Рішення

від 17.07.2023 по справі 370/2845/20

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. Справа №370/2845/20

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Захарченко Т.М.,

за участю

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ» до ОСОБА_2 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ», (далі ТОВ «ФОРЕСТ КОСТ», товариство, позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , (далі - відповідач), в якому вказав, що товариству на праві власності належить земельна ділянка (для садівництва) площею 8,2931 га з кадастровим номером 3222784200:03:014:0059, а сусідня (суміжна) земельна ділянка площею 4,1754 га з кадастровим номером 3222784200:03:016:0102 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Вказана земельна ділянка відповідача знаходиться на березі природної водойми - річки Куделя, та огороджена парканом, чим повністю перекриває вихід до природної водойми позивачу, а також іншим громадянам. Водойма знаходиться, в тому числі на земельній ділянці кадастровий номер 3222784200:03:016:1110, форма власності державна. Для проходу позивача до природної водойми, а також для забору воду, необхідної для використання земельної ділянки за призначенням (для садівництва) необхідно встановлення земельного сервітуту, оскільки доступ до водного об`єкту для нього закритий парканом відповідача. Листом від 08.09.2020 року директором ТОВ «ФОРЕСТ КОСТ» було направлено відповідачу пропозицію про укладення договору земельного сервітуту з копію договору. Однак, відповідач проігнорував вказаний лист, котрий повернувся за закінченням терміну зберігання. Так, позивач здійснив всі можливі дії щодо досудового укладення договору земельного сервітуту. Огородження парканом та неможливість пройти до природної водойми - річки Куделя порушує права позивача щодо вільного користування цією землею водного фонду, в режимі, який може бути встановлений виключно Державою, а не приватною особою. Тож, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Враховуючи наведене, посилаючись на ст. ст. 401, 402, 404 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 98, 99, 100 ЗК України, позивач просить суд встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ» право постійного безкоштовного земельного сервітуту для проходу з земельної ділянки кадастровий номер 3222784200:03:014:0059 до узберіжжя природної водойми річки Куделя через сусідню земельну ділянку кадастровий номер 3222784200:03:016:0102, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та право забору води з природної водойми, через сусідню земельну ділянку кадастровий номер 3222784200:03:016:0102, шляхом встановленим висновком земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 09.12.2020 року задоволено заяву ТОВ «ФОРЕСТ КОСТ» про забезпечення позову у даній справі та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3222784200:03:016:0102.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року ухвалу Макарівського районного суду від 09.12.2020 року скасовано та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву ТОВ «ФОРЕСТ КОСТ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.03.2021 року. Вказаною ухвалою також встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинене.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року провадження у справі відновлено для вирішення клопотання експерта, призначене судове засідання на 29.07.2021 року, яке неодноразово відкладалось.

Ухвалою суду від 09.09.2021 року клопотання судового експерта про надання додаткових документів для проведення експертизи призначеної задоволено, витребувано з Головного управління Держгеокадарсту у Київській області належним чином засвідчену копію документації із землеустрою, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.10.2021 року.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року вирішено приєднати до матеріалів справи лист-відповідь Відділу №4 Управління Держгеокадарсту у Бучанському районі, матеріали справи та долучені документи направити для продовження експертизи, провадження у справі зупинене.

Ухвалою суду від 10.03.2023 року провадження у справі відновлено у зв`язку з надходженням висновку експертизи, призначено підготовче засідання на 05.04.2023 року.

Ухвалою суду від 05.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.05.2023 року, яке було відкладене на 17.07.2023 року.

В судовому засіданні 17.07.2023 року представник позивача, адвокат Кєєр О.Л., подала письмове клопотання про долучення доказів, в якому зазначила, для належного та ефективного захисту прав позивача, представником позивача було додатково направлено на адресу відповідача, яка містить в матеріалах справи в його заяві, Лист-пропозицію стосовно укладення договору про встановлення земельного сервітуту від 12.06.2023 року та проект самого договору, на підтвердження чого надала копію вказаного Листа пропозиції, Опис поштового вкладення та Звіт про доставку листа з сайту Укрпошти, які приєднані до матеріалів справи, та з яких вбачається, що поштове відправлення повернулось за зворотною адресою по причині «за закінчення встановленого терміну зберігання». Також адвокат Кєєр О.Л. зазначила, що підтримує позовні вимоги та згодна на встановлення сервітуту за варіантом №»2 Висновком експерта №19648/21-41 від 22.02.2023 року.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, висновок експерта, суд встановив наступне.

Позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ», належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 8,2931 га з кадастровим номером 3222784200:03:014:0059, що підтверджується Витягом №227456154 від 09.10.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.34).

Відповідачу, ОСОБА_2 , належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 4,1754 га з кадастровим номером 3222784200:03:016:0102, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №233588824 від 23.11.2020 року (а.с.43), та Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.11.2020 року (а.с.42).

08.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з Листом-пропозицією (а.с.35), про укладення договору про встановлення постійного земельного сервітуту земельної ділянки 3222784200:03:016:0102, що належить відповідачу, та є сусідньою (суміжною) з земельною ділянкою позивача, та знаходиться на березі природної водойми річки Куделя, та яка огороджена парканом, чим повністю перекриває вихід позивачу та створює перешкоди в здійсненні забору води з водойми.

Як зазначив позивач, та що не заперечив і не спростував відповідач, така пропозиція була залишена без уваги відповідачем.

В ході розгляду справи представник позивача для належного та ефективного захисту прав позивача, додатково направив на адресу відповідача, яка містить в матеріалах справи в його заяві, Лист-пропозицію стосовно укладення договору про встановлення земельного сервітуту від 12.06.2023 року та проект самого договору, на підтвердження чого надав копію вказаного Листа пропозиції, Опис поштового вкладення та Звіт про доставку листа з сайту Укрпошти, та з яких вбачається, що поштове відправлення повернулось за зворотною адресою по причині «за закінчення встановленого терміну зберігання».

Як вбачається з відповіді №01-12/831 від 26.08.2020 року Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України (а.с.40) на адвокатський запит, згідно Публічної кадастрової карти України, яку використовує у своїй діяльності Управління, деякі земельні ділянки, які зазначені у запиті частково накладаються на землі водного фонду під р. Куделя (відноситься до категорії-мала річка з нормативною прибережною захисною смугою шириною 25 м, яка є лівою притокою р. Ірпінь) та її нормативною прибережною захисною смугою, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3222784200:03:016:0102 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222784200:03:016:0110.

Як вбачається з Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №19648/21-41 від 22.02.2023 року, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:03:016:0110 розташована дамба та водний об`єкт річка Куделя, яка відносить до категорії малих річок. В межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:03:016:0102 частково розташований водний об`єкт - річка Куделя. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222784200:03:014:0059 та 3222784200:03:016:0102 вкриті чагарниковою та лісовою рослинністю, мають рельєф зі значними перепадами висот (до 8 м), на земельних ділянках відсутні будь-які дороги з твердим покриттям, в тому числі ті, що ведуть до водойми на земельній ділянці з кадастровим номером 3222784200:03:016:1110.

За висновками вказаної земельно-технічної експертизи встановлено відсутність порушення меж (або накладання) меж земельної ділянки: кадастровий номер 3222784200:03:016:0102 відповідно до правовстановлюючих документів та меж земельної ділянки з кадастровим номером 111784200:03:016:1110. Ці земельні ділянки є суміжними. За висновками експертизи пропонується чотири варіанти облаштування сервітуту на земельну

ділянку з кадастровим номером 3222784200:03:016:0102, що належить ОСОБА_2 , для проходу, проїзду та для забору води від земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:03:014:0059 за призначенням (для садівництва), що належить ТОВ «ФОРЕСТ КОСТ» до природної водойми, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 111784200:03:016:1110. При цьому зауважено, що варіант №4 є найдовшим та має найбільшу площу, а варіант №2 є найкоротшим та має найменшу площу.

Так, згідно варіанту №2 встановлення сервітуту на земельну ділянку кадастровим номером 3222784200:03:016:0102 для проходу, проїзду та для забору води від земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:03:014:0059 до природної водойми, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 111784200:03:016:1110 на Додатку №3 до висновку позначений числами 7, 8, 9 10 та штриховкою жовтого кольору. Варіант №2 враховує розташування дамби на природній водоймі, є найкоротшим та має найменшу площу (Додаток №2). Площа ділянки згідно Варіанту №2, на яку пропонується встановити сервітут для проходу, проїзду та для забору води дорівнює 0.0431 га (431 кв.м.). Межі ділянки для проходу та проїзду та для забору води згідно варіанту №2 обмежені наступними лініями з координатами поворотних точок (Додаток 3. Таблиця 5). Таблиця №5:

/Назва точки/Координата Х/Координата У/Довжина лінії/Дирекційний кут/:

/ 7 / 5567100.55 / 3332668.42 / 96.95 / 105° 54 47/

/ 8 / 5567073.97 / 3332761.66 / 4.51 / 178° 12 0/

/ 9 / 5567069.46 / 3332761.80 / 98.90 / 285° 47 39/

/ 10 / 5567096.38 / 3332666.63 / 4.54 / 23° 12 13/

Вирішуючи вимоги за даним позовом суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, керуючись наступним.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно ч.5 ст. 65 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Згідно ст. 99 ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема як право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми.

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Як встановлено судом, згідно Статуту ТОВ «ФОРЕСТ КОСТ» одним із напрямків діяльності товариства є сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство, а земельна ділянка, яка належить товариству з кадастровим номером 3222784200:03:014:0059 за призначенням (для садівництва), а тому позивач задля використання даної земельної ділянки за призначенням та у відповідності до напрямку своєї діяльності просить застосувати земельної сервітур саме у виді права забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми.

Положення ч. 1-3 ст. 402 ЦК України визначають, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Аналізуючи відповідні законодавчі положення, можна прийти до висновку, що до звернення до суду із проханням встановити земельний сервітут повинна передувати спроба договірного врегулювання сервітутних правовідносин, і виключно у разі недосягнення домовленості зацікавлена особа може розраховувати на встановлення земельного сервітуту внаслідок рішення суду.

Судом встановлено, що сторонами в добровільному порядку не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту.

Так, 08.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з Листом-пропозицією (а.с.35), про укладення договору про встановлення постійного земельного сервітуту земельної ділянки 3222784200:03:016:0102, що належить відповідачу, та яка є сусідньою (суміжною) з земельною ділянкою позивача, та знаходиться на березі природної водойми річки Куделя, та яка огороджена парканом, чим повністю перекриває вихід позивачу та створює перешкоди в здійсненні забору води з водойми. Проте, така пропозиція була залишена без уваги відповідачем.

Крім того, в ході розгляду справи представник позивача для належного та ефективного захисту прав позивача, додатково направив на адресу відповідача, Лист-пропозицію стосовно укладення договору про встановлення земельного сервітуту від 12.06.2023 року та проект самого договору, на підтвердження чого надав копію вказаного Листа пропозиції, Опис поштового вкладення та Звіт про доставку листа з сайту Укрпошти, та з яких вбачається, що поштове відправлення повернулось за зворотною адресою по причині «за закінчення встановленого терміну зберігання».

Зазначені обставини в сукупності доводять факт неможливості в добровільному порядку досягнути домовленості щодо встановлення сервітуту.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (зокрема, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Досліджуючи дотримання принципу пропорційності втручання в право відповідача мирного володіння майном та непорушності права власності вважаю, що дане втручання у вигляді встановлення земельного сервітуту є необхідним в демократичному суспільстві, без його встановлення позивач не може в повному обсязі користуватися власною земельною ділянкою; це втручання відповідає вимогам законодавства, тобто не є свавільним. Передбачене положенням ст. 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України; встановлення на користь позивача земельного сервітуту (права проходу та проїзду) відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, та дотримання справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, який не позбавляється права володіння цією земельною ділянкою. Також суд звертає увагу, що обраний позивачем варіант №2 встановлення сервітуту згідно висновку земельно-технічної експертизи є цілком прийнятним, оскільки він є найменш обтяжливим, є найкоротшим та має найменшу площу.

Тож, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, висновок експерта та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2102,00 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви (а.с.1).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ» до ОСОБА_2 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту - задовольнити

Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ» право постійного безкоштовного земельного сервітуту для проходу з земельної ділянки кадастровим номером 3222784200:03:014:0059, що належить на праві власності ОСОБА_2 та право забору з природної водойми, через сусідню земельну ділянку кадастровий номер 3222784200:03:016:0102, встановленим варіантом №2 висновком земельно - технічної експертизи №19648/21-41 від 22.02.2023 року

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ» - 2102,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦГІК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2023 року.

Реквізити учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ КОСТ», адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, літ. Д код ЄДРПОУ 43672692.

ОСОБА_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.В. Косенко