Рішення

від 11.09.2023 по справі 916/1371/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"11" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1371/23

Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Ігнатишеної А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Кіценко О.Ю.; за ордером ВН№1236791 від 04.04.2023,

відповідача: Люшенко Т.О.; на правах самопредставництва,

розглянувши клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю СПА про надання доказів від 22.08.2023 за вх.№28644/23, доповнене клопотанням від 25.08.2023 за вх.№2-1283/23 про розподіл судових витрат у справі №916/1371/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПА (65011, м. Одеса, вул. Базарна, 66) до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального підприємства ЖКС ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ (код ЄДРПОУ 35303262; місцезнаходження: 65069, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 5) про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.2018р. позовні вимоги позивача задоволено повністю.

22.08.2023 до суду надійшло клопотання ТОВ СПА за вх.№28644/23 про долучення доказів судових витрат до матеріалів справи, доповнене клопотанням від 25.08.2023 за вх.№2-1283/23 про розподіл судових витрат, які ухвалою суду від 25.08.2023 призначені до розгляду у засіданні суду на 04.09.2023 о 15 год. 20хв.

У судовому засіданні 04.09.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву на 11.09.2023 о 12год. 30хв.

Так, в обґрунтування підставності клопотання від 22.08.2023 за вх.№28644/23, доповненого клопотанням від 25.08.2023 за вх.№2-1283/23, позивач посилається на те, що 21.12.2022 ТОВ «СПА» в особі Басюк А.О. уклало з адвокатом Кіценко О.Ю. договір №8 про надання правової (правничої) допомоги, предметом якого є зобов`язання надання правової допомоги адвокатом в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Відповідно до п.4.2.1. додаткової угоди №1 від 20.01.2023 до договору про надання правової допомоги №8 від 21.12.2021 розмір винагороди за професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката на представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції та до закінчення судового розгляду в суді першої інстанції за позовом клієнта до КП «Теплопостачання міста Одеси» щодо визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо складає 12 000,00грн. Актом прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №8 від 21.12.2022 визначено, що у період з 21.12.2021 по 18.08.2023 адвокатом було надано позивачу наступні послуги правової допомоги: підготовка до розгляду справи - аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики, надання юридичних консультацій 1000,00грн, ???складання, оформлення і надсилання позовної заяви 4000,00грн, ???складання інших процесуальних документів (відповідь на відзив ) - 1000 грн, ???представництво інтересів позивача в Господарському суді Одеської області (4 засідання) - 6000 грн.

На підтвердження викладеного відповідач подав до справи: копії додаткової угоди №1 від 20.01.2023р. до договору про надання правової допомоги №8 від 21.12.2022, акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №8 від 21.12.2022, платіжну інструкцію № 733 від 16.07.2023 про сплату винагороди (гонорару) за договором про надання правової допомоги №8 від 21.12.2022, договір про надання правової допомоги №8 від 21.12.2022.

04.09.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо витрат на правничу допомогу за вх.№30314/23, в обґрунтування яких останній зазначив, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним та завищеним відповідно до акту від 18.08.2023 прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги. На думку відповідача, позовна заява здебільшого містить цитування законодавства, не містить посилань на практику Верховного Суду та/чи практику Європейського суду з прав людини, що мало б свідчити про підготовку документа високої складності. Крім того, відповідач вважає, що збір доказів адвокат не здійснював, оскільки всі докази у нього були. Так сума 4000 грн за підготовку та складання позовної заяви не є співмірною зі складністю справи, тому відповідач просить дану суму зменшити до 3000грн. Представництво адвоката інтересів позивача в судових засіданнях оцінено ним сумою 6000грн. Відповідач вважає, що 4 судові засідання тривали не більше 30 хвилин, а тому вартість участі представника в судових засіданнях є завищеною та підлягає зменшенню до 4000грн.

11.09.2023 за вх.№30845/23 до суду надійшла відповідь представника позивача на заперечення щодо витрат на правничу допомогу, в якій останній зазначив, що розмір плати за складання, оформлення і надсилання позовної заяви є співмірною встановленій сумі правничої допомоги, зокрема така співмірність виходить зі складності та виконаних представником робіт, розмір позовної заяви склав 23 сторінки, із дослідженням та проведеним аналізом цілої низки нормативно-правових актів. Позовна заява містить велику кількість документів та доказів, а також здійснений адвокатський запит до відповідача з метою збирання доказів. Щодо представництва інтересів позивача в судових засіданнях, представник зазначає, що витрати на оплату правової допомоги включають в себе прибуття до суду, очікування судового засідання, безпосередню участь в засіданні, виступ, пояснення на доводи, участь в дослідженні доказів та судових дебатах, з огляду на викладене, загальна кількість витраченого часу склала більше ніж пів години участі в таких засіданнях. Також, щодо співмірності розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги представник позивача вказує на значення справи для позивача, а саме, що у зв`язку з задоволенням цього позову відповідачем буде проведено перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії позивачу, що зменшить витрати останнього в 3,5 рази, та в подальшому буде реалізовано право позивача на раціональне використання теплової енергії та сплати її вартості відповідно до фактичного споживання, що є дуже суттєвим зменшенням фінансового навантаження для позивача.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Так, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Кіценко О.Ю. приймала участь у судових засіданнях 29.05.2023р., 24.07.2023р., 14.08.2023р., 18.08.2023р.; складала та подавала до справи: позовну заяву з додатками від 04.03.2023р. за вх.№1425/23, відповідь на відзив з додатками від 26.05.2023 за вх.№17362/23.

З приводу підготовки, складання та подання позовної заяви представником позивача, суд відзначає, що дана справа має складний характер, позовну заяву складено на 23 аркуші, з мотивованим обґрунтуванням та із зазначенням великої нормативно-правової бази, що враховується судом.

Наразі, відсутні підстави вважати, що адвокатом на участь в судових засіданнях витрачено багато зусиль та часу, оскільки судове засідання 29.05.2023р. тривало 6 хвилини, 24.07.2023р. тривало 6 хвилин, 14.08.2023р. тривало 5 хвилини, 18.08.2023р. тривало 23 хвилини. Розгляд справи по суті відбувався в судовому засідання 18.08.2023, в якому був відсутній представник відповідача, а отже навантаження розгляду даної справи відбувалось фактично в судовому засіданні 18.08.2023, в якому представник позивача в усній формі виклав зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо відзиву відповідача, виступив з промовою (заключним словом) у судових дебатах.

Отже, заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) у підготовчих засіданнях від 29.05.2023р., 24.07.2023р., 14.08.2023р., які зводились до обміну сторонами заяв по справі та розгляду одного клопотання ТОВ «СПА», викладеного у відзиві на позов від 08.05.2023 за вх.№15165/23 про залучення до участі у справі третіх осіб та визначаються судом в розмірі 1000грн за кожне судове засідання, а судове засідання 18.08.2023 визначається судом в розмірі 1500грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Керуючись ст.ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково клопотання ТОВ СПА від 22.08.2023 за вх.№28644/23 та від 25.08.2023 за вх.№2-1283/23 про розподіл судових витрат.

2.Стягнути з Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПА (65011, м. Одеса, вул. Базарна, 66, код ЄДРПОУ 33314107) 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тескт додаткового рішення складено 14.09.2023.

Суддя І.А. Малярчук