Постанова

від 12.09.2023 по справі 136/532/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/532/20

Провадження № 22-ц/801/1648/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 рокуСправа № 136/532/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Стадника І. М., Якименко М. М.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за участі третьої особи Професійної спілки працівників бібліотек, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційноюскаргою Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Ситцевим Валерієм Васильовичем, на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 16 червня 2023 року в м. Іллінці суддею цього суду Шелюховським М. В., дата складення повного тексту 20 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні2020року ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом доКомунального закладу«Липовецька публічнабібліотека» Липовецькоїміської радиВінницького районуВінницької області(далі КЗ«Липовецька публічнабібліотека» Липовецькоїміської радиВінницького районуВінницької області),Липовецької міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,за участітретьої особиПрофесійної спілкипрацівників бібліотек(учасниківсправи вказаноз урахуваньпослідуючих заяв позивача,у якихвона уточнювала,збільшувала позовнівимоги тазмінювала складучасників справи) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи його тим, що з 10 липня 1979 року позивач працювала на різних посадах у Липовецькій центральній районній бібліотеці (далі Липовецька ЦРБ).

13червня 2019року наказомдиректора ЛиповецькоїЦРБ №11-ОС«Про внесеннязмін доштатного розписута поновленняна роботіпрацівників» навиконання рішення Апеляційногосуду Вінницькоїобласті від17лютого 2017року усправі №136/1401/16-ціз 01липня 2019року введеноу штатнийрозпис бібліотеки серед інших посаду бібліотекаря 1 категорії відділу збереження та використання книжкового фонду, на якій поновлено ОСОБА_1

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 була переведена на посаду діловода Липовецької ЦРБ згідно наказу директора цього закладу ОСОБА_2 від цього ж дня за №26-ОС.

27 листопада 2019 року наказом начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА ОСОБА_3 №56-ОД виведено із штатного розпису Липовецької ЦРБ посади діловода та електрика.

02 грудня 2019 року директором Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 виданий наказ № 46-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату і чисельності працівників», яким визначено скоротити чисельність і штат працівників Липовецької ЦРБ на дві штатні посади, а саме діловода та електрика; у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників внести відповідні зміни до штатного розпису, затвердивши його у новій редакції; попередити працівників про наступне звільнення з роботи згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із тим, що у Липовецькій ЦРБ відсутні вакантні посади; звільнення працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України провести до вимог діючого законодавства

28 лютого 2020 року наказом директора Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 звільнено ОСОБА_1 з посади діловода Липовецької ЦРБ із 02 березня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

22 січня 2021 року рішенням 6 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 127 Липовецьку ЦРБ перейменовано на КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та затверджено Статут даного комунального закладу у новій редакції.

Позивач вказувала, що зміни в організації праці були штучними, пов`язаними з особистим негативним ставленням до неї начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА ОСОБА_3 та директора Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 , діяльність яких вона неодноразово критикувала.

Окрім того, зауважувала, що вона є головою Професійної спілки працівників бібліотек, а тому на її звільнення згідно ст. 43 КЗпП, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» має бути отримана згода вищестоящого профспілкового органу, яким є Загальні збори, натомість рішенням Загальних зборів Професійної спілки працівників бібліотек від 15 січня 2020 року було відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 , що свідчить про порушення норм трудового законодавства з боку начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА ОСОБА_3 та директора Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 .

Пославшись навикладене,відповідно доостаточних позовнихвимог,позивач просила: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА від 27 листопада 2019 року № 56-ОД, накази директора Липовецької ЦРБ від 02 грудня 2019 року № 46-ОД про скорочення штату та від 28 лютого 2020 року № 13-ОС про звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити її на посаді діловода у КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області з 02 березня 2020 року, а також стягнути із відповідачів заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у розмірі 146 385,62 грн.

16 червня 2023 року рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Липовецької ЦРБ від 28 лютого 2020 року № 13-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода цієї бібліотеки у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді діловода у КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із 02 березня 2020 року. Стягнуто із КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54 755,10 грн. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням у частині вимог, які задоволено, КЗ «Липовецькапублічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області,посилаючись нанеповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,порушення нормпроцесуального правата неправильнезастосування нормматеріального права,в апеляційнійскарзі проситьрішення в оскаржуванійчастині скасуватита ухвалитинове судоверішення,яким відмовитиу задоволеніпозовних вимогв повномуобсязі.Зокрема скаржникпосилається нате,що рішенняПрофесійної спілкипрацівників бібліотек,яким відмовленоу наданнізгоди назвільнення ОСОБА_1 ,є необґрунтованим,а томуне повиннебратися доуваги. Крім того судом першої інстанції не враховано те, що посада діловода, яку обіймала позивач і яка згідно наказу начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА від 27 листопада 2019 року № 56-ОД та наказу директора Липовецької ЦРБ від 02 грудня 2019 року № 46-ОД підлягала скороченню була в установі єдиною, тому підстави для перевірки наявності у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі відповідно до правил, передбачених ст. 42 КЗпП України, були відсутні.

Представник позивачатакож подавапеляційну скаргу,в якій,посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши стягнуту з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 54 755,10 грн. до 184 496, 10 грн. у зв`язку з тим, що вина ОСОБА_1 у тому, що заява про поновлення на роботі розглядалась судом більше одного року відсутня.

Від представникапозивача надійшоввідзив наапеляційну скаргуКЗ «Липовецькапублічна бібліотека»Липовецької міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,у якійвін проситьвідмовити узадоволенні цієїапеляційної скарги,посилаючись нате,що попритривалий розглядсправи відзивуна позовні ЛиповцькаЦРБ,ні КЗ«Липовецька публічнабібліотека» Липовецькоїміської радиВінницького районуВінницької області неподавали,їх представникині разуне булиприсутні у судовихзасіданнях,а такожна те,що данимвідповідачем небуло наданосуду відповіднихдоказів того,що роботодавцем буларозглянута відмоваЗагальних зборівПрофесійної спілкипрацівників бібліотеку наданнізгоди назвільнення голови профспілки ОСОБА_1 та,що цявідмова нимбула визнананеобґрунтованою зпосиланням навідповідні правовінорми.

У судове засідання, належним чином повідомлені ОСОБА_1 та Професійна спілка працівників бібліотек, не з`явились, їх адвокат Ситцевой В.В., який мав бути присутнім у даному засіданні у режимі відеоконференції, на зв`язок не вийшов, натомість він був завчасно попереджений про те, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, про що вказано в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2023 року.

Представники КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області причин своєї неявки не повідомили, заяв про відкладення або про поважність причин неприбуття до суду не подали.

Неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду в оскаржуваній частині цим вимогам відповідає не в повному обсязі, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що з 10 липня 1979 по 02 березня 2020 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала у Липовецькій ЦРБ на різних посадах, зокрема на посаді старшого бібліотекаря, старшого бібліографа ІІ категорії, методиста ІІ категорії, бібліотекаря І категорії, діловода (а. с. 39-43, том 1).

09 грудня 2016 року рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у справі № 136/1401/16-ц у задоволені позову ОСОБА_1 до Липовецької ЦРБ, відділу культури і туризму Липовецької РДА про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63623800).

17 лютого 2017 року рішенням Апеляційного суду Вінницької області вище вказане рішення суду скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 року № 17-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліографа І категорії цієї бібліотеки у зв`язку із скороченням чисельності працівників; поновлено ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії Липовецької ЦРБ; стягнуто із Липовецької ЦРБ на користь ОСОБА_1 30 282, 57 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів та 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а. с. 80, том 1).

18липня 2019року постановоюВерховного Судурішення Апеляційногосуду Вінницькоїобласті від17лютого 2017року залишенобез змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83142634).

13 червня 2019 року наказом директора Липовецької ЦРБ № 11-ОС «Про внесення змін до штатного розпису та поновлення на роботі працівників» на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року у справі № 136/1401/16-ц із 01 липня 2019 року введено в штатний розпис бібліотеки такі посади: бібліограф 1 категорії, бібліотекар 1 категорії читального залу відділу обслуговування, бібліотекар 1 категорії відділу збереження та використання книжкового фонду. Поновлено ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря 1 категорії відділу збереження та використання книжкового фонду (а. с. 81, том 1).

12вересня 2019року буластворена випискаіз Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань,з якої видно,що тогож дняза №11561020000000843в даномуреєстрі зареєстрованаПрофесійна спілкапрацівників бібліотек,ідентифікаційний кодюридичної особи43227574,адреса місцязнаходження:22500,Вінницька область,Липовецький район,м.Липовець,вул.Романа Грушка,8;керівник - ОСОБА_1 ;основний видекономічної діяльності94.20-діяльність професійнихспілок (а.с.49, том 1).

17 вересня 2019 року головою Професійної спілки працівників бібліотек ОСОБА_1 директору Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 направлено повідомлення за вих. № 1, яким до відома адресата доведено інформацію про факт створення, склад та наявного обраного керівника даної первинної профспілкової організації (а. с. 51, том 1).

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 була переведена на посаду діловода Липовецької ЦРБ згідно наказу директора цього закладу від цього ж дня за №26-ОС (а. с. 43).

27 листопада 2019 року наказом начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА ОСОБА_3 виведено із штатного розпису Липовецької ЦРБ посади діловода та електрика (а. с. 87, том 2).

02 грудня 2019 року директором Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 виданий наказ № 46-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату і чисельності працівників», яким визначено скоротити чисельність і штат працівників Липовецької ЦРБ на дві штатні посади, а саме діловода та електрика; у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників внести відповідні зміни до штатного розпису, затвердивши його у новій редакції; попередити працівників про наступне звільнення з роботи згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із тим, що у Липовецькій ЦРБ відсутні вакантні посади; звільнення працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України провести до вимог діючого законодавства (а.с.82-83, том 1).

02 січня 2020 року директором Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 направлено голові Професійної спілки працівників бібліотек ОСОБА_1 подання про розірвання трудового договору з позивачем на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП (а. с. 83, том 1).

14 січня 2020 року Професійна спілка працівників бібліотек розглянула вказане питання на Загальних зборах, що підтверджується витягом з протоколу №2 (а. с. 91-92, том 1).

15 січня 2020 року головою Професійної спілки працівників бібліотек направлено повідомлення директору Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору із діловодом ОСОБА_1 за п. 1 ст. 30 КЗпП України (а. с. 84-90, том 1).

28 лютого 2020 року наказом директора Липовецької ЦРБ ОСОБА_2 звільнено ОСОБА_1 з посади діловода Липовецької ЦРБ із 02 березня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 19, том 1).

22 січня 2021 року рішенням 6 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 127 «Про перейменування Липовецької ЦРБ та затвердження Статуту у новій редакції» Липовецьку ЦРБ перейменовано на КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та затверджено Статут даного комунального закладу у новій редакції (а. с. 214, том 1).

Того ж дня рішенням 6 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 129 «Про зміну органу підпорядкування та упорядкування оплати праці бібліотек Липовецької міської ради» Липовецька міська бібліотека приєднана до КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (а. с. 211-213, том 1).

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістомст. 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п. 1 ч. ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти; член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески; профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об`єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження; профспілковий представник - керівник профспілки, її організації, об`єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу.

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено порядок надання згоди виборного профспілкового органу на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Відповідно до зазначеного порядку, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналогічні приписи містяться також в ст. 43 КЗпП України.

Згідно ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Таким чином, звільнення голови профспілки має відбуватися відповідно до загальних вимог законодавства про працю з урахуванням додаткових гарантій, визначених ст. ст. 43, 252 КЗпП України та ст. ст. 39, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

При вирішенні спору судом першої інстанції вірно враховано, що на звільнення ОСОБА_1 мала бути отримана згода вищестоящого профспілкового органу, яким є Загальні збори Професійної спілки працівників бібліотек, оскільки ОСОБА_1 була керівником цієї профспілки, натомість рішенням Загальних зборів Професійної спілки працівників бібліотек згода на звільнення ОСОБА_1 з Липовецької ЦРБ надана не була, що свідчить про незаконність її звільнення з роботи.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні належного обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Тобто, суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Наведене узгоджуєтьсяз правовимвисновком,викладеним впостанові ВерховногоСуду Українивід 01липня 2015року усправі №6-703цс15, постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19.

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2021 року у справі № 501/2694/18 вказав, що оскільки закон не розкриває зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами».

Зважаючи на те, що Липовецька ЦРБ під час звільнення ОСОБА_1 з посади діловода у даній установі допустила порушення трудового законодавства, не дотримавшись гарантій, наданих їй як голові первинної профспілкової організації Професійної спілки працівників бібліотек, суд першої інстанції, обґрунтовано визнав незаконним та скасував наказ директора Липовецької ЦРБ від 28 лютого 2020 року № 13-ОС, поновив позивача на роботі, стягнувши на її користь вказану суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік.

Доводи апеляційної скаргиКЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про необґрунтованість рішення Професійної спілки працівників бібліотек, яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки із матеріалів справи слідує, що повідомлення Професійної спілки працівників бібліотек від 15 січня 2020 року №27 (а. с. 84-90, том 1), яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , містить не тільки правове обґрунтування незаконності звільнення позивача, але й належну аргументацію такої відмови.

На підтвердження таких доводів правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався, таких доказів суду першої інстанції не надав.

Також апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», тягар доведення наявності законної підстави звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві, натомість КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області не надав суду доказів на спростування обставин, на які посилається позивач.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач під час процедури вивільнення позивача допустив порушення вимог трудового законодавства, наявність яких впливає на висновок про законність такого звільнення, зокрема, що мають місце наступні факти:

1)невиконання роботодавцем свого обов`язку щодо подальшого працевлаштування вивільнюваного працівника, а саме видання відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення, за умови наявності пропозиції останнього про можливість переведення на вакантну посаду діловода Липовецької ЦРБ та отримання згоди позивача на зазначене переведення, оскільки такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, які зазначено вище;

2)невчинення роботодавцем дій щодо перевірки наявності у працівника переважного права на залишення на роботі, а саме відповідач утримався від вчинення дій щодо проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і позивача, посада якої підлягала скороченню, оскільки займана позивачем посада була єдиною у Липовецькії ЦРБ, у даному закладі не було тотожної посади за організаційно-структурними ознаками, внаслідок чого підстави для перевірки наявності у працівника переважного права в залишенні на роботі були відсутні, аджезастосування положеньст. 42 КЗпП Україниможливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 та від 27 квітня 2023 року у справі № 136/1944/19.

За такихобставин доводи апеляційної скарги КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області у цій частині є обґрунтованими.

Однак інші доводи апеляційної скарги КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність її вини у тому, що заява про поновлення на роботі розглядалась судом більше одного року, у зв`язку з чим вона просить збільшити стягнуту з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 54 755,10 грн. до 184 496, 10 грн., не приймаються апеляційним судом до уваги, зважаючи на наступне.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Із матеріалів справи видно, що позивачем неодноразово подавались заяви про зміну підстав позову (а. с. 139, том 1), про уточнення позовних вимог, остаточне визначення складу учасників процесу та предмету спору (а. с. 5-9, том 2), знову про уточнення позовних вимог (а. с. 188-190, том 2), про збільшення розміру позовних вимог (а. с. 233-233б, том 1), про перенесення судового засідання з метою уточнення своєї позиції по справі (а. с. 38, том 2). Окрім того, у судові засідання, призначені на 11 серпня 2020 року та 22 січня 2021 року, сторони не з`явились, про що секретарем судового засідання складені довідки, у зв`язку із чим судові засіданні були відкладені (а. с. 169, 198, том 1).

Відповідно до ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

Отже, у даній справі позивач на власний розсуд розпорядилась своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вказане свідчитьпро безпідставністьвказаних доводівпозивача,адже розглядсправи тривавбільше одногороку середіншого внаслідокповедінки позивача,яка полягалау штучномузатягуванні розглядусправи,а томувірним євисновок судупершої інстанціїпро те,що підстави для стягнення з роботодавця на користь робітника середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період більше одного року відсутні.

Окрім того, згідно з ч. ч. 1, 6ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, представник позивача, заявляючи у апеляційній скарзі вимогу про збільшення стягнутої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 54 755,10 грн. до 184 496, 10 грн., фактично просить суд винести нове судове рішення у розглянутій справі за вимогами, які у цій справі не заявлялися, що є неприпустимим, оскільки остаточні позовні вимоги зводились до стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 146 385,62 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуваннямнаведеного,апеляційний судвважає,що судпершої інстанціїдійшов вірноговисновку прочасткове задоволенняпозовних вимог,однак дійшовхибного висновкупро те,що «відповідачпід часпроцедури вивільненняпозивача допустивпорушення вимогтрудового законодавства,наявність якихвпливає нависновок прозаконність такогозвільнення,а самемають місцефакти:невиконання роботодавцемсвого обов`язкущодо подальшогопрацевлаштування вивільнюваногопрацівника,а самевидання відповідачемоскаржуваного наказупро звільнення,за умовинаявності пропозиціїостаннього проможливість переведенняна вакантнупосаду діловодаЛиповецької центральноїрайонної бібліотекита отриманнязгоди позивачана зазначенепереведення;невчинення роботодавцемдій щодоперевірки наявностіу працівникапереважного правана залишенняна роботі,а самевідповідач утримавсявід вчиненнядій щодопроведення порівняльногоаналізу продуктивностіпраці ікваліфікації тихпрацівників,які залишилисяна роботі,і позивача,посада якоїпідлягала скороченню»,відтак оскаржуване рішення необхідно змінити, виключивши з його мотивувальної частини як підставу для поновлення на роботі позивача такі посилання суду.

Рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржувалось, а тому в силу вимогст. 367 ЦПК Українине переглядалось.

Що стосується судових витрат, понесених сторонами в суді апеляційної інстанції, то з огляду на положення ч. 1-2, 13 ст. 141, підпункту «в» п. 4 ч. 1ст.382 ЦПК України апеляційний суд хоча і задовольняє частково апеляційну скаргу КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області ізмінює мотивувальну частинурішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 року, проте по суті прийняте судом рішення про часткове задоволення позову залишає без змін, тому відповідно й не здійснює розподіл понесених ними витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.269, 367,374,376,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Ситцевим Валерієм Васильовичем, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального закладу«Липовецькапублічнабібліотека» ЛиповецькоїміськоїрадиВінницького районуВінницькоїобласті задовольнитичастково,рішенняІллінецькогорайонного судуВінницькоїобласті від16червня 2023року змінити,виключивши зйого мотивувальноїчастини якпідставу дляпоновлення нароботі позивачапосилання судуна недотриманняроботодавцем вимогщодо подальшого працевлаштування вивільнюваного працівника та невчинення роботодавцем дій щодо перевірки наявності у працівника переважного права на залишення на роботі.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Понесені сторонами судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ними.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: І. М. Стадник

М. М. Якименко