Ухвала

від 27.11.2024 по справі 136/532/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 136/532/20

провадження № 61-14886св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М., (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка працівників бібліотек,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 року у складі суддіШелюховського М. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 рокуу складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Стадника І. М., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - КЗ «Липовецька публічна бібліотека»), Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка працівників бібліотек, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 10 липня 1979 року позивач працювала на різних посадах у Липовецькій центральній районній бібліотеці (далі - Липовецька ЦРБ).

13 червня 2019 року наказом директора Липовецької ЦРБ № 11-ОС «Про внесення змін до штатного розпису та поновлення на роботі працівників» на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року у справі № 136/1401/16-ц з 01 липня 2019 року введено у штатний розпис бібліотеки серед інших посаду бібліотекаря 1 категорії відділу збереження та використання книжкового фонду, на якій поновлено ОСОБА_1 .

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 була переведена на посаду діловода Липовецької ЦРБ згідно з наказом директора цього закладу Юкало М. М. від 30 вересня 2019 року №26-ОС.

27 листопада 2019 року наказом начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА Терлецького Г. О. № 56-ОД виведено зі штатного розпису Липовецької ЦРБ посади діловода та електрика.

02 грудня 2019 року директором Липовецької ЦРБ Юкало М. М. виданий наказ

№ 46-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату і чисельності працівників», яким визначено скоротити чисельність і штат працівників Липовецької ЦРБ на дві штатні посади, а саме діловода та електрика; у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників внести відповідні зміни до штатного розпису, затвердивши його у новій редакції; попередити працівників про наступне звільнення з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку із тим, що у Липовецькій ЦРБ відсутні вакантні посади; звільнення працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України провести до вимог чинного законодавства України.

28 лютого 2020 року наказом директора Липовецької ЦРБ Юкало М. М. звільнено ОСОБА_1 з посади діловода Липовецької ЦРБ із 02 березня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

22 січня 2021 року рішенням 6 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 127 Липовецьку ЦРБ перейменовано на КЗ «Липовецька публічна бібліотека» та затверджено статут КЗ «Липовецька публічна бібліотека» у новій редакції.

Зміни в організації праці були штучними, пов`язаними з особистим негативним ставленням до позивача начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА Терлецького Г. О. та директора Липовецької ЦРБ Юкало М. М., діяльність яких вона неодноразово критикувала.

Вона є головою Професійної спілки працівників бібліотек, а тому на її звільнення згідно зі статтею 43 КЗпП України, статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» має бути отримана згода вищого профспілкового органу, яким є загальні збори, проте рішенням загальних зборів Професійної спілки працівників бібліотек від 15 січня 2020 року відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , що свідчить про порушення норм трудового законодавства з боку начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА Терлецького Г. О. та директора Липовецької ЦРБ Юкало М. М.

Позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу культури і туризму Липовецької РДА від 27 листопада 2019 року № 56-ОД, накази директора Липовецької ЦРБ від 02 грудня 2019 року № 46-ОД про скорочення штату та від 28 лютого 2020 року № 13-ОС про її звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді діловода у КЗ «Липовецька публічна бібліотека» з 02 березня 2020 року та стягнути з відповідачів на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 146 385,62 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 рокупозов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Липовецької центральної районної бібліотеки від 28 лютого 2020 року № 13-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода цієї бібліотеки у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді діловода у КЗ «Липовецька публічна бібліотека» з 02 березня 2020 року. Стягнено з КЗ «Липовецька публічна бібліотека» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54 755,10 грн з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Липовецька ЦРБ під час звільнення ОСОБА_1 з посади діловода допустила порушення трудового законодавства, не дотримавшись гарантій, наданих їй як голові первинної профспілкової організації Професійної спілки працівників бібліотек, тому є підстави для визнання незаконним та скасування наказу директора Липовецької ЦРБ від 28 лютого 2020 року № 13-ОС, поновлення позивача на роботі, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 року змінено, виключено з його мотивувальної частини як підставу для поновлення на роботі позивача посилання суду на недотримання роботодавцем вимог щодо подальшого працевлаштування вивільнюваного працівника та невчинення роботодавцем дій щодо перевірки наявності у працівника переважного права на залишення на роботі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, однак дійшов помилкового висновку, що «відповідач під час процедури вивільнення позивача допустив порушення вимог трудового законодавства, наявність яких впливає на висновок про законність такого звільнення, а саме мають місце факти: невиконання роботодавцем свого обов`язку щодо подальшого працевлаштування вивільнюваного працівника, а саме видання відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення, за умови наявності пропозиції останнього про можливість переведення на вакантну посаду діловода Липовецької центральної районної бібліотеки та отримання згоди позивача на зазначене переведення; невчинення роботодавцем дій щодо перевірки наявності у працівника переважного права на залишення на роботі, а саме відповідач утримався від вчинення дій щодо проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і позивача, посада якої підлягала скороченню», тому оскаржуване рішення необхідно змінити, виключивши з його мотивувальної частини як підставу для поновлення на роботі позивача такі посилання суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року КЗ «Липовецька публічна бібліотека» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, просить їх в частині задоволення позову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 760/7037/17-ц.

Суд апеляційної інстанції не виконав приписів статей 8,. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки не надав мотивовану оцінку обґрунтованості рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, не перевірив відповідність такого рішення нормам трудового законодавства, фактичним обставинам і підставам звільнення працівника, що свідчить про неповне з`ясування істотних обставин справи і вказує на невмотивованість судового рішення.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У цій справі предметом позову є скасування наказу про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ціна позову у справі становить 54 755,10 грн, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час звернення з касаційною скаргою (2 684,00 грн х 80 = 214 720,00 грн).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою відповідно до закону, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

Касаційна скарга заявника не містить посилання на випадки, визначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, як і посилання на докази на їх підтвердження.

Отже, Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою у справі, що переглядається, відкрито помилково, оскільки скарга подана на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, тому дійшов висновку про закриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги, хоча і містять посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до проваджена суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну і предмет позову, складність справи і її значення для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Оскільки Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КЗ «Липовецька публічна бібліотека» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у малозначній справі, то є підстави для закриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка працівників бібліотек, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська