Постанова

від 14.03.2024 по справі 757/11446/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/11446/23-ц Головуючий в суді І інстанції Остапчук Т.В.

Провадження № 22-ц/824/4549/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку письмового провадження)

14 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» про стягнення заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідно до умов договору про оренду паркомісць від 29 січня 2021 року, укладеного між ним та ТОВ «БТЛ-Україна», орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) два паркомісця за номерами 118 та 119, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.3.1 розділу 3 Договору строк оренди паркомісць становить 9 місяців і починається з 01 березня 2021 року.

Згідно з п. 4.1 розділу 4 Договору розмір щомісячної плати за оренду паркомісць складає 540 доларів США у гривневому еквіваленті без ПДВ, але при девальвації курсу валют, не менше ніж 14 907 грн.

02 листопада 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди паркомісць від 29 січня 2021 року та поміж іншого погоджено: продовжити термін дії Договору на наступний термін, а саме: з 01 грудня 2021 року по 31 серпня 2022 року включно; розмір щомісячної плати за оренду паркомісць складає 631, 80 доларів США у гривневому еквіваленті без ПДВ, але при девальвації курсу валют, не менш ніж 17 441 гривня 19 копійок; нарахування за новою вартістю проводяться починаючи з 01 грудня 2021 року, а також відповідач зобов`язаний сплатити за останній місяць строку оренди (серпень 2022 року) до 05 листопада 2021 року.

Позивач вказує, що 02 листопада 2021 року відповідач згідно умов п.3 Додаткової угоди, сплатив 14 040, 16 грн. - еквівалент 631, 80 доларів США, з урахуванням сплати до бюджету ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5%, що є сумою, яку відповідач мав сплатити за останній місяць строку оренди, а саме за серпень 2022 року.

За словами позивача, протягом строку дії Додаткової угоди, відповідач до березня 2022 року належним чином виконував свої зобов`язання по сплаті оренди, щомісяця сплачуючи відповідну суму, що підтверджується випискою.

Як зазначає позивач, незважаючи на введення в Україні з 23 лютого 2022 року воєнного стану, відповідач продовжував користуватися паркомісцями та не надсилав йому жодних листів, заяв чи повідомлень про неможливість оплати або зміну умов договору, але при цьому жодних платежів з березня по серпень 2022 року ним здійснено не було, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 79 248, 68 грн., інфляційне збільшення на суму 12 721, 53 грн. та три проценти річних - 2 028, 67 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «БТЛ-Україна» про стягнення заборгованості за договором оренди - задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «БТЛ-УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 79 248, 68 грн., 3% річних у розмірі 2 028,67 грн. та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «БТЛ-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, відповідач повідомляв суд першої інстанції, що не мав жодної можливості користуватися з 24 лютого 2022 року паркомісцями за Договором оренди від 29 січня 2021, оскільки вже в березні 2022 року ТОВ «БТЛ-Україна» у повному складі було переміщено до Закарпатської області, а працівників було переведено на дистанційну роботу.

Крім того, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 та ст.617 ЦПК України, апелянт наголошує, що введення воєнного стану безумовно впливає на його можливість користуватися орендованим майном. Питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, який неодмінно впливає на спроможність своєчасного введення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Апелянт додає, що позивач не надавав впродовж лютого-серпня 2022 року жодного рахунку та акту надання послуг, в порушення вимог пункті 4.3 Договору оренди.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити її без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови договору оренди зі своєчасного внесення орендної плати, тому з нього необхідно стягнути заборгованість в розмірі 79 248, 68 грн. та 3% річних в сумі 2 028,67 грн, а в частині стягнення інфляційних втрат - відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БТЛ-Україна» укладено договір про оренду паркомісць №б/н (а.с.12-14).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах даного Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) 2 (два) паркомісця за номерами 118 та 119, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.2 Договору Орендодавець підтверджує право власності на вказані паркомісця витягами із Державного реєстру речових прав за номерами 232428839 та 232432365 від 13 листопада 2020 року.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що строк оренди паркомісць становить 9 (дев`ять) місяців і починається з 01 березня 2021 року.

Відповідно до п.4.1. Договору сторони домовились, що розмір щомісячної плати за оренду паркомісць складає 540 доларів США у гривневому еквіваленті, без ПДВ, але при девальвації курсу валют не менш ніж 14 907 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем у безготівковому вигляду шляхом авансування не пізніше 5-ого числа кожного поточного місяця, починаючи з березня 2021 року, за умовами передачі Орендарю предмету оренди. Після початку нарахування орендної плати Орендар зобов`язаний сплатити за перший та за останній місяць строку оренди за даним Договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Орендар утримує із суми орендної плати та сплачує до бюджету ПДФО у розмірі 18% та Військовий збір у розмірі 1,5% одночасно з перерахуванням коштів на банківський рахунок Орендодавця.

Відповідно до акту прийому передачі паркомісця від 01 березня 2021 року до Договору оренди № б/н від 29 січня 2021 року Орендодавець передав, орендар прийняв в оренду 2 (два) паркомісця (а.с.16).

Згідно з п.п. 1-3 Додаткової угоди до договору про оренду паркомісць №б/н від 29 січня 2021 року сторони вирішили продовжити термін дії Договору на наступний термін, а саме з 01 грудня 2021 року по 31 серпня 2022 року включно; розмір місячної плати за оренду паркомісць складає 631, 80 доларів США у гривневому еквіваленті, без ПДВ, але при девальвації курсу валют не менш ніж 17 441, 19 грн.; нарахування за новою вартістю проводяться починаючи з 01 грудня 2021 року Орендар зобов`язаний сплатити за останній місяцьстроку оренди (серпень 2022 року) до 05 листопада 2021 року (а.с.17).

З виписки руху коштів по картці ОСОБА_1 від 18 березня 2023 року за період від 17 березня 2020 року по 18 березня 2023 року за категорією: «Поповнення картки від: ТОВ «БТЛ-Україна» вбачається, що ТОВ «БТЛ-Україна» було перераховано кошти ОСОБА_1 02 березня 2021 року у сумі 24 296, 50 грн., квітні 2021 року - 12 095, 12 грн., 05 травня 2021 року - 12 062, 92 грн., 01 червня 2021 року - 12 000, 13 грн., 05 липня 2021 року - 12 000, 13 грн., 03 серпня 2021 року - 12 000, 13 грн., 02 вересня 2021 року - 12 000, 13 грн., 04 жовтня 2021 року - 12 000, 13 грн.,02 листопада 2021 року - 14 040, 16 грн.. 02 грудня 2021 року - 14 040, 16 грн., 05 січня 2022 року - 14 040, 16 грн.. 02 лютого 2022 року - 14 472. 45 грн. (а.с.10-11).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Згідно з ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, обставини непереборної сили, відповідно до ст. 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, але не звільняють від виконання самого зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р. зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Як передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Такого висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про початок дії форс-мажорних обставин, доказів неможливості виконання відповідачем свого зобов`язання за договором оренди внаслідок настання форс-мажорних обставин, а також не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України.

На підставі викладеного, перевірвши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність виникнення форс-мажорних обставин у відповідача, відсутність підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконання умов договору оренди та наслідків такого невиконання, тому з відповідача підлягають стягненню сума основного боргу в розмірі 79 248, 68 грн., та сума 3% річних від невчасно перерахованих сум основного боргу - 2 028,67 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надавав впродовж лютого-серпня 2022 року жодного рахунку та акту надання послуг, оцінюються колегією суддів критично, позаяк вказане не звільняє відповідача від обов`язку сплати суми, визначеної договором оренди.

Такий висновок підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №915/400/18, згідно якої суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано відхилили посилання відповідача на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем рахунків на сплату орендних платежів, тому позовні вимоги заявлені позивачем передчасно.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплати платежів.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування, і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, та не повторювали доводів відповідача в суді першої інстанції, належна оцінка яким була надана судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Судді: