Рішення

від 07.09.2023 по справі 383/948/23

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/948/23

Номер провадження 2/383/340/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Могиленко В.М.,

представника позивача адвоката Попович С.М.,

представника відповідача адвоката Боруш А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Фролова Олега Леонідовича про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 черезпредставника адвоката ПоповичСвітлану Михайлівнузвернувся досуду зпозовом до Селянського (фермерського) господарства Фролова Олега Леонідовича, в якому просив визнати недійсним типовий договір оренди землі від 15.05.2013 року, укладений між ним та селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 6,6906 га. з кадастровим номером 3520882800:02:000:0337, скасувавши державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) щодо вказаної земельної ділянки, зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора Демецької Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9737510 від 06.01.2014 року, припинивши речове право права оренди земельної ділянки площею 6,6906 га, з кадастровим номером 3520882800:02:000:0337.

Позов мотивовано тим, що 15.05.2013 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 було укладено типовий договір оренди землі на земельну ділянку площею 6,6906 га, кадастровий помер 3520882800:02:000:0337, що знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

В квітні 2023 року позивачу стало відомо про наявність обтяжень щодо вказаної земельної ділянки, а тому 02.05.2023 року звернувся до суду для його скасування. 12.05.2023 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області в справі №1-8/2006, провадження №1-в/383/51/23 скасовано арешт на вищевказану земельну ділянку, який був накладений згідно постанови державного виконавця Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області від 17.10.2008 року.

Оскільки на момент укладення договору оренди землі від 15.05.2013 року та по 12.05.2023 року діяло обтяження у вигляді арешту земельної ділянки, тому оспорюваний договір оренди землі порушує права позивача як власника земельної ділянки.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.06.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.24-25).

29.06.2023 року представник відповідача адвокат Боруш А.О. направив відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просив відмовити. В обгрунтування заперечень стосовно відсутності підстав для визнання правочину недійсним зазначив, що позивач не вказує, яку конкретно норму матеріального права порушено з боку відповідача під час укладення спірного договору оренди землі, що має наслідком для визнання такого правочину недійсним. За наявності реальних обтяжень та заборон станом на момент укладення оспорюваного правочину, державний реєстратор не мав би підстав та можливості для державної реєстрації права оренди відповідача на вказану земельну ділянку. Правомірність рішення державного реєстратора презюмується, а доказів його оскарження матеріали справи не містять. Матеріали позову не містять доказів порушення вимог, додержання яких с необхідним для чинності оспорюваного правочину. Стосовно відсутності порушення прав позивача зазначив, що відповідач є належним орендарем, виконує свої обов`язки за договором оренди землі у повному обсязі. Позивач не довів жодним доказом порушення відповідачем його прав та законних інтересів як під час укладення, так і протягом усього періоду дії договору оренди землі. Волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі було вільним, а дії останнього спрямовані на реальне настання тих правових наслідків, які позивач бажав досягнути. Крім того, позивач, як власник земельної ділянки та орендодавець за договором, гарантував відповідачу, як орендарю, відсутність будь-яких обтяжень та інших прав третіх осіб на земельну ділянку. Також зазначив, що виконавче провадження №4929973, в рамках якого накладено арешт, завершено 03.11.2008 відповідно до п.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, у разі завершення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається. Таким чином, з 03.11.2008 року підстави для існування арешту відпали, а його чинність мала формальний характер. Стягувачем за даним виконавчим провадженням була Веселівська сільська рада Бобринецького району, права якої у межах виконавчого провадження поновлені у повному обсязі та яка не зверталася до суду з вимогами про оскарження оспорюваного правочину у зв`язку із порушенням її прав як стягувача. Вчинення дій позивачем стосовно земельної ділянки, які полягали в укладенні договору оренди після 4,5 років з моменту завершення виконавчого провадження, жодним чином не порушували права Веселівської сільської ради та самого позивача, волевиявлення якого на укладення такого правочину було вільним та спрямованим на настання реальних наслідків. Щодо заборони суперечливої поведінки та принципу добросовісності зазначив, що позивач у грудні 2016 року вже звертався до суду із позовом до відповідача про розірвання оспорюваного договору оренди землі, зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2013 по 2016 роки, у задоволенні якого рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.04.2018 року у справі №383/1099/16-ц було відмовлено. Отже, поведінка позивача, який отримував орендну плату у визначеному сторонами порядку, щодо оспорювання договору оренди землі через десять років після його укладення та належного виконання не виповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність (а.с.33-38).

Крім того, представник відповідача адвокат Боруш А.О. подав заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивач як сторона за оспорюваним правочином мав право звернутися до суду із позовом про визнання правочину недійсним з моменту його укладення 15.05.2013 року, однак звернувся до суду з вказаним позовом лише 20.05.2023 року, тобто через 10 років. При цьому, позивач не оспорює обставин укладення спірного договору оренди землі та його виконання сторонами, а також факти отримання орендної плати від відповідача на умовах визначених договором (а.с.82-87).

Представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,69 га, кадастровий номер 3520882800:02:000:0337, розташованої на території Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-КР №042941, виданого 12.10.2001 року Веселівською сільською Радою народних депутатів (а.с.14-15).

З копіївитягу зДержавного земельногокадастру проземельну ділянкувід 10.03.2023року №НВ-3500188782023,вбачається,що наземельну ділянку кадастровий номер 3520882800:02:000:0337, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 накладено арешт, державну реєстрацію яких проведено 24.06.2005 року та 17.10.2008 року (а.с.8-9).

Між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Селянським (фермерським) господарством Фролова Олега Леонідовича укладено типовий договір оренди землі від 15.05.2013 року на строк двадцять п`ять років, за яким об`єктом оренди є земельна ділянка, площею 6,6906 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882800:02:000:0337, що підтверджується копією вказаного типового договору оренди землі (а.с.5-6).

Пунктом 43 Договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною 21.12.2013 року, номер запису про інше речове право: 4173209, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №16082887 від 14.01.2014 року (а.с.12-13).

У пунктах 6, 7, 26 Договору сторони погодили, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; відсутні інші особливості об`єкту оренди, які можуть вплинути на орендні відносини; на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Згідно п.27 Договору передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Пунктом 29 Договору передбачені обов`язки орендодавця, зокрема передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору.

Судом встановлено, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.05.2023 року у справі №1-8/2006, яка набрала законної сили 12.05.2023 року, зокрема скасовано арешт, який був накладений згідно постанови про накладення арешту на майно обвинуваченого від 15.06.2005 року слідчим прокуратури Бобринецького району Буч Р., а саме на земельну ділянку площею 6,6906 га, кадастровий номер: 3520882800:02:000:0337, яка розташована на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (колишньої Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області), яка належить ОСОБА_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 042941, а також скасовано арешт, який був накладений згідно постанови державного виконавця Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області від 17.10.2008 року, а саме на земельну ділянку площею 6,6906 га, кадастровий номер 3520882800:02:000:0337, яка розташована на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (колишньої Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області), яка належить ОСОБА_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 042941 на підставі виконавчого листа №1-8 виданого 13.09.2007 року Боринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Веселівської сільської ради Бобринецького району в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 32748 гривень.

З ухвалисуду від 12.05.2023 року також встановлено, що арешти на належну позивачу на праві власності земельну ділянку площею 6,6906 га, кадастровий номер: 3520882800:02:000:0337, накладені з метою забезпечення права Веселівської сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області на відшкодування шкоди.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у цивільному процесі передбачені ч.4 ст.82 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст.12 ЦПК).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини сторін землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України про правочини.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з наданих суду доказів встановлено, що оспорюваний договір оренди землі укладений під час дії арешту вказаного майна, накладеного в інтересах стягувача Веселівської сільської ради для забезпечення його вимог.

Таким чином, права з метою забезпечення яких був накладений арешт, не належали позивачу, а тому укладенням спірної угоди під час дії арешту не було порушено прав позивача, так як вони виникають в силу накладення арешту у стягувача.

Формальне посилання позивача на існування арешту під час укладення ним оспорюваного договору оренди землі не призводить до недійсності такої угоди, адже не порушує прав позивача.

Крім того,суд звертаєувагу нате,що допред`явлення позовусторони виконувалидосягнуті міжними домовленості,зафіксовані вумовахтипового договору оренди землі від 15.05.2013 року (відповідач володів і користувався земельною ділянкою та сплачував за неї позивачу орендну плату), про що зокрема також свідчить рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.04.2018 року у справі №383/1099/16-ц, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до селянсько-фермерського господарства Фролова Олега Леонідовича про розірвання вказаного договору оренди землі, зобов`язання повергнути земельну ділянку та стягнення орендної плати (а.с.77-79).

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 23.06.2020року усправі №696/1693/15-цзазначає,що судимають керуватисявимогами пункту6частини першоїстатті 3ЦК Українита враховуватизагальні засадицивільного законодавства,зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 надав таке тлумачення п.6 ст.3 ЦК України: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав 15.05.2013 року договір оренди землі, а згодом, більше як через 10 років після його укладення та виконання сторонами, пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечить попередній поведінці позивача (отриманню плати за користування земельною ділянкою протягом довготривалого часу) і є недобросовісною.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що права позивача не були порушені внаслідок укладення договору оренди землі під час дії арештів об`єкта оренди, а тому захисту не підлягають.

За таких обставин вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні первісної вимоги про визнання недійсним договоруоренди землі,тому похіднівимоги проскасування державноїреєстрації таприпинення речовогоправатакож задоволенню не підлягають.

Представник відповідача заявив про застосування строків позовної давності, про що подав окрему заяву (а.с.83-84).

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Встановлено, що позивач не оспорює обставин укладення спірного договору оренди землі та його виконання, тому початком перебігу позовної давності є день укладення між сторонами оспорюваного договору, тобто 15.05.2013 року. З даним позовом позивач звернувся до суду лише 30.05.2023 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. При цьому, із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач до суду не звертався.

Разом з тим, відмова у позові з підстав пропуску строку позовної давності можлива тоді, коли порушене право підлягає захисту, але пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

У випадку безпідставності позовних вимог, суд відмовляє саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Враховуючи, що суд відмовляє в позові за безпідставності вимог, позовна давність застосуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Фролова Олега Леонідовича про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство Фролова Олега Леонідовича, код ЄДРПОУ 24712124, місцезнаходження: с. Новомиколаївка Кропивнцький район Кіровоградська область, п.і.27248.

Повне судове рішення складено 11.09.2023 року.

Суддя В.В. Бондаренко