Рішення

від 13.09.2023 по справі 442/7426/22

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/7426/22

Провадження №2/442/207/2023

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого суддіНагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засіданняТоман Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 442/7426/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства „Ліси України про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені,

встановив:

04.09.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства „Ліси України про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Однак при ухваленні рішення не було вирішено питання щодо стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства „Ліси України на користь ОСОБА_1 пені.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

У зв`язку з неявкою учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.09.2023 позов ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалено стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства „Ліси України на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги в сумі 338000 (триста тридцять вісім тисяч) гривень, суму інфляційних втрат в розмірі 54080 (п`ятдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень та 21114 (двадцять одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 15 копійок 3 відсотків річних та 4131 (чотири тисячі сто тридцять одну) гривну 94 копійок сплаченого судового збору.

Однак, при ухваленні рішення судом не було вирішено питання щодо стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства „Ліси України на користь ОСОБА_1 пені.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

У своєму позові позивач пред`явив до стягнення 112963,67 грн пені з суми заборгованості 188000 грн. (по договору 21.01.2019) за період прострочення 22.01.2020 по 13.11.2022; 89044,28 грн. пені з суми заборгованості 150000 грн. (по договору від 31.01.2019) за період прострочення 01.02.2020 по 13.11.2022 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ).

В обгрунтування таких позовних вимог про стягнення пені позивач посилається на положення ст.ст.610, 611 (п.3 ч.1), 549 ЦК України.

Однак, суд вважає, що такі вищенаведені норми права не є підставою в даному випадку для нарахування позивачем відповідачу пені і її стягнення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ чи будь-якому іншому розмірі.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Таким чином, положеннями ст.ст. 610, 611 (п.3 ч.1), 549 ЦК України, на які посилається відповідач, лише передбачені визначення поняття неустойки (пені) і можливість стягнення неустойки як правовий наслідок порушення зобов`язання у випадку встановлення цього договором чи законом.

Однак, позивач безпідставно не взяв до уваги вимог ст.551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки, предметом якої є грошові кошти, встановлюється або договором або законом.

Договорами від 21.01.2019 та 31.01.2019 не передбачено ні права позивача як кредитора отримати від боржника (відповідач) неустойку (пеня) у випадку порушення боржником свого грошового зобов`язання, ні розміру такої пені.

Також, жодним законодавчим актом не передбачено такого правового наслідку порушення боржником свого зобов`язання щодо повернення позики (поворотної фінансової допомоги) як стягнення неустойки (пені) та не передбачено розміру неустойки (пені) за відповідне порушення зобов`язання.

Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені і позивачем у своєму позові не вказано конкретні правові підстави для стягнення такої суми пені, яка розраховувалась в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки не вказано ні конкретної умови договору, ні конкретного законодавчого акта, які б передбачали право позивача на отримання від відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов`язання по поверненню позики (поворотної фінансової допомоги). А як вже зазначалось вище, умовами договорів та жодним законодавчим актом не передбачено права позивача як кредитора отримати від боржника (відповідач) неустойку (пеню) та не передбачено розміру такої пені за порушення боржником свого грошового зобов`язання по поверненню позики (поворотної фінансової допомоги).

Додатково суд зазначає, що в п.1.7 листа Верховного Суду «Огляд судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов`язань» зазначено, що якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Таким чином, зважаючи на вищевказані обгрунтування в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення пені з відповідача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 270 ЦПК України, суд

постановив:

в задоволенні позову в частині стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства „Ліси України на користь ОСОБА_1 пені відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код ЄДРПОУ: 44768034, юридична адреса: м. Київ вул. Шота Руставелі, 9А.

Суддя Нагірна О.Б.