Рішення

від 14.09.2023 по справі 490/6620/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/6620/18

н\п 2/490/2439/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Постолатій К.О.,

за участі представника позивача Місяченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 394-к від 06 липня 2018 року про звільнення його з посади проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції; поновити його на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції з 09 липня 2018 року; стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова моральну шкоду в сумі 50000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що посада, які позивач обіймав у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова не пов`язана з безпосереднім обслуговуванням грошових коштів, і відповідно звільнення позивача з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України є незаконним. Також позивач вказує на те, що відповідачем порушено визначений законодавством порядок звільнення позивача з займаної посади.

Від відповідача 05 лютого 2019 року надійшов відзив на позов, у якому він просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на його безпідставність.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

У період з серпня 2018 року до 09 лютого 2021 року справа перебувала у провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2021 року для розгляду справи визначено суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Підготовче судове засідання, призначене на 25 березня 2021 року відкладено у зв`язку із відсутністю у представника позивача документів на підтвердження його повноважень.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про виклик свідків та відмовлено у задоволенні клопотання щодо витребування доказів.

Підготовче судове засідання, призначене на 08 червня 2021 року, відкладено у зв`язку із перебуванням судді Шолох Л.М. у нарадчій кімнаті у справі № 490/15006/14.

Підготовче судове засідання, призначене на 26 липня, 09 серпня 2021 року відкладено у зв`язку із неявкою сторін у справі.

Підготовче судове засідання, призначене на 01 вересня 2021 року, відкладено у зв`язку із неявкою позивача та його представника.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 06 жовтня 2021 року, відкладено у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Судове засідання, призначене на 26 жовтня 2021 року, відкладено у зв`язку із неявкою сторін у справі.

У судовому засіданні 10 грудня 2021 року оголошено перерву для виклику свідків.

Починаючи з 24 лютого 2022 року на території України введено військовий стан, строк якого неодноразово продовжувався та який діє і на цей час.

Судове засідання, призначене на 09 березня 2022 року, відкладено у зв`язку із перебуванням судді Шолох Л.М. у відпустці (з 09 до 18 березня 2022 року).

17 травня 2022 року справа знята з розгляду у зв`язку із введенням на території України військового стану та у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, викликаної регулярними обстрілами території м. Миколаєва.

У судове засідання 19 липня 2022 року сторони не з`явилися, надавши суду заяви про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 31 серпня 2022 року сторони не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляд у справи.

Судове засідання 27 вересня 2023 року відкладено у зв`язку із перебування судді Шолох Л.М. у нарадчій кімнаті у справі №490/241/21. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 27 вересня 2023 року.

У судове засідання 24 жовтня 2022 року сторони не з`явилися, від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 28 листопада 2022 року відкладено у зв`язку із неявкою сторін та наявності заяви представника позивача про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 20 лютого 2023 року відкладено у зв`язку із неявкою сторін та наявності заяви представника позивача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28 березня 2023 року сторони не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 24 квітня 2023 року, відкладено у зв`язку із перебування судді Шолох Л.М. у відпустці. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового розгляду.

Судове засідання, призначене на 29 травня 2023 року відкладено у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання. Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи та надання їй можливості ознайомитися із матеріалами справи. З матеріалами справи предстанвик ознайомилася 27 червня 2023 року.

У судове засідання 26 липня 2023 року з`явилася представник позивача, розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Судове засідання, призначене на 14 серпня 2023 року відкладено у зв`язку із перебуванням представника відповідача ОСОБА_3 у відпустці.

У судове засідання 12 вересня 2023 року з`явилася представник позивача. Від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Суд заслухавши думку представника позивача, яка вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що доказів участі представника в іншому судовому процесі суду не надано, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з`явився. Також слід зазначити, що відповідач не позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого, представника.

У судовому засідання представник позивача Місяченко О.А. позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 06 липня 2018 року № 394-к, поновити позивача на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції з 09 липня 2018 року, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 1806185 грн 25 коп. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн 00 коп. Також представник позивача зазнчила, що не наполягає на допиті свідків, про виклик яких просив позивач, оскільки їх прибуття до суду є неможливим через оголошення на території України воєнного стану.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

Між Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова (далі «Університет») та ОСОБА_1 укладено контракт № 128 від 01 листопада 2017 року про призначення його на посаду проректора науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на період з 01 листопада 2017 року до 31 жовтня 2022 року. Про це видано наказ від 01 листопада 2017 року № 639-к та внесено відповідний запис у трудову книжку позивача за № 14 від 01 листопада 2017 року.

Позивач 21 червня 2018 року подав заяву про звільнення його з посади проректора Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін з 08 липня 2018 року. Ця заява потримала відповідачем 22 червня 2018 року, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції. Доказів того, що ця заява була розглянута відповідачем матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявна копія доповідної записки начальника ННЦМС Михайлова М.С. від 02 липня 2018 року, якою повідомлено про укладення ОСОБА_1 тристороннього договору з комерційною структурою ТОВ «Українсько-китайський центр Шовкового Шляху», директором якого є ОСОБА_1 . Ця доповідна записка містить прохання розібратися з цим фактом та вжити відповідних заходів.

Наказом Університету від 03 липня 2018 року № 211 з метою проведення внутрішнього службового розслідування щодо виявлених фактів, які призвели до розтрати коштів Університету проректором з НПР та МІ ОСОБА_1 створено комісію у складі голови ОСОБА_5 , членів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .. Термін роботи комісії з 03 до 05 липня 2018 року.

Актом Комісії зі службового розслідування від 05 липня 2018 року встановлено халатне відношення ОСОБА_1 до покладених на нього посадових обов`язків, що спричинило збитки на суму 1785819 грн 21 коп. (а.с. 87-93 том 1).

У матеріалах справи наявний також акт службового розслідування від 05 листопада 2018 року, в якому комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 , використовуючи службове становище з метою отримання особистої вигоди ввід до договору між НУК ім. Адмірала Макарова та Універститетом Цзянсу ТОВ «Українсько-китайський центр шовкового шляху», директором якого він є. Використовуючи всупереч інтересів університету своє службове становище ОСОБА_1 наніс збитків НУК на загальну суму 1785819 грн 21 коп. Комісією запропоновано звернути увагу проректора з НПР та МІ ОСОБА_1 на необхідність чіткого дотримання вимог антикорупційного законодавства України при укладанні договорів та відшкодування витрат з бюджетних коштів. Також рекомендовано ректору НУК ОСОБА_11 звільнити проректора з НПР та МІ Рижкова О.С. відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України (за втрату довір`я зі сторони власника або уповноваженого органу) (а.с. 180-186 том 1).

Відповідачем 06 липня 2018 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з матеріалами службового розслідування. З цього акту слідує, що начальником відділу кадрів Зубаревим А.А., у присутності членів комісії ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 , який ним було проігноровано. На роботі проректор був відсутній. Інших засобів зв`язку з ОСОБА_1 не має.

Наказом Університету від 06 липня 2018 року № 394-к звільнено ОСОБА_1 проректора з НПР та міжнародної інтеграції 09 липня 2018 року за втрату довір`я пункт 2 статті 41 КЗпП України. Підстава акт службового розслідування.

Як свідчить акт від 09 липня 2018 року ОСОБА_1 ознайомився але відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказом від 06 липня 2018 року № 394-к.

Наказом Університету від 09 липня 2018 року № 221 з 06 липня 2018 року виведено із штатного розпису посаду проректора з науково-педагогічної роботи та інновацій та ввести посаду проректора з адміністративно-господарської роботи. Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає таке.

Трудові відносини всіх працівників врегульовано Кодексом законів про працю України.

Стаття 2КЗпП України визначає, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Частина перша статті 3КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (окрім випадків, визначених у другій-четвертій частинах цієї статті).

Законодавство про працю складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною першою статті 21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третястатті 21 КЗпП України).

Частина першастатті 23КЗпП Українивизначає,що трудовийдоговір можебути: 1)безстроковим,що укладаєтьсяна невизначенийстрок; 2)на визначенийстрок,встановлений запогодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (частина друга статті 23 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України крім підстав, передбаченихстаттею 40цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку встановлення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 рокуу справі №6-100цс16.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, слід з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Згідно із контрактом ОСОБА_1 на посаді проректора зобов`язаний був забезпечити: керування навчально-науковим центром міжнародного співробітництва НУК, сприяння підготовці та проведенню навчально-виховного процесу за напрямками діяльності університету на рівні державних стандартів якості освіти, підготовку спеціалістів відповідного рівня кваліфікації, участь у проведенні науково-дослідних робіт, виконання програм соціального розвитку колективу, сприяння державної мови в НУК, надання звітів, дотримання чинного законодавства.

Із наявних у справі посадових обов`язків керівника навчально-наукового центру міжнародного співробітництва (далі - Керівника), затвердженого ректором НУК за погодженням із профспілковим комітетом, 02 квітня 2014 року, слідує, що до обов`язків Керівника входять: загальне керівництво ННЦМС, підбір та розстановку кадрів, робота по розширенню міжнародних зв`язків, зовнішньоекономічної діяльності, керівництво роботою підготовчого відділення для іноземних громадян, які навчаються у НУК, контроль за складанням контрактів з іноземними громадянами, прийом іноземних громадян, ділове листування, організація зустрічі та прийом іноземних делегацій, участь у переговорах, складанні та підписанні договорів, угод, протоколів про наміри та інше.

Із наведеного слідує, що до повноважень проректора Університету, не віднесено безпосередне обслуговування грошових цінностей (отримання їх під звіт та подальше звітування за їх використання), про що зазначено у пункті 2 статті 42 КЗпП України. Натомість ОСОБА_1 будучи проректором Університету повинен був брати участь у складанні та підписанні договорів, угод тощо.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що між Університетом, «JUST» та ТОВ «Українсько-китайський центр шовкового шляху», директором якого є ОСОБА_1 , укладено тристоронній договір. На виконання цього договору ТОВ «Українсько-китайський центр шовкового шляху» отримало значну суму котів. Також за запитами ОСОБА_1 , які підписувалися ректором Університету та в.о. ректора Блінцовим В.С., викладачам видавалися готівкові кошти (добові) за відрядження на час перебування їх у Китайській Народній Республіці. Загальна сума збитків, на думку комісії, складає 1785819 грн 21 коп.

Із наведеного вбачається, що ОСОБА_1 формував запити на отримання коштів на відрядження та інші витрати, які надалі погоджувалися ректором чи особою, яка виконувала його обов`язки. Слід зазначити, що матеріали справи не містять копії тристороннього договору, про який йдеться у актах, складених відповідачем за результатами службового розслідування.

За такого, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кошти у сумі 1785819 грн 21 коп. отримано ОСОБА_1 під звіт та він мав обов`язок звітувати про їх використання. Більше того, у актах службового розслідування вказано на те, що зокрема, кошти на відрядження отримано викладачами Університету.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції не був особою, яка безпосередньо обслуговує грошові кошти та відповідно не міг бути звільнений за пунктом 2 статті 41 КЗпП України.

За змістом пунктів 3.4. та 3.11 Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування в Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова, копія якого надана до суду першої інстанції, особу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має бути повідомлено про таке розслідування та вона має право надати свої пояснення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про службове розслідування та доказів того, що він відмовився надавати пояснення.

Наявний у справі акт від 06 липня 2018 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з матеріалами службового розслідування (а.с. 94 том.2) суд не приймає до уваги. Зміст цього акту вказує лише на те, що начальник відділу кадрів Зубарев А.А. здійснив телефонний дзвінок позивачу (без зазначення номера телефону), а той не відповід на його дзвінок.

Також суд зазначає, у матеріалах справи наявні два акти службового розслідування від 05 липня 2018 року (а.с. 87-93 та 180-186 том 1). При цьому зміст наказу № 394-к від 06 липня 2018 року не дає можливості встановити, який саме з цих актів був підставою для його винесення.

Підсумовуючи викладене суду дійшов висновку, що відповідачем порушено затверджений в Університеті Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування імені адмірала Макарова під час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Показання свідків, допитаних за клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 10 грудня 2021 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , не спростовують наведених висновків суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем подано відповідачу заяву про звільнення з посади за угодою сторін. Доказів того, що ця заява була розглянута та за результатами її розгляду ухвалено відповідне рішення, матеріали справи не містять.

Відтак, наказ відповідача від 06 липня 2018 року № 394-к є таким, що суперечить вимогами чинного законодавства про працю, тому його слід скасувати та поновити позивача на посаді проректора Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова з 09 липня 2018 року.

Відповідно допункту 2статті 235КЗпП Українипри винесеннірішення пропоновлення нароботі орган,який розглядаєтрудовий спір,одночасно приймаєрішення провиплату працівниковісереднього заробіткуза часвимушеного прогулуабо різниців заробіткуза часвиконання нижчеоплачуваноїроботи,але небільш якза одинрік.Якщо заявапро поновленняна роботірозглядається більшеодного року,не звини працівника,орган,який розглядаєтрудовий спір,виносить рішенняпро виплатусереднього заробіткуза весьчас вимушеногопрогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, в тому числі і у випадку вимушеного прогулу, визначено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

За змістом пункту 2 цієї постанови середній заробіток за час вимушеного прогулу слід обраховувати виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що

передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 5 цієї постанови визначено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і

допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Отже, у даному випадку слід виходити із розміру заробітної плати позивача за червень (19165,07 грн) та травень 2018 року (17835,42 грн) відповідно до довідки про заробітну плату позивача (а.с. 111 том. 1).

Кількість робочих днів у травні 2018 рок установить 21, у червні 20, всього 41 робочий день. За такого розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 902, 46 коп., (37000, 49 грн (19165,07 грн+17835,42 грн) : 41).

Кількість робочих днів за період з 09 липня 2018 року і до дня ухвалення судом рішення становить 1305. За такого, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 1177710 грн 530 коп. (902,46х1305). Ця сума і підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.

Суд відхиляє розрахунок середнього заробітку позивача, оскільки для його проведення позивачем взято суму заробітної плати за березень та квітень 2018 року, тоді як цю суму слід обраховувати виходячи із розміру заробітної плати, отриманої позивачем за попередні два місці перед звільненням, тобто червень та травень 2018 року.

Пунктом 9 ч. 2ст. 16 ЦК Українипередбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Устатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другоюстатті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі №761/24143/19 (провадження № 61-17538св20).

Стаття 237-1 КЗпП Українивизначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивача на роботі, то і позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди є обґрунтованою та такою, що підлягають частковому задоволенню.

Розмір моральної шкоди, яка на думку позивача, полягає у спричиненні шкоди його репутації, знищення його авторитету серед колег та студентів, втрати нормальних життєвих зв`язків, душевні хвилювання та страждання, слід визначити у розмірі 10000 грн 00 коп.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору, сплаченого позивачем за подачу позову до суду, у розмірі 704 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5120 грн 00 коп.

Керуючись статтями 10,12,77,81,141,259,263-265,268,274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова № 394-к від 06 липня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції з 09 липня 2018 року за втрату довір`я пункт 2 статті 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної інтеграції Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова з 09 липня 2018 року.

Стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1177710 грн 530 коп. (один мільйон сто сімдесят сім тисяч сімсот десять) грн 52 коп.

Стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого за подачу позову до суду у розмірі 704 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5120 грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2023 року.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 31 березня 2010 року, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 ;

Відповідач Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, код ЄДРПОУ 02066753, м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9.

Суддя Л.М. Шолох