Постанова

від 13.09.2023 по справі 813/5770/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа №813/5770/15

адміністративне провадження № К/9901/33011/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Дембуд-холдинг», ОСОБА_1

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка», ОСОБА_2

про визнання протиправними і скасування рішень

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б. від 17 листопада 2020 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2015 року Приватне підприємство «Дембуд-Холдинг» (далі - ПП «Дембуд-Холдинг», позивач 1) звернулось до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка», ОСОБА_2 (далі - ТОВ «Арніка», ОСОБА_2 , треті особи), в якому просило визнати протиправними і скасувати приписи Департаменту ДАБІ у Львівській області № 31/2-ф та № 31/3-ф від 29 вересня 2015 року.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач 2) звернулась до суду з позовом до ДАБІ України, в якому просила:

- визнати протиправними і скасувати приписи Департаменту ДАБІ у Львівській області № 31/2-ф, № 31/3-ф, № 31/4-ф від 29 вересня 2015 року;

- визнати протиправною і скасувати постанову Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1ф/23пз/1013-6/5390-15 від 13 жовтня 2015 року.

2. Позовні вимоги ПП «Дембуд-Холдинг» обґрунтовані тим, що проєкт «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові», яким передбачено будівництво 15-ти поверхового житлового будинку з двома технічними поверхами, а саме - нижній для розводки комунікації та створення нормативного відокремлення від дахової котельні, що передбачена за цим проєктом на другому поверсі, відповідає діючим державним будівельним нормам; вказане спростовує висновки відповідача щодо невідповідності проєкту вимогам щодо поверховості згідно наданих вихідних даних на проєктування архітектурно-планувального завдання № 90, затверджених заступником начальника Управління архітектури Львівської міської ради від 16 лютого 2007 року.

3. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що робочий проєкт багатоквартирного житлового будинку «Будівництво 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові» погоджено у встановленому законодавством порядку з ГУ МНС України у Львівській області, ДЗ «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України, ДП «Західний експертно-технічний центр», Територіальним управлінням Держінспекції з енергозбереження, управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради. Крім того, зазначає, що проєкт одержав позитивний експертний висновок Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області щодо міцності, надійності довговічності, експлуатаційної безпеки, інженерного забезпечення, архітектурних вимог та економічних показників, а відповідачем було видано дозвіл на виконання будівельних робіт 15-ти поверхового житлового будинку з двома технічними поверхами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

2. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним і скасування припису Департаменту ДАБІ у Львівській області № 31/4-ф від 29 вересня 2015 та постанови № 1ф/23пз/1013-6/5390-15 від 13 жовтня 2015 року. У цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016 року залишено без змін.

3. Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постанова Верховного Суду від 14 серпня 2019 року обґрунтована, зокрема тим, що судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено, чи відповідає відкоригований ПП «Дембуд-Холдинг» у 2011 році проєкт будівництва 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками на вул. Лукаша, 1 у м. Львові , в частині поверховості житлового будинку, розташування технічного поверху та дахової котельні, раніше затвердженому проєкту будівництва. Крім того, згідно з наявним у матеріалах справи експертним звітом поверховість житлового будинку складає 15 поверхів, а його умовна висота - 46,5 м. Водночас, відповідно до загальної пояснювальної записки, відкоригованої у 2011 році частини робочого проєкту, поверховість будинку становить також 15 поверхів, однак умовна висота зазначена 18,95 м.

5. За результатом нового розгляду рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 813/5770/15 позовні вимоги задоволено.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не порушено вимоги архітектурно-планувального завдання щодо визначення поверховості запроєктованого житлового будинку.

При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги доводи третьої особи на стороні відповідача щодо надмірної площі технічного поверху, по відношенню до приміщення дахової котельні, оскільки в цій частині відсутні будь-які обмеження у архітектурно-планувальному завданні № 90. Крім цього, відповідно до пункту 2.57 ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Державним комітетом України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80 (далі - ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»), висота технічних поверхів визначається в кожному окремому випадку залежно від виду обладнання і комунікацій, розташовуваних в об`ємі технічного поверху, з урахуванням умов їх експлуатації.

На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку, що для визначення необхідної площі приміщення дахової котельні необхідно враховувати технічні характеристики та габарити обладнання такої котельні, що відповідачем під час перевірки не досліджувалось.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ДАБІ України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Задовольняючи апеляційну скаргу ДАБІ України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висота будинку не відповідає висоті, погодженій Укрдержбудекспертизою, а також з відсутності погоджень змін висоти будинку у проєкті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року залишити у силі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У касаційній скарзі вказується на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», внаслідок чого суд апеляційної інстанції, на думку скаржниці, дійшов необґрунтованих висновків про невідповідність висотності запроєктованого будинку висоті погодженій Укрдержбудекспертизою та вимогам державних норм і стандартів у сфері будівництва.

11. Скаржниця стверджує, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 лютого 2020 року у справі № 815/4659/16 та від 21 травня 2020 року у справі № 457/424/17, зокрема щодо покладення в адміністративному судочинстві обов`язку доведення правомірності своїх дій та рішень на суб`єкта владних повноважень.

12. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання позивачами під час проєктування та внесення змін до проєктної документації на об`єкт «Будівництво 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові » вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм і стандартів, з огляду на що прийняв законне та обґрунтоване рішення; просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

13. Від ДАБІ України відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає у перегляді судових рішень у касаційному порядку. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0102931713016 ухвалу Верховного Суду від 22 грудня 2020 року про відкриття касаційного провадження у справі № 813/5770/15 ДАБІ України отримало 28 грудня 2020 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Касаційну скаргу до Суду подано 3 грудня 2020 року.

15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 грудня 2020 року для розгляду цієї справи було визначено склад колегії суддів: Желєзний І.В., Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 813/5770/15, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

17. Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2021 року відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.

18. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. відповідно до рішення Зборів суддів Верховного Суду від 6 грудня 2021 року № 15, 13 грудня 2021 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено новий склад колегії суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

19. У подальшому, з огляду на звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку, 13 червня 2023 року було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, в результатів якого для розгляду справи № 813/5770/15 було визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М.

20. Учасники справи інших письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що рішенням виконавчого комітету Львівського міської ради від 7 квітня 2006 року № 570 гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на проєктування та будівництво 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. Лукаша, 1 у м. Львові.

22. На підставі архітектурно-планувального завдання № 90, затвердженого заступником начальника Управління архітектури від 16 лютого 2007 року, в 2008 році ТОВ «Арніка», розроблено робочий проєкт багатоквартирного житлового будинку на вул. Лукаша, 1 у м. Львові.

23. У 2011 році проєкт об`єкта «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові» скориговано.

24. 6 січня 2012 року Департаментом ДАБІ у Львівській області надано дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкту будівництва: «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові».

25. 29 вересня 2015 року відповідачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатом якої складено акт із зазначенням таких порушень вимог містобудівного законодавства:

- Генпідрядною організацією ПП «Дембуд-Холдинг» допущено відхилення від затверджених проєктних рішень, а саме: відмітки низу перекриттів згідно затвердженого проєкту повинні становити: 1-го поверху - 3,370, 2-го - 6,770, 3-го - 110,070, 4-го - 13,370, 5-го - 16,670, 6-го - 19,970, 7-го - 23,270, 8-го - 26,570, 9-го - 29,870, 10-го - 33,170, 11-го - 36,470, 12-го - 39,770, 13-го - 43,070, 14-го - 46,370, 15-го - 49,670, 16-го - 52,970, технічного (покриття) - 55,050 м, натомість на час проведення перевірки, згідно записів в загальному журналі робіт, зафіксовано виконання перекриття з відмітками 1-го поверху - 3,220, 2-го - 6,620, 3-го - 9,920, 4-го - 13,220, 5-го - 16,520, 6-го - 19,820, 7-го - 23,120, 8-го - 26,420, 9-го - 29,720, 10-го - 33,020, 11-го - 36,320, 12-го - 39,620, 13-го - 42,920, 14-го - 46,220, 15-го - 49,520 та 49,870, 16-го - 53,570, 53,870, а також на час перевірки виконувались роботи з влаштування колон до відмітки покриття технічного поверху 57,22 та 57,52, що є порушення затверджених проєктних рішень робочого проєкту «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові» розробленого ТОВ «Арніка», зокрема частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»;

- при перевірці ТОВ «Арніка» - проєктною організацією та головним архітектором проєкту - Следзь В.В. надано проєктну документацію на «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша,1 у м. Львові», згідно якої передбачено будівництво 16 поверхів та технічного поверху, що не відповідає вихідним даним на проектування (архітектурно-планувальному завданню № 90, затвердженого заступником начальника Управління архітектури від 16 лютого 2007 року О. Яремою, яким було передбачено будівництво 15-ти поверхового будинку), чим на час проектування було порушено пункт 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 20 січня 2004 року № 8 (далі - ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»; чинні на момент виникнення спірних правовідносин);

- побутовий розрив між довгими сторонами житлового будинку АДРЕСА_2 та будинку, що будується на вул. Лукаша, 1 складає 15,14 м - 14,75 м, що не відповідає вимогам пункту 3.13 ДБН 360-92.

26. 29 вересня 2015 року відповідачем складено припис № 31/2-ф про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проєкту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, яким зупинено виконання будівельних робіт з будівництва 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові до моменту усунення проєктною організацією ТОВ «Арніка» виявлених під час перевірки порушень в проєктній документації.

27. 29 вересня 2015 року відповідачем також складений припис № 31/3-ф про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проєкту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, яким зупинено виконання будівельних робіт з будівництва 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові до моменту усунення проєктною організацією ТОВ «Арніка» виявлених під час перевірки порушень в проєктній документації; генпідрядною організацією ПП «Дембуд-Холдинг» допущено відхилення від затверджених проектних рішень.

28. Зазначено, що проєктна документація на «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша,1 у м. Львові», згідно якої передбачено будівництво 16 поверхів та технічного поверху, не відповідає вихідним даним на проєктування (архітектурно-планувальному завданню № 90, затвердженому заступником начальника Управління архітектури від 16 лютого 2007 року ОСОБА_4 , яким було передбачено будівництво 15-ти поверхового будинку), чим на час проєктування було порушено пункт 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва». Побутовий розрив між довгими сторонами житлового будинку АДРЕСА_2 та будинку, що будується на вул. Лукаша, 1 складає 15,14 м - 14,75 м, що не відповідає вимогам пункту 3.13 ДБН 360-92.

29. Також 29 вересня 2015 року відповідачем складений припис № 31/4-ф про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, оскільки при перевірці ТОВ «Арніка» - проєктною організацією та головним архітектором проєкту - ОСОБА_5 надано проєктну документацію на «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша,1 у м. Львові», згідно якої передбачено будівництво 16 поверхів та технічного поверху, що не відповідає вихідним даним на проєктування (архітектурно-планувальному завданню № 90, затвердженому заступником начальника Управління архітектури від 16 лютого 2007 року ОСОБА_4 , яким було передбачено будівництво 15-ти поверхового будинку), чим на час проєктування було порушено пункт 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва».

30. У 30-ти денний термін з дня отримання припису № 31/4-ф зобов`язано ОСОБА_1 усунути виявлені під час перевірки порушення на об`єкті будівництва «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові» шляхом приведення його поверховості у відповідність до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 7 квітня 2006 року № 570, яким гр. ОСОБА_1 дозволено проєктування та будівництво 15-ти поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. Лукаша, 1 у м. Львові та вихідних даних на проєктування, а саме - здійснити знесення колон та перекриття 16-го поверху, а також колон 17 поверху.

31. 29 вересня 2015 року відповідачем складено протокол про вчинення ПП «Дембуд-Холдинг» правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачено пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

32. 13 жовтня 2015 року відповідачем винесено постанову № 1ф/23пз/1013-6/5390-15 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ПП «Дембуд-Холдинг» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 62 010,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

34. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

37. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржниці є неприйнятними, з огляду на наступне.

38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

40. У касаційній скарзі скаржниця стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», пунктів 2.18 та 2.57 ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункту 3.13 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а також неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 лютого 2020 року у справі № 815/4659/16 та від 21 травня 2020 року у справі № 457/424/17.

41. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проєкт - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає будівельним нормам і правилам.

42. Відповідно до статті 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проєктна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Проєкти об`єктів архітектури затверджуються замовником. Внесення змін до затвердженого проєкту проводиться виключно за згодою автора проєкту, а в разі відхилення від технічних умов - за погодженням з підприємствами, установами та організаціями, які надали такі технічні умови, та замовником.

43. Частина перша статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

44. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (був чинним на момент отримання дозволу на будівництво та розробку проєкту на спірний об`єкт будівництва; Закон втратив чинність на підставі Закону N 3038-VI від 17 лютого 2011 року) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування.

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об`єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури.

У разі надання негативного комплексного висновку заінтересованим особам також надаються роз`яснення та відповідні рекомендації. Роз`яснення та рекомендації надаються в письмовій формі протягом одного місяця від дня звернення.

У разі необхідності спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури мають право залучати до підготовки комплексного висновку інші органи виконавчої влади.

Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування надається заявнику протягом двох місяців з дня подання заяви.

Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.

45. Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

46. Відповідно до статті 29 цього Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

47. Згідно з пунктом першого частини четвертої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення;

48. Згідно з пунктом 15.4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16 травня 2011 року № 45 (тут і далі - у редакції, чинній н момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 45), у разі прийняття рішення щодо коригування проєктної документації проектною організацією, яка не є її розробником, скоригована проєктна документація підлягає погодженню з проєктувальником - розробником проєкту, крім випадку передачі відповідно до законодавства авторських майнових прав іншій особі.

49. Згідно з положеннями пункту 11 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року N 560 (тут і далі - на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 560) експертизі підлягають проектні рішення в частині, що не відповідає раніше затвердженому проекту будівництва, експертиза якого проведена відповідно до пункту 10 Порядку.

50. Згідно з пунктом 16 Порядку № 560 повторна експертиза проекту будівництва проводиться після його коригування, якщо це призвело до зміни проектних рішень, а також у разі, коли це пов`язано із зміною державних будівельних норм та вихідних даних щодо проектування.

51. Зі змісту наведених норм права вбачається, що будівництво об`єктів архітектури здійснюється відповідно до затвердженої замовником будівництва у встановленому порядку проєктної документації. Такий проєкт розробляється відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (на момент отримання позивачем 2 дозволу - архітектурно-планувального завдання); у разі, якщо об`єкт будівництва належить до IV і V категорій складності, то розроблений проєкт підлягає обов`язковій експертизі. До проєкта будівництва можуть бути внесені зміни у встановленому порядку лише за згодою замовника будівництва та за погодженням з розробником первинної проєктної документації; у разі якщо внаслідок корегування проєкту було змінено проектні рішення, то скорегований проєкт підлягає повторній експертизі.

52. Правові висновки щодо порядку застосування статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» у сукупності з положеннями частини четвертої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 813/1572/13-а, від 31 жовтня 2019 року у справі № 398/3566/16-а(2-а/398/57/17), від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, від 27 квітня 2021 року у справі № 640/5473/20, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 отримала від органу місцевого самоврядування дозвіл на проектування та будівництво 15-ти поверхового житлового будинку по вул. Лукаша, 1 у м. Львові , на підставі якого було отримано архітектурно-планувальне завдання та розроблено проєкт такого будівництва. Розроблений проєкт було погоджено у встановленому законодавством порядку з ГУ МНС України у Львівській області, ДЗ «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України, ДП «Західний експертно-технічний центр», Територіальним управлінням Держінспекції з енергозбереження, Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради. спірний об`єкт будівництва віднесено до IV категорії складності. Внаслідок чого було проведено його експертизу, за результатом якої проєкт одержав позитивний комплексний висновок Державної експертизи, проведеної Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області, що стало підставою для надання позивачу 2 дозволу на виконання будівельних робіт № 805/08 від 20 жовтня 2008 року.

54. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що у 2011 році проєкт об`єкта «Будівництво 15-поверхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на вул. М. Лукаша, 1 у м. Львові» скориговано. Після проведення повторної експертизи в Експертному звіті «Укрдержбудекспертизи» від 14 грудня 2011 році погоджено: висота будинку (Н буд) - 46,5м, загальна площа (S заг) - 5478,02 кв. м, об`єм будинку (V буд) - 28886 куб. м, площа забудови - 692,1 кв. м.

55. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, 29 вересня 2015 року відповідачем проведено перевірку, результати якої зафіксовано в акті перевірки № 31-ф від 29 вересня 2015 року. Відповідно до цього акта відповідачем було виявлено невідповідність будівництва житлового будинку вихідним даним та розробленому проєкту, а саме - фактична висота будинку значно перевищує висоту погоджену ДП «Укрдержбудекспертиза», оскільки найвища відмітка у наданих кресленнях становить 55,10 м (замість погоджених 46,5 м). До того ж було змінено відстані перекриттів, а саме - з відмітками 1-го поверху - 3,220, 2-го - 6,620, 3-го - 9,920, 4-го - 13,220. 5-го - 16,520, 6-го - 19,820, 1-го - 23,120, 8-го - 26,420, 9-го - 29,720, 10-го - 33,020, 11-го - 36,320, 12-го - 39,620, 13-го - 42,920, 14-го - 46,220, 15-го - 49,520 та 49,870, 16-го - 53,570, 53,870, а також на час перевірки виконувались роботи з влаштування колон до відмітки покриття технічного поверху 57,22 та 57,52.

56. З огляду на встановлені обставини справи та керуючись положеннями статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем приписів та постанови про притягнення позивача 1 до відповідальності за пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

57. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

58. Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» відповідальність у вигляді штрафу покладається на суб`єктів містобудування, які виконують будівельні роботи (підрядні, генпідрядні організації), за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проєктних рішень - у розмірі сорока п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

59. Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладені, зокрема у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 820/1987/17, від 8 травня 2018 року у справі № 814/343/14, від 22 травня 2018 року у справі № 522/18480/17, від 18 жовтня 2018 року у справах № 826/7458/17, № 808/742/17 та № 826/11243/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 813/1572/13-а, від 5 вересня 2019 року у справі № 0870/7854/12(СН/808/48/15), від 18 вересня 2019 року у справі № 808/9253/13-а та від 14 листопада 2019 року у справі № 822/5968/15.

60. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до архітектурно-планувального завдання № 90 від 16 лютого 2007 року проєкт повинен враховувати нормативні побутові та пожежні розриви, а також норми інсоляції по відношенню до існуючих та запроектованих НУ «Львівська політехніка» будівель. Проектування необхідно здійснювати згідно з генпланом та з врахуванням сформованої суміжної забудови кварталу.

61. Крім того, протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року з ініціативи суду для всебічного та повного розгляду справи витребувано наступні документи: архітектурне рішення проєкту (генеральний план, ситуаційний план та інші); містобудівні умови та обмеження (первинні та відкориговані); експертизу відкоригованого проєкту в частині зміни поверховості, проектних висот поверхів, розташування технічного поверху та дахової котельні; первинний та відкоригований проєкт з усіма змінами та погодженнями.

62. З наданих позивачем документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що висота будинку (Н буд), яка погоджена в Експертному звіті «Укрдержбудекспертизи» від 14 грудня 2011 року - 46,5м, загальна площа (S заг) - 5478,02 кв. м, об`єм будинку (V буд) - 28886 куб. м, площа забудови - 692,1 кв. м.

Разом з тим, фактична висота будинку, як встановлено судом апеляційної інстанції з поданих опалубочних креслень плит перекриття по відмітках, значно перевищує висоту погоджену ПП «Укрдержбудекспертизою», оскільки найвища відмітка у наданих кресленнях становить 55,10 м.

63. Суд апеляційної інстанції також встановив відсутність погоджених змін до проєкту, а також дійшов висновку, що повторної експертизи змінений проєкт не пройшов.

64. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивачем не надано погоджень та проєкту дахової котельні з зазначенням її розташування (у поданих документах зазначено тільки про дахову котельню з 5 шт. модульних котлів); не надано погоджень змін поверховості будинку.

65. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення будівництва від затвердженого та погодженого проєкту, який пройшов експертизу ДП «Укрдержбудекспертизою», зокрема щодо висотності об`єкта будівництва та висоти розривів перекриттів, а скорегований проєкт зі зміною висотності будівництва не погоджений у встановленому порядку, експертиза цього проєкту з урахуванням таких змін не проводилась.

66. Верховний Суд, зокрема у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 825/1690/16, від 7 липня 2020 року у справі № 808/1206/17, вже висловлював правову позицію з приводу того, що відхилення об`єкта будівництва від проєктної документації, у тому числі недотримання встановленого порядку корегування проєктної документації може бути підставою для застосування відповідальності, визначеної Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

67. Крім того, правовий висновок про необхідність здійснювати будівництво у суворій відповідності з проєктною документацією, яка пройшла належну експертизу та затверджена у встановленому порядку, викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 818/816/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 761/42948/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі № 813/1572/13-а та від 17 серпня 2021 року у справі № 420/5/20.

68. На цій підставі колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи позивачів щодо протиправності приписів Департаменту ДАБІ у Львівській області № 31/2-ф, № 31/3-ф, № 31/4-ф від 29 вересня 2015 року та постанови Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1ф/23пз/1013-6/5390-15 від 13 жовтня 2015 року є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. При цьому відповідачем доведено правомірність прийняття спірних рішень.

69. Колегія суддів також бере до уваги конституційні положення, відповідно до яких: власність зобов`язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України); використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частина сьома статті 41 Конституції України).

70. Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, установлених законом.

71. Верховний Суд також акцентує увагу на тому, що власність не тільки надає перевагу власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов`язує» пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

72. Значення конституційних положень у сфері захисту права власності у сфері будівництва полягає в обов`язку суб`єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та будівельних робіт неухильно дотримуватися вимог, зокрема, законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні.

73. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/13788/15, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/21784/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.003061.

74. При цьому у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 420/5/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого будівництво є сферою підвищеної відповідальності, оскільки до такого виду діяльності висуваються більш суворі вимоги, позаяк суб`єкти містобудівної діяльності повинні чітко дотримуватися встановлених правил та вимог до розроблення, затвердження та проведення експертизи проєктної документації, бути готовими надати всі необхідні документи на правомірну вимогу суб`єкта владних повноважень. Негативні наслідки від порушення встановленого порядку корегування проєктної документації та її подання до органів ДАБІ України покладаються на суб`єктів містобудівної діяльності.

75. Стосовно доводів скаржниці про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 лютого 2020 року у справі № 815/4659/16 та від 21 травня 2020 року у справі № 457/424/17, зокрема щодо покладення в адміністративному судочинстві обов`язку доведення правомірності своїх дій та рішень на суб`єкта владних повноважень та обов`язку суду здійснювати належну мотивацію свого рішення, Суд зазначає наступне.

76. Під час судового розгляду справ, на які посилається скаржниця, не знайшли свого підтвердження висновки відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю, встановлені під час перевірки суб`єкта містобудування; на цій підставі Верховним Судом зроблено висновок про невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку щодо доведення правомірності своїх рішень та дій у силу вимог статті 72 КАС України.

77. Зокрема, у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 815/4659/16, в які предметом спору було рішення відповідача про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшовши висновку про недослідження судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

При цьому, у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 457/424/17, в якій спір стосувався правомірності постанови про адміністративне правопорушення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують обставини, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов`язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

78. Водночас, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, наданих як позивачами, так і відповідачем, дійшов висновку про доведеність ДАБІ України правомірності своїх приписів про усунення порушень містобудівного законодавства та постанови про накладення штрафу.

79. Отже, спірні правовідносини у справах, на які посилається скаржниця, є неподібними до тих, що мають місце у справі, що розглядається, а правові висновки у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 815/4659/16 та від 21 травня 2020 року у справі № 457/424/17 викладені за нерелевантних обставин справи, що виключає відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України необхідність їх врахування.

80. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

81. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає таке рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

82. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов?язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов?язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

83. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

84. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

85. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов?язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

86. Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов?язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

87. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов?язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява № 18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

88. Так, у рішенні «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

89. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні суду апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

91. Враховуючи, що касаційний суд залишає постанову суду апеляційної інстанції без змін, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа