Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/9943/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/9943/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали

заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/9943/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (просп. Перемоги 121, корп. В, каб. 401, м. Київ, 03115)

до Приватного підприємства "ЮГ Агролідер" (вул.Дегтярівська,53-а, м. Київ, 03113)

про стягнення 4 986 245,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мастюгін Д.І.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЮГ Агролідер" про стягнення 5 924 752,88 грн., а саме 4 986 245,80 грн. попередньої оплати, 838 782,17 грн. пені, 99 724,91 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки товару № НАС 248/08/21 від 12.08.2021 року в частині своєчасної та повної поставки товару відповідно до умов договору та здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі вартості непоставленого товару, за наявності якої позивачем нарахована пеня та штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9943/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.12.2022 року.

У підготовчому судовому засіданні 07.12.2022 року з метою забезпечення можливості подання сторонами пояснень на зазначені вище документи протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.01.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року прийнято відмову позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 838 782,17 грн. та штрафу в сумі 99 724, 91 грн., закрито провадження у справі № 910/9943/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" до Приватного підприємства "ЮГ Агролідер" в частині стягнення пені в сумі 838 782, 17 грн. та штрафу в сумі 99 724, 91 грн. у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог, підготовче провадження у справі закрито та розгляд справи по суті призначено на 16.02.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.02.2023 року за клопотанням представника відповідача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 16.03.2023 року.

Проте, у зв`язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М., 16.03.2023 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року призначено розгляд справи на 06.04.2023 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 06.04.2023 року та 26.04.2023 року на стадії вступного слова, перед переходом до дослідження доказів оголошено протокольні перерви до 26.04.2023 року та 08.06.2023 року відповідно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі № 910/9943/22 позовні вимоги ТОВ «Агро-НВ» задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "ЮГ Агролідер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" 4 986 245,80 грн. боргу та судовий збір у розмірі 74 793,69 грн.

Так, через систему "Електронний суд" 13.06.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 13.06.2023 року про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України (щодо витрат на правничу допомогу), в якій останній в порядку, передбаченому ст.ст. 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України, просить стягнути з відповідача Приватного підприємства "ЮГ Агролідер" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000,00 грн., понесені позивачем в межах судової справи №910/9943/22. Заяву разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.06.2023 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 року заяву позивача - ТОВ "Агро-НВ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9943/22 прийнято до розгляду, судове засідання по розгляду заяви позивача призначено на 27.07.2023 року.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судове рішення у справі № 910/9943/22 ухвалено судом в порядку загального позовного провадження та під час винесення рішення від 08.06.2023 року питання про судові витрати позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви позивача в судовому засіданні з викликом учасників справи для розгляду питання щодо ухвалення відповідного додаткового рішення у справі № 910/9943/22 про стягнення судових витрат позивача, та, відповідно, ухвалою від 22.06.2023 року призначено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду в судовому засіданні 27.07.2023 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання 27.07.2023 року через канцелярію суду 07.07.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 07.07.2023 року про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з доказами його надсилання на адресу позивача, яке обґрунтовано тим, що акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.06.2023 року до договору про надання правової допомоги №AD-0093 від 01.08.2022 року не містить деталізації наданих адвокатським об`єднанням послуг (виконаних робіт), не містить і обсягу наданих послуг (виконаних робіт). Відповідач вказує, що позивачем не доведено та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу складності даної справи, а також не надано і детальний опис виконаних робіт (надання послуг) у відповідності до частини 3 статті 126 ГПК України. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, від позивача засобами електронного зв`язку 21.07.2023 року надійшли заперечення №19/07-23.1 від 19.07.2023 року проти клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з доказами їх надсилання відповідачу, в яких позивач вказує, що позивачем та Адвокатським об`єднанням «Легаллітіс» обрано порядок обчислення гонорару у формі фіксованого розміру гонорару. Вартісний вимір фіксованого розміру гонорару визначено пунктом 2 додаткової угоди від 01.08.2022 року до договору про надання правової допомоги №AD-0093 від 01.08.2022 року у сумі 75 000,00 грн. - за надання правової допомоги у Господарському суді міста Києва.

Позивач також зазначає, що вартість правничої допомоги Адвокатського об`єднання «Легаллітіс» у суді першої інстанції у розмірі 75 000,00 грн. складає всього лише 1,5% від ціни позову, що, на переконання позивача, відповідає критерію співмірності відповідно до ціни позову як складової частини принципу розумності судових витрат.

Щодо наявності детального опису наданої правової допомоги, то позивач зауважує, що в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.06.2023 року до Договору деталізовано опис наданої правової допомоги тією мірою, якою він забезпечує обґрунтованість вартості такої допомоги з урахуванням положень Договору про фіксований розмір вартості правової допомоги. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Судом також доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду 27.07.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.07.2023 року про відкладення судового засідання, яке призначено на 27.07.2023 року, у зв`язку з перебуванням представника відповідача на невідкладних слідчих діях. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 27.07.2023 року суду не надано.

У судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 27.07.2023 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання з розгляду заяви позивача повідомлений належними чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494548794 відповідачу.

В свою чергу суд наголошує, що згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому за умови поважності причин неможливості прибуття представника відповідача в судове засідання 27.07.2023 року, зважаючи на реалізацію відповідачем свого процесуального права на надання заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та за наявності заперечень представника позивача (заявника) проти відкладення судового засідання по розгляду заяви, висловлених в судовому засіданні 27.07.2023 року, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, суд здійснював розгляд заяви в судовому засіданні 27.07.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні з розгляду заяви 27.07.2023 року представник позивача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.07.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, як свідчать матеріали справи, під час прийняття рішення 08.06.2023 року у даній справі № 910/9943/22 судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, через систему «Електронний суд» 13.06.2023 року у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення б/н від 13.06.2023 року, відповідно до якої останнім зазначено про понесення у зв`язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 75 000,00 грн., які позивач просив суд покласти на відповідача.

При цьому, зважаючи на дату ухвалення рішення у даній справі № 910/9943/22 - 08.06.2023 року, звернення позивача до суду 13.06.2023 року з заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, здійснене з дотриманням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Наразі, відповідач у поданому суду клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги заперечує щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на відсутність письмових доказів, які б містили детальний опис проведених адвокатом позивача робіт, а також у зв`язку з тим, що сума витрат не є обґрунтованою, її розмір не відповідає принципу розумності.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду заяви позивача щодо розподілу судових витрат по справі № 910/9943/22 в порядку статті 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги №AD-0093 від 01.08.2022 року, копію Додаткової угоди від 01.08.2022 року до Договору, копію акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.06.2023 року, копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів №3078 від 12.06.2023 року, копію рахунку на оплату №39 від 09.06.2023 року, копію платіжної інструкції №3078 від 12.06.2023 року на суму 75 000,00 грн., ордер серія АІ №1276505 від 01.08.2022 року на надання правової допомоги у Господарському суді м. Києва адвокатом Войцехівським Олександром Володимировичем, виданим Адвокатським об`єднанням «Легаллітіс».

Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів ТОВ «Агро-НВ» під час розгляду справи № 910/9943/22 здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Легаллітіс» в особі адвоката Войцехівського Олександра Володимировича, яким було підготовано, підписано і подано від імені ТОВ «Агро-НВ» позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про зміну предмету позову, заяву про ухвалення додаткового рішення, а також інші клопотання у справі з процесуальних питань.

За твердженням позивача, загальна сума понесених ТОВ «Агро-НВ» судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/9943/22, склала 75 000,00 грн.

Так, за умовами укладеного 01.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об`єднанням «Легаллітіс» (адвокатське об`єднання за договором) Договору про надання правової допомоги № AD-0093 (далі - Договір) сторони домовились, що Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити надання правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (пункт 1.1 Договору).

Надання Адвокатським об`єднанням правової допомоги Клієнту включає: захист та/або представництво та/або надання інших видів правової допомоги (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 10 років, а в частині взятих на себе та не виконаних зобов`язань - Договір діє до моменту повного виконання зобов`язання.

Відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 Договору за надання Адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги Клієнту останній зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню вартість послуг (гонорар) та компенсувати понесені витрати. Вартість послуг (гонорар) визначається сторонами у додатковій угоді до даного Договору та фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (надалі по тексту - Акт наданих послуг).

Пунктом 1 Додаткової угоди від 01.08.2022 року до Договору сторони погодили, що Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню здійснити представництво інтересів та надати інші види правової допомоги, щодо стягнення з Приватного підприємства «Юг Агролідер» грошових коштів (суми попередньої оплати, що підлягає поверненню та/або інших нарахувань) за договором поставки товару №НАС 248/08/21 від 12.08.2020 року.

Вартість послуг з надання правової допомоги згідно пункту 1 цієї додаткової угоди становить: у Господарському суді міста Києва - 75 000,00 грн., у Північному апеляційному господарському суді - 60 000,00 грн., у Верховному Суді - 60 000,00 грн. (пункт 2 Додаткової угоди від 01.08.2022 року до Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що за результатами надання послуг з правової допомоги за цим Договором, сторонами складається та підписується акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), в якому зазначається перелік наданих послуг, їх обсяг, їх вартість, загальна сума.

За умовами пункту 3.5 Договору Клієнт зобов`язується оплатити вартість послуг (гонорару) з надання правової допомоги протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатським об`єднанням на виконання умов Договору про надання правової допомоги № AD-0093 від 01.08.2022 року було погоджено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.08.2023 року, у якому відображено перелік фактично наданих адвокатом послуг в межах розгляду справи №910/9943/22 на загальну суму 75 000,00 грн.

Вказаний акт підписаний повноважним представником ТОВ «Агро-НВ» (клієнта) та керуючим партнером Адвокатського об`єднання «Легаллітіс» Шульган Ярославом без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правової допомоги за Договором.

Окрім цього, позивачем на підтвердження факту оплати правової допомоги за Договором надано суду копію платіжної інструкції № 3078 від 12.06.2023 року на оплату за юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги № AD-0093 від 01.08.2022 року на суму 75 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/9943/22 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Адвокатського об`єднання «Легаллітіс» Войцехівський О.В. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія АІ №1276505 від 01.08.2022 року, який подавав заяви по суті справи та документи.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі № 910/9943/22 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року , п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як зазначалось судом раніше, відповідач заперечує проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх змісту, обсягу та вартості.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням доводів відповідача, викладених ним у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу, під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.08.2023 року за Договором №AD-0093 від 01/08/2022 року на суму 75 000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Наразі, згідно наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2023 року витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва по судовій справі №910/9943/22 (складання та подання до суду заяв по суті, заяв з процесуальних питань, участь у судових засіданнях) складають 75 000,00 грн.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, предмет доказування у даній справі №910/9943/22 охоплює незначну кількість доказів, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

Також судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу враховано кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатом документів, а саме: позовна заява (викладена на 10 аркушах), відповідь на відзив (викладена на 5 аркушах), заява про зміну предмету позову (викладена на 2 аркушах, один з яких - реквізити сторін у справі), заява про ухвалення додаткового рішення (викладена на 3 аркушах, один з яких - реквізити сторін та перелік додатків), заперечення про клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу (викладена на 4 аркушах, один з яких - реквізити сторін у справі), а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 07.12.2022 року, від 17.01.2023 року від 25.04.2023 року, одне з яких - від 07.12.2022 року подане позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2022 року.

При цьому суд враховує, що необхідність подання позивачем клопотання про надання доказів у справі від 07.12.2022 року зумовлено недоліками позовної заяви, а тому вартість оплати послуг адвоката з його складання та подання до суду не може бути покладена на відповідача.

Крім того, позивачем до складу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, включені витрати на представництво інтересів клієнта в судових засіданнях у Господарському суді м. Києва.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та відповідно до протоколів судових засідань від 07.12.2022 року, 18.01.2023 року, 16.02.2023 року, 06.04.2023 року та 08.06.2023 року представник позивача брав участь у зазначених судових засіданнях, при цьому тривалість засідань за участю адвоката Войцехівського О.В. становила 15 хвилин, 18 хвилин, 12 хвилин, 22 хвилини та 46 хвилин відповідно, що не відповідає обсягу та вартості наданих послуг з представництва інтересів клієнта в суді, врахованим позивачем при визначенні загальної суми витрат на правову допомогу.

Суд також з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, зважаючи на час, необхідний для дослідження наявної в матеріалах справи кількості доказів, нескладний характер спору та відсутність складних арифметичних розрахунків, приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 75 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом ТОВ «Агро-НВ» документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 15 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 75 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вказано в колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9943/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЮГ Агролідер" (вул.Дегтярівська,53-а, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 36265658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (просп. Перемоги 121, корп. В, каб. 401, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 32015568) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витратна професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11 вересня 2023 року.

Суддя А.М.Селівон