Постанова

від 19.01.2024 по справі 638/1044/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2024 року

м. Харків

справа № 638/1044/23

провадження № 22-ц/818/208/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-МД»

розглянувши упорядку ст.369ЦПК Українив м.Харкові безповідомлення учасниківсправи цивільнусправуза апеляційноюскаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2023 року ухвалене у складі судді Штих Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначено, що вона починаючи з 26 листопада 2020 року по 04 листопада 2021 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді директора. Під час виконання трудових обов`язків власник товариства посилався на скрутне матеріальне становище та не виплачував заробітну плату та вихідну допомогу. Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 04 листопада 2021 року у сумі 53310,87 гривень, вихідну допомогу у сумі 29500,00 гривень та середній заробіток за затримку проведення розрахунку за шість місяців у розмірі 177000,00 гривень. Вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що для обрахунку всіх вказаних виплат позивачка не надала належних довідок та документів, а проведений самостійно у позовні заяві розрахунок не відповідає даним з довідки, яку надано позивачкою для обчислення пенсії.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 ,який дієв інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просив рішення скасувати, та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, позивачка надала належні та допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості відповідача з виплати на її користь заробітної плати, проте суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами до ч. 13 статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогамзакону судоверішення відповідаєв повніймірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу № 3-к від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків директора ТОВ « ІНТЕРБУД-МД» з 26 листопада 2020 року згідно до Рішення учасника № 3 ТОВ « ІНТЕРБУД-МД» 26 листопада 2020 року.

Відповідно до наказу № 1 від 03 травня 2021 року доручено ОСОБА_1 виконувати протягом встановленої тривалості робочого дня поряд з роботою, визначеної трудовим договором, додаткової роботи за посадою головного бухгалтера за додаткову плату. Встановити ОСОБА_1 щомісячну доплату за виконання додаткової роботи в порядку суміщення посад у розмірі, визначеному Додатковою угодою № 1 від 03 травня 2021 року до « трудового договору № від р.»

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка не містить обов`язкових реквізитів, зокрема дати видачі вказаної довідки, заробітна плата за період з травня по жовтень 2021 року включно складала 208808,01 гривна. Вказана сума не відповідає позовним вимогам.

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами КЗпП України, та постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року які вірно застосовані судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідност. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідност. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995№ 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Як вбачається з пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 розділу IV Порядку вбачається, що обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд дав належну оцінку наданим позивачкою доказам та обґрунтовано вважав, що надана позивачкою довідка про заробітну плату для обчислення пенсії без номеру не є належним та допустимим доказом у справі.

Зазначена довідка не містить обов`язкових реквізитів та складена з порушенням правил первинного бухгалтерського обліку, а саме не містить даних про суму нарахованої заробітної плати та відрахованих обов`язкових платежів у вигляді податків та зборів.

Крім того, звертаючись до суду з дійсним позовом ОСОБА_1 не навела підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги позивачці при звільненні та доказів на підтвердження зазначених підстав.

Належних та допустимих доказів нарахування сум про стягнення яких заявлено у позові, відображених в бухгалтерському обліку суду також не надано. А проведений самостійно у позовні заяві розрахунок не відповідає даним з довідки, яку надано позивачкою для обчислення пенсії.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду у справі не спростовують, тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,який дієв інтересах ОСОБА_1 належитьзалишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішенняДзержинського районногосуду м.Харкова від07вересня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук