Ухвала

від 10.01.2024 по справі 136/532/20

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/532/20

Провадження № 6/131/42/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Шелюховського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про розстрочку виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року у справі № 136/532/20,

ВСТАНОВИВ:

Представник КЗ «Липовецька публічна бібліотека» 25.12.2023 року звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області з заявою про розстрочку виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року у справі № 136/532/20. Заява мотивована тим, що у заявника відсутня матеріальна можливість виконати рішення суду від 20 червня 2023 року, за яким з КЗ «Липовецька публічна бібліотека» стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54 755,10 грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Учасники справи в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року стягнуто з КЗ «Липовецька публічна бібліотека» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54 755,10 грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевогосамоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Судове рішення (постанова, ухвала) - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню.

Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Згідно ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України віл 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В постанові Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 ЗУ «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст.76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відсутність додаткового фінансування Липовецької публічної бібліотеки не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Також судом встановлено, що заявник звернувся до суду 25.12.2023 року, проте цивільна справа знаходиться на розгляді у Верховному суді, 20.11.2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека». Рішення суду не звернене до виконання. Однак передчасне звернення до суду заявником про відстрочку виконання рішення суду, яке ще не в стадії виконання свідчить про упереджене не сприяння виконанню рішення суду про незаконне звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку.

За наслідками розгляду заяви, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження виникнення виключних обставин, які б в розумінні ст.435 ЦПК України давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, а наведені відповідачем підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного відстрочення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що заява КЗ «Липовецька бібліотека» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про розстрочку виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року у справі № 136/532/20 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: