Рішення

від 18.08.2023 по справі 203/3170/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/3170/22

2/0203/332/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Потаповій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Кальміуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що на протязі трьох років, з 2019 року по 2021 рік, мала фактичні шлюбні відносини з відповідачем, з яким проживали однією родиною без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. В цей період вона завагітніла. Відповідач піклувався про неї в період вагітності, але перед самим народженням дитини покинув її. Від цих стосунків в неї народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При складанні актового запису про народження відомості про батька дитини було записано зі слів матері на підставі ст.135 СК України, оскільки відповідач відмовився зареєструвати своє батьківство відносно їх спільного сина. Посилаючись на вказані обставини, а також, що дитина перебуває на її повному утриманні та відповідач матеріальної допомоги на їх утримання не надає, позивачка просила визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини та її утримання до досягнення дитиною трьох років по частини з усіх видів доходів відповідача, щомісячно.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31.08.2023 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року по справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення якої провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 22.05.2023 року провадження по справі було поновлено та призначено її до подальшого розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 18.08.2023 року було закрито підготовче провадження та суд перейшов до розгляду справи по суті в заочному порядку.

В наданій заяві представник позивачки просив розглянути справу за відсутності позивачки та її представника, зазначивши про підтримання позову в повному обсязі та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач за неодноразовими викликами до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Третя особа явку свого представника також не забезпечила, пояснень по суті справи не надала.

За вказаних обставин, враховуючи положення ст.ст.211,223,247,280,281 ЦПК України, судом було ухвалено про розгляд справи по суті в заочному порядку, за відсутності сторін та третьої особи, за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначила позивачка та не спростовано відповідачем, останні зустрічались в період з 2019 року по 2021 рік та в цей період позивачка народила дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В свідоцтві про народження останнього батьком зазначено ОСОБА_4 громадянина України.

Відповідні відомості про батька дитини були записані зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

Також позивачка зазначила, що перед самим народженням дитини, відповідач залишив її та в подальшому відмовився зареєструвати своє батьківство відносно дитини.

Відповідно дост.51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зіст.121 СК Україниправа та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Статтею 125 СК України встановлено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Частиною 1 ст.126 СК України встановлено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленост.126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно доч.1 ст.135цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених устатті 126цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Щодо предмету доказування у даній категорії справ, тоСК Українибудь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бутибудь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Згідно зіст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07.05.2009 року, заява №3451/05).

Згідно ч.4, п.п.3-5 ч.5 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першійст.44 ЦПК Українипередбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК Україниу разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В рамках даної цивільної справи судом призначалась судова молекулярно-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства відповідача.

Про день та час слухання справи та необхідність явки до експертної установи для відібрання зразків відповідач повідомлявся шляхом направлення йому відповідних повісток та повідомлень за місцем його зареєстрованого проживання.

Проте, ані в судові засідання, ані до експертної установи для забору біологічних зразків відповідач не з`явився, що унеможливило проведення експертизи.

Вказане свідчить, про неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків, ухилення від проведення експертизи, небажання отримати точні висновки щодо походження дитини.

Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надають суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача (ст.109 ЦПК України).

Так, факт наявності між сторонами відносин підтверджується долученими позивачкою до позовної заяви спільними фотознімками її з відповідачем, змістом переписки між ними у месенджері «Телеграм».

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання відповідача батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язання третьої особи відповідно до ст.134 СК України внести зміни до актового запису №37 від 01.02.2022 року про народження дитини, а саме: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; в графі «батько» змінити батька з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 ».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч.1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст.182СК Українипри визначеннірозміру аліментівсуд враховує:1)стан здоров`ята матеріальнестановище дитини; 2)стан здоров`ята матеріальнестановище платникааліментів; 3)наявність уплатника аліментівінших дітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; 3-1)наявність направі власності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачемаліментів витратиплатника аліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частинами 1 та 2 ст.183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно ч.ч.2,4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи, що на теперішній час дитина проживає разом із позивачкою та знаходиться на її повному утриманні, враховуючи вік дитини та потребу постійного догляду за нею з боку позивачки, останні потребують матеріальної допомоги, яку відповідач в добровільному порядку не надає, суд також приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

В зв`язку із чим, з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.08.2022 року (дня подачі позову до суду засобами поштового зв`язку) та до досягнення дитиною повноліття; а також аліменти на утримання позивачки в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 29.08.2022 року та до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Оскільки позивачку в силу ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від плати судового збору за заявлені вимоги про стягнення аліментів, а також ухвалою суду у даній справі від 31.08.2022 року відстрочено сплату судового збору за заявлену вимогу про визнання батьківства, у відповідності до ст.141 ЦПК України та враховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 2977 грн. 20 коп. (по 992 грн. 40 коп. за кожну із трьох задоволених вимог).

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів на утримання позивачки та дитини у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.84,121,125,126,128,134,135,141,180,181,182,183,191 СК України, ст.ст.4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Кальміуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів задовольнити повністю.

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) батьком громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Кальміуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) внести зміни в актовий запис №37 від 01 лютого 2022 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений Кальміуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), а саме: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; в графі «батько» змінити батька з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянства громадянин України. В іншій частині запис акту про народження залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 серпня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання останньої в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 29 серпня 2022 року та до досягнення малолітньою дитиною сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 2977 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2023 року.

Суддя С.Ю.Казак