Рішення

від 18.05.2023 по справі 208/4597/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/4597/21

№ провадження 2/208/3/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.,

секретар судового засідання - Паталаха І.О.,

за участі:

представника позивача - адвоката Стефківського В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» «про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи», -

встановив:

1.Позовні вимог.

В червні 2021 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач - ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь позивача - ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : 37 557 гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю потерпілого; 137 709 гривень 00 копійок страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника; 10 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

2.Позиція позивача.

02.01.2019 року близько 18.45 год. на 367 кілометри автодороги Одеса-Мелiтополь-Новоазовськ вiдбулась дорожньо-транспортна пригода, в якш транспортний засiб "DAF ТЕ95", д.н. НОМЕР_1 , з напiвпричепом "Gray Adam", пiд керуванням водiя ОСОБА_4 , здiйснив наїзд на нерухомий автомобiль марки "Iveco Deily 35S1", д.н. НОМЕР_2 з наступним наїздом на нерухомий автомобiль "Toyota Land Cruiser Prado", д.н. НОМЕР_3 , з наступним наїздом на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився попереду автомобiля "Toyota Land Cruiser Prado". Внаслiдок цiєiї ДТП ОСОБА_6 вiд отриманих тiлесних ушкоджень загинув на мiсцi подiї.

За фактом ДТП СУ ГУНП в Херсонськiй областi 03.01.2019 року внесло матерiали про вчинення кримiнального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслiдувань за №12019230000000001.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.02.2021 року задоволено клоптання слідчого та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019230000000001 від 03.01.2019 року на дванадцять місяців, тобто до 03.02.20222 року.

Пунктом 27.3. Закону України "Про обов`язкове страхування цивiльно-правовоївiдповiдальностi власникiв наземних транспортних засобiв" встановлено, що страховик вiдшкодовуе: моральну шкоду, заподiяну смертю фiзичної особи, її чоловiку (дружинi), батькам (усиновлювачам) та дiтям (усиновленим). Загальний розмiр такого страхового вiдшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мiнiмальних заробiтних плат у мiсячному розмiрi, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Особами, якi мають право на отримання страхового вiдшкодування моральної шкоди у зв`язку iз смертю ОСОБА_5 є:

-дружина - ОСОБА_7 ;

-донька - ОСОБА_8 ;

-донька - ОСОБА_9 ;

-мати - ОСОБА_10 .

Загальний розмiр страхового вiдшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фiзичної особи, становить 50 076,00 грн., виплачуе:ться рiвними частинами мiж особами, якi мають право на отримання страхового вiдшкодування.

Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового вiдшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, дорiвнює: 12 519,00 грн.

Вiдповiдно до статтi 22 Закону №1961-IV, в редакцiї чиннiй на дату ДТП: «У разi настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених устраховому полісі, вiдшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцiнену шкоду, заподiяну внаслiдок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи».

Згiдно п.23.1 ст.23 Закону України №1961-IV, шкодою, заподiяною життю та здоров`ю потерпiлого внаслiдок дорожньо-транспортної пригоди, серед iншого, є шкода, пав`язана iз смертю потершлого.

Вiдповiдно до пункту 27.1 статтi 27 Закону України №1961-IV, страхове вiдшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпiлого внаслiдок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року пiсля дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслiдком цiєї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здiйснює вiдшкодування шкоди, заподiяної смертю потерпiлого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивiльного кодексу Украi'ни, кожнiй особi, яка мае право на таке вiдшкодування, рiвними частинами. Загальний розмiр страхового вiдшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, нiж 36 мiнiмальних заробiтних плат у мiсячному розмiрi, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV).

Тобто зазначеною нормою Закону №1961-IV, встановлений мiнiмально гарантований розмiр страхового вiдшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рiк" встановлено у 2019 роцi мiнiмальну заробiтну плату у мiсячному розмiрi: з 1 сiчня - 4 173,00 грн.

Отже, мiнiмально гарантований розмiр страхового вiдшкодування пов`язаного iз втратою Позивачем годувальника становить 150 228,00 грн.

Загальний розмiр невиплаченого Позивачу страхового вiдшкодування становить 187 785,00 грн.

частки страхового вiдшкодування морально шкоди в розмiрi 12 519,00 грн. належить матерi загиблого - Бiгун Іринi Iванiвнi.

Лiмiт вiдповiдальностi страховика - ПрАТ "Страхова компанiя "Юнiвес" за договором цивiльно-правової вiдповiдальностi власникiв наземних транспортних засобiв становить 200 000,00 грн.

187 785,00 грн. + 12 519,00 грн. = 200 304 грн.

Виходячи з вищенаведеного загальний розмiр позовних вимог ОСОБА_11 становить 187 481,00 грн.

3.Позиція відповідача.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили, судова повістка - виклик направлена відповідачу на адресу реєстрації і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними. Відзив відповідач на позов не подали. Заяв та клопотань про проведення розгляду за їх відсутності не подавали.

4.Заяви, клопотання, процесуальні питання.

07 червня 2021 року адвокатом Стефанківським В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подано даний позов до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в межах якого позивачем заявлено позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» «про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи».

09 червня 2021 року ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи - залишити без руху.

07 червня 2021 року разом з позовною заявою адвокатом Стефанківським В.І. подано до суду клопотання про витребування доказів. Згідно до змісту клопотання просить:

-витребувати матеріали кримінального провадження № 12019230000000001 від відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Херсонській області.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпародзержинська у задоволенні клопотання адвоката Стефанківського В.І. про витребування доказів відмовлено.

20 липня 2021 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

02 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» «про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи».

27 серпня 2021 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від адвоката Стефанківського В.І. про вступ у справу як представника.

28 листопада 2022 року на електронну пошту від адвоката Стефанківського В.І. надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

20 січня 2023 року на електронну пошту від адвоката Стефанківського В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_12 , надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 20 січня 2023 року клопотання адвоката Стефанківського В.І. про проведення судового засідання у режимі відео конференції задоволено.

03 березня 2023 року на електронну пошту суду від адвоката Стефанківського В.І. надійшло клопотання про долучення доказів.

06 березня 2023 року на електронну пошту від адвоката Стефанківського В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_12 , надійшло клопотання про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 06 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» «про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи» і призначено справу до розгляду по суті.

20 квітня 2023 року на електронну пошту від адвоката Стефанківського В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_12 , надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 24 квітня 2023 року клопотання адвоката Стефанківського В.І. про проведення судового засідання у режимі відео конференції задоволено.

5.Фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.01.2019 року близько 18 год. 45 хв. на 367 км. автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій транспортний засіб «DAF TE95» р.н. НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) з напівпричепом «Gray Adam» під керуванням водія ОСОБА_13 здійснив наїзд на нерухомий автомобіль марки «Iveсo Deily 35S1» р.н. НОМЕР_2 з послідуючим наїздом на нерухомий автомобіль «Тoyota Land Cruzer Prada» р.н. НОМЕР_3 з послідуючим наїздом на водія автомобіля «Iveco», ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився попереду автомобіля «Тoyota». Внаслідок даної ДТП ОСОБА_14 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події (а.с. 17).

09 липня 2020 року Управлінням патрульної поліції Львівській області видано довідку № 3019008547481945 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 20).

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості до ЄРДР за № 12019230000000001 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 16).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «DAF TE95» д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «Gray Adam», було застраховано в ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ2389328, який був чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 02.01.2019 року ( а.с. 33).

26.08.2020 року представником ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» було подано заяву про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП від 02.01.2019 року. Згідно змісту заяви представник потерпілої просив виплатити моральну шкоду у розмірі 37557 грн., що належить дружині та малолітнім дітям загиблого (а.с. 18).

Також 26.08.2020 року представником ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» було подано заяву про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП від 02.01.2019 року. Згідно змісту заяви представник потерпілої просив виплатити страхове відшкодування у розмірі 150228 грн., що належить дружині та малолітнім дітям загиблого (а.с. 19).

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2021 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019230000000001 від 03.01.2019 року на дванадцять місяців, тобто до 30.02.2022 року (а.с. 21-22).

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 23 (а.с. 23).

Лікарняним свідоцтвом про смерть №4 від 04 січня 2019 року, виданим Херсонським обласним бюро судово-медичної експертизи підтверджено, що причини смерті ОСОБА_14 травматичний шок, множинні переломи ребер (а.с. 24).

14 лютого 2009 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 укладено шлюб, про що Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області видано свідоцтво про шлюб, актовий запис № 31, після чого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_16 » (а.с. 26).

ОСОБА_14 та ОСОБА_17 мають спільних дітей: малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області серії НОМЕР_6 , актовий запис № 90, та малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області серії НОМЕР_7 , актовий запис № 985 (а.с. 27-28).

6.Норми права, висновки і мотиви.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-ІV.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктами 27.1-27.5 статті 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-ІV у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-ІV.

Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку(пункт 36.7 статті 36 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).

Встановивши, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_14 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність набравшого законної сили рішення суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий ОСОБА_14 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком, наявні підстави для задоволення позову.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

Відповідачем в цій справі вказаних обставин не доведено.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що дружина потерпілого просила стягнути з відповідача на свою користь та користь їх малолітніх дітей страхове відшкодування у розмірі 37557 грн. моральної шкоди та страхове відшкодування 137709 грн. у зв`язку із втратою годувальника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Позивачу завдано моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, тому, враховуючи характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач втратою найближчого родича позивача розмір відшкодування відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає до відшкодування страховиком в межах суми ліміту відповідальності.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (пункт 36.1 ст. 36 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

При цьому, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі № 6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

У цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд врахувавши недоведеність умислу потерпілого чи дії непереборної сили, а також відсутність інших осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, на підставі наведених норм права дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення такої шкоди з відповідача на користь позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

8.Судові витрати.

Враховуючи, що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню, а тому згідно до приписів ст.. 141 ЦПК України, та Закону України «Про судовий збір», з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь держави підлягають стягненню - 1752 (одну тисячу сімсот п`ятдесят дві) гривні 66 копійок - в оплату судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених сум витрат на правничу допомогу позивачем надано:

-Копію договору на надання професійної правничої (правової) допомоги № 65484 від 25 березня 2020 року;

-Детальний розрахунок робіт (наданих послуг);

- Копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 033;

- Копію ордеру серії ВС № 1078943 від 01 червня 2021 року;

Згідно до детального розрахунку робіт виконаних для надання правової допомоги надано такі послуги:

1. Правовий аналіз наявних доказів (документів) по справі- 2000,00 грн.;

2. Опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини між позивачем та відповідачем, формування правової позиції по веденню справи та вибір стратегії, аналіз судової практики - 2000,00 грн.;

3. Написання, підготовка, копіювання та надсилання позовної заяви з додатками в суд - 6000, 00 грн.;

Всього: надано правову допомогу на загальну суму = 10000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

У Постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Витрати на правничу допомогу, викладені детальному рохрахунку, можуть зменшити, проаналізувавши адвокатські послуги та витрачений час. Відповідні правові висновки викладені у Додатковій Постанові Верховного суду від 11 березня 2021 року справа № 911/2681/19.

Проаналізувавши наведений опис наданих позивачу послуг правничої допомоги, у сукупності з наданими документами на понесення позивачем заявлених витрат, суд приходить до висновку що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт та є співмірною зі складністю справи, її обсягом, виходячи з наступного.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, обсяг позовної заяви, додатків до неї, що розгляд справи проведено у письмовому провадженні, без участі сторін, в порядку загального позовного провадження, кількість призначених судових засідань - одинадцять.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.2,4,12,13,15,76-82,89,133,137,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» «про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи» - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319, юридична адреса: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,:

-37 557 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок - страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю потерпілого ОСОБА_14 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-137 709 (сто тридцять сім тисяч сімсот дев`ять) гривень 00 копійок - страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_14 , загиблого 02 січня 2019 року;

Всього: 175266 (сто сімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319, юридична адреса: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, на користь Адвокатського об`єднання «Автопоміч», код ЄДРПОУ 43154234, юридична адреса: 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Андрія Сахарова, будинок № 33, офіс № 501:

-10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № 65484 від 25 березня 2020 року укладеного з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319, юридична адреса: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, на користь Адвокатського об`єднання «Автопоміч», код ЄДРПОУ 43154234, юридична адреса: 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Андрія Сахарова, будинок № 33, офіс № 501, на користь держави 1752 (одну тисячу сімсот п`ятдесят дві) гривні 66 копійок в оплату судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , яка дії в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319, юридична адреса: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72.

Повний текст судового рішення складений - 29 травня 2023 року.

Суддя Івченко Т. П.