Постанова

від 13.09.2023 по справі 759/3713/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/3713/23 Головуючий у суді І інстанції:Бабич Н.Д.

провадження №22-ц/824/9510/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Микитишин Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 року до суду надійшов вказаний позов, в якому позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває в шлюбі з відповідачем з 05.09.2004 року. На даний час триває процедура розірвання шлюбу. У шлюбу між сторонами народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що донька є студенткою 2 курсу, денної форми навчання у ВСП "Фаховий коледж мистецтв та дизайну Київського найціонального університету технологій та дизайну", спеціальність "Туризм", з терміном закінчення навчального закладу 31.01.2025 року. На даний час відповідач проживає окремо, коштів на утримання дитини не надає, дитина перебуває на повному утриманні матері та потребує матеріальної допомоги, оскільки вона, позивач, не може в повній мірі забезпечити необхідні матеріальні їй потреби, а тому просить стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення повноліття, а також просила стягнути додаткові витрати на дитину, що пов`язані з її відвідуванням мережі фітнес клубів "Спорт Лайф" до досягнення дитиною повноліття (з врахуванням зміни вартості абонемента).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, - у розмірі однієї чверті (1/4) частини з усіх видів заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.02.2023 року і до 31.01.2025 року, тобто, до закінчення навчання у навчальному закладі -ВСП "Фаховий коледж мистецтв та дизайну Київського найціонального університету технологій та дизайну". У разі припинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання у навчальному закладі, стягнення аліментів на її утримання припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, адвокат Микитишин О.М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що на дату звернення позивачки до суду першої інстанції з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини з ОСОБА_2 (27.02.2023 року) як і на дату ухвалення рішення суду (28.03.2023 року) так і станом на дату складення апеляційної скарги, донька апелянта та відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була і є неповнолітньою дитиною, адже вона не досягла вісімнадцятирічного віку. Дитині всього - 16 років.

Вказувала, що навчання ОСОБА_5 на 2-му курсі групи ТО-9 денного відділення за спеціальністю «Туризм» у ВСП "Фаховий коледж мистецтв та дизайну Київського національного університету технології та дизайну" не є свідченням її повноліття.

Тому представник апелянта вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_5 вже є повнолітньою дитиною, що за наявності доказів в матеріалах справи не відповідає фактичним обставинам.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині відмови у стягненні додаткових витрат на утримання дитини, що пов`язані з її відвідуванням мережі фітнес клубів SportLifeдо досягнення дитиною повноліття (з урахуванням зміни вартості абонементу) представник апелянта вказувала на те, що до погіршенням стосунків між батьками дитини, за їх спільною згодою для дитини відповідачем вже було оплачено річний абонемент в мережі фітнес клубів SportLifeвартістю 10992,00 грн, що підтверджувалось повідомленням про акцепт публічної оферти Договору про надання спортивно-оздоровчих послуг ТОВ «СЛ СЕЙЛС» (код 39837729) від 13.02.2022 року.

Після закінчення терміну абонементу, позивачка планує продовжити відвідування донькою згаданого спортивного комплексу та повідомила суд, що станом на дату складення даного позову, вартість річного абонементу «РREMIUM», яким користується донька складає 21990,00 грн згідно розцінок на офіційному сайті мережі фітнес клубів SportLife/

Представник апелянта також вказувала на те, що відповідач добровільно сплатив річний абонемент для доньки - ОСОБА_5 , а отже відсутність будь-яких заперечень щодо заявленої вимоги, на думку апелянта, свідчить про згоду відповідача нести такі витрати в інтересах своєї дитини.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо відмови судом першої інстанції у стягненні заявлених судових витрат, пов`язаних з понесеними витратами на правничу (правову) допомогу представник апелянта вказувала на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги належні та достатні докази, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу (правову) допомогу.

Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що враховуючи майновий стан відповідача, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів заробітку (доходу) на дитину, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на період навчання доньки і до його закінчення - 31.01.2025 року, але не більше як досягнення нею 23 років, щомісячно починаючи з 27.02.2023 року, - з часу звернення позивача з заявою до суду. Такий розмір аліментів на утримання доньки буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на дитину, а саме як зазначив позивач витрати на дитину, що пов`язані з її відвідуванням мережі фітнес клубів "Спорт Лайф" до досягнення дитиною повноліття з врахуванням зміни вартості абонемента), без визначення конкретної суми, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій та (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, окрім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка перебуває на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Встановлено, що сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05.09.2004 року (а.с. 11).

Сумісно сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

На момент звернення з позовом до суду та ухвалення судового рішення ОСОБА_3 було 16 років, тобто вона є неповнолітньою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо стягнення аліментів на повнолітню особу, що продовжує навчання.

На даний час позивач позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу (а.с. 12).

Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студенткою 2 курсу, денної форми навчання у ВСП "Фаховий коледж мистецтв та дизайну Київського найціонального університету технологій та дизайну", спеціальність "Туризм", з терміном закінчення навчального закладу 31.01.2025 року (а.с. 17).

В матеріалах справи міститься довідка відокремленого структурного підрозділу "Фаховий коледж мистецтв університету технологій та дизайну" від 09.01.2023 № 1-К, яка видана ОСОБА_1 , та з якої вбачається, що остання працює у ВСП ""Фаховий коледж мистецтв університету технологій та дизайну" викладачем з 01.09.2012 року (наказ № 29-К від 28.08.2012 року) по теперішній час, ставки заробітної плати становить 7701 грн 00 коп. (а.с. 19).

Відповідно до довідки виданої військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 відповідно до якої вбачається, що у ОСОБА_2 за період з липня 2022 року по грудень 2022 року грошове забезпечення складає 419 823,15 грн (а.с. 20).

З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з цим, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 199 СК України, тоді як спірні відносини регулюються ст. ст. 180, 182 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що на момент подання позову та ухвалення рішення донька позивачки ОСОБА_5 є неповнолітньою, тому суд першої інстанції помилково застосував ст. 199 СК України, суд апеляційної інстанції приймає до уваги погоджується з ними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.02.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду про відмову у стягненні з відповідача додаткових витрат на дитину, суд апеляційної інстанції відхиляє частково виходячи з наступного.

Так суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат, прийшов до помилкового висновку зазначаючи, що на повнолітню дитину не стягуються додаткові витрати. Оскільки, як було встановлено судом, дитина є неповнолітньою.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не визначено, які саме здібності дитини необхідно розвивати чи наявність хвороби та вартості абонемента спортивного клубу, так як в одному клубі може бути різна вартість карток.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). До передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Як вбачається з позовної заяви заявляючи позовну вимогу щодо стягнення додаткових витрат на утримання доньки, обгрунтовувала її тим, що спільна донька сторін ОСОБА_5 має лишню вагу, що у період її зростання та становлення як особистості впливає на її психологічний стан та спілкування з однолітками. Тому позивачкою та відповідачем до погіршення їх стосунків, спільно було оплачено річний абонемент в мережі фітнес клубів Sport Life вартістю 10992 грн, що підтверджується копією повідомлення про акцепт публічної оферти договору про надання спортивно-оздоровчих послуг ТОВ "СЛ СЕЙЛС" від 13.02.2022 року. Позивачка зазначила, що після закінчення терміну абонементу, позивачка планує продовжити відвідування донькою згаданого спортивного комплексу.

Однак позивачем не надано доказів вартості витрат, які необхідно буде понести в майбутньому у зв`язку з зайняттям дитиною у спортивному комплексі.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відвідування дитиною спортивного комплексу відноситься до загального розвитку та оздоровлення дитини, і є не обов`язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Позивач самостійно, на власний розсуд, обрала фітнес клуб « Sport life ».

Позивачем не надано доказів, що ці витрати є додатковими у розумінні ст. 185 СК України та що вони здійснюються позивачем поза межами коштів, які стягнуті як аліменти.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання заявлених судових витрат, пов`язаних з понесеними витратами на правничу (правову) допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторона позивача має право звернутись до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення задля вирішення питання щодо понесених судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 1073,60 грн.

Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Микитишин Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «13» вересня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник