Постанова

від 05.09.2023 по справі 565/12/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 565/12/19 Головуючий у 1 інстанції: Малков В. В. Провадження № 22-ц/802/725/23 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтував тим, що 18 лютого 2018 року між ним та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого він надав у позику, а ОСОБА_5 і ОСОБА_3 спільно взяли у борг 285 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21 грудня 2018 року складало 7 860 300 грн.

Термін повернення боргу визначено до 01 вересня 2018 року.

Позивач також зазначав, що він належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики і передав позичальникам ОСОБА_5 і ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 255 000 доларів США. Проте останні відмовляються у добровільному порядку виконати взяті на себе згідно договору позики зобов`язання по поверненню позики у розмірі 285 000 доларів США.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів в його користь заборгованість за договором позики у розмірі 7 860 300 грн.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року у цій справі позов задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 7 860 300 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до нього скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалено рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення позики у розмірі 7 860 300 грн відмовити. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Мороченець Я. І. апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Беляновський Р. Ю. апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції вважав, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виконали взяті на себе зобов`язання по поверненню грошових коштів за договором позики, а тому наявні підстави для солідарного стягнення грошових коштів з позичальників в користь позикодавця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи судом установлено, що 12 лютого 2018 року між позивачем у цій справі ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого позивач в період часу з 26 жовтня 2017 року по 05 грудня 2017 року надав відповідачам у позику 195 000 доларів США на купівлю 26 автомобілів (перелік автомобілів додається). На розмитнення та на додаткові витрати відповідачі просили у позику 60 000 доларів США, які позивач зобов`язувався виплатити до 20 лютого 2018 року.

Зі своєї сторони позичальники зобов`язувались повернути позикодавцю до 01 вересня 2018 року 285 000 доларів США.

Першу частину суми (не менше 30 000 доларів США) боргу позичальники зобов`язувалися виплатити до кінця березня 2018 року з послідуючою щомісячною виплатою мінімальної суми, яка складає 30 000 доларів США до повного розрахунку не пізніше 01 вересня 2018 року. Всі попередні договори не мають сили. Доданий до договору перелік автомобілів містить перелік двадцяти шести автомобілів із зазначенням дати їх купівлі (крім дати купівлі двох автомобілів), назви та VIN автомобілів. Договір є чинним (т. 1, а. с. 52-54, т. 4, а. с. 115, 116).

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області у справі призначена судова почеркознавча експертиза з метою встановлення, ким був підписаний зазначений договір (т. 2, а. с. 127, 128).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 29 вересня 2020 року рукописний запис « ОСОБА_7 » у договорі виконано відповідачем ОСОБА_3 ; встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_3 , розташований після рукописного запису « ОСОБА_7 », а також перший підпис під рукописним записом «Гроші в розмірі 255 000 $ получені» у договорі не виявилось можливим; підпис від імені ОСОБА_5 розташований після рукописного запису « ОСОБА_8 », а також другий підпис під рукописним записом «Гроші в розмірі 255 000 $ получені» у договорі, а також третій підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) виконані відповідачем ОСОБА_5 ; рукописні записи « ОСОБА_8 » та «Гроші в розмірі 255 000 $ получені» у договорі виконані відповідачем ОСОБА_5 ; встановити ким, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 чи іншою особою виконано перший підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) не виявилось можливим; встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою виконано другий підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) не виявилось можливим (т. 3, а. с. 81-89).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2019 року у справі № 127/3120/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 752/19567/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що між ним та відповідачами 18 лютого 2018 року був укладений договір позики, за умовами якого останні отримали у нього грошові кошти у розмірі 255 000 доларів США.

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду письмовий договір (т. 4, а. с. 115).

Позивач також зазначав, що в обумовлений у договорі строк позичальники грошові кошти, взяті в борг, йому не повернули.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи у вказаному договорі підписи від імені ОСОБА_5 вчинені ним, а саме підпис від імені ОСОБА_5 , розташований після рукописного запису « ОСОБА_8 », а також другий підпис під рукописним записом «Гроші в розмірі 255 000 $ получені» у договорі, а також третій підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) виконані відповідачем ОСОБА_5 , рукописні записи « ОСОБА_8 » та «Гроші в розмірі 255 000 $ получені» у договорі виконані відповідачем ОСОБА_5 . У договорі рукописний запис « ОСОБА_7 » виконано ОСОБА_3 (т. 3, а. с. 81-89).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що між позивачем і відповідачами 18 лютого 2018 року був укладений договір позики, зміст та форма договору позики відповідає вимогам ЦК України, сторони узгодили всі істотні умови щодо суми грошових коштів, строків їх повернення та скріпили договір своїми підписами. Окрім того наявність оригіналу договору у позивача свідчить про те, що боргове зобов?язання позичальниками не виконане.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено, що між ним та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів за договором позики, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Натомість відповідачі не надали суду будь-яких доказів на спростування того, що вони не укладали з позивачем договір позики та не отримували у нього грошові кошти.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставінаведеного судапеляційної інстанціїдоходить висновку,що рішеннясуду першоїінстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді