Постанова

від 12.09.2023 по справі 953/23575/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/23575/19 Номер провадження 22-ц/814/1455/23Головуючий у 1-й інстанції Губська Я.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дорош А.І., Чумак О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 21 травня 2020 року, постановлене суддею Губською Я.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

27.11.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що на примусовому виконанні Київського ВДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області перебувають із 30.05.2018 ВП №56492379 про стягнення із УДНДІ «УкрВОДГЕО» на його користь заборгованості по заробітній платі; із 05.07.2018 ВП №56694340 про поновлення на роботі; із червня 2018 року ВП №56633755 про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, провадження за якими триває, а судові рішення залишаються не виконаними.

Із приводу протиправної бездіяльності державних виконавців він неодноразово звертався зі скаргами до начальника ВДВС, але не отримав належного реагування, та до суду в порядку ст.447 ЦПК України, за наслідками розгляду яких судом виносилися ухвали про визнання протиправною бездіяльності державних виконавців та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження - 22.10.2018, 13.12.2018 та 20.02.2019 у справі №640/4679/17.

26.08.2019 він, ОСОБА_1 , досяг пенсійного віку та звернувся до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії, але через нестачу страхового стажу призначення пенсії було відкладено на 3 роки. У його віці та із останнім записом у трудовій книжці про звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України він не зміг працевлаштуватися, хоча і прикладав відповідні зусилля, спрямовані на збільшення страхового стажу.

Зазначає, що через бездіяльність державних виконавців, які не виконали судове рішення в частині стягнення податків і не стягнули з боржника визначену судом суму своєчасно його страховий стаж після незаконного звільнення не збільшився. Тоді як сам позивач не має фінансової можливості «докупити» страховий стаж в порядку ст.10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Затягування, тяганина і бездіяльність, допущені відповідачем при виконанні судового рішення знижують авторитет та підривають довіру до держави в цілому, а тому мають наслідком спричинення йому істотної шкоди, яка полягає у необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя, потерпати від бідності та морального приниження. При визначенні розміру відшкодування позивач виходить із того, що для оформлення йому пенсії з 60-ти років необхідно доплатити ЄСВ за рік: 4173,00 грн. х 0,22 х 2 х 12 міс. = 22033,44 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21.05.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського ВДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області про відшкодування шкоди - залишено без задоволення.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Із рішенням районного суду не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що підставами звернення в суд із цим позовом стало тривале невиконання ДВС судового рішення про негайне поновлення його на роботі та стягнення заборгованості з заробітної плати, наслідком чого стала неможливість своєчасного призначення йому пенсії за віком через недостатність страхового стажу.

Спростовує висновки суду першої інстанції про недоведеність належними доказами неправомірності дій та бездіяльності ДВС постановленими за наслідками розгляду його скарг ухвалами суду від 22.10.2018, 13.12.2018 та 20.02.2019 у справі №640/4679/17 про визнання протиправною бездіяльності державних виконавців та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження, які він приєднує до апеляційної скарги.

Уже після постановлення оскаржуваного рішення, з метою вжиття заходів щодо поновлення його на роботі, він звертався зі скаргами до начальника Київського ВДВС, але не отримав належного реагування. Тоді він звернувся до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, яким було ініційовано проведення перевірки, якою підтверджено бездіяльність державних виконавців. Висновки перевірки він отримав 11.06.2021, а тому з об`єктивних причин не міг надати його для дослідження суду першої інстанції та просить врахувати апеляційний суд.

Вважає очевидним причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та спричиненою шкодою, оскільки за умови належного та своєчасного виконання судового рішення, позивача було б поновлені на роботі і питання страхового стажу для призначення пенсії за віком не виникало б, а розмір відшкодування обґрунтовує сумою витрат, які він повинен понести для придбання страхового стажу.

На підтвердження спричинення йому моральних страждань наголошує, що через не поновлення на роботі, у його віці, з записом про звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, він не зміг працевлаштуватися, через безробіття накопичив борги та повинен був терпіти бідність і моральні страждання.

Стосовно висновків районного суду, що за змістом положень ст.ст.1173, 1174 ЦК України відповідачем є держава не тільки в особі органу ДВС, але й органу Держказначейства, зазначає, що як пересічний громадянин не є юридично обізнаним і не мав матеріальної можливості скористатися правничою допомогою. Тоді як через бездіяльність ДВС він, позивач, не мав ніякого статусу і довідки про доходи, а тому не зміг скористатися безоплатною правничою допомогою. Серед іншого зазначає, що Київський ВДВС є органом держави, має свій депозитний рахунок, з якого, у тому числі, відраховується винагорода державних виконавців, а тому може бути постановлена до стягнення спричинена їх бездіяльністю моральна шкода.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.02.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 21.05.2020; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.02.2022.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.01.2023 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні Київського ВДВС м.Харкова ГТУЮ в Харківській області перебували виконавчі провадження №56492379 та №56633755 у складі ЗВП №57022573 з примусового виконання: - виконавчого листа №640/4679/17 від 23.05.2018, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з УДНДІ «УКРВОДГЕО» на користь ОСОБА_1 заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 65201,52 грн., загальної суми компенсації за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 55466,38 гри., середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 28160,00 гри., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів, ВП №56492379;

- виконавчого листа №640/274/18 від 18.06.2018, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з УДНДІ «УКРВОДГЕО» на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 4904,75 грн., ВП №56633755.

Також на примусовому виконанні ВДВС перебуває ВП №56694340 із примусового виконання виконавчого листа №640/4679/17, виданого 23.05.2018 Київським районним судом м.Харкова про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера проектно-технологічного сектору УДНДІ «УКРВОДГЕО» з 07.03.2017.

19.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до начальника Київського ВДВС ГТУЮ в Харківській області із заявою, у якій просить надати йому відомості про хід виконання ВП №56492379 у частині утримання податків та інших платежів; терміново вжити заходи з його виконання, відповідь на яку надана листом начальника ВДВС від 26.12.2018 №50101./а.с.5,13/

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.02.2019 (справа №640/4679/17) визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Київського ВДВС Шаповалової В.Г. при виконанні виконавчого листа №640/4679/17, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати; зобов`язано вчинити дії, спрямовані на виконання такого виконавчого листа./а..с.93-101/

08.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Київського ВДВС ГТУЮ в Харківській області із заявою,у якій просить надати йому відомості про хід виконання ВП №56633755 та накласти арешт на рахунки підрозділу боржника, відповідь на яку надана листом начальника ВДВС від 15.04.2019 №16807./а.с.6, 11-12/

03.05.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся до начальника Київського ВДВС ГТУЮ в Харківській області із заявою по ВП №56492379 та ВП №56633755, вказавши, що не отримав чітких роз`яснень на попередні звернення. По-перше, не указана дата приєднання виконавчих листів до ЗВП №57032573 і він не отримував відповідну постанову, копію якої просить йому направити. По-друге, йому не було не повідомлено про накладення арешту на рахунки підрозділу боржника./а.с.7/

23.05.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до начальника Київського ВДВС ГТУЮ в Харківській області із заявою, у якій зазначає, що ДЦИК «УкрВОДГЕО» є структурним підрозділом УГНИИ «УкрВОДГЕО» без права юридичної особи, у зв`язку із чим повторно просить накласти арешт на його рахунки та виконати судове рішення. Також просять: направити офіційний запит про дійсних власників (співвласників) будівлі по АДРЕСА_1 у Державний реєстр майнових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; звернутися до компетентних органів з приводу можливого рейдерства та шахрайства зі сторони керівництва підприємства; вести офіційну переписку з Коноваловим шляхом направлення відправки поштою рекомендованою кореспонденцією з повідомленням./а.с.8/

Постановою державного виконавця від 17.10.2019 ВП №56492379 накладено арешт на кошти боржника - Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», зокрема, рахунки в АТ «ТАСКОМБАНК» та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 319 537,80 грн./а.с.36-37/

Згідно довідки ГУ ПФУ в Харківській області від 25.10.2019 №54 наявний страховий стаж ОСОБА_1 - 25 років; не працює з 01.04.2017; дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 27.08.2022. На обліку в органах ПФУ не перебуває та пенсію не отримує./а.с.14/

За змістом листа АТ «Таскомбанк» від 30.10.2019 №5907/47-51 адресованого Київському ВДВС, 28.10.2019 банком прийнято до виконання постанову державного виконавця від 17.10.2019 (ВП №56492379) про арешт коштів боржника УДНДІ «Укрводгео» у межах суми 319537,80 грн. Станом на 28.10.2019 залишок грошових коштів на поточних рахунках, які належать боржнику - 14821,00 грн./а.с.38/

Листом АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 04.11.2019 №81-15-8/БТ-664 повідомлено Київський ВДВС м.Харків про накладення арешту на рахунок УДНДІ проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео» за №26004431361 (980) та на рахунок № НОМЕР_1 (980), який належить його відокремленому підрозділу - Державному центру інтегрованого керування поверхневими та підземними водами УДНДІ проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», арештовано 261802,00 грн.

Враховуючи, що реквізити Платник та Код платника в платіжних вимогах на примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 не відповідали найменуванню та коду клієнта, на ім`я якого відкрито рахунок (Державний центр інтегрованого керування поверхневими та підземними водами УДНДІ проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», код ЄДРПОУ 26419908), тому вони поверталися без виконання із посланням на передбачені Інструкцією від 21.01.2004 №22 підстави./а.с.33, 49-53/

06.11.2019 старший державний виконавець Київського ВДВС м.Харків звернувся до Київського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області із поданням (повідомленням) про притягнення до кримінальної відповідальності керівника УДНДІ «Укрводгео» ОСОБА_3 /а.с.42-47/; 26.12.2019 здійснено запит №56010 про надання інформації щодо внесення відомостей про злочин до ЄДРДР./а.с.48/

24.02.2020 старший державний виконавець звернувся в Київський районний суд м.Харкова із поданням про примусовий привід боржника ОСОБА_3 /а.с.80-82/

Постановами державного виконавця Київського ВДВС м.Харкова від 01.04.2020 закінчено виконавчі провадження №56633755 та №56492379 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішень./а.с.83,84/

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09.04.2020 (справа №640/4679/17) відмовлено у задоволенні подання старшого державного виконавця Київського ВДВС м.Харкова ГТУЮ про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України./а.с.73-75, 76-79/

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірності дій чи бездіяльності Київського ВДВС м.Харкова, а також спричинення йому матеріальної шкоди та доказів на підтвердження її реального розміру. Ототожнення позивачем суми доплати страхового стажу із заявленою сумою шкоди, районний суд не взяв до уваги, як таке, що не відповідає вимогам ст.1166 ЦК України.

Також судом враховано, що боржник є податковим агентом та на нього покладається обов`язок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету відповідних сум із заробітної плати стягувача. Тоді як державний виконавець позбавлений можливості перевірити правильність нарахування утриманих боржником обов`язкових податків та платежів. Отже, питання щодо сплати відповідних коштів до бюджету роботодавцем є відповідальністю останнього та правовідносинами між боржником та стягувачем. При цьому відповідачами при розгляді цієї категорії справ має бути держава в особі органу ДВС та відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України про залучення якого позивач не заявляв клопотання.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 22ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Згідно зі статтею 1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження слід враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів ДКС України.

При цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №242/4741/16-ц від 27.11.2019.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.

У відповідностідо вимогстатей12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

У справі, яка переглядається, позивач обґрунтував свою вимогу про відшкодування шкоди неправомірними діями/бездіяльністю державного виконавця Київського ВДВС м.Харкова щодо неналежного та несвоєчасного виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням податків, унаслідок чого його страховий стаж був недостатній для призначення пенсії за віком. При цьому посилається на постанови Київського районного суду м.Харкова у справі №640/4679/17 від 22.10.2018, 13.12.2018 та 20.02.2019, якими визнано протиправною бездіяльність державного виконавця та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права, правильно виходив із того, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі складові елементи як шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Таким чином, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеності належними та допустимими доказами наявності складових для відшкодування шкоди, зокрема, неправомірності дій чи бездіяльності державного виконавця,прямого причинного зв`язку між такими діями та обрахуванням органом ПФУ страхового стажу, а також розміру стягнення.

Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, а його посилання на наявність судових рішень про визнання дій державного виконавця неправомірними, є недостатніми для задоволення вимог позову.

При цьому колегія суддів враховує, що у справі №640/4679/17 ухвалою суду від 22.10.2018 визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов`язано усунути порушення, зокрема, щодо направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження. Сам по собі факт визнання неправомірними таких дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження не свідчить про завдання позивачу шкоди та про наявність підстав для її відшкодування.

Не є такою підставою і ухвала суду від 13.12.2018, якою скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про реалізацію стягувачем права на оскарження процесуальної діяльності в порядкуст.447 ЦПК України і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. При цьому, лише незгода позивача із діями/бездіяльністю державного виконавця, які були ним оскаржені в передбаченому ЦПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому шкоди.

Натомість при постановленні ухвали від 20.02.2019, суд, визнавши протиправною бездіяльність державного виконавця, що полягала у несвоєчасному зверненні в суд із заявою про роз`яснення судового рішення, дійшов висновку, що Законом України«Про виконавчепровадження» від02.06.2016 не передбачено вчинення безпосередньо державним виконавцем дій щодо направлення, відрахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати, у разі виконання судового рішення про виплату працівникові заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Інших доказів того, що саме неправомірні дії чи бездіяльність державного виконавця призвели до недостатності страхового стажу при призначенні пенсії за віком позивачем не надано, а його посилання на висновки перевірки Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції. Оскільки на момент прийняття рішення судом першої інстанції такий доказ не існував, що виключає можливість його прийняття в порядку ст.367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем такого доказу. За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі №552/7368/21 від 21.08.2023, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності.

Твердження позивача про очевидність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою, колегія суддів відхиляє. Так, причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка, без будь-яких додаткових факторів, стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння, який судом апеляційної інстанції не встановлений.

Вимоги стягнення шкоди не ґрунтуються на належних доказах її спричинення позивачу, яким реалізовано право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строку її виплати (рішення суду від 05.04.2018 справа №640/274/18). Тоді як ототожнення позивачем суми доплати страхового стажу із заявленою сумою шкоди, не відповідає вимогам ст.1166 ЦК України.

Натомість посилання районного суду, що за змістом положень ст.ст.1173, 1174 ЦК України відповідачем є держава не тільки в особі органу ДВС, але й органу Держказначейства, який у цій справі не залучався, не стали підставою відмови у задоволенні позову. Інші доводи позивача є ідентичними підставам звернення до суду, нічим не підтверджені та є його власними судженнями і оцінкою подій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 21 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.09.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді А.І. Дорош

О.В. Чумак