Ухвала

від 11.09.2023 по справі 915/1393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

11 вересня 2023 року Справа № 915/1393/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову по справі

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (код ЄДРПОУ 029100500)

електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Веселинівської селищної ради, вул. Мозолевського, 14, смт Веселинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 57001 (код ЄДРПОУ 04376044)

електронна пошта: vesselrada@ukr.net

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)

електронна пошта: mykolaiv@lang.gov.ua

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 )

про витребування земельної ділянки

без повідомлення (виклику) учасників процесу

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради до відповідача ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особi Веселинiвськоi селищної ради земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7737 га для ведення фермерського господарства, що розташована в межах територiї Веселинiвської селищної ради Вознесенського району Миколаївської областi.

Стягнути з вiдповiдача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збiр за подачу позову.

Підставою позову прокуратурою зазначено порушення вимог законодавства щодо порядку отримання у користування земель для ведення фермерського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру в області вiд 09.04.2015 № 1902-сг затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 27,5 га ріллі (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) для ведення фермерського господарства в межах територiї Порiчанської сiльськоi ради Веселинiвського району.

На пiдставi вищевказаного наказу мiж ГУ Держгеокадастру в областi та ОСОБА_1 20.08.2015 укладено договiр оренди (далi - договiр) строком на 10 років, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.11.2015 зроблено запис за № 11932333 про реєстрацiю права оренди на вказану дiлянку за ОСОБА_1 .

Земельна дiлянка з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452 площею 27,5 га на момент прийняття вказаних наказiв відносилась до земель державної власності сільськогосподарського призначення, розпорядження якими згiдно ст. 122 ЗК Украiни, здiйснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних pecypcів у галузi земельних вiдносин та його територiальнi органи.

В подальшому вказану земельну дiлянку передано до земель комунальної власності Веселинiвської селищної ради Вознесенського району Миколаївської областi та 28.02.2019 між Веселинівською селищною радою та ОСОБА_1 до договору оренди укладено додаткову угоду, згiдно якої орендодавця ГУ Держгеокадастру у Миколаївській областi змiнено на Веселинiвську селищну раду, а також змiнено строк дії договору та розмiр орендної плати.

Рішенням Веселинiвської селищної ради вiд 19.06.2019 № 10 надано згоду на надання земельної ділянки (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) площею 27,5 га рiллi для розширення меж фермерського господарства Горбатенко С.О., встановлено розмiр орендної плати у розмiрi 8% вiд нормативної грошової оцiнки земельної дiлянки та визначено строк дiї договору - 49 років.

Мiж Веселинiвською селищною радою та ОСОБА_1 25.06.2019 до договору укладено додаткову угоду, згiдно якої орендодавця ГУ Держгеокадастру у Миколаївській областi змінено на Веселинiвську селищну раду, внесено змiни до п. 2 договору оренди, згiдно яких надана земельна дiлянка може бути використана для розширення меж фермерського господарства «Горбатенко», а також змінено строк дії договору та розмiр орендної плати.

Рiшеннями Веселинiвської селищної ради вiл 12.09.2019 №№ 74-77 надано дозволи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , як членам фермерського господарства «Горбатенко», на розроблення проектів землеустрою щодо вiдведення земельних дiлянок у власнiсть iз земель сiльськогосподарського призначення комунальної власностi, що перебуває в орендi ОСОБА_1 на пiдставi договору, для ведення фермерського господарства шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452.

04.03.2020 між Веселинiвською селищною радою та ОСОБА_1 пiдписано угоду про дострокове розiрвання договору, про що у Державному реєстрі речових прав 05.03.2020 зроблено вiдповiдний запис.

Рiшеннями Веселинiвської селищної ради вiд 26.05.2020 №№ 55-58 затверджено проект землеустрою та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , надано у власнiсть земельнi дiлянки площами 6,7601 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0583), 6, 7607 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0582), 6,707 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0584), 6,5457 га (кадастровий номер 4821784200:02:0581) вiдповiдно, для ведення фермерського господарства в межах Веселинiвської селищної ради Веселинiвського (на цей час Вознесенського) району.

На пiдставi вказаних рiшень у Державному peєстpi речових прав на нерухоме майно 01.06.2020 зареєстровано право власності на вищевказанi дiлянки за вказаними громадянами, якi на початку липня 2020 року продали їх ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу, та останнім були об`єднанi в одну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26, 7735 га, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2021 вчинено запис № 56776235. Власником зазначеної земельної дiлянки на теперiшнiй час згiдно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_1 .

Прокуратура зазначає, що надання ОСОБА_1 земельної дiлянки площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) в оренду для ведення фермерського господарства, подальше її розпаювання мiж членами фермерського господарства, продаж останнiми у власнiсть ОСОБА_1 , та послiдуюче її об`єднання останнім в одну земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га суперечать вимогам законодавства, у зв`язку з чим вказана земельна дiлянка пiдлягає витребуванню у власнiсть Веселинiвської об`єднаної територiальної громади.

На час прийняття ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наказiв ОСОБА_1 був головою фермерського господарства ("Горбатенко"), зареєстрованого 19.11.1998 (код юридичної особи 30126370), що пiдтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Прокуратура зазначає, що вже iснуюче фермерське господарство отримало в оренду земельну дiлянку без проведення земельних торгiв (ayкціону) шляхом надання в оренду додаткової земельної дiлянки для ведення фермерського господарства його засновнику, що суперечить положенням законодавства. З урахуванням вимог ст. 7, 12 Закону, ст. 116, 121, 123, 134 ЗК України громадянин має право на отримання земельної дiлянки державної власностi може використати один раз, додатково земельнi дiлянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. На час прийняття спiрних наказiв, ОСОБА_1 фактично скористався правом на отримання земельної дiлянки для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою.

Так, вiдповiдно до розпорядження Веселинiвськоi районної державної адмiнiстрацiї вiд 03.07.2012 № 327-р ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства "Горбатенко", передано у власнiсть земельну дiлянку загальною площею 5,8004 га (державний акт cepii ЯК № 981806 вiд l2.10.2012) для ведення фермерського господарства iз земель сiльськогосподарського призначення, що були ранiше наданi у постiйне користування для ведення селянського (фермерського) господарства в межах територiї Подiльськоi сiльської ради Веселинiвського району Миколаiвської областi. Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до ГУ Держземагенства в Миколаївській області (грудень 2014) iз вiдповiдною заявою про отримання спiрної земельної дiлянки для ведення фермерського господарства, вже був головою фермерського господарства "Горбатенко", мав у власностi земельну ІНФОРМАЦІЯ_1 та вiдповiдно займався фермерським господарством.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області в порушення вимог чинного законодавства, без додержання положень ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", надано в оренду ОСОБА_1 земельну дiлянку площею 27,5 га фактично для розширення вже iснуючого фермерського господарства "Горбатенко". Таким чином, накази ГУ Держземагенства (Держгеокадастру) в областi вiд 15.01.2015 № l77-сг, а також вiд 09.04.2015 № 1902-сг не вiдповiдають зазначеним вимогам законодавства та є незаконними. З огляду на зазначене, укладений договiр оренди земельної дiлянки вiд 20.08.2015, рiшення Веселинiвської селищної ради про надання земель у власнiсть членам фермерсього господарства, договори купiвлi-продажу земельних дiлянок ОСОБА_1 також суперечить вимогам законодавства (ст. 203, 215 ЦК України), оскiльки останнiй не мiг набути землю у користування для вказаних цiлей у позаконкурентному порядку.

Земельна дiлянка площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452), яку не мав право отримувати в оренду ОСОБА_1 , була розпайована мiж членами ФГ "Горбатенко". Як наслiдок ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не мали права на отримання у власнiсть земельних дiлянок. Договори купiвлi-продажу пiдлягають визнанню недiйсними, як похiднi вiд незаконних рiшень органiв виконавчої влади та мiсцевого самоврядування.

Прокуратура зазначає, що спiрнi земельнi дiлянки пiдлягають витребуванню у нинiшнього власника - ОСОБА_1 у власнiсть об`єднаної територiальної громади в особi Веселинiвської селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 13, 19 Конституції України, ст. 16, 203, 215, 387 ЦК України, ст. 3, 32, 116, 121-124, 134 ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", практикою ЄСПЛ та судовою практикою Верховного Суду.

2. Заява про забезпечення позову.

Керівником Вознесенської окружної прокуратури 08.09.2023 подано до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення позову (вх. № 11792/23 від 08.09.2023), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, у тому числі внаслідок поділу чи об`єднання з іншими ділянками;

- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступні обставини.

05.02.2019 Вознесенською місцевою прокуратурою подано до Господарського суду Миколаївської області позов до ГУ ДГК в області, ФГ «Горбатенка», третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів ГУ ДГК в області, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки (справа № 915/1265/19).

Ухвалою суду від 07.05.2019 позовну заяву залишено без розгляду (з огляду на необхідність зміни позивача у справі).

У подальшому Вознесенська окружна прокуратура у квітні 2021 року звернулася в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.02.2023 у справі № 472/307/21 провадження за позовом закрито, у зв`язку з підвідомчістю даної категорії справ до юрисдикції господарського суду з посиланням на правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним щодо предмету судових спорів, у яких він був відповідачем, усвідомлюючи незаконність набуття права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452, вжив заходів до її набуття у власність шляхом приватизації земель членами фермерського господарства «Горбатенко» та купівлі у них відповідних ділянок, подальшого об`єднання у нову земельну ділянку.

Наразі, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, з метою уникнення виконання можливого рішення суду щодо витребування ділянок, в ході попередніх спорів, вживав заходів щодо штучної зміни кадастрових номерів земельних ділянок, законність набуття яких оспорювалося прокурором тому, може розпорядитись земельною ділянкою з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки, зміни її цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими ділянками, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду та може у подальшому призвести до необхідності скасування відповідних рішень шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

Існує очевидна небезпека укладення інших цивільно-правових угод стосовно спірної земельної ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, зміни предмету позову, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

З метою запобігання відчуження спірної земельної ділянки, зміни об`єкту позову, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом :

- накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі внаслідок її продажу, обміну, даруванню, поділу чи об`єднання з іншими ділянками (обґрунтування: якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішення суду відповідач відчужить будь-яким способом спірну ділянку на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу земельних ділянок або об`єднання їх з іншими ділянками та реєстрації прав на новостворені об`єкти виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки);

- заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї (з метою запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави).

Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137, 140 ГПК України та судовою практикою.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову прокуратурою подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

З огляду на викладене та враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, при взятті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи грошові кошти, немає необхідності зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном (постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21).

Подібні правові висновки викладено в постановах КЦС ВС від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

5. Висновки суду.

Предметом спору у даній справі є вимога про витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особi Веселинiвськоi селищної ради земельної дiлянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26,7737 га для ведення фермерського господарства, тобто у даній справі прокуратура звернулась до суду з позовними вимогами майнового характеру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 30.08.2023 № 344683900) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 площею 26, 7735 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2338434348217.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокуратура послалась на порушення вимог земельного законодавства під час отримання земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства. Зокрема, прокуратура зазначає, що надання ОСОБА_1 земельної дiлянки площею 27,5 га (кадастровий номер 4821784200:02:000:0452) в оренду для ведення фермерського господарства, подальше її розпаювання мiж членами фермерського господарства, продаж останнiми у власнiсть ОСОБА_1 та подальше її об`єднання останнім в одну земельну дiлянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га суперечать вимогам законодавства, у зв`язку з чим вказана земельна дiлянка пiдлягає витребуванню у власнiсть Веселинiвської об`єднаної територiальної громади.

Прокуратура в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначила, зокрема, що ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним щодо предмету судових спорів (господарська справа № 915/1265/19, цивільна справа № 472/307/21), у яких він був відповідачем, усвідомлюючи незаконність набуття права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452, вжив заходів до її набуття у власність шляхом приватизації земель членами фермерського господарства «Горбатенко» та купівлі у них відповідних ділянок, подальшого об`єднання у нову земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокуратура має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що ОСОБА_1 , виступаючи зареєстрованим власником спірної земельної ділянки, може повторно відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб, або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення земельної ділянки та/або поділ/об`єднання земельної ділянки тощо), що, в свою чергу, знову призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідної земельної ділянки в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав територіальної громади.

Отже, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також виконання майбутнього судового рішення щодо витребування земельної ділянки у випадку задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного відчуження відповідачем ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна (земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0452) іншім особам, а також вчинення дій щодо зміни цільового призначення та/або поділу/об`єднання земельної ділянки, врахувавши збалансованість інтересів учасників процесу, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна (зміни цільового призначення, поділу / об`єднання земельної ділянки) та на відчуження нерухомого майна (укладення договорів, вчинення правочинів тощо), а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно нерухомого майна) є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежують право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви прокуратури про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження та зміну нерухомого майна, а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно нерухомого майна) в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно і предметом позовних вимог. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, утруднення чи неможливість виконання майбутнього судового рішення, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення прокуратурі/позивачу до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо недійсності договорів, правочинів, щодо скасування державної реєстрації прав тощо.

Заява про забезпечення позову судом задоволена.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 11792/23 від 08.09.2023).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1393/23, а саме:

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, у тому числі внаслідок поділу чи об`єднання з іншими ділянками.

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4821784200:02:000:0613 загальною площею 26,7735 га дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Стягувач: Веселинівська селищна рада, вул. Мозолевського, 14, смт Веселинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 57001 (код ЄДРПОУ 04376044)

Боржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) (на р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 1 342, 00 грн. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Наказ видати прокуратурі після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Ухвалу підписано 11.09.2023.

Суддя Е.М. Олейняш