Рішення

від 07.09.2023 по справі 638/1044/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/1044/23

Провадження № 2/638/2168/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

07.09.2023 Дзержинський районний суду м. Харкова в складі

головуючої судді Штих Т.В.,

за участі секретаря Зайченка Р.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНТЕРБУД-МД» про стягнення заробітної плати,-

встановив:

Позивачка звернуласядо Дзержинськогорайонного судуміста Харковаз позовомдо Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНТЕРБУД-МД» про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона починаючи з 26 листопада 2020 року по 04 листопада 2021 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді директора. Під час виконання трудових обов`язків власник товариства посилався на скрутне матеріальне становище та не виплачував заробітну плату та вихідну допомогу. Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 04 листопада 2021 року у сумі 53310,87 гривень, вихідну допомогу у сумі 29500,00 гривень та середній заробіток за затримку проведення розрахунку за шість місяців у розмірі 177000,00 гривень.

Вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, надала заяву заяву, де просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив. Відзив на позов не надано. Будь-яких розрахунків не надано.

Відповідно до ухвали від 13 лютого 2023 року провадження у справі відкрите у спрощеному провадженні.

23 серпня 2023 року позивачка надала повторно заяву про розгляд справи за її відсутності.

Справа розглядається в порядку ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін у справі, дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістомст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями12,13,77 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 3-к від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків директора ТОВ « ІНТЕРБУД-МД» з 26 листопада 2020 року згідно до Рішення учасника № 3 ТОВ « ІНТЕРБУД-МД» 26 листопада 2020 року.

Відповідно до наказу № 1 від 03 травня 2021 року доручено ОСОБА_1 виконувати протягом встановленої тривалості робочого дня поряд з роботою, визначеної трудовим договором, додаткової роботи за посадою головного бухгалтера за додаткову плату. Встановити ОСОБА_1 щомісячну доплату за виконання додаткової роботи в порядку суміщення посад у розмірі, визначеному « Додатковим согласшением» № 1 від 03 травня 2021 року до « трудового договору № від р.»

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка не містить обов`язкових реквізитів, зокрема дати видачі вказаної довідки, заробітна плата за період з травня по жовтень 2021 року включно складала 208808,01 гривна. Вказана сума не відповідає позовним вимогам.

Суд вважає, що на підставі вказаних доказів, суд самостійно позбавлений можливості обрахувати, перевірити суми позовних вимог, суд обмежений документами, які надала позивачка, і відомості у вказаних документах не відповідають позовним вимогам. Більш того розрахунок в самій позовній заяві не відповідає вимогам розрахунку при вказаних позовних вимогах.

Суд окремо звертає увагу на той факт, що з наданої до суду довідки не вбачається чи виплачувалась з вказаної суми 208808,01 гривен будь яка сума позивачці, що входить ( які познаки, з чого складається вказана сума) у вказану суму, та чому сума позовних вимог суттєво відрізняється від наданих вихідних даних.

Суд зауважує, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії без номеру, яка видана ОСОБА_1 , не містить обов`язкових реквізитів, відсутні дані на підставі чого видана дана довідка, тому вона є неналежний доказ у даній цивільній справі, так як на підставі вказаної довідки можуть виникнути інші правові відносини між сторонами, можливо з приводу нарахування чи виплати пенсії позивачці.

Тому суд самостійно не може обрахувати заробітну плату, вихідну допомогу та суму за затримку проведення розрахунку.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідност. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідност. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237цьогоКодексуроз`яснив, що застаттею 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень згаданого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015р. та від 01.03.2017р. у справі № 635/2084/16-ц.

Відповідно до п. 2, 5 вказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка в свою чергу визначається виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 4. Порядку, обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховується компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, тощо.

Для обрахунку всіх вказаних виплат позивачка не надала належних довідок та документів, а проведений самостійно у позовні заяві розрахунок не відповідає даним з довідки, яку надано позивачкою для обчислення пенсії.

Виходячи з вказаного правового регулювання, суд приходить до висновку, про наявність підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст. ст.47,116,117,233КЗпП України, керуючись ст. ст.10,12,13,77,141,263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНТЕРБУД-МД» про стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12 вересня 2023 року.

Головуюча Т.В. ШТИХ.