Постанова

від 07.09.2023 по справі 520/1420/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 р.Справа № 520/1420/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Прем`єра" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 13.03.23 року по справі № 520/1420/23

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Прем`єра"

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.10.2022 № 1896/20-40-18-04-25 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків його податкового обов`язку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" залишено без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Головне управління ДПС у Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції вважає правомірним та таким , що не підлягає скасуванню, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається , що Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 24, код ЄДРПОУ 33410877) зареєстровано в якості юридичної особи 25.02.2005 року та є платником податків з 02.03.2005 року (а.с. 16).

22.09.2022 року (Вих. №22/09) позивачем подано до Головного управління ДПС у Харківській області заяву про відсутність можливості виконання податкового обов`язку, в якій просив прийняти рішення про неможливість ТОВ "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" своєчасного виконання податкового обов`язку (а.с. 25 28).

На підтвердження вказаних в заяві обставин заявником додано до заяви копії наступних документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, наказу від 07.06.2017 року № 45ОК про переведення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера з 07.06.2017 року, листа Служби Безпеки України від 02.09.2022 року № 70/6-2775 про відкриття кримінального впровадження, витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №22022220000002775 від 02.09.2022 року про відкриття кримінального впровадження, договору відповідального зберігання документації № 24/02 від 24.02.2022 року, акту приймання-передачі до договору відповідального зберігання документації № 24/02 від 24.02.2022 року, копія закордонного паспорта ОСОБА_1 .

За розглядом наданих заяв та документів, у зв`язку з недостатністю наданих документів, комісією щодо підтвердження можливості чи неможливості виконання обов`язків платником податків, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України та вимогами наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року № 225 Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, винесено попередні рішення щодо можливості виконання платником податків обов`язків від 04.10.2022 № 332/20-40-18-04-25 від 12.10.2022 року №455/20-40-18-04-25, якими запропоновано надати додаткові документи на підтвердження зазначеної у заяві підстави неможливості виконання платником податків податкових обов`язків (а.с. 46 53).

У зв`язку з ненаданням вичерпного переліку документів на підтвердження наявності підстав неможливості виконання платником податків податкових обов`язків додаткових документів, комісією Головного управління ДПС у Харківській області винесено рішення щодо можливості виконання платником податків обов`язків від 25.10.2022 року №1896/20-40-18-04-25 (а.с. 14 15).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Головного управління ДПС у Харківської області рішення від 25.10.2022 № 1896/20-40-18-04-25 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків його податкового обов`язку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Харківської області рішення від 25.10.2022 № 1896/20-40-18-04-25 щодо можливості виконання платником податків його податкового обов`язку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Спірні відносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами переліку документів, які платник повинен надати на підтвердження неможливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Положеннями статті 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу обов`язків, закріплених у статті 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, та в подальшому продовжено.

Отже, з 24.02.2022 та по теперішній час на території України триває воєнний стан.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Згідно з підпунктом 14 пункту 6 розділу VI зазначеного переліку Харківська міська територіальна громада входила до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) до 27.12.2022 (дата втрати чинності вказаного наказу).

Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (застосовуються починаючи з27 травня 2022 року), у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39і39-2,пунктом 46.2статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39і39-2,пунктом 46.2статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

При цьому, як вбачається зі змісту підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 69.1пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та підпункту 5пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 (далі Порядок № 225), затверджено :

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента;

Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу І Порядку № 225 Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України розроблено відповідно до підпункту 69.1пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування, та на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов`язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 1 розділу ІІ Порядку № 225 передбачено, що до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов`язків);

5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що податковою адресою, за якою ТОВ "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" здійснює свою господарську діяльність, є м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24, тобто місто в якому тривалий період велись активні бойові дії, колегія суддів вважає, що позивач, як платник податків, у разі відсутності у нього можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, має право звернутися до відповідача, як контролюючого органу, з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Заява має містити:

повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) платника податків;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

податкову адресу платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається заява;

дату подання заяви;

чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов`язків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів;

вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ);

які саме податкові обов`язки не мав / не має можливості виконати платник податків;

інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов`язки, або інформацію щодо обставин, пов`язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації;

підписи платника податку - фізичної особи або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За наявності інших документів, інформації, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, платники податків - юридичні особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, надають такі документи (копії документів).

Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджено також Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, відповідно до якого такими документами є:

1. Акт, що засвідчує факт пожежі, складений відповідно до вимог пункту 7Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030.

2. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі його знищення відповідно до Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 599).

3. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі викрадення основних засобів або руйнування/втрати майна.

4. Інші документи, складені відповідно до вимог підпунктів 14,15пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326.

5. Документ, що підтверджує відсутність коштів на банківських рахунках платника податків (виписка з рахунків клієнта банку на дату подання до банку розрахункового документа на сплату податків).

6. Копія наказу підприємства про призупинення роботи підприємства та його працівників або встановлення простою в роботі підприємства, викликане обставинами непереборної сили (із зазначенням дати початку і закінчення такого призупинення (за можливості)).

7. Документ або повідомлення оператора поштового зв`язку (вказується посилання на офіційну сторінку оператора, де розміщене таке повідомлення), що підтверджує призупинення функціонування оператора поштового зв`язку та/або об`єктів поштового зв`язку на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

8. Документ або повідомлення банку (вказується посилання на офіційну сторінку банку, де розміщене таке повідомлення), що підтверджує призупинення роботи банку або його відокремлених підрозділів та/або платіжних систем у зв`язку із введенням воєнного стану.

9. Копії платіжних доручень (розрахункових та інших документів щодо ініціювання переказу коштів) або їх скріншот (знімок екрану) платника податків на сплату узгоджених сум грошових зобов`язань, податкового боргу, поданих до банку, що залишилися невиконаними, оскільки кошти не були зараховані до бюджету у зв`язку з відключенням банку від системи електронних платежів або порушенням у роботі системи авторизації банку. Надається разом із документом або повідомленням, зазначеним у пункті 8 цього Переліку.

10. Документ або повідомлення (вказується посилання на офіційну сторінку банку, де розміщено таке повідомлення), що підтверджує вимушене призупинення роботи головних управлінь Казначейства у зв`язку з введенням воєнного стану.

11. Повідомлення, що підтверджує аварійне (незаплановане) відключення постачання електроенергії в умовах воєнного стану, суб`єкта господарювання до сфери обслуговування якого належить таке підприємство, зокрема скріншот повідомлення в месенджер (Viber, Telegram тощо) і мобільних додатках.

12. Документ, що підтверджує вимушене відключення надання послуг глобальної мережі Інтернет, пов`язане з введенням воєнного стану, що унеможливило надання податкової звітності в електронній формі (інформаційне повідомлення інтернет-провайдера).

13. Документи, що свідчать про пошкодження, знищення, втрату майна, що знаходиться на балансі підприємства і є об`єктом оподаткування, єдиним джерелом для сплати податків або яке перебуває у податковій заставі (акт про надзвичайну подію, інвентаризаційний опис, протокол інвентаризаційної комісії, підписаний представником територіального органу ДСНС, згідно з якими відбувається відображення таких подій у бухгалтерському обліку та викладаються фактичні події, зазначаються понесені матеріальні втрати (перелік майна, його вартість); заява до правоохоронних органів; акт незалежного оцінювача; наявність страхового полісу, заява про страховий випадок тощо).

14. Документи, що свідчать про акти мародерства, грабежу, рейдерства, захоплення майна та примусове захоплення приміщення (копія заяви до територіального органу внутрішніх справ та документ, виданий відповідним правоохоронним органом щодо реєстрації кримінального провадження тощо).

15. Документи, що свідчать про подання заяви до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та реєстрації кримінального провадження за результатами розгляду такої заяви.

16. Документи, що свідчать про пошкодження, втрату, знищення, зіпсуття документів бухгалтерського обліку або неможливості їх вивезення з територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації (інформація про подання до контролюючого органу повідомлення згідно пункту 44.5статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України, повідомлення про неможливість вивезення первинних документів згідно пункту 69.28пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

17. Подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія).

Так, керуючись підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та вимогами Порядку № 225 позивачем до ГУ ДПС у Харківській області надано заяву про відсутність можливості виконання податкового обов`язку від 22.09.2022 № 22/09, зміст якої відповідає вимогам пункту 3 розділу ІІ Порядку № 225.

До заяви платником податків надано документи:

- виписка з ЄДРПОУ;

- копія наказу від 07.06.2017р. № 45 ОК;

- копія повідомлення про відкриття кримінального провадження;

- копія Договору відповідального зберігання документації, від 24.02.2022 р. № 24/02 з актом;

- копія закордонного паспорта.

Відповідно до частини 1 розділу III Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України заява платника податків у довільній формі та відповідні документи (копії документів) розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення. Платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов`язків.

У разі недостатності документів (копій документів), що підтверджують неможливість виконання у платника податків податкових обов`язків, контролюючий орган направляє попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Попереднє рішення) за формою, що додається, з пропозицією щодо надання платником податку конкретних додаткових документів (копій документів) на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків.

Попереднє рішення має бути направлене платнику податків не пізніше 20 календарних днів з дня, наступного за днем отримання контролюючим органом заяви та відповідних документів (копії документів), інформації у порядку передбаченому пунктом 3 цього розділу.

Платник податку може подати до контролюючого органу додаткові документи (копії документів) обґрунтування / пояснення на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем отримання попереднього рішення.

Додаткові документи (копії документів) обґрунтування / пояснення розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання.

Якщо платник податку не надав додаткових документів (копій документів), обґрунтувань / пояснень на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання податкових обов`язків, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення на підставі попередньо поданої платником податків заяви, документів (копій документів) та інформації, що можуть бути використані для підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податку своїх податкових обов`язків.

Контролюючий орган у разі потреби може звертатися до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах.

Обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

На виконання приписів пункту 3 вказаного Порядку контролюючий орган направляє попереднє рішення та рішення платнику податків у порядку, встановленому статтею 42глави 1 розділу II Кодексу.

Направлення попереднього рішення та рішення шляхом його надіслання до Електронного кабінету платника податків здійснюється з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до Електронного кабінету.

Попереднє рішення та рішення, надіслане контролюючим органом до Електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо воно сформовано з дотриманням вимог, встановлених розділом II Кодексу.

За результатами розгляду наданої заяви та документів, Комісією щодо підтвердження можливості чи неможливості виконання обов`язків платником податків, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та вимогами наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року №225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків», винесено попереднє рішення від 04.10.2022 №332/20-40-18-04-25, в якому з посиланням на недостатність документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, запропоновано фактично надати загальний перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків юридичної особи своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі податкового агента, який складається з 17 пунктів, тобто всіх, які передбачені відповідним Переліком.

Вирішуючи спір необхідно зважити на те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності поданої заяви прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду документів, які необхідно надати на підставі наведеного аналізу попередньо наданих, які відповідач вважає недостатніми для задоволення заяви. Вживання податковим органом загального посилання на Порядок № 225 з перерахуванням усіх документів, які він містить, без наведення відповідної підстави є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів, яких саме не достає, а не всіх, які тільки передбачені Порядком № 225.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до порушення принципу юридичної визначеності. Отже, є неприйнятним.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку неконкретизації переліку документів у попередньому рішенні платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про можливість своєчасного виконання платником податків своїх податкових зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18.

Вищенаведена правова позиція узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2019 по справі №140/2160/18, від 27.04.2023 по справі № 460/8040/20, від 20.06.2023 по справі № 200/6012/20-а, згідно яких загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Враховуючи, що рішення від 04.10.2022 № 332/20-40-18-04-25 не містить чіткого переліку документів, які мав подати позивач для прийняття позитивного рішення, а лише дублюєв цілому зміст Переліку документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, незважаючи на надані документи, та не надаючи їм вмотивовану оцінку (реальність відомостей цих документів, а також правильність їх складання не поставлена контролюючим органом під сумнів та не спростована), слід дійти висновку про його необґрунтованість та невмотивованість.

Також, колегією суддів взято до уваги, що у спірних відносинах контролюючий орган у разі потреби відповідно до вимог Порядку № 225 мав можливість звернутися до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах, однак, цього зроблено не було.

Крім того, обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається саме на контролюючий орган, який в силу вищенаведених вимог Порядку № 225 приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Таким чином, прийняття невмотивованого попереднього рішення у спірних відносинах не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України та Порядком № 225, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування в подальшому рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 455/20-40-18-04-25 від 12 жовтня 2022 року щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов`язання.

Так, фактично загальний висновок контролюючого органу, виходячи із змісту оскаржуваного рішення, зводиться до ненадання вичерпного переліку документів на підтвердження наявності підстав неможливості виконання платником податків податкових обов`язків додаткових документів.

Колегією суддів встановлено , що зміст поданої позивачем заяви щодо неможливості виконання податкових обов`язків, стосувався того, що після початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, у зв`язку з ворожими обстрілами м. Харкова з перших днів військової агресії, з метою уникнення негативних насідків збройного конфлікту, для збереження життя працівників ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА», працівникам було надано можливість на власний розсуд вирішити питання щодо продовження праці на підприємстві, евакуації чи вибуття у відпустку, що підтверджується копією наказу від 07.06.2017р. № 45 ОК. Згідно з Договором відповідального зберігання документації від 24.02.2022 р. № 24/02, укладеного між ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА» та гр. ОСОБА_1 , та Акту приймання-передачі до Договору ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА» у якості поклажодавця передало гр. ОСОБА_1 на відповідальне зберігання документи, створені у процесі діяльності підприємства, а саме: документи покупців за 4 квартал 2021 року: Видаткові накладні покупцям за 4 квартал 2021р.; Товаро- транспортні накладні на відвантаження за 4 кв. 2021 р.; Акти надання послуг замовникам за 4 квартал 2021 р.; Документи постачальників за 4 квартал 2021 року: Накладні від постачальників на отримання ТМЦ за 4^:вартал 2021 р.; Товаро-транспортні накладні на отримання ТМЦ за 4 кв. 2021 р.; Акти надання послуг від постачальників за 4 квартал 2021 р.; Касові документи за 2021 р.; Документи покупців за січень-лютий 2022 року: Видаткові накладні покупцям за січень-лютий 2022 р.; Товаро-транспортні накладні на відвантаження за січень-лютий 2022 р.; Акти надання послуг замовникам за січень-лютий 2022 р.; Документи постачальників за січень-лютий 2022 року: Накладні від постачальників на отримання тмц за січень-лютий 2022 р.; Товаро-транспортні накладні на отримання ТМЦ січень-лютий 2022 р.; Акти надання послуг від постачальників за січень-лютий 2022 р.; Касові документи за січень-лютий 2022 р. 24.02.2022 р., гр. ОСОБА_1 , вибула з м. Харкова, до м. Мерефи, а 11.03.2022 р. - вибула до Республіки Польща, що підтвегрджуг€ться відміткою у закордонному паспорті .

Тобто , саме у зв`язку із відсутністю доступу до зазначених документів, ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА» було позбавлене можливості виконати конкретні податкові зобов`язання з подання звітності та сплати податків за наступні податкові періоди: податкова декларація з податку на прибуток підприємств з додатками за 2021 рік; податок на прибуток за 2021 рік; уточнення поданої 14.02.2022 р. фінансової звітності за 2021 рік у зв`язку з виявленими

помилками; податкова декларація з екологічного податку за 1 квартал 2022 року з додатками; екологічний податок за 1 квартал; податкова декларація з податку на прибуток підприємств з додатками за 1 квартал 2022 року; податок на прибуток за 1 квартал 2022 року; фінансова звітність підприємства за 1 квартал 2022 року; податкова декларація з податку на прибуток підприємств з додатками за півріччя 2022 року; податок на прибуток за півріччя 2022 року; фінансова звітність підприємства за півріччя 2022 року; податкова декларація з екологічного податку за 2 квартал 2022 року з додатками; екологічний податок за 2 квартал; звітність за 9 місяців 2022 року.

Зі змісту підпункту 3 пункту 1 розділу II Порядку №225 випливає, що підставою неможливості виконання платником податків своїх податкових обов`язків є неможливість використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням, уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень.

Колегія суддів зазначає , що саме вивезення документів, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків, як одну із визначених п.п. 3 п. 1 розділу II Порядку підстав неможливості виконання податкових обов`язків зазначив у своїй заяві позивач та надав до податкового органу документи в підтвердження цього.

Отже, вказане свідчить про встановлення причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними в заяві обставинами та безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та не можливістю виконання ним податкового обов`язку саме на підставі підпункту 3 пункту 1 розділу II Порядку №225, що безпідставно не враховано податковим органом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначає , що відповідач, приймаючи спірне рішення, не навів жодних зауважень щодо поданих позивачем документів, не вказав, які документи конкретно необхідно подати для отримання позитивного для підприємства рішення, тощо.

Посилання суду першої інстанції на те, що реєстрація позивачем податкових накладних з лютого 2022 року по теперішній час, а також подання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - липень 2022 року, вересень - грудень 2022 р. свідчать про можливість виконання позивачем як платником податків свого податкового обов`язку є помилковими , оскільки перелік поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - липень 2022 року, вересень - грудень 2022 р. відрізняється податкових зобов`язань, виконати які позивач не мав можливості. Так, гр. ОСОБА_1 передані не всі без виключення документи підприємства, а лите ті, що зазначені у договорі відповідального зберігання від 24.02.2022 р. № 24/02.

У зв`язку із відсутністю доступу до зазначених документів, ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА» було позбавлене можливості виконати конкретні податкові зобов`язання з подання звітності та сплати податків за наступні податкові періоди: податкова декларація з податку на прибуток підприємств з додатками за 2021 рік; податок на прибуток за 2021 рік; уточнення поданої 14.02.2022 р. фінансової звітності за 2021 рік у зв`язку з виявленими помилками; податкова декларація з екологічного податку за 1 квартал 2022 року з додатками; екологічний податок за 1 квартал; податкова декларація з податку на прибуток підприємств з додатками за 1 квартал 2022 року; податок на прибуток за 1 квартал 2022 року; фінансова звітність підприємства за 1 квартал 2022 року; податкова декларація з податку на прибуток підприємств з додатками за півріччя 2022 року; податок на прибуток за півріччя 2022 року; фінансова звітність підприємства за півріччя 2022 року; податкова декларація з екологічного податку за 2 квартал 2022 року з додатками; екологічний податок за 2 квартал; звітність за 9 місяців 2022 року.

Відсутність зазначених документів не означає абсолютну неможливість виконання позивачем усіх без виключення податкових зобов`язань. Конкретні податкові зобов`язання, які позивач не мав можливості виконати чітко зазначені у заяві до контролюючого органу, а також у позовній заяві.

Крім того, приймаючи рішення про можливість чи неможливість виконання платником податкового обов`язку, контролюючий орган повинен був враховувати ті обставини, які існували на час прийнятті такого рішення.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеної вище норми КАС України, відповідачем, як суб"єктом владних повноважень, не було доказано правомірності прийняття свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів дійшла висновку , що оскаржуване рішення відповідача не можливо визнати обґрунтованим, а, отже, таке рішення не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені ч.2 ст.2 КАС України, що є підставою для його скасування.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд можевийти за межі позовнихвимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету міністрів ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що з метою повного та всебічного захисту прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА", враховуючи приписи частини 2 статті 9 КАС України , необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати контролюючим орган прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" свого податкового обов`язку.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2684,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 4026,0грн , що підтверджується платіжними дорученням.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено , відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2684,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 4026,0грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 по справі № 520/1420/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.10.2022 № 1896/20-40-18-04-25 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків його податкового обов`язку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ПРЕМ`ЄРА" свого податкового обов`язку.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Прем`єра" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір за подачу позову в розмірі 2684,0грн та за апеляційну скаргу в розмірі 4026,0 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 12.09.2023 року