Рішення

від 28.06.2023 по справі 757/11446/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11446/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В. при секретарі - Ковалівській В.В розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного спрощеного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» про стягнення заборгованості за договором оренди, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36257851) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 109 072 (сто дев`ять тисяч сімдесят дві) грн. 48 коп. з яких; сума ціни позову в розмірі 93 998,88 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 79 248, 68 грн., суми інфляційного збільшення невчасно сплачених сум орендних платежів у загальному розмірі 12 721,53 грн. та суми 3% річних від невчасно перерахованих сум основного боргу у загальному розмірі 2 028,67 грн.; Сума судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп.; сума судового збору за подачу даної позовної заяви в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.. Відповідно до умов Договору про оренду паркомісць від «29» січня 2021 року (надалі - Договір), укладеного між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БТЛ-УКРАЇНА», Позивач передає, а Відповідач приймає у строкове платне користування (оренду) 2 (два) паркомісця за номерами 118 та 119, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1. розділу 2 Договору передбачено, що паркомісця передаються в оренду на підставі Акту приймання-передачі паркомісць з одночасною передачею електронних ключів у кількості 2 (дві) штуки. Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Договору строк оренди паркомісць становить 9 (дев`ять місяців) і починається з 01.03.2021 р. «01» березня 2021 року на виконання умов Договору сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі паркомісць (належним чином засвідчена копія якого додається). Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 Договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за оренду паркомісць складає 540,00 (п`ятсот сорок доларів нуль центів) США у гривневому еквіваленті без ПДВ, але при девальвації курсу валют, не менше ніж 14 907,00 грн. Відповідно до пункту 4.2. розділу 4 Договору орендна плата сплачується Відповідачем у безготівковому вигляді, шляхом авансування не пізніше 5-ого числа кожного поточного місяця, починаючи з березня 2021р., за умовами передачі Відповідачу предмету оренди. Після початку нарахування орендної плати Відповідач зобов`язаний сплатити за перший та за останній місяць строку оренди за даним Договором. Пунктом 4.3. розділу 4 Договору передбачено, що Позивач виставляє рахунки на оплату Відповідачу у електронному вигляді (інший доступний спосіб) до 3-ого числа кожного поточного місяця, розраховуючи вартість оренди, виходячи з офіційного курсу Національного Банку України у співвідношенні гривня-долар США станом на 01 число такого місяця. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунка Орендаря. У підтвердження надання-отримання послуг складається Акт, що підписується Сторонами не пізніше останнього числа поточного місяця. Пунктом 4.5. розділу 4 Договору зазначено, що Відповідач утримує із суми орендної плати та сплачує до бюджету ПДФО у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5 % одночасно з перерахуванням коштів на банківський рахунок Позивача. Пунктом 5.2. розділу 5 Договору визначено, що Відповідач зобов`язаний вчасно сплачувати орендні та інші платежі передбачені цим Договором. Як вбачається з виписки по картковому рахунку Позивача від 18.03.2023 р. (надалі - Виписка), Відповідач у період з 02.03.2021 р. по 04.10.2021 р. належним чином виконав свій обов`язок по сплаті орендних платежів (з урахуванням утримання сум сплати до бюджету ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5 % від суми орендних платежів). «02» листопада 2021 року Відповідач, згідно умов п. 3. Додаткової угоди, сплатив Позивачу 14040,16 грн. (чотирнадцять тисяч сорок гривень 16 коп.) - еквівалент 631,80 (шістсот тридцять один долар вісімдесят центів) США, з урахуванням сплати до бюджету ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5 %, що є сумою, яку Відповідач мав сплатити Позивачу за останній місяць строку оренди, а саме за серпень 2022 р. Протягом строку дії Додаткової угоди, Відповідач до березня 2022 р. належним чином виконував свої зобов`язання по сплаті оренди, щомісяця сплачуючи відповідну суму, що підтверджується Випискою. Незважаючи на введення в Україні з 23.02.2022 р. воєнного стану, Відповідач продовжував користуватись паркомісцями та не надсилав Позивачу жодних листів, заяв чи повідомлень про неможливість оплати або зміну умов договору, але при цьому жодних платежів з березня по серпень 2022 р. здійснено не було, внаслідок чого виникла пряма заборгованість в сумі 79 248, 68 грн. Сума прямої заборгованості утворилась, виходячи з щомісячних орендних платежів, розрахованих відповідно до курсу НБУ долара до гривні за вирахуванням ПДФО 18% та військового збору 1,5% за період березень - липень 2022 р. та з суми оренди за останній місяць оренди (серпень 2022 р.) з урахуванням сплаченої Відповідачем суми за останній місяць оренди в розмірі 14 040,16 грн., яка була сплачена 02.11.2021 р. Таким чином, у зв`язку з вищевикладеним, станом на сьогодні Відповідач зобов`язаний окрім суми основного боргу у загальному розмірі 79 248, 68 грн. (сума неоплачених платежів за Договором оренди паркомісць від «29» січня 2021 року, яка мала бути нарахована Відповідачем після обов`язкової сплати до бюджету ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5 % за період березень-серпень 2022 р.) сплатити Позивачу інфляційне збільшення невчасно сплаченої суми орендних платежів у загальному розмірі 12 721,53 грн. (розрахунок № 1), 3% річних від невчасно перерахованої суми основного боргу у загальному розмірі 2 028,67 грн. (розрахунок № 2), що становить ціну позову 93 998,88 грн. Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, подав до суду зву про розгляд справи у відсутність. Представник відповідача подав до суду письмовий відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглянути справу у їх відсутність. Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини. Встановлено, що 29 січня 2021 року між сторонами укладено Договір оренди на два паркомісця за номерами 118 та 119, що знаходяться за адресою м. Київ, вул.. Василя Тютюнника, 53, згідно з пунктом 4.1. розділу 4 Договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за оренду паркомісць складає 540,00 (п`ятсот сорок доларів нуль центів) США у гривневому еквіваленті без ПДВ, але при девальвації курсу валют, не менше ніж 14 907,00 грн. Відповідач в письмовому відзиві зазначив, що позивачем не надано жодного доказу що позивачу належить на право власності вказані об`єкти нерухомого майна, яка надавалась в оренду, в порушення умов договору оренди Позивачем з березня 2022 року не надавався рахунок на оплату відповідно до п. 4.3 Договору та не направлялись акти наданих послуг. З 03 березня 2022 року на адресу Відповідача рахунки на оплату не надходили. згідно з Указом Президента України № 64/2022 24 лютого 2022 року на всій території України було введено воєнний стан. 28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата України на своєму офіційному веб-сайті опублікувала лист, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставин.! непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Верховний суд неодноразово висловлював позицію, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статті 617 ЦКУ, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками; а також неможливість альтернативного виконання (Постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі №905/44/20 та Постанова Верховного суду від 09.10.2019 у справі №910/23489/17). Внаслідок збройної агресії Російської Федерації, на території м. Києва та Київської області в період часу з 24 лютого 2022 року по 28 березня 2022 року велись активні бойові дії, наносили ракетно-бомбові удари, загинула велика кількість військових та цивільних осіб. Це загальновідомі факти, що не потребують доказування в силу ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України. В період бойових дій, Відповідач не мав можливості користуватися паркомісцями, з огляду як на переміщення підприємства у Закарпатську область так і з огляду на переведення працівників на дистанційну форму роботи, задля збереження їх життя та здоров`я. позивачем не надано жодних доводів та обґрунтувань на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав задоволення позову. Позивач у відповіді на відзив зазначив, що як підставу для невизнання позовних вимог, Відповідач зазначає відсутність доказів наявності у Позивача документів, що підтверджують право власності на об`єкт оренди. Однак при підписанню Договору оренди, правоустановлювачі документи були надані відповідачу для огляду при підписанні договору. Як на підставу для невизнання позовних вимог та підставу для несплати за оренду, Відповідач зазначає відсутність виставлених рахунків на оплату та підписаних Актів наданих послуг. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Окремим пунктом договору (п. 4.3.) зазначений обов`язок Орендодавця виставляти рахунки на оплату Орендареві. Тобто, відповідно до умов Договору, оплата повинна здійснюватися відповідно до умов п. 4.2., а виставлення рахунку на оплату є лише додатковою умовою, яка не повинна впливати на строк оплати. Факт передачі майна в оренду та внесення плати за користування за своєю суттю є господарською операцією (п. 14.1.97 ПК України), а рахунок на оплату, так само як і Акт наданих послуг, є лише засобом оформлення такої господарської операції. Тобто неналежне оформлення господарської операції не впливає на обов`язок сторони на вчинення відповідних дій, направлених на виконання такої господарської операції. Всупереч твердженню Відповідача, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару (робіт/послуг) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Зазначена позиція чітко висловлена Верховним Судом України в Постанові від 29.04.2020 р. по справі № 915/641/19. Як на підставу для невизнання позовних вимог Відповідач зазначає існування обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які застосовуються до взаємовідносин між сторонами. Із зазначеною позицією Позивач також не погоджується повністю, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 14.1. Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР, «Про торговопромислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торговопромислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо Згідно частин 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Згідно ст. 811 цього Кодексу, договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як визначає ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За змістом ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 Договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за оренду паркомісць складає 540,00 (п`ятсот сорок доларів нуль центів) США у гривневому еквіваленті без ПДВ, але при девальвації курсу валют, не менше ніж 14 907,00 грн. Відповідно до пункту 4.2. розділу 4 Договору орендна плата сплачується Відповідачем у безготівковому вигляді, шляхом авансування не пізніше 5-ого числа кожного поточного місяця, починаючи з березня 2021р., за умовами передачі Відповідачу предмету оренди, однак відповідачем були порушені вказані вимоги та не було своєчасно внесено оплати з березня 2022 року. За таких обставин, оскільки відповідачем порушено умови договору оренди зі своєчасного внесення орендної плати, оскільки відповідно до виписки з банку з 02.03.2021 р по 02.02.2022 року позивачем були здійсненні оплати за оренду паркомісць, а з березня 2022 року відсутні з посиланням на форс мажорні обставини, не знайшли своє підтвердження, оскільки з вимогою про настання форс - мажорної обставини до позивача з вимогою не звертався по суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь заборгованості за Договором підлягають задоволенню. В частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних необхідно зазначити наступне Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 93 998,88 грн., яка складається з основного боргу - 79248,68 грн, суми інфляційного збільшення невчасного сплачених сум орендних платежів у загальному розмірі 12 721,53 грн. При цьому, заборгованість з орендної плати є зрозумілою та підтвердженою доказами, що містяться в матеріалах справи, втім нараховані штрафні санкції не знайшли відповідного підтвердження у зв`язку із відсутністю розрахунку штрафних санкцій в розрізі заявленого позову. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19). Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 93 998,88 грн та суму 3% річних від несвоєчасного перерахування сум основного боргу в сумі 2028,67 грн, в частині стягнення інфляційних втрат відмовити. В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1073 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з цим позовом. На підставі ст. ст. 22, 23, 509, 526, 760, 762, 768, 1167 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 258, 258, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36257851) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму основного боргу в розмірі 79 248, 68 грн., суми 3% річних від невчасно перерахованих сум основного боргу у загальному розмірі 2 028,67 грн та судові витрати. В решті позовних вимог відмовити. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В.Остапчук