Окрема думка

від 13.09.2023 по справі 308/9222/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І., Антоненко Н. О.

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 308/9222/21

провадження № 61-7540св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнив частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів застосувала висновки, зроблені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що:

«звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.

Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП».

Не можемо погодитися із цим висновком Об`єднаної палати з таких мотивів.

1. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

1.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18) зазначено, що: «зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. […] Зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача. Оскільки ОСОБА_1 відмовився продовжувати працювати на нових умовах, що встановлено судом апеляційної інстанції, звільнення його на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України є правомірним».

1.2. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., від 21 листопада 2018 року у справі № 234/16582/16-ц (провадження № 61-7592св18) зазначено, що: «відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. У зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою (частина третя та четверта статті 32 КЗпП України). Про зміну істотних умов праці - систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо попередні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці. Статтею 43 КЗпП України не передбачено обов`язкового отримання згоди профспілкової організації на звільнення робітника за пунктом 6 статті 36 КЗпП».

2. У пункті 6 частини першої статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

2.1. У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП закріплено, що підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

2.2. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником (частина перша та друга статті 43 КЗпП).

2.3. Згідно частини третьої статті 252 КЗпП звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

2.4. Тлумачення вказаних норм свідчить, що підстава припинення трудового договору, передбачена у пункті 6 частини першої статті 36 КЗпП, не відноситься до розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Це додатково підтверджується використаними термінами «припинення», «розірвання». Таким чином припинення трудового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП не потребує попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Проте Об`єднана палата вказавши, що припинення трудового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП не є звільненням працівника за ініціативою роботодавця, зробила неправильний висновок про необхідність застосування частини третьою статті 252 КЗпП й частини третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

3. За таких обставин, колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновку, що міститься в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18).

Суддя Н. О. Антоненко

Суддя В. І. Крат