Ухвала

від 11.10.2023 по справі 565/12/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 565/12/19

провадження № 61-14416ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Мороченця Ярослава Івановича як представника ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 7 860 300,00 грн.

Кузнецовський міський суд Рівненської області рішенням від 23 жовтня 2021 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 860 300,00 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рівненський апеляційний суд постановою від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Верховний Суд постановою від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнив частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Волинський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року - без змін.

03 жовтня 2023 року адвокат Мороченець Я. І. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у цій справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі заявник на виконання пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України зазначає постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані (не правильно враховані) в оскаржуваному судовому рішенні, а саме: постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 118 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-40цс16, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 та постанова Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16.

Пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

Отже посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 118 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-40цс16, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, не заслуговують на увагу, оскільки висновки, на які посилається скаржник, не є висновками Верховного Суду у розумінні статті 263 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Отже, для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позовну заяву подано у 2019 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1 921,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у справі) тому судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 19 210,00 грн (7 860 300,00 грн х 1 %, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605,00 грн) х 200 %).

Згідно з наданої квитанції від 03 жовтня 2023 року № 0177910001 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 17 620,00 грн.

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 590,00 грн (19 210,00 грн - 17 620,00 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 1 590,00 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Мороченця Ярослава Івановича як представника ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев