Постанова

від 13.09.2023 по справі 923/719/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 923/719/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Томенко Т.М., Охріменко О.О.,

від арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича Бєлоусов І.В.,

від Державного агентства України з питань кіно Сам-Далірі А.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог, прийняту суддею Немченко Л.М., м. Херсон, повний текст складено 21.01.2022,

у справі №923/719/17

за заявою Державного агентства України з питань кіно

до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.08.2017 за заявою Державного агентства України з питань кіно порушено провадження у справі №923/719/17 про банкрутство Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном тощо.

В подальшому ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.11.2017 у справі №923/719/17 затверджено реєстр вимог кредиторів, визнано вимоги конкурсних кредиторів та встановлено наступний порядок їх задоволення: вимоги Державного агентства України з питань кіно в сумі 6999975,70 грн віднесено до 4 черги задоволення, а судовий збір в сумі 16000 грн до першої черги задоволення.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017 у справі №923/719/17 припинено процедуру розпорядження майном боржника Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича; визнано Приватне підприємство "Студія Тир Фільм" банкрутом та відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; призначено арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича ліквідатором банкрута.

23.06.2020 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява з вимогами до боржника б/н від 11.03.2020 (вх.№1287/20 від 23.06.2020), в якій останній з урахуванням поданої в подальшому заяви б/н від 24.06.2020 (вх.№1315/20 від 26.06.2020) просив визнати його кредиторські вимоги до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" у розмірі 11117,90 грн та включити вказані вимоги в реєстр вимог кредиторів до 1-ї черги.

Вказана заява обґрунтована тим, що в день звільнення ОСОБА_1 з Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" з заявником не було проведено розрахунку відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим станом на 14.08.2013 сума боргу з заробітної плати ОСОБА_1 за час роботи на вказаному підприємстві становила 4210,37 грн, що підтверджується відповідною довідкою Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013. При цьому, з огляду на невиплату вищенаведеної заборгованості з заробітної плати, ОСОБА_1 було нараховано компенсацію станом на 11.03.2020 у розмірі 6907,53 грн, внаслідок чого загальний розмір заборгованості Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" перед заявником складає 11117,90 грн (з яких: 4210,37 грн заборгованість з заробітної плати та 6907,53 грн компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати заробітної плати).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 у справі №923/719/17 (суддя Немченко Л.М.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог на суму 11117,90 грн.

Дане судове рішення мотивоване недоведеністю ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів наявності у Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" заборгованості перед заявником.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 у справі №923/719/17 та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 24.06.2020 про визнання кредиторських вимог до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" задовольнити; визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" у розмірі 11117,90 грн та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" до І-ї черги.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що вимог суду першої інстанції щодо надання оригіналу довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013 або будь-якого іншого документа, який би підтверджував розмір заборгованості з заробітної плати, до ОСОБА_1 та його представника не надходило, при цьому, не зважаючи на відсутність у апелянта оригіналу вищенаведеної довідки, у матеріалах справи немає жодних доказів, які б спростували зазначені у цій довідці відомості стосовно наявності заборгованості та її суми, тим більше, що розмір відповідної заборгованості підтверджується офіційними відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Крім того, за твердженням скаржника, в порушення вимог чинного законодавства арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович заходів щодо відновлення документації боржника та дотримання соціальних прав колишніх працівників Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" з 2017 по 2022 рік не вчиняв, а також не направив повідомлення про результати розгляду вимог кредитора з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення.

У відзиві на апеляційну скаргу №03-21/05-39 від 26.07.2022 (вх.№471/22/Д2 від 29.07.2022) арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17. В обґрунтування зазначеного відзиву даний арбітражний керуючий зазначає про те, що ОСОБА_1 на подав належних доказів існування перед ним заборгованості з заробітної плати та навіть не надав обґрунтованих пояснень щодо не отримання заробітної плати, хоча він продовжував у період з 2013 по 2017 рік бути засновником Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" і, як наслідок, здійснював повний контроль над активами/пасивами боржника. Арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович також зауважує на тому, що ОСОБА_1 відмовився надати до суду оригінал довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013, на підставі якої він, власне, і звернувся з заявою про визнання кредиторських вимог.

01.08.2022 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Державного агентства України з питань кіно на апеляційну скаргу №1748/5/11-22 від 26.07.2022 (вх.№471/22/Д4 від 01.08.2022), в якому останнє просить повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17. Зокрема, даний кредитор посилається на те, що ОСОБА_1 не надав до суду першої інстанції оригінал письмового доказу довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013, у зв`язку з чим, беручи до уваги виникнення в учасників даної справи обґрунтованих сумнівів щодо достовірності наданої заявником копії, зазначений доказ в силу вимог процесуального закону не повинен братися судом до уваги. Крім того, Державне агентство України з питань кіно звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, до місцевого господарського суду подано не було, а також на те, що скаржник не має процесуальної дієздатності на подання апеляційних скарг у даній справі, адже він не є учасником цієї справи.

ОСОБА_1 у відповіді на відзиви б/н від 17.08.2022 (вх.№471/22/Д7 від 25.08.2022) стверджує про те, що арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович заперечує щодо визнання кредиторських вимог скаржника та забезпечення його соціальних прав з підстав, які не передбачені законом, та не зазначає при цьому про незгоду з обставиною наявності у нього реального конфлікту інтересів, у той час як Державне агентство України з питань кіно необґрунтовано ігнорує гарантовану чинним законодавством можливість апелянта оскаржувати ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду його заяви з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. від 18.07.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу №923/719/17 до розгляду на 11.10.2022 о 14:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 відкладено розгляд вищенаведеної апеляційної скарги на 15.11.2022 о 15:00 год, а ухвалою суду від 15.11.2022 на 08.12.2022 о 14:30.

28.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшла ухвала Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №923/719/17 про витребування матеріалів даної справи з Південно-західного апеляційного господарського суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №923/719/17 (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017 у справі №923/719/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зупинено провадження у справі №923/719/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до повернення матеріалів даної справи до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 06.12.2022 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 ; скасовано ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №923/719/17 та направлено дану справу в скасованій частині на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

05.01.2023 до апеляційного господарського суду з Верховного Суду надійшли матеріали справи №923/719/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південного-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 для апеляційного розгляду справи №923/719/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у визначеному складі суддів прийнято справу №923/719/17 до свого провадження.

16.01.2023 колегією суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. було подано заяву про самовідвід від розгляду справи №923/719/17, яку ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 задоволено, у зв`язку з чим проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 для апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 01.03.2023 о 10:30.

З огляду на перебування головуючого судді Таран С.В. у відпустці, судове засідання у справі №923/719/17, призначене на 01.03.2023 о 10:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 29.03.2023 о 10:30.

Між тим, у зв`язку з перебуванням судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 28.03.2023 по 17.04.2023, за розпорядженням керівника апарату суду №25 від 27.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/719/17.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/719/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богацької Н.С., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у визначеному складі суддів справу №923/719/17 прийнято до свого провадження.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у судовому засіданні у даній справі було оголошено перерву до 12:00 год 17.05.2023.

04.05.2023 до апеляційного господарського суду від Верховного Суду надійшла копія ухвали від 03.05.2023 у справі №923/719/17, якою, зокрема, витребувано матеріали зазначеної справи у зв`язку із надходженням до суду касаційної інстанції касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та постанову Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017 у справі №923/719/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 до повернення матеріалів даної справи з суду касаційної інстанції.

23.06.2023 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №923/719/17.

Між тим у зв`язку з перебуванням судді Разюк Г.П. у відпустці на підставі розпорядження керівника апарату суду №59 від 29.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/719/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/719/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у визначеному складі суддів справу №923/719/17 прийнято до свого провадження; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 13.09.2023 о 12:00.

У судовому засіданні 13.09.2023, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали; арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович та представник Державного агентства України з питань кіно висловили заперечення проти її задоволення.

13.09.2023 апелянтом у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу, доданого до його апеляційної скарги, а саме: копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2005 року по 2 квартал 2019 року, мотивоване тим, що вказаний документ має важливе значення для розгляду його заяви з вимогами до боржника, при цьому жодних причин неподання цього доказу до Господарського суду Херсонської області скаржник не зазначив.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, приписи вказаної норми передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Відтак при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 21.06.2023 у справі №822/1736/18, від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20 тощо.

Крім того, апеляційний перегляд судового рішення повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об`єктивних причин не бути подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ненадання ОСОБА_1 до апеляційного господарського суду жодного доказу неможливості подання до суду першої інстанції додаткового доказу (відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2005 року по 2 квартал 2019 року), а також незазначення апелянтом поважних причин їх неподання до місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні усного клопотання скаржника про приєднання до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги, про що у судовому засіданні 13.09.2023 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича, а також представника Державного агентства України з питань кіно, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).

За приписами частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства).

З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Отже, при застосуванні судом під час розгляду справ про банкрутство норм Господарського процесуального кодексу України, які містять посилання на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, з урахуванням частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №4-зп від 03.10.1997 (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладений в постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.

Положеннями частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено вимоги до форми і змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, серед яких виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; перелік документів, що додаються до заяви. Зокрема, до заяви в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 27.07.2023 у справі №917/814/16.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Відтак визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.

За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.

Таким чином, важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 01.06.2021 у справі №911/2581/14).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

-перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

-при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

-під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 30.05.2023 у справі №916/120/22.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника ОСОБА_1 до поданої ним заяви б/н від 24.06.2020 (вх.№1315/20 від 26.06.2020) було додано копію виданої за підписом директора Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" довідки б/н від 14.08.2013, відповідно до якої сума боргу з заробітної плати за час роботи заявника на підприємстві боржника станом на 14.08.2013 складала 4210,37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на те, що учасниками справи (зокрема, арбітражним керуючим Бєлоусовим Ігорем Валентиновичем) було висловлено сумніви щодо достовірності наданої заявником копії довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013, місцевий господарський суд порушив питання стосовно надання ОСОБА_1 оригіналу зазначеного документу для огляду в судовому засіданні, між тим оригінал цього доказу апелянтом не було надано з посиланням на його відсутність у зв`язку з тим, що ще у 2013 році останній склав повноваження керівника боржника та передав всю документацію підприємства новому директору (факт відсутності оригіналу вищенаведеної довідки підтверджується скаржником також безпосередньо в апеляційній скарзі).

При цьому ОСОБА_1 взагалі не обґрунтовано, з яких саме причин оригінал вищевказаної довідки, яка була видана особисто йому (як фізичній особі колишньому керівникові Приватного підприємства "Студія Тир Фільм") і, як наслідок, не належить до документації боржника, що підлягає зберіганню в оригіналі даним підприємством, було передано новому керівнику боржника.

Жодних доказів (зокрема, але не виключно: акту прийому-передачі документів тощо), які б підтверджували факт передачі довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013 від ОСОБА_1 до боржника або його нового керівника до суду першої інстанції подано не було. Крім того, питання про витребування оригіналу вказаної довідки заявником під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді також порушено не було, між тим в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а відтак для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

Отже, оскільки копія довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013, що міститься в матеріалах справи та надана заявником в обґрунтування підстав поданої ним заяви з вимогами до боржника, була поставлена учасниками справи під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, судом апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час оцінки письмових доказів у даній справі застосуванню підлягають приписи частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.08.2023 у справі №910/17281/21, від 12.07.2023 у справі №902/1076/21.

За таких обставин, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що ним не береться до уваги в якості доказу підтвердження грошових вимог до боржника наявна у матеріалах справи копія довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013.

Водночас будь-які інші докази, які б підтверджували існування у ОСОБА_1 грошових вимог до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм", у матеріалах справи відсутні та заявником до Господарського суду Херсонської області не подані.

Посилання скаржника на те, що розмір заборгованості боржника перед ОСОБА_1 , зазначеної у копії довідки Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" б/н від 14.08.2013, підтверджується наявними у матеріалах справи офіційними відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, апеляційним господарським судом оцінюється критично, адже відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків до суду першої інстанції заявником не подавались, а у задоволенні усного клопотання апелянта про приєднання цього доказу до матеріалів справи судом апеляційної інстанції, як вже зазначалося вище, було відмовлено шляхом постановлення у судовому засіданні 13.09.2023 протокольної ухвали з підстав недоведеності об`єктивної неможливості подання вказаного доказу до місцевого господарського суду.

Колегія суддів також наголошує на тому, що ОСОБА_1 у поданій до суду першої інстанції заяві з вимогами до боржника взагалі не зазначено ідентифікуючих та конкретних відомостей щодо його грошових вимог, у тому числі підстав та моменту (періоду) їх виникнення тощо, що виключає можливість належного здійснення судом правового аналізу останніх.

Доводи апелянта про те, що в порушення вимог чинного законодавства арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович заходів щодо відновлення документації боржника та дотримання соціальних прав колишніх працівників Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" з 2017 по 2022 рік не вчиняв, а також не направив повідомлення про результати розгляду вимог кредитора з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки фактично ці твердження звернені до вказаного арбітражного керуючого через незгоду з його діями у межах тих повноважень, якими він наділяється в межах здійснення процедури банкрутства, тому належна процесуальна поведінка задля забезпечення ефективного захисту прав скаржника, про порушення яких він стверджує в апеляційній скарзі, полягає в оскарженні ним дій ліквідатора, з якими він не погоджується, а не шляхом апеляційного оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог у сумі 11117,90 грн.

Твердження арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича та Державного агентства України з питань кіно про те, що апелянт не має процесуальної дієздатності на подання апеляційних скарг у даній справі, адже він не є учасником цієї справи, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на судове рішення, прийняте за результатами розгляду його заяви, у зв`язку з чим він, власне, і набув право на апеляційне оскарження такого рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене та враховуючи те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Херсонської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі №923/719/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Н.С. Богацька

Суддя Г.І. Діброва