- № 233 від 31.12.2021 року на суму 167 843,80 грн;

31.12.2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди за договором оренди від 16.11.2021 року № 05502098.1121, відповідно до якого орендар передає, а орендодавець приймає з користування майно, визначене у п. 1.2 договору оренди від 16.11.2021 року № 05502098.1121.

Матеріали справи містять рахунки на оплату, виставлені ПрАТ «Шкірсировинний завод» на користь ТОВ «Беллатрікс-С», на підставі договору розміщення майна, а саме: № 425 від 17.12.2021 року та № 3 від 10.01.2022 року за грудень 2021 року. Також матеріали справи містять акти надання послуг, підписані між ПрАТ «Шкірсировинний завод» та ТОВ «Беллатрікс-С» на підставі договору розміщення майна, а саме: № 421 від 31.12.2021 року за грудень 2021 року та № 438 віл 31.12.2021 року. Вказані докази отримані позивачем на адвокатський запит від 16.11.2022 року, адресований ТОВ «Беллатрікс-С».

Судом досліджено адвокатський запит позивача від 01.11.2022 року, який було направлено позивачем на адресу відповідача, з вимогою надати:

- копію податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за листопад 2021 року;

- Копію додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за листопад 2021 року;

- Копію податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за грудень 2021 року;

- Копію додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" за грудень 2021 року.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату орендної плати у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи, що договір оренди № 05502098.11.21 від 16.11.2021 року, акти приймання від 16.11.2021 року та акт повернення майна від 31.12.2021 року, а також акти надання послуг підписані відповідачем особисто та скріплені печаткою підприємства /акт від 30.11.2021 року підписаний за допомогою ЕПЦ/, а також враховуючи докази використання ТОВ «Беллатрікс-С» спірного майна на підставі відносин із відповідачем, господарський суд приходить до висновку, що наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач отримав від позивача у користування за договором оренди № 05502098.11.21 від 16.11.2021 року майно, за яке зобов`язався згідно п. 5.2 договору зобов`язався перераховувати орендну плату до 20 числа поточного місяця.

Отже, за відсутності у справі доказів оплати відповідачем наявної заборгованості по орендній платі в сумі 237 778,72 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

У зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків по орендній платі позивач нарахував до стягнення інфляційні втрати у розмірі 63 256,85 грн та 3 % річних у розмірі 7 602,40 грн. Вказані нарахування здійснено за період з 21.12.2021 року по 13.01.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку. Так, інфляційні втрати за період з 21.12.2021 року по 13.01.2023 року становлять 63 256,85 грн, а 3 % річних за вказаний період становлять 7 602,40 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких доказів та доводів від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 4 629,57 грн., що вбачається із платіжного доручення № 10234 від 18.01.2023 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Шкірсировинний завод" /ЄДРПОУ 05502098, адреса - 65025, м. Одеса, 25-й км Старокиївської дороги, 38, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2/ на користь приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" /ЄДРПОУ 23162981, адреса - 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ заборгованість за договором оренди № 05502098.11.21 від 16.11.2021 року у розмірі 308 637,97 грн /триста вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 97 копійок/, з яких: 237 778,72 грн - основний борг; 63 256,85 грн - інфляційні втрати; 7 602,40 грн - 3 % річних; та судовий збір у розмірі 4 629,57 грн /чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять гривень 57 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 11 вересня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко