Рішення

від 30.08.2023 по справі 908/1477/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 Справа № 908/1477/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом 1 Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

за позовом 2 Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива/вул. Дудикіна, буд. 1/6)

до відповідача ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути майно та стягнення 20547,57 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача 1 Шурига Д.О., на підставі довіреності № 02/03-20/01780 від 05.09.2022 (посвідчення № 986 від 07.09.2022);

від позивача 2 не з`явився;

від відповідача не з`явився;

02.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла спільна позовна вих. № б/н від 27.04.2023 (вх. № 1605/08-07/23 від 02.05.2023) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про:

- розірвання договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6 від 05.05.2016 № 20/16, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради та фізичною особою-підприємцем Головком Максимом Анатолійовичем;

- зобов`язання Головка Максима Анатолійовича повернути комунальне майно частину нежитлового приміщення № 82 першого поверху будівлі (літ. К-5) площею 6,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1/вул. Дудикіна, 6, Запорізькій міській раді шляхом складання акту прийму-передачі;

- стягнення на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради 20547,57 грн. заборгованості з орендної плати.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 справу № 908/1477/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1477/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/117/23, підготовче засідання призначено на 30.06.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1477/23 до 29.08.2023, підготовче засідання відкладено на 26.07.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1477/23, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 30.08.2023.

В судове засідання 30.08.2023 з`явився представники позивача 1, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 30.08.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Представники позивача 2 та відповідача в судове засідання 30.08.2023 не з`явилися.

Позивачем 2 до матеріалів справи подане Клопотання вих. № 01-8/700 від 29.06.2023 (вх. № 14008/08-08/23 від 29.06.2013), в якому позивач 2 просить суд розглядати справу № 908/1477/23 без участі в судових засіданнях уповноваженого представника Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Розглянувши клопотання позивача 2 про розгляд справи без участі його представника, дослідивши матеріали справи № 908/1477/23, суд вважає, що подане позивачем 2 клопотання не суперечить його правам та охоронюваним законом інтересам, не порушує прав інших учасників судового процесу, а тому підлягає задоволенню судом.

Відповідач особисто, так само як і його представник, в жодне судове засідання у справі № 908/1477/23 не з`явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомили. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1477/23 відповідач повідомлявся ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на його юридичну адресу та повернулися до суду (зокрема, ухвали від 31.05.2023 і від 26.07.2023) без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Як встановлено судом при відкритті провадження у справі № 908/1477/23 та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого з відкритих відомостей з сайту https://usr.minjust.gov.ua, Фізична особа-підприємець Головко Максим Анатолійович 30.09.2021 припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис 30.09.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2001030060005001684.

Проте, згідно норм чинного законодавства, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, судом встановлено, що дана справа підлягає розгляду в господарському провадженні.

Частиною 6 статті 176 ГПК України встановлено, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На запит суду щодо відомостей про реєстрацію міста проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному деревному демографічному реєстрі щодо відповідача у справі Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради надана відповідь № 04-46/3679 від 02.06.2023, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 16.01.2004 по теперішній час.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті цієї ж статті ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, ухвала суду від 30.06.2023 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1477/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач 2 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 30.08.2023 за відсутністю позивача 2 і відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачами 1 і 2 вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 15, 317, 319, 525, 526, 530, 629, 651, 762, 782, 785 ЦК України, ст., ст. 180, 188, 193, 283, 285, 286, 291 ГК України, ст., ст. 17-19, 24, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Заявлений позов обґрунтований позивачами 1 і 2 порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6 від 05.05.2016 № 20/16 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, у зв?язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2020 по 01.03.2023 в сумі 20547,57 грн. Несплата відповідачем орендної плати вказує на неналежне виконання останнім умов договору оренди, що є підставою для його розірвання та повернення орендованого майна. Враховуючи викладене позивачі 1 і 2 просять суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача з цього приводу не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивачів 1 і 2 не надходила.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача 1, суд

УСТАНОВИВ

05.05.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі Орендодавець), Комунальною установою «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» (далі Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Головком Максимом Анатолійовичем (далі Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6 № 20/16 (далі Договір).

Відповідно до інформації з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого з відкритих відомостей з сайту https://usr.minjust.gov.ua, Фізична особа-підприємець Головко Максим Анатолійович 30.09.2021 припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис 30.09.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2001030060005001684.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 № 910/8729/18, від 05.06.2019 № 904/1083/18, від 09.10.2019 № 127/23144/18)

У подальшому до Договору вносились зміни Додатковими угодами від 19.08.2016, від 19.07.2019, від 12.08.2019 і від 02.04.2020.

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 29.12.2015 № 331р передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно частину нежитлового приміщення № 82 першого поверху будівлі (літ. К-5) площею 6,0 кв.м. по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6, яке перебуває в оперативному управлінні Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 25548,00 грн. без ПДВ станом на 29.02.2016.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 325915403 від 15.03.2023 слідує, що об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 113787123101) будівля літ «К-5» за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6, належить на праві власності Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

За умовами п. 1.2 Договору в редакції додаткової угоди від 19.08.2016 майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення платіжного терміналу на площі 3,0 кв.м. та для розміщення торговельного автомату, що відпускає продовольчі товари, на площі 3,0 кв.м.

Відповідно до п., п. 2.1, 2.2 Договору Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийму-передачі майна. Передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05.05.2016 між Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем підписано Акт прийому-передачі, згідно якого Орендодавець і Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно частину нежитлового приміщення № 82 першого поверху будівлі (літ. К-5) площею 6,0 кв.м. по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6, яке перебуває в оперативному управлінні Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 25548,00 грн. без ПДВ станом на 29.02.2016.

19.07.2019 сторонами укладене на Додаткова угода до Договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6 № 20/16 від 05.05.2016, якою на підставі рішення запорізької міської ради № 77 від 19.12.2018 змінено Балансоутримувача за Договором з Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» на Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, яке прийняло на себе всі права, обов`язки та відповідальність Балансоутримувача за Договором.

Пунктом 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.108.2019 визначено, що орендна плата визначається на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та складає 4993,80 без ПДВ на рік (згідно з додатком № 4 до Договору).

Як зазначено в п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.108.2019 орендна плата за квітень 2019 року становить 420,31 грн. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди від 12.108.2019 дія цієї додаткової угоди відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладення, а саме з 05.04.2019.

Згідно з п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 19.07.2019 орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В свою чергу, Орендар зобов`язаний передати за участю Балансоутримувача Орендарю орендоване майно по акту приймання-передачі.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язання згідно з цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору. (п. 10.1 Договору)

Згідно із п. 11.1 Договору цей Договір укладено з 05.05.2016 до 05.04.2019 строком на 2 роки 11 місяців.

Додатковою угодою від 12.08.2019 сторони домовилися продовжити термін дії Договору оренди № 20/16 від 05.05.2016 з 05.04.2019 до 05.04.2020 (на 1 рік).

Додатковою угодою від 02.04.2020 сторони домовилися продовжити термін дії Договору оренди № 20/16 від 05.05.2016 з 05.04.2020 до 05.04.2021 (на 1 рік).

Як зазначено позивачами 1 і 2 в обґрунтування заявлених позовних вимог, у порушення взятих на себе зобов`язань відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату не сплачував, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати з березня 2020 року по лютий 2023 року включно в розмірі 20547,57 грн.

07.02.2023 Балансоутримувачем (позивачем 2 у справі) направлено відповідачу претензію від № 01-8/85 з вимогою про погашення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій, 1/вул. Дудикіна, 6 № 20/16 від 05.05.2016, в тому числі з орендної плати та плати за комунальні послуги.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість з орендної плати не сплатив.

Зазначені обставини сталі підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені позивачами 1 і 2 письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Аналогічні визначення містить норма ст. 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося судом раніше, за умовами п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.08.2019 орендна плата за квітень 2019 року становить 420,31 грн. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції), а згідно з п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 19.07.2019 орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Проте відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, за оренду комунального майна в повному обсязі не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача з оплати орендної плати перед за період з 01.03.2020 по 01.03.2023 становить 20547,57 грн.

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування доводів позивачів 1 і 2 про наявність заборгованості з орендної плати за спірний період суду не надано.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу оренду плату за користування комунальним майном у повному обсязі та у встановлений у Договорі строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 20547,47 грн. є обґрунтованими, доведеними та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

На час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовим актом, яким врегульовано організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна був Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.

У частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції 10.04.1992) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з п. 11.1 Договір укладено з 05.05.2016 до 05.04.2019 строком на 2 роки 11 місяців.

Як з`ясовано судом, в подальшому сторонами термін дії Договору продовжувався до 05.04.2020 (додаткова угода від 12.08.2019) і до 05.04.2021 (додаткова угода від 02.04.2020).

Відповідно до ч. 1 ст. 763, ст. 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення визначені у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, відповідно до яких, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 11.8 Договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається проводженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як зазначили позивачі, від Орендаря не надходило заяв про розірвання Договору оренди чи про намір передати орендоване майно у зв`язку з закінченням дії Договору оренди.

Згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 03.10.2019 № 157-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року.

В пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 03.10.2019 № 157-ІХ) встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

- набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, строк дії попереднього порядку продовження договорів оренди державного та комунального майна (в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII) діяв до 01.07.2020.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в чинній редакції від 03.10.2019 № 157-ІХ) передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Отже, за відсутністю заяв сторін про розірвання Договору оренди чи заяви Орендаря про намір передати орендоване майно у зв`язку з закінченням дії Договору оренди (після 05.04.2021) Договір був пролонгований строком на 2 роки 11 місяців, тобто з 05.04.2021 до 05.04.2024.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 8.1 Договору Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання і експлуатації або у разі невиконання умов цього Договору.

За умовами п. 9.4 Договору Балансоутримувач має право вимагати дострокового розірвання Договору оренди у випадках порушення Орендарем обов`язків, передбачених Договором.

На вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від цього Договору не допускається. (п. 11.4 Договору)

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи встановлену законом імперативну заборону на односторонню відмову від договору оренди комунального/державного майна, умови, викладені у п. 11.4 Договору щодо підстав дострокового припинення його дії (зокрема, невиконання сторонами своїх зобов`язань), слід розуміти як передбачений договором випадок, за наявності якого у сторони виникає право на розірвання договору на її вимогу за рішенням суду, що кореспондується з нормами ч. 2 ст. 651 ЦК України та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не сплачував орендну плату з березня 2020 року до моменту подання позову до суду. В цьому контексті суд звертає увагу на положення частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна з підстав, встановлених у Договорі (невиконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі щодо сплати орендної плати) або Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань) може бути розірваний за рішенням суду (відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Що стосується істотності порушення умов договору, то в цій частині суд нагадує мету укладення договору найму нерухомого майна. Наймодавець, вступаючи в договірні відносини, розраховує, зокрема, на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, в тому числі в частині внесення орендної плати. Суттєве порушення фінансової дисципліни наймачем очевидно є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що у разі закінчення строку дії Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором. (п. 2.5 Договору)

Враховуючи невиконання відповідачем умов Договору, що ним не спростовано, та відсутність зацікавленості позивачів 1 і 2 в продовженні правовідносин з відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог у частині розірвання Договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій/вул. Дудикіна, 6 від 05.05.2016 № 20/16, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради та фізичною особою-підприємцем Головком Максимом Анатолійовичем.

Крім того, позивачі 1 і 2 просили суд повернути об`єкт оренди шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна.

Враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, договір є розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України), суд дійшов висновку зобов`язати відповідача повернути комунальне майно частину нежитлового приміщення № 82 першого поверху будівлі (літ. К-5) площею 6,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1/вул. Дудикіна, 6, Запорізькій міській раді, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) шляхом складання акту прийму-передачі.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статі 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивачі 1 і 2 надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивачів не спростував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути майно та стягнення 20547,57 грн. задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Щасливій/вул. Дудикіна, 6 від 05.05.2016 № 20/16, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради та фізичною особою-підприємцем Головком Максимом Анатолійовичем.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути комунальне майно частину нежитлового приміщення № 82 першого поверху будівлі (літ. К-5) площею 6,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , Запорізькій міській раді, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) шляхом складання акту прийму-передачі. Видати наказ.

4. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива/вул. Дудикіна, буд. 1/6, ідентифікаційний код юридичної особи 05498694, на р/р № НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», м. Київ) 20 547 (двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 47 коп. заборгованості з орендної плати. Видати наказ.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, на р/р № UA0582201720344270024000034816, державна казначейська служба України; отримувач: виконавчий комітет Запорізької міської ради, МФО 813015, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 14» вересня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.